ДЕВ’ЯТЬ ЛИСТ╤В НАПИСАВ ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК НА Р╤ВНЕНЩИНУ
Великий француз Оноре де Бальзак в╕домий як один ╕з найпродуктивн╕ших св╕тових проза╖к╕в. Надбанням людства також стала ╕стор╕я зворушливого його кохання до польсько╖ графин╕ Евел╕ни Гансько╖, яка жила в селищ╕ Верх╕вня (нин╕ Ружинський район Житомирсько╖ област╕). Аби д╕статися не╖, у 1847-1849 роках класик дек╕лька раз╕в долав австро-угорсько-рос╕йський кордон у м╕стечку Радзивил╕в (нин╕ Радивил╕в) сучасно╖ Р╕вненщини. Св╕дчення про це м╕стяться у листах Бальзака до начальника м╕сцево╖ митниц╕ Павла Францовича Гаккеля. Завдяки ╖м ми ма╓мо змогу побачити ген╕я у дещо неспод╕ваному ракурс╕: як законослухняного громадянина ╕ господарника, в╕дпов╕дальну людину, щирого товариша. Листи письменника переклав р╕вненський досл╕дник ╕ л╕тератор Володимир Ящук. Про цю роботу веде ╕з ним розмову кореспондент УКР╤НФОРМу. - Як Ви дов╕далися про ц╕ листи видатного француза? - Бальзакознавц╕ заф╕ксували такий факт: в╕домий колекц╕онер автограф╕в Бальзака Шпульберк де Лованжуль наприк╕нц╕ XIX стол╕ття звернувся до сина Гаккеля - голови кавказького цензурного ком╕тету Михайла Гаккеля, котрий мешкав на той час у Тифл╕с╕, - з проханням над╕слати йому вс╕ дев’ять лист╕в, написаних роман╕стом до його батька. 22 жовтня 1891 року син в╕дправив ╖х адресату. Через к╕лька десятил╕ть вони з’явилися у французькому виданн╕, а згодом частина ╖х була опубл╕кована в «Литературном наследии» (Т. 31-32. - М., 1937.- C. 337-344). Спочатку я перекладав листи з рос╕йсько╖, а згодом скористався ╕ надрукованими мовою ориг╕налу у паризькому виданн╕, яке допом╕г одержати виходець з Радивилова Дмитро Екчинський, котрий проживав у Франц╕╖, але неодноразово при╖здив на свою батьк╕вщину. Французьке джерело дозволило мен╕ точно в╕дтворити жвавий еп╕столярний стиль великого письменника. - Кожен лист Бальзака до Гаккеля - це наростання у геометричн╕й прогрес╕╖ приязн╕ та поваги до царського чиновника... - Справд╕ так. Про цього прикордонного службовця Бальзак д╕знався ще у Париж╕ перед в╕д’╖здом до Рос╕╖, коли в╕дв╕дав рос╕йського пов╕реного в справах М. Д. Кисельова, в╕д якого й одержав рекомендац╕йну записку до начальника радзивил╕вського митного округу - полковника Гаккеля. Саме в╕н був найвищою посадовою особою на зах╕дн╕й митн╕й посад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. - Як складалися його стосунки з Бальзаком? - Чиновник був попереджений про при╖зд письменника, тому останнього тут зустр╕ли з почестями. ╤ не т╕льки тому, що так вел╕в протокол. Гаккель та його дружина були високоосв╕ченими людьми, знали к╕лька ╓вропейських мов ╕ були знайом╕ ╕з творч╕стю автора «Людсько╖ комед╕╖». Як св╕дчать листи, з першо╖ зустр╕ч╕ м╕ж ними зав’язалися приятельськ╕ стосунки. Дек╕лька раз╕в перетинав кордон в цьому м╕сц╕ Бальзак. ╤ завжди п╕сля того надсилав доброд╕йному оф╕церу листи ╕з вдячн╕стю за гостинн╕сть ╕ допомогу в подоланн╕ формальностей, пов’язаних з подорожжю. Гаккель, судячи за в╕дгуками Бальзака, виконував його доручення з великим старанням. «Бачу у Ваш╕й особ╕ не начальника прикордонно╖ сторож╕, а доброго ╕ в╕дм╕нного друга», - зазнача╓ Бальзак у лист╕, датованому с╕чнем 1847 року. - Очевидно ж, саме тому й наважу╓ться Бальзак просити в начальника допомоги у, здавалося б, др╕бницях... - Авжеж. Для Бальзака, який не знав митних правил загадково╖ ╕ незрозум╕ло╖ для нього кра╖ни, Гаккель був доброю знах╕дкою. Письменник у листах просив його щоразу звертати увагу на багаж, аби н╕чого не пропало. В╕н наголошу╓, що над╕слав певн╕ сво╖ твори - частини «Людсько╖ комед╕╖», адресован╕ або йому, або рос╕йському консулу в Бродах Едуарду Краузе. Знаючи висок╕ л╕тературн╕ смаки пан╕ Гаккель, Бальзак пише: «Боюся, як би пан╕ Гаккель не розц╕нила «Людсько╖ комед╕╖» як грубий шарж». Пишучи ╕з Верх╕вн╕, особливо хвилювався в╕н за книжку «Споруди», яка потр╕бна була для майстр╕в у Верх╕вн╕, аби за ╖╖ рецептами приготувати розчини та бетони, що мали зм╕цнити ставков╕ укр╕плення у ма╓тку Гансько╖. - Х╕ба так╕ зац╕кавлення були властив╕ цьому майстру пера? - До реч╕, як не дивно, але у Верх╕вн╕ Бальзак порина╓ у господарськ╕ клопоти. Св╕дченням цього ╓ його лист до Гаккеля у Радзивил╕в, у якому йдеться про те, що з Франц╕╖ незабаром над╕йде на митницю велика посилка, в як╕й будуть ...