Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 23.09.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 23.09.2011
ПАМ’ЯТНИКОВ╤ СТАЛ╤НУ В КРИМУ - Р╤ШУЧЕ «Н╤!»
Фед╕р МОРГУН

Голова Кримського в╕дд╕лення Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в Анатол╕й ╤ванов передав для редакц╕йно╖ б╕бл╕отеки книгу Федора Моргуна «Стал╕нсько-г╕тлер╕вський геноцид укра╖нського народу» з одним побажанням: щоб газета ознайомила з нею якомога б╕льше читач╕в. Бо ця книга, переконаний Анатол╕й Йосипович, ма╓ стати наст╕льною для кожного, кому болить наша укра╖нська доля.
Виконуючи це побажання, пропону╓мо уваз╕ читач╕в дек╕лька розд╕л╕в з книги Ф. Моргуна «Стал╕нсько-г╕тлер╕вський геноцид укра╖нського народу».

* * *
Сучасний читач зовс╕м недавно став св╕дком того, з якими труднощами було ухвалено в зал╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни постанову про визнання Голодомору 1932-1933 рок╕в геноцидом укра╖нського народу. В╕домий письменник-публ╕цист Фед╕р Моргун ╕де ще дал╕ й розширю╓ часов╕ меж╕ геноциду, принаймн╕ до масштаб╕в першо╖ половини кривавого XX стор╕ччя.
Моргун, майстер публ╕цистично╖ прози ╕з захоплюючими сюжетами, переконливо показу╓ й доводить, що головна спроба геноциду укра╖нського народу - Друга св╕това в╕йна. Натхненниками й орган╕заторами ╖╖ виступили фюрер нацист╕в А. Г╕тлер ╕ вождь б╕льшовик╕в Й. Стал╕н.
Автор вважа╓, що геноцид зд╕йснювався також проти Польщ╕, Рос╕╖, Б╕лорус╕, ╓вре╖в та ╕нших народ╕в СРСР ╕ св╕ту. В╕н спод╕ва╓ться, що знайдуться ╕сторики, як╕ опишуть ╕ оц╕нять розм╕ри жах╕в, пережитих ус╕ма народами в роки тиран╕╖ стал╕нщини.
Як укра╖нець, св╕док Голодомору, очевидець окупац╕╖ Укра╖ни й учасник ╖╖ зв╕льнення в╕д Донбасу до Карпат - автор ц╕╓╖ книги, розраховано╖ на найширшу читацьку аудитор╕ю, обмежу╓ сво╓ завдання стал╕нсько-г╕тлер╕вським геноцидом укра╖нського народу.
П’яте видання ц╕╓╖ книги, що по╓дну╓ б╕льш повний текст другого видання, передмову корифея укра╖нсько╖ л╕тератури Павла Загребельного ╕ п╕сляслово в╕домого ╕сторика Ярослава Грицака до четвертого видання, разом з яким побачило св╕т уже п╕сля траг╕чно╖ смерт╕ автора 7 липня 2008 року внасл╕док тяжких травм, отриманих у автокатастроф╕ 2 липня п╕д Охтиркою на Сумщин╕. Невгамовний у сво╖ 84 роки укра╖нець Фед╕р Моргун був запрошений губернатором Б╓лгородщини ╢вгеном Савченком на Всерос╕йський День поля та ╖хав у Б╓лгород ╕з нам╕ром подарувати сво╖ нов╕ книги Президентов╕ Рос╕╖ Дмитру Медвед╓ву ╕ Прем’╓р-м╕н╕стров╕ Володимиру Пут╕ну. В них, як ╕ в цьому посмертному виданн╕, автор застер╕га╓ в╕д ототожнення злочинного стал╕нсько-б╕льшовицького режиму з рос╕йським народом, заклика╓ до вза╓моповаги та в╕чно╖ дружби м╕ж нашими державами ╕ кра╖нами всього св╕ту.
(З передмови до книги)

Фед╕р МОРГУН
ПАМ’ЯТНИКОВ╤ СТАЛ╤НУ В КРИМУ - Р╤ШУЧЕ «Н╤!»

В╤Д АВТОРА

Змусив мене взятися за перо репортаж, що промайнув на одному з канал╕в Укра╖нського телебачення, який безпристрасно-╕нформац╕йно пов╕домив про нам╕р деяких кримських д╕яч╕в в╕дзначити 60-р╕ччя зак╕нчення Друго╖ св╕тово╖, а для нас - Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни встановленням пам’ятника главам трьох кра╖н-переможниць.
