Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 07.10.2011
╤ДУ ЗА КОБЗАРЕМ ЧЕРЕЗ ЗОЛОТОВЕРХИЙ КИ╥В...

Доля розпорядилася так, що найвидатн╕ший укра╖нський поет ╕ художник, який понад усе любив Укра╖ну, майже все сво╓ життя перебував далеко в╕д не╖. На р╕дну землю при╖здив т╕льки в гост╕ на дуже короткий час ╕ лише трич╕. Засланий п╕сля розгрому Кирило-Мефод╕╖вського товариства у 1847 роц╕ солдатом в Окремий Оренбурзький корпус з резолюц╕╓ю царя — «п╕д найсувор╕ший нагляд ╕з забороною писати й малювати», Тарас Григорович Шевченко н╕коли не забував р╕дно╖ Укра╖ни. Та найчаст╕ше в згадках т╕шили його серце картини «золотоголового, садами повитого ╕ тополями ув╕нчаного Ки╓ва».
19 травня 1843 року, вже в╕домий поет ╕ учень Петербурзько╖ академ╕╖ мистецтв, Тарас Шевченко вперше п╕сля довго╖ розлуки при╖хав до р╕дних кра╖в ╕ приблизно два тижн╕ перебував у Ки╓в╕. Кобзар висловив сво╓ захоплення та любов до «золотоверхого м╕ста над Дн╕пром» не т╕льки в поетичних та прозових творах, а й створив ц╕лу доб╕рку кра╓вид╕в, у яких показав красу ╕ велич м╕ста.
Маленький Тарас побував у Ки╓в╕ ще дитиною з╕ старшою сестрою Катериною, 1804 року народження. Це могло статися ще за життя матер╕, отже, коли хлопчин╕ виповнилося 8-9 л╕т. У т╕ часи люди юрмами збиралися з ус╕х к╕нц╕в до ки╖вських святинь перед Великоднем, «на прощу». Мабуть, навесн╕ 1822 чи 1823 року в╕дв╕дав м╕сто над Дн╕пром ╕ кирил╕вський школяр. Уже досв╕дчений народний поет-кобзар напише про це напрочуд незвичайне м╕сто одним рядком: «Святий Ки╖в наш великий...»
Удруге, за документами, п’ятнадцятир╕чний кр╕пак Тарас Шевченко потрапив до Ки╓ва ╕з «придибенц╕╓ю» у березн╕ 1829 року: його власник, пан Енгельгард, перевозив труну ╕з т╕лом батька для перепоховання до родинно╖ церкви Григор╕я Потьомк╕на в сел╕ Чижовому Духовщинського пов╕ту на Смоленщин╕. Шлях ╕з В╕льшано╖ перетинався Дн╕пром, ╕ тому довелося заночувати в м╕ст╕. Ще стояли березнев╕ морози. Валка з мерцем зупинилася в Печерському форштадт╕ на Н╕жинськ╕й вулиц╕, в колишньому будинку Данила Мандрики. М╕сто вразило допитливого юнака величними буд╕влями та багатолюддям. Тод╕ в Ки╓в╕ мешкало понад тринадцять тисяч чолов╕к, а ще сто тисяч прочан прибувало щор╕чно, щоб поклонитися ки╖вським святиням. Зупинялися богомольц╕ переважно при церквах ╕ монастирях.
1843 року, перебуваючи в Укра╖н╕, Т. Шевченко записав опов╕дання, п╕сн╕, зокрема: «Опов╕дання про запорожц╕в, що з С╕ч╕ приходять до Ки╓ва, де п’ють, гуляють, а пот╕м йдуть «спасатися» у Межиг╕рський монастир», п╕сн╕ «Ой горе, горе!», «Ой ╕шов козак з Дону, та ╕з Дону додому», «Ой ╕з-п╕д гори, та ╕з-п╕д круч╕».
Наприк╕нц╕ с╕чня 1844 року Тарас Шевченко прибув до Ки╓ва вже будучи в╕домим поетом та художником ╕ оселився на вулиц╕ Московськ╕й у «Зеленому трактир╕», що належав Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕ (зведений у 1803—1805 роках; тепер на цьому м╕сц╕ будинок № 30, де розташувалася районна м╕л╕ц╕я). Затишне м╕сце приваблювало творчу ╕нтел╕генц╕ю, тому в трактир╕ зупинялися письменники, зокрема, А. Муравйов, О. Грибо╓дов, ╢. Греб╕нка. Тарас Григорович, до реч╕, згаду╓ про цей печерський квартал у пов╕ст╕ «Близнецы», де автор поселив сво╖х персонаж╕в, а поряд, на ц╕й же вулиц╕, квартирував знайомий опов╕дача «художник Ш., який нещодавно при╖хав з Петербурга».