щипц╕ та кам╕н. «Мен╕ послали цукерки разом з книжками ╕ вклали пару щипц╕в, зажаданих мною як зразок, аби налагодити в Рос╕╖ (в листах Бальзак н╕де не вживав назву Укра╖на - авт.) це виробництво. Справд╕, цей предмет тут наст╕льки в занедбанн╕, що я не зм╕г знайти його н╕де. Рем╕сники, незважаючи на вс╕ мо╖ пояснення, нав╕ть не збагнуть, що це таке. У Рос╕╖ нема╓ кам╕н╕в, а тому, ймов╕рно, нема╓ митно╖ заборони на цей ц╕лком незнайомий прилад. Ось чому я вважав за обов’язок доставити Вам вз╕рець. Можливо, я помиляюсь, але розраховую на Вашу доброту й спод╕ваюся, що ввезення у Рос╕ю ц╕╓╖ дивовиж╕ не буде заборонено». - Як╕ обставини змусили Бальзака запитувати Гаккеля в одному з лист╕в про митний зб╕р на скрипку? - Справа у тому, що письменник хот╕в зробити подарунок у Верх╕вн╕ для м╕сцевих музикант╕в. Тому й запиту╓ у свого високопоставленого друга: «Чи обкладають у вас митним збором скрипки? Я чекаю на прибуття двох-трьох скрипок... Чи в╕зьмуть ╕з мене за право ввозу? Як чинять у вас ╕з королевою ╕нструмент╕в?» У вс╕х цих митно-кордонних справах, як п╕дтверджують листи, важливу роль в╕д╕грало ╕ представництво «Дому Гальпер╕них» у тод╕шньому сус╕дньому з Радзивиловом австро-угорському м╕ст╕ Броди. Бальзак не раз пов╕домляв Гаккелю, що «Д╕м» оплатить певн╕ митн╕ збори. Бальзак також просив Гаккеля проконтролювати проходження посилок, що були адресован╕ французу. ╤ за це теж укл╕нно дякував. «Прелюб’язний ╕ ласкавий п. Гаккель, складаю вам тисячу подяк за вашу доброту ╕ запевняю вас, що вона принесла сво╖ плоди: мо╖ реч╕ з╕ мною, особливих пошкоджень нема╓, - писав в╕н ╕з Верх╕вн╕ 6 грудня 1848 року. - Т╕льки лампа зовс╕м розбита, але я випишу ╕ншу ╕ виклопочу у м╕н╕стра дозв╕л на ввезення. Я отримав лист в╕д мого видавця з пов╕домленням, що вам над╕сланий на адресу п. Краузе в Бродах прим╕рник мого Повного з╕брання твор╕в, який я прошу вашу дружину прийняти. Посилка перебува╓ в дороз╕. У н╕й ╓, кр╕м того, наукова праця ╕ дв╕ книжки для мене, як╕ я просив би опломбувати для цензури в Ки╓в╕ ╕ при нагод╕ в╕д╕слати мен╕. Я вважатиму за щастя першого ж разу, коли буду про╖здом у Радзивилов╕, зробити на кожн╕й книжц╕ невеличку згадку про п╕дношення; то авторський прив╕лей, ╕ мен╕ хот╕лося б скористатися ним у цьому раз╕. Передайте, будь ласка, мо╓ глибоке пошанування ваш╕й дружин╕, нагадайте про мене панночкам ╕ прийм╕ть висловлення сердечно╖ поваги, з якими я маю за честь бути в(ашим) н(айнижчим) ╕ п(ок╕рним) (слугою)». - Зупинка у Гаккеля п╕сля важких подорожей була справд╕ рят╕вною для Бальзака, чи не так? - Безумовно. Хоч як би в╕н не натерп╕вся, ╖дучи з Парижа на Сх╕д, тут забував про сво╖ муки. Перебування у Гаккеля вселяло йому душевну р╕вновагу й полегшувало стан непевност╕ та тривоги, у якому в╕н перебував, коли наближався до сво╓╖ «П╕вн╕чно╖ з╕рки» - так називав прекрасну Евел╕ну. В одному з лист╕в в╕н в╕дкрився Гаккелю, сказавши, що ця нова для нього земля - це його кохана, а Франц╕я - законна дружина. «За прикладом багатьох чолов╕к╕в, я част╕ше буватиму в кохано╖, ан╕ж у дружини». - Що сьогодн╕ у Радивилов╕ нагаду╓ про Оноре де Бальзака? - Тут з’вилася нова вулиця, яка носить його ╕м’я, - щойно на н╕й зведено два будинки. У м╕сцевому музе╖ теж ╓ згадка про перебування письменника у кра╖. Сьогодн╕ н╕хто не може точно вказати, де стояв прикордонний стовп, повз якого гуркот╕в дил╕жанс з╕ знаменитим пасажиром. Про колишню межу нагаду╓ лише назва одного ╕з тутешн╕х с╕л - Митниця.