Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗГУРТОВАНІСТЬ ГРОМАД ТРЬОХ КРИМСЬКИХ СІЛ ДОПОМОГЛА ВІДВОЮВАТИ У РЕЙДЕРІВ ЗЕМЛЮ, ЗА ЯКУ СЕЛЯНИ СТІЙКО БОРОЛИСЯ СІМ РОКІВ. ТА ЧИ НАДОВГО?

Історія затяжного протистояння жителів сіл Віліне, Піщане і Берегове Бахчисарайського району з агрофірмою «Крим» бере початок з розпаювання земель колгоспу ім. ХХІІ з’їзду КПРС. Державні акти на право власності земельними наділами його колишні трудівники отримали ще в 90-х роках минулого століття. Однак орендар селянських ділянок ЗАТ «Агрофірма Крим» у судах зумів довести свою правонаступність щодо майна колишнього господарства, спираючись на держакт 1969 року. Бахчисарайська райдержадміністрація скасувала цей акт, але агрофірма знову його відновила у вищій судовій інстанції. Реформовано-розформоване господарство володіло майже 7 тисячами гектарів землі (зокрема й найжаданішою – узбережною) та старанно виплеканими урожайними виноградниками і рясними садами.

ПЕРЕТУРБАЦІЇ ПРИХВАТИЗАЦІЇ
На повну силу конфлікт щодо земель сільськогосподарського призначення на території трьох сільрад спалахнув у 2004 році, коли агрофірма «Крим» серйозно пред’явила претензії на розпайовані угіддя колишнього колгоспу. ЗАТ не лише викупило майно підприємства, а й забажало отримати 4 тисячі гектарів приморської території, яку, нагадаємо, було передано в колективну власність працівникам колишнього колгоспу ще в 1998 році, і невдовзі поділено на 1589 приватних земельних паїв. Юристам фірми вдалося загнати справу в законодавчий лабіринт. Вони відшукали допущені під час розпаювання недбалості, якими й почали вміло маніпулювати. Одним із головних каменів спотикання стали сади й виноградники, що підпали під урядову заборону розпаювання.
Коли контрольно-ревізійне управління автономії провело перевірку законності внесення у схему розпаювання земель, зайнятих багатолітніми насадженнями, то видало документ: розпаювання проведено з порушенням законодавства, а саме статті 4 Земельного кодексу України 1990 року, яка передбачає заборону передачі в колективну власність земель підприємств з вирощення винограду і фруктів. Пайовиків змусили упродовж багатьох років доводити, що агрофірма «Крим» насправді не була спеціалізованим підприємством з вирощення лише винограду, але судова система цього аргументу чомусь не чула.
 Тим часом ЗАТ невтомно множило позови в різні інстанції на «підсудних» мешканців трьох сільрад. Врешті, знайшовши шпарини в чинному законодавстві, статті, що суперечили одна одній, судді таки винесли рішення визнати недійсними державні акти права власності земельними наділами людей. Як тоді дізналися селяни в судах, був у їхніх нападників і запасний варіант на випадок програшу справи: власники агрофірми нібито прагнули залишити собі дві тисячі гектарів, а решту землі повернути на перерозпаювання. Це мало б сколихнути нову хвилю тривалих судових розбирань, нескінченних численних тяжб і протистоянь.
Ще одне зауважують люди: відколи почалися «бої за паї», постійним фоном судових розбирань стали переслідування активістів громади. На їхню адресу залунали погрози фізичної розправи, правоохоронці зафіксували кілька випадків нападу на людей, та зловмисників не знайшли. Досі непіймані людці палили стіжки на присадибних ділянках найпринциповіших захисників інтересів пайовиків, усе жорсткіше почала діяти міліція під час мітингів, вдаючись навіть до каліцтва пенсіонерів.