Я, Фед╕р Моргун, ветеран ц╕╓╖ найкривав╕шо╖ трагед╕╖ людства, який пережив окупац╕ю ╕ визволяв Укра╖ну в╕д Донбасу до Карпат, маю три поранення ╕ дивом залишився живим, категорично протестую проти «небезневинно╖» спритност╕ тих, хто замовив, проф╕нансував ╕ вже виготовив на п╕дпри╓мствах Санкт-Петербурга пам’ятник Рузвельту, Черч╕ллю й Стал╕ну, який планувалося встановити б╕ля Л╕вад╕йського палацу в Ялт╕. Зупинюся т╕льки на трьох аргументах проти цього святотатства.
По-перше, вс╕ три геро╖ меншою чи б╕льшою м╕рою причетн╕ до розв’язання Г╕тлером Друго╖ св╕тово╖ в╕йни: хто - потуранням, а Стал╕н - прямою сп╕вучастю в ╖╖ п╕дготовц╕. Що стосу╓ться ╖╖ тривалост╕ з 1939 до 1945 року, то вс╕ три однаково св╕домо ╕ п╕дступно затягували в╕йну на б╕ду радянському, н╕мецькому та ╕ншим народам св╕ту. По-друге, хто-небудь подумав: а як буде кримським татарам на сво╖й земл╕ споглядати ф╕гуру «отця народ╕в», який г╕рше за найг╕ршого в╕тчима наказав позбавити ╖х батьк╕вщини - виселити з Криму? ╤ по-трет╓, за тими ж мотивами цей ╕дол буде пост╕йним принизливим нагадуванням укра╖нському народов╕ про братовбивчу громадянську в╕йну, про геноцид голодомор╕в, про жертви стал╕нського ГУЛАГу, про злочинну допомогу Стал╕на Г╕тлеру в окупац╕╖ ╢вропи, про злод╕йську послугу Г╕тлеру зд╕йснити «раптовий напад» на нашу кра╖ну 22 червня 1941 року, вчинити погром нашо╖ озбро╓но╖ до зуб╕в арм╕╖ й захопити величезн╕ територ╕╖ до Москви, Стал╕нграда ╕ Кавказу... Радянський Союз втратив у Велик╕й В╕тчизнян╕й в╕йн╕ понад 40 м╕льйон╕в чолов╕к - цв╕т нац╕╖. За так╕ «заслуги» пам’ятник╕в не встановлюють. Стал╕н такий самий злочинець, як ╕ Г╕тлер.
Остання послуга, яку Стал╕н надав Г╕тлеру, пов’язана з ╕стор╕╓ю зникнення фюрера. Кому ж насправд╕ належали обгор╕л╕ к╕стки, що були п╕д╕бран╕ в ям╕ б╕ля бункера Г╕тлера спец╕ально в╕дрядженою Стал╕ним командою чек╕ст╕в? Чому ц╕ останки ховалися не т╕льки в╕д союзник╕в (США ╕ англ╕йц╕в), а нав╕ть в╕д маршала Жукова, який перебував у Берл╕н╕, але не був посвячений у цю секретну операц╕ю?
Чому не було зроблено необх╕дну експертизу трупа Г╕тлера спец╕альною ком╕с╕╓ю з обов’язковою участю найкращих ╕ноземних фах╕вц╕в? Чому ц╕ останки дек╕лька раз╕в перепоховано нашими спецорганами, а пот╕м, за розпорядженням Андропова, начебто знищено? Ким ╕ де? Н╕-н╕. Тут не все так просто, як тракту╓ оф╕ц╕йна верс╕я.
Так ╕ хочеться сказати короткозорим ╕н╕ц╕аторам ув╕чнення ката: не сипте с╕ль на рани! Можливо, що це ╕ не короткозор╕сть, а продумана чергова акц╕я для поступово╖ реан╕мац╕╖ велич╕ «вождя»? Якщо це так, тод╕ вона примушу╓ мене до розгорнут╕шо╖ аргументац╕╖.
Уже минуло понад ш╕стдесят рок╕в в╕д часу великих битв за Ки╖в у серпн╕ й вересн╕ 1941 року, в грудн╕ того ж року п╕д Москвою, майже ст╕льки ж - в╕д бойовищ п╕д Стал╕нградом, Курськом, Б╓лгородом, а також ╕нших гр╕зних битв в Укра╖н╕, Б╕лорус╕, Прибалтиц╕, у Сх╕дн╕й, Центральн╕й ╕ Зах╕дн╕й ╢вроп╕. Багатьох ╕з тих, хто залишився в живих, уже нема╓ серед нас. Т╕, хто в той час були в розкв╕т╕ сил, тепер на краю могили. Нав╕ть наймолодшим уц╕л╕лим учасникам тих бо╖в зараз близько в╕с╕мдесяти рок╕в. В╕дходять жив╕ св╕дки трагед╕╖ радянського, н╕мецького, китайського, японського та ╕нших ╓вропейських ╕ аз╕атських народ╕в.
