"Кримська Свiтлиця" > #13 за 09.09.2011 > Тема "З потоку життя"
#13 за 09.09.2011
ДОЛЯ, ЩО В╤ДДЗЕРКАЛЮ╢ СУСП╤ЛЬСТВО
ПОКИ ПОЛ╤ТИКИ ЧУБЛЯТЬСЯ... ДОЛЯ, ЩО В╤ДДЗЕРКАЛЮ╢ СУСП╤ЛЬСТВО, АБО ХТО ДОПОМОЖЕ РОС╤ЙСЬКОМУ БОМЖУ В УКРА╥НСЬКОМУ КРИМУ?
Громадянин Рос╕╖ молдовського походження ╤ван Григорович Чебан уже к╕лька рок╕в (у час╕ в╕н плута╓ться) живе в укра╖нському Криму. А цього л╕та – просто неба б╕ля ун╕версаму «Св╕тязь» у С╕мферопол╕. В╕н не схильний до мандр╕в – нав╕ть хл╕бину не може сам соб╕ придбати на людськ╕ пожертви, бо пересува╓ться повзком, що, як сам розум╕╓, не зовс╕м естетично. Чолов╕к не бува╓ нап╕дпитку, не бешкету╓, до оточення ставиться миролюбно. Перехож╕ та жител╕ найближчих багатоповерх╕вок теж реагують на сус╕дство з безхатченком спок╕йно ╕ не вимагають у м╕л╕ц╕╖ удосконалити м╕ський пейзаж, прибравши його з очей геть. Б╕льше того, дехто д╕литься з ним власним пров╕антом. Часто вируча╓ старого Яссер Усе╖нов, йому це не важко, бо ╕ сам догляда╓ сл╕пу мат╕р, ╕нвал╕да ╤ групи, яку теж доводиться годувати. А вскочив у таку халепу громадянин Рос╕╖, який ╕ зараз вважа╓ сво╖м президентом Володимира Пут╕на, з власно╖ вини. Жив в╕н соб╕ у м╕ст╕ Володимир╕ по вул. Садов╕й, 38 досить заможно – торгував м’ясом, мав простору хату, дружину та донечку ╤рину. Але дружина померла, охолонула до батька ╕ донечка, яка перебралася працювати л╕карем у м╕ст╕ Ярославл╕, - вона б╕льше не в╕дв╕дувала батька. Тож ╕ запросив до себе на квартиру ╤ван Григорович якихось циган, як╕ б╕дували без житла. Схоже, нове помешкання припало ╖м до душ╕, заважав т╕льки сам господар, ╕ вони вир╕шили спекатися його. Тож ╕ запросили д╕дуся до себе на гостини, не далеко не близько – на п╕вдень Укра╖ни. ╤ аг╕тували профес╕йно, бо ╤ван Григорович, який уже розм╕няв восьмий десяток рок╕в, не порадився щодо по╖здки н╕ з сус╕дами, н╕ з р╕дними, дарма що брат Михайло мешкав на т╕й сам╕й вулиц╕. Та гостювалося д╕ду не надто комфортно – увесь день в╕н був при д╕л╕. Його знайомц╕ теж не байдикували – вони будувалися. Отож зак╕нчив г╕сть свою трудову б╕ограф╕ю, коли споруджував дах чужого сараю, зв╕дки упав ╕ розбився. Особливо постраждали ноги. Та для нього не було н╕ рентгену, н╕ г╕псу – об╕йшлися взагал╕ без л╕каря. ╤ван Григорович, доки ще не зовс╕м заслаб, зав╕в розмову про повернення додому. Але його напарник╕в – як в╕тром здуло разом ╕з документами ╤вана Григоровича - паспортом, трудовою та пенс╕йною книжками. Як опинився у С╕мферопол╕ ╕ як називалося те село, де занапастили його долю, чолов╕к ╕ сам не зна╓: плута╓ться м╕ж Микола╓вом ╕ Микола╖вкою. Та ╕ нав╕що д╕дусев╕ знати б╕льше? Чого доброго, ще розкрутить усю цю аферу та повернеться додому, де вже, напевне, давно господарюють його колишн╕ квартиранти. ╤нод╕ ╤ван Григорович мр╕╓, що накопичить милостиню ╕ купить квиток хоча б до Москви, нав╕ть ц╕кавився, ск╕льки в╕н кошту╓. Але в його бюджет╕ ╓ одна-╓дина витратна стаття – харчування. Та ╕ ноги чолов╕ка вже зовс╕м не тримають. ╤ це при тому, що йому не в╕дмовляли в допомоз╕ у л╕карнях С╕мферополя, де в╕н жив по м╕сяцю (б╕льше не дозволялося). Там йому теж сп╕вчували, але конструктивно допомогти не могли н╕як. На жаль, навряд чи зможемо ╕ ми, хоча б, здавалося, шлях до порятунку ╤вана Григоровича в╕д ос╕нн╕х дощ╕в та холод╕в простий: знайти свого брата Михайла Чебана (ор╕╓нтовна адреса: м. Володимир, вул. Садова) чи дочку ╤рину ╤ван╕вну Натарвал, л╕каря-терапевта ╕з Ярославля. Але для звичайно╖ пошти це все одно, що писати: «На деревню дедушке». Тож хочеться в╕рити, що у м╕ськвиконком╕ краще розум╕ються, як навести ц╕ м╕жнародн╕ м╕сточки, як ╕ в те, що часи «Нема╓ людини – нема╓ проблеми» безповоротно в╕д╕йшли у минуле. Лише доброта, чуйн╕сть, людян╕сть, громадська активн╕сть допоможуть нам повернути ╤вану Григоровичу та йому под╕бним нормальне життя, а соб╕ – в╕дчуття власно╖ г╕дност╕ та самоповаги, деф╕цит яких створю╓ наша нов╕тня модель ╕снування. А г╕дн╕ люди обиратимуть соб╕ ╕ г╕дних керманич╕в, котр╕ не зациклюватимуться на сво╖х геопол╕тичних амб╕ц╕ях, а в╕ддадуть перевагу турбот╕ про сво╖х громадян, не збиткуючись ╕ над найближчими сус╕дами, як╕ допомагають ╕ допомагатимуть не власнику того чи ╕ншого паспорта, а людськ╕й особ╕, котра ╓, кажуть, подобою Господа...
Тамара СОЛОВЕЙ
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 09.09.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9305
|