ЗА СВОЄ, МОЗОЛЯМИ ЗАРОБЛЕНЕ
Попри залякування всі понад півтори тисячі селян і члени їхніх родин одностайно вирішили захищати свою відібрану власність усіма можливими цивілізованими й навіть бунтарськими методами боротьби. Ініціативній групі доручили ходити з документами в кабінети чиновників різних рівнів – «аж до президента» і робити візити до лідерів помітніших політпартій з надією «достукатися до правди». Як виявилося – марно. Сама ж громада пайовиків (по кілька разів проходячи всі судові інстанції, аж до Верховного суду України) обрала «задля гласності» шлях непокори: почала проводити мітинги, навіть перекривати головні кримські траси, регулярними стали масові виходи людей під стіни урядових приміщень Києва й Сімферополя. Тут, відчувши безуспішність вимоги зустрічі з керівництвом Ради міністрів автономії, селяни двічі намагалися взяти штурмом приміщення кримського уряду, потіснивши міліцію. Після чого трьох представників пікетувальників пропустили всередину, запевнивши у реальності аудієнції з лідерами автономії. Прочекавши півтори години, бунтарі зрозуміли, що делегатів ніхто не прийме, і натовп знову пішов на штурм. Якраз на цю мить нагодилося викликане підкріплення в касках і бронежилетах, озброєне спецзасобами. Тоді п’ятьох ініціаторів арештували, інших кілька сотень пайовиків-«заколотників» жорстко розігнали з допомогою спецпідрозділів міліції. Ніхто з керівництва уряду на зустріч з людьми так і не вийшов, наступного дня пояснивши це небажання «запланованими зустрічами, які не змогли перенести». Лідери партії влади назвали акцію сільських правдошукачів «провокацією і спробою тиску на чинну владу». Щодо суті проблеми, заявили тоді урядовці автономії, то вона «лежить за межами компетенції виконавчої влади, питання ж у судах тривають протягом років…». Селяни зрозуміли це так: мовляв, ніхто із владних кабінетів втручатися в конфлікт не збирається, тож простих людей і тут «відфутболюють», залишають сам на сам зі своєю проблемою та її ініціатором – агрофірмою «Крим».
Та сконсолідовані зусилля обікрадених громад нарешті аж тепер дали результат. Навесні Севастопольський апеляційний господарський суд відхилив апеляцію агрофірми про визнання рішень про розпаювання недійсними. У липні касаційну скаргу розглянув Верховний господарський суд України й також підтвердив законність прав сільських трудівників на їхні земельні наділи. «Семилітня війна» завершилася перемогою правди простого люду. Віднині пайовики можуть спокійно обробляти власні ділянки?
- Якби ж так. Але рейдери ще не капітулювали, отже, остаточного вирішення всіх спірних питань не чекай, - говорять лідери ініціативної групи селян. Юрист агрофірми «Крим» заявив, що підготував нову апеляцію, бо не погоджується з рішенням Верховного господарського суду України…
- Скільки ж ще часу можна судитися? - дивуються й обурюються люди. А так мріялося: дочекаються остаточного судового вердикту, й тоді зможуть нарешті зняти зі своїх ділянок так давно очікуваний урожай. Це в Криму особливе свято справіку.
Та не так сталося, як гадалося. Доки селянам не давала обробляти свої наділи агрофірма, її керівництво теж цього не робило протягом трьох років, відколи закінчилася дія останнього договору оренди землі. А законодавство обумовило: сільгоспугіддя, що не обробляються три роки, можна вилучити й передати іншому, більш відповідальному власнику. Пайовики вбачають у цьому нові підступи, адже їхні виноградні плантації поряд з морем. Тож готові продовжити боротьбу з будь-ким, ласим до їхніх паїв. Дивуються: згідно з законом забрати свою землю люди мають право, та в жодному рішенні не вказано, з якої дати дозволено почати її обробляти. Щоб виконати судове рішення, потрібно здійснити передачу власності. А виноград вже достиг. Такі славні сонячні кетяги вродили цього року, а забаришся зібрати - пропадуть. То що – знову турбувати владу, щоб прискорити появу судових виконавців? Хіба ж це діло: вчетверте не мати змоги зібрати врожай на власному лані, куди й ногою ступити було заборонено. Так же й плантації без людських рук здичавіють, обурюються люди.
Як не прикро для селян, але останні події складаються так, що поява судових виконавців для передачі паїв їхнім власникам – селянам вкотре відкладається й затягується. Бо резонансна справа й після рішення Верховного господарського суду України з ініціативи агрофірми «Крим»… знову потрапила до рук юристів. У відповідь на це прокурор Бахчисарайського району Олег Дем’яненко повідомив нам:
- Районна прокуратура в інтересах пайовиків нині подала десятки заяв про перегляд раніше ухвалених рішень в інтересах агрофірми «Крим». Ми намагаємося їх скасувати й нарешті повернути пайовикам державні акти. Сьогодні це питання ще розглядається в Бахчисарайському суді. Крім цього, за інформацією прокурора, «одна із справ в порядку адміністративного судочинства ще розглядається Вищим спеціалізованим адмінсудом в Києві, терміном розгляду в три місяці. Тож нині судові питання ще не закриті. Лише постанови відповідних рішень судів предметно вирішать питання, як люди-пайовики зможуть конкретно обробляти свої земельні ділянки. Є надія, що після рішень Верховного суду паї селянам нарешті повернуть остаточно. За це нині й боремось разом з людьми, які свого деяким спраглим до приморської землі не подарують».
На все це стомлені від надто затяжних судових процедур люди тільки зітхають, знову й знову скрушно запитуючи: коли вже у цій резонансній справі буде поставлено не три крапки, а, нарешті, одну?