Те, про що розпов╕дають не зашорен╕ б╕льшовицькою ╕ фашистською пропагандою уц╕л╕л╕ во╖ни, - це не сумн╕вн╕ бездоказов╕ викриття, не аргументи для зведення рахунк╕в, а щира правда, яка, як ╕ ран╕ше, потр╕бна рос╕янам, укра╖нцям, б╕лорусам, н╕мецькому народу, китайському, японському, - вс╕м народам св╕ту. Тепер, як ╕ тод╕, ця правда, вся правда до к╕нця, не прикрита жодним наносним пилом п╕сляво╓нного часу, повинна бути висловлена, щоб н╕мецький народ ╕ колишн╕ радянськ╕ народи, особливо молодь наших народ╕в, не виявилися знову обманутими такими нег╕дниками, як Г╕тлер ╕ Стал╕н.
У горнил╕ ╕стор╕╖ неминуче затуха╓, розчиня╓ться ╕ губиться непоправне - живе в╕дчуття под╕й, що в╕дбувалися.
Тому розпов╕д╕ й анал╕з безпосередн╕х учасник╕в минулого - безц╕нн╕.
Вражаюч╕ картини баченого ╕ пережитого, спогади, як╕ живуть у мо╖й душ╕ ╕ в серц╕, не забуваються, вони буквально спалюють мене. Н╕що, жодн╕ хитрощ╕ пропаганди б╕льшовицько╖ ╕ фашистсько╖ влад та ╖хн╕х замаскованих посл╕довник╕в на сьогодн╕шньому телебаченн╕, в прес╕, на рад╕о ╕ в к╕но не можуть пом’якшити мо╓╖ ненавист╕ ╕ презирства до творц╕в ╕ виконавц╕в того зла ╕ глуму, котрого вони завдали народам, по-злод╕йськи ввергнувши ╖х у розруху ╕ в╕йни. Надто багато винесли мо╖ ╕ мо╖х ровесник╕в душа ╕ т╕ло, щоб забути ╕ пробачити витончене варварство злочинних режим╕в. Б╕льш╕сть мо╖х ровесник╕в ╕ старших, - 1912-1923 рок╕в народження, - загинули в голодовках або в засланн╕ до Сиб╕ру, в боях Друго╖ св╕тово╖ в╕йни або у полон╕. Вони н╕мують, опов╕сти про свою трагед╕ю не можуть. Обов’язок тих, хто дивом залишився в живих, - розпов╕сти св╕тов╕ про себе ╕ про них.
Я часто в думках повертаюся в т╕ далек╕ дово╓нн╕ роки ╕ захоплююся мо╖ми старшими земляками - укра╖нцями. Вони полонили нас, п╕дл╕тк╕в, запалом у прац╕, навчанн╕, любов’ю до спорту, виконанням народних п╕сень, сво╓ю чесн╕стю ╕ глибокою людською порядн╕стю. Вони шанували старших, допомагали молодшим, не чинили зла ╕ несправедливост╕.
Не сумн╕вайся ╕ пов╕р, юначе ╕ молода д╕вчино, ви, котр╕ живете в Полтав╕, Б╓лгород╕ та ╕нших м╕стах ╕ селах Укра╖ни та Рос╕╖, що т╕, про кого я пишу, не знали крад╕жок, хул╕ганства, п’янства, наркотик╕в, розпусти, л╕н╕ ╕ дармо╖дства, майже н╕хто з молодих ╕ дорослих хлопц╕в не палив, не кажучи вже про мо╖х землячок - ж╕нок ╕ д╕вчат. Ми, молодш╕, прагнули бути схожими на них.
Висок╕ моральн╕ якост╕ старших були насл╕дком всенародного поклон╕ння добру, порядност╕ ╕ працьовитост╕, успадкування культури таких г╕гант╕в думки, як Сковорода, Котляревський, Гоголь, Шевченко, Пушк╕н, Костомаров, Толстой, Ушинський, Франко, Леся Укра╖нка, Вернадський, Короленко, Макаренко та багатьох ╕нших виховател╕в людства. У школах ╖х навчали викладач╕ ╕ священнослужител╕, вихован╕ в к╕нц╕ XIX - на початку XX стол╕ття на законах добра ╕ справедливост╕.