Одразу ж по при╖зд╕ Кобзар поринув у ярмаркове д╕йство в Будинку Контракт╕в, що п╕дн╕сся над Подолом чотириколонним портиком, ув╕нчаний трикутним фронтоном (тепер Контрактова площа, будинок № 1).
Окр╕м р╕зноман╕тного краму та забавок Тараса Григоровича ц╕кавила передовс╕м торг╕вля книжками. Зокрема, у крамниц╕ Глюксберга пропонували видання ╕ноземними мовами. На Поштов╕й площ╕ Подолу в одному з купецьких будинк╕в, поряд ╕з Поштовою станц╕╓ю, жив чолов╕к, про якого ╓ також згадка у творах Т. Шевченка. У пов╕ст╕ «Прогулка с удовольствием и не без морали» автор розпов╕да╓, що послав слугу Трохима «в книжную лавку купить себе книгу по своему нраву» (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти томах. — Т. 4. — К., 2003. — С. 238). А в «Близнецах» сказано про «Успенскую церковь», «киевскую бурсу» и «Подольский базар». У ц╕й пов╕ст╕ ми чита╓мо натхненн╕ св╕дчення Шевченкових захоплень: «Кто, посещая Киево-Печерскую лавру, не отдыхал на типографском крыльце, про того можна сказать, что был в Киеве и не видел киевской колокольни. Утро было тихое, ясное, а перед глазами вся Черниговская губерния и часть Полтавской…» ╤ справд╕, згадане тут «типографское крыльцо» вц╕л╕ло, ╕ сьогодн╕ можна вийти до нього ╕з залу Музею книги, постояти на ньому, згадуючи рядки опов╕дача.
Наводжу перел╕к ки╖вських м╕сць перебування Тараса Григоровича Шевченка, виходячи з його творчого доробку: у пов╕стях Кобзаря зустр╕ча╓мо — гору Щекавицю («Скавиця»), Рейтарську вулицю шука╓ Степан Мартинович у пов╕ст╕ «Близнецы», його геро╖ прогулюються вулицями – Хрещатиком та ╤нститутською, Московською та Щекавицею перед ╕спитами в ун╕верситет╕ св. Володимира, знають вони Житн╕й ринок, Фрол╕вський монастир та Кирил╕вський притулок, Ки╓во-Печерську лавру, ╖здять у Кинь-Грусть (тепер район Пр╕орки та площ╕ Шевченка).
При╖хавши до Ки╓ва, Шевченко не бажа╓ оселитися в центр╕ м╕ста, тож вируша╓ у пошуках квартири на Под╕л — хоче бути ближче до простого люду, який в основному тут селився.
Отже, можливо, що Шевченка привабила ця м╕сцев╕сть сво╓ю такою мальовнич╕стю – сво╖ми садами, городами. А може, тому, що просто не хот╕лось йому бути на очах, ось в╕н ╕ прийшов на Пр╕орку. Як згаду╓ господиня ц╕╓╖ хати тод╕ Варвара Матв╕╖вна Пашковська, в╕н дуже ориг╕нально попросився на квартиру, сказавши ╖й так: «Йшов-йшов, бачу – хатка сто╖ть, не то панська, не то мужицька, б╕ла-б╕ла, як сметана, ще й садочком обросла. А на двор╕ дитяч╕ сороченятка сушаться, рукавчатами махають – мене кличуть. От я й зайшов. Чи не взяли б мене на квартиру ╕ не погодували в борг, бо у мене нема╓ грошей? Я з вами розрахуюся – мен╕ пришлють грош╕ з Петербурга». У ц╕й хат╕ Шевченко прожив два тижн╕.
