Версiя для друку Обговорити в форумi

Пастельні роботи заслуженого художника України Тетяни Шевченко впізнаєш відразу навіть без її підпису в будь-якій живописній колекції за внутрішнім світлом душі, що випромінюють очі портретованих особистостей і моделей. А на пейзажах навіть невидиме його джерело наповнює своїм сяйвом всю картину.
- У кожній з них закладено філософський початок, прочитуються історичні корені у взаємодії з часом образів природи і людей, виразних, яскравих, сповнених високих прагнень, - сказав на презентації персональної виставки художниці «Я вірую: любов безсмертніша від нас» у Кримському науковому центрі Національної академії наук України її директор Олександр Башта.
Відкривається експозиційна колекція, що складається в основному з великих за форматом майже тридцяти картин, портретною галереєю сім’ї останнього російського імператора Миколи ІІ. На її створення художницю надихнула бабуся, точніше, не вона сама, а її модельний образ нареченої з молодим чоловіком на другому плані в картині «Бабусине весілля». Ровесниця ХХ століття, вона часто розповідала своїй онучці про те, як 14-річною дівчинкою бачила імператора, який з дружиною приїжджав на автомобілі в Севастополь, де вона тоді жила з батьками. Імператриця Олександра Федорівна доглядала в госпіталях поранених, а Микола ІІ здійснював інспекцію військових об’єктів.
Перша презентація цієї серії портретів імператорської сім’ї відбулася торік у Лівадійському палаці, якому в нинішньому році виповнюється сто років. Він – як білосніжний корабель причалив до берега Чорного моря. Такі ж білі плаття на жінках імператорської сім’ї. Витонченість та елегантність. А може, це їхній саван?
Малює Тетяна Шевченко пальцями, накладаючи на матеріальну основу картини три шари сухих фарб, кожного разу додаючи до них нові компоненти. Щоб прийти до такого відшліфованого стилю живописного письма, чим тільки вона не займалася після закінчення Кримського художнього училища ім. М. Самокиша: і чеканкою, і гобеленом, і малюнками на тканині, інтерес до яких у неї проявився ще на заняттях в ізостудії Сімферопольського палацу дітей і молоді.
Працюючи в рекламному бюро дизайнером, самостійно оволоділа нетрадиційною технікою вишивки витягнутою петлею і вдосконалила свою майстерність настільки, що була прийнята до Спілки художників країни як майстер художнього текстилю. Один з його видів – валяння із шерсті вона, до речі, використала і на платті, одягнутому на презентацію, приємно порадувавши новою модельною розробкою шанувальників свого таланту, а колеги – відповідальний секретар Сімферопольського відділення Кримської республіканської організації Національної спілки художників України Клавдія Шумейко, художник Борис Федосенко у своїх виступах відзначили глибину її творчих пошуків, кольорову фантазію і художню правдивість.
Однак у 1992 році на піку майстерності Т. Шевченко несподівано залишає ткацтво і захоплюється пастельним живописом. Уже в наступному році бере участь у груповій виставці кримських художників у німецькому місті Хайдельберг. Дебют виявився успішним, і з того часу пастелі художниці систематично виставляються на аукціонах у Цюріху, Мюнхені, Дюсельдорфі, Парижі. Вона стала дипломантом Міжнародної виставки-конкурсу художників-мариністів «Марина-2000» в Одесі, а в 2004 році як єдиний представник з України серед 120 учасників Міжнародного конкурсу художників компанії «Меридіан-Арт» здобула в ньому перемогу. У тому ж році до звання заслуженого художника Автономної Республіки Крим в неї додалося звання заслуженого художника України.
- Очі бояться, а руки роблять, тому треба братися за великі справи, бо лише в них можна розкритися на повну силу, - порадила Т. Шевченко присутнім на презентації виставки студентам історичного факультету Таврійського національного університету ім. В. Вернадського, які в рамках проведення науковим центром конференцій, присвячених 20-річчю Незалежності України, отримали можливість освоювати вузівську програму, не тільки гортаючи сторінки навчальних посібників чи архівних документів, а й через призму мистецького світобачення і художнього осмислення ролі особистості в державі і суспільстві, краси Кримського півострова: містечка біля моря, осені в Гурзуфі, світла над Карадагом, соснової готики, дарів природи, нічного і туманного бризу, півоній і квітів серед квітів.
З любов’ю створений художницею колективний портрет українських дівчат, сповнений натхнення та романтики юності, музикантів, дитини з міфічною твариною. Її автопортрети є оригінальними, але найчастіше моделями для цього жанру ставали для Т. Шевченко дитячі обличчя, у тому числі й трьох власних доньок, одна з яких – випускниця Кримського художнього училища ім. М. Самокиша, працює дизайнером і здійснює рекламно-інформаційний супровід живописної творчості мами у вигляді листівок, календарів, буклетів. Оформлення картин у рамки забезпечує чоловік. Уже й наймолодша в художній родині внучка теж розпочала складати до окремої папки свої малюнки – для майбутньої експозиції.
- Коли мені картини подобаються, я іноді повторюю їх, як, наприклад, «Гліцинія цвіте», - говорить художниця.
Тільки з однієї вона ніколи не зможе зробити копію. Це – «Венеціанський карнавал». Її придбано в неї з усіма авторськими правами на використання. І тепер вона розтиражована на обкладинці одного художньо-журнального видання, що реалізується в торговій мережі. Ця ринкова затребуваність живописця є чи не найкращим сертифікатом її майстерності в сукупності з талантом і працьовитістю.
А в планах Тетяни Шевченко – нова тема за Вільямом Шекспіром «Світ – театр, усі люди в ньому – актори», робота над якою вже розпочата. Будемо ж чекати на нову зустріч з художницею, її відвертістю, філософією лірики і великою таємницею внутрішнього світу, розгадку якої знаходимо в її картинах, закохавшись у них з першого погляду.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 23.09.2011 > Тема "Душі криниця"