╤ дуже багато, абсолютна б╕льш╕сть ╕з того покол╕ння, нос╕╖ високо╖ моральност╕, цв╕т ╕ генетична ел╕та народ╕в СРСР, були знищен╕ в перш╕ м╕сяц╕ в╕йни в боях чи у фашистському полон╕.
Х╕ба можна стерти з пам’ят╕ т╕ картини, що довелося бачити ╕ пережити, коли м╕льйони найб╕льш добросов╕сних ╕ працьовитих селян викидали з власних дом╕вок, в╕дн╕мали у них власне майно ╕ землю, людей насильно вантажили в товарн╕ вагони ╕ вивозили на наругу до Сиб╕ру? Коли в Укра╖н╕, у кра╖н╕ з найкращими в св╕т╕ родючими землями ╕ працелюбними землеробами, в 1933 роц╕ вмирали мученицькою смертю в╕д голоду м╕льйони (вчен╕ називають понад с╕м м╕льйон╕в чолов╕к)? Коли, щоб урятуватися в╕д голодно╖ смерт╕, м╕льйони людей ут╕кали з с╕л ╕ хутор╕в у м╕ста, на шахти ╕ заводи, для житла рили транше╖ й землянки, накривали ╖х дерном, шматками фанери, драною жерстю, толем ╕ чим попало, ╕ в цих холодних ╕ сирих «собачниках» (так називали ╖х у народ╕) багато рок╕в рятували себе ╕ сво╖х д╕тей?
Шановний сучаснику! Щоб перебороти труднощ╕ ╕ проблеми, з якими ти з╕ткнувся сьогодн╕, не повторити помилок тво╖х попередник╕в, ти повинен обов’язково знати щиру правду про те, що в╕дбувалося в 20-т╕, 30-т╕, 40-в╕ во╓нн╕ ╕ пово╓нн╕ роки. Тим паче, що й укра╖нц╕в Стал╕н мав нам╕р виселити, як кримських татар й ╕нш╕ народи СРСР, котрих в╕н н╕ за що н╕ про що позбавив батьк╕вщини. У книз╕ «Переоран╕ покол╕ння» (1999) посилаюсь на св╕дчення м╕н╕стра МВС Укра╖ни генерала В. Рясного, який отримав цей надсекретний наказ вл╕тку 1944 року ╕ почав його виконувати, але так само раптово жахлива антиукра╖нська акц╕я була зупинена. Перешкодили принаймн╕ дв╕ причини: гранд╕озн╕сть операц╕╖ й дуже велика к╕льк╕сть укра╖нц╕в у Червон╕й Арм╕╖, як╕, б’ючись проти фашистських загарбник╕в ╕ д╕знавшись про таку акц╕ю проти ╖хн╕х батьк╕в, брат╕в, сестер, дружин ╕ д╕тей, в╕домо як би повелися з╕ збро╓ю в руках. Саме це зупинило виконання стал╕нського наказу.
Тотальний стал╕нсько-б╕льшовицький режим усе зробив, щоб ця правда була прихована в╕д народу. Але настали ╕нш╕ часи, й уц╕л╕л╕ жив╕ св╕дки заговорили про те, що було насправд╕. З ус╕х в╕домих мен╕ праць ╕сторик╕в, письменник╕в ╕ публ╕цист╕в, як╕ правдиво розкривають панораму життя людей того часу, я б вид╕лив книгу сучасного класика укра╖нсько╖ л╕тератури Павла Загребельного «Тисячол╕тн╕й Миколай».
Це книга-набат, книга-попередження й одночасно книга-молитва до вс╕х живих на Земл╕ в╕д ╕мен╕ укра╖нця Миколи См╕яна, який, що символ╕чно, прожив тисячу л╕т ╕ якому в╕дкрилося величне знання, що життя - не лише земне, ╕ що в╕н - людина земл╕ в╕д пращур╕в до останн╕х дн╕в - н╕коли не зможе померти, а житиме, як ╕ жив, тисячол╕ття, ╕ не на порожн╕х небесах, а у сво╖й р╕дн╕й Укра╖н╕, бо «все т╕льки тут, на земл╕, у в╕чному лон╕ людства, в ц╕й трич╕ благословенн╕й ╕ стократно проклят╕й обител╕ ╕ юдол╕, де ми ростемо, розкв╕та╓мо, рад╕╓мо, велича╓мось, стражда╓мо ╕ живот╕╓мо», бо «безсмертна наша суть, наше назначення, наша судьба ╕ в╕дчай». Бо ми вс╕ - ус╕ раси й народи - в╕д перших до останн╕х покол╕нь - в╕дпов╕дальн╕ за безперервн╕сть ╕ наповнен╕сть життя несмертельною боротьбою, ╕ тому ми повинн╕ р╕шуче зупиняти вбивць ╕ нещадно карати ╖х за зло, причинене людству.