Віктор ХОМЕНКО

ПРЯМА МОВА

«Я НАЗИВАЮ ЦЕ ЗЛОЧИНОМ І БУДУ ОСОБИСТО РОЗБИРАТИСЯ...»
(ІЗ ВИСТУПУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА НА ЗАСІДАННІ РАДИ РЕГІОНІВ 15 ВЕРЕСНЯ 2011 РОКУ)

Шановні колеги!
Окремий блок питань, над якими потрібно серйозно працювати вже зараз, – реформа земельних відносин та аграрного сектора в цілому.
Ще рік тому я доручав Уряду разом із керівниками обласних адміністрацій до червня 2011 року завершити роботу з розмежування земель державної та комунальної власності. У результаті розмежовано менше двох відсотків.
До цього часу жодного гектара земель державної власності не розмежовано у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областях, а також у містах Київ та Севастополь. За це треба буде відповідати найближчим часом.
Через те, що не було передбачено коштів у місцевих і державному бюджеті, зірвано виконання цього доручення.
Це, як кажуть, невеличкий привіт від мене всім – фінансистам, земельникам та іншим.
Ще одне важливе питання – проведення нормативної грошової оцінки земель, необхідне для збільшення доходів громадян-власників паїв та місцевих бюджетів.
Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Харківська та Чернігівська області не доопрацювали, оскільки лише на 60 відсотків забезпечили проведення нормативної грошової оцінки земель.
Доручаю керівникам на місцях прискорити зазначені роботи та інформувати мене протягом місяця.
Далі. Мене турбує ситуація з виплатою власникам паїв орендної плати за землю.
Жнива ранніх зернових завершилися. Зібрано вже гідний врожай. Однак з людьми фермери не поспішають розраховуватися.
У середньому по регіонах власникам паїв виплачено усього 39 відсотків від суми орендних платежів. Найгірша ситуація у Вінницькій та Волинській областях, де виплачено менше 1 відсотка орендних платежів.
Беріть приклад із Миколаївської, Чернівецької областей, де вже близько 70 відсотків від усіх пайовиків отримали орендну плату.
Вимагаю від усіх керівників адміністрацій взяти це питання на особистий контроль та забезпечити повні виплати.
Наступне – земельне питання. Нині набула поширення ганебна практика незаконної передачі приватним структурам земель державної власності, що були відведені державним підприємствам.
У такий спосіб фактично штучно створюються умови для економічного занепаду державних сільськогосподарських підприємств та їх подальшого банкрутства.
Я називаю це злочином і буду особисто розбиратися. Передача таких земель через укладення якихось договорів є чистої води завуальована корупційна схема. Це не вдасться, ми дуже скоро наведемо в цьому питанні порядок, і я чекаю від Генеральної Прокуратури звіту з цього питання.
Місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування, а нерідко і самі керівники державних підприємств, передають комерційним суб’єктам дорогоцінну ріллю, яка досить часто потім використовується не за призначенням.
У результаті ні сільськогосподарське підприємство, ні державний, ні місцевий бюджети не отримують жодної копійки – всі доходи потрапляють у кишені чиновників.
Більше того, такі злочинні договори навіть не проходять державну реєстрацію, а тому правоохоронним органам невідомо, хто користується землею і на якій підставі.
Назву конкретний факт. У Луганській області упродовж останніх 10 років головами райдержадміністрацій незаконно вилучено лише у чотирьох державних підприємств галузі конярства майже 20 тисяч гектарів сільськогосподарських земель, які потім були передані комерційним структурам.
Схожі злочини були також реалізовані у Харківській, Запорізькій, Кіровоградській та Полтавській областях.
Я хотів би попередити кожного про особисту відповідальність за участь у таких схемах.
Від голів адміністрацій вимагаю до кінця поточного року перевірити діяльність усіх без винятку державних і комунальних підприємств, яким передано у постійне користування землі сільськогосподарського призначення, на предмет незаконного використання цих земель сторонніми особами.
У разі виявлення таких фактів вимагаю невідкладно мене особисто поінформувати та терміново вжити заходів для повернення таких земель у державну власність.
Реформування земельних відносин стане потужним стимулом розвитку аграрного сектора. Стосовно цього сектора у мене теж є низка питань до місцевих керівників.
Перше. На недостатньому рівні залишається роз’яснювальна робота. Не скрізь на місцях люди знають мету і зміст земельної реформи. У багатьох випадках дискредитують цю ідею. Тому, шановні колеги, це наша з вами спільна відповідальність – відповідальність земельників та місцевої влади.
Така ситуація створює підґрунтя для популістів і горлопанів, які роблять все можливе для дискредитації земельної реформи. Пам’ятаєте земельний референдум?
Тому вимагаю посилити роз’яснювальну роботу і забезпечити необхідну підтримку людей земельній реформі.

http://www.president.gov.ua/news/21206.html

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 23.09.2011 > Тема "З потоку життя"