Ц╕каво, що господиня будинку не знала, хто перед нею. Вона знала Шевченка як такого. Мало того, вона напам’ять знала поему «Наймичка». Але уяв╕ть соб╕ – на той час у Ки╓в╕ н╕хто зовн╕ Тараса Шевченка не м╕г вп╕знавати (хоча в╕н ходив вулицями цього Ки╓ва), тому що люди не бачили н╕ його фотограф╕й, н╕ його портрет╕в, котр╕ сьогодн╕ нам в╕дом╕. ╤ тому, коли в╕н до не╖ прийшов (в╕н був одягнений у б╕лий полотняний костюм, це був серпень, л╕то), вона просто його запитала: «А хто Ви будете?» ╤ в╕н не сказав, що ╓ поетом або художником з Петербурга. А в╕н так сказав: «Як бачите, чолов╕к». ╤ дал╕ от╕ слова – «Йшов-йшов...»
Ц╕ спогади записала в╕д Варвари Матв╕╖вни ╖╖ р╕дна сестра – Стефан╕я Матв╕╖вна. Вона писала у петербурзьких газетах, у журналах, друкувалася, була дитячою письменницею. За чолов╕ком пр╕звище ╖╖ було Лобода. ╤ ось у 1875 роц╕ (вже нема╓ давно Тараса Шевченка) в газет╕ «Пч╓ла – русская ╕люстрац╕я» з’явля╓ться така стаття – «Дек╕лька сл╕в про Тараса Григоровича Шевченка». Ця стаття ╕ була тим матер╕алом, який л╕г в основу концепц╕╖ музею – Тарас Шевченко на Пр╕орц╕.
Перед сво╖м в╕д’╖здом до Петербурга (а це було останн╓ перебування Шевченка у Ки╓в╕) Шевченко влаштував бенкет для навколишньо╖ д╕твори – накупив цукерок, пряник╕в, бублик╕в ╕ гор╕х╕в. Пригощав д╕тей ╕ веселився сам так, що люди, дивлячись на нього, казали: «Подив╕ться на нього – в╕н сам рад╕╓, як дитина!» ╤ ось ця дитинн╕сть, ця щир╕сть, безпосередн╕сть – це все у спогадах Варвари Матв╕╖вни Пашковсько╖.
Жив Т. Шевченко ╕ в прим╕щенн╕ училища на Костянтин╕вськ╕й вулиц╕, будинок 9/6. Про одн╕ з таких в╕дв╕дин М. Б╕лозерський пише: «...Будучи вл╕тку 1859 року в Ки╓в╕, Шевченко зупинився в Сенчила на Подол╕. Приходить студент ╕ заста╓ Шевченка, який упл╕та╓ редьку; студент хоче поц╕лувати Тараса; Шевченко, посм╕хаючись, в╕дхиля╓ться: «Бачите, д╕лом зайнятий». В╕н був одягнений у парусинове пальто ╕ так╕ ж панталони. Капелюх був б╕лий, пуховий ╕ дуже стоптан╕ чоботи».
На цей час припада╓ знайомство Шевченка з професором Ки╖вського ун╕верситету св. Володимира Михайлом Максимовичем та Пантелеймоном Кул╕шем, уже в╕домим на той час письменником, етнографом та поетом, який працював викладачем в одному з училищ на Подол╕. Разом з П. Кул╕шем Тарас Шевченко ви╖хав до Межиг╕р’я, де й намалював до свого альбому Ки╓во-Межиг╕рський монастир та начерково – «Коло Межиг╕р’я».
Панорамн╕ малюнки Ки╓ва не так╕ вже й част╕ в художн╕й практиц╕ Т. Шевченка, проте одн╕╓ю з основних композиц╕йних прикмет мистця вважають центричн╕сть ╕ наближену до глядача точку огляду об’╓кта зображення. Але так само зрозум╕ло, що загальний образ м╕ста над Дн╕пром у спод╕ваному альбом╕ не був би об’╓мним ╕ повним без його видових план╕в.
У к╕лькох начерках зобразив Шевченко Ки╖в, його високий берег з боку Дн╕пра. Це ол╕вцев╕ роботи з авторськими назвами «Ки╖в з боку Дн╕пра» та «Ки╖в з-за Дн╕пра», де м╕сто зображено з Труханового острова – в╕д Народницько╖ переправи. Однак для нас важливий передн╕й план замальовки з його фронтальним, майже фризовим ф╕гурно-сюжетним наповненням. Погляд художника, звернений на Ки╖вськ╕ гори, ув╕нчан╕ стрункими арх╕тектурними обрисами Золотоверхого Михайл╕вського монастиря, церквами Ки╓во-Печерсько╖ лаври та дзв╕ницею, яку змальовано найретельн╕ше. Але ╓ й деяка в╕дм╕нн╕сть у композиц╕йн╕й будов╕ цих кра