Поза сумн╕вом, за потужним потенц╕алом добротворност╕ Павло Загребельний - класик св╕тового р╕вня. ╤ дуже шкода, що громадськ╕сть Укра╖ни й, особливо, Нац╕ональна сп╕лка письменник╕в дос╕ не клопочуть перед м╕жнародними орган╕зац╕ями про присудження нашому великому майстров╕ художнього слова ╕ не менш великому борцев╕ за сп╕вдружн╕сть народ╕в усього св╕ту - Нобел╕всько╖ прем╕╖ в галуз╕ л╕тератури. В╕н ╖╖ заслужив давно й безумовно, особливо книгою «Тисячол╕тн╕й Миколай».
Недруги-провокатори мого народу спец╕ально вигадали терм╕н «комплекс меншовартост╕» (меншовартий - менш г╕дний) ╕ намагаються трактувати його як рису укра╖нсько╖ нац╕онально╖ вдач╕. Проте ╕стина в тому, що запрограмоване нав’язування цього комплексу проводилося з боку «надлюдини» (Г╕тлер) або ╕деолог╕в наростання класово╖ боротьби (Стал╕н), щоб створити вищ╕ раси (обран╕ народи, класи, парт╕╖) ╕ використати ╖х для приниження, диктатури, вит╕снення ╕, к╕нець к╕нцем, - геноциду ╕нших народ╕в.
У сво╓му житт╕ мен╕ безл╕ч раз╕в доводилося дискутувати на цю болючу тему. Р╕зного роду недотепи, а нер╕дко ╕ високочиновн╕ провокатори м╕й народ незаслужено ображали, принижували, приписували йому гр╕хи, яких в╕н не робив. ╤стор╕я кра╖ни надзвичайно багата на геро╖чн╕ под╕╖, самов╕ддан╕сть ╕ самопожертву укра╖нського народу завжди, а особливо у вир╕шальн╕ моменти його життя. Пам’ятаю одну розмову в 1966 роц╕ з високим в╕дпов╕дальним кер╕вником п╕д час мого л╕кування у Кремл╕вськ╕й л╕карн╕. М╕й сп╕врозмовник у бес╕д╕ про оборону Ки╓ва вл╕тку-восени 1941 року категорично негативно в╕дгукнувся щодо геро╖чних д╕й П╕вденно-Зах╕дного фронту та його командувача генерала М. П. Кирпоноса, заявивши, що «...н╕якого геро╖зму там не було, Ки╖в належним чином не обороняли. Через масову зраду в╕н д╕стався н╕мцям ц╕л╕с╕ньким разом ╕з величезними запасами бо╓припас╕в, пального, продовольства та ╕нших товар╕в. А ск╕льки н╕мц╕ там захопили трофейно╖ збро╖? Й нин╕ не зрозум╕ло, ким був насправд╕ Кирпонос: бездарним, безвольним командувачем чи нав╕ть лукавим? Та й б╕льш╕сть укра╖нц╕в переходили на б╕к н╕мц╕в...»
╤ це також не було для мене новиною. Под╕бн╕ звинувачення на адресу Кирпоноса й укра╖нц╕в я багато раз╕в чув ще на фронт╕ в 1943-1944 роках, а пот╕м п╕д час навчання в ╕нститут╕ й згодом - всюди, де довелося працювати. Цей наклеп спец╕ально вигадали головн╕ винуватц╕, як╕ створили ситуац╕ю «раптового» нападу Г╕тлера. Стал╕н ╕ його найближч╕ пропагандисти шукали «цап╕в-в╕дбувайл╕в» за розгром наших в╕йськ ╕ втрату величезних територ╕й у 1941 роц╕.
Мене ця неправда терзала й мучила так само, як ╕ вс╕х укра╖нц╕в-фронтовик╕в ╕ тих, кому через молод╕сть ╕ стар╕сть не довелося воювати.
Тому завжди дуже уважно слухав учасник╕в бо╖в за Ки╖в ╕ перечитував усе, що потрапило до рук про х╕д бо╖в в Укра╖н╕.

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 23.09.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9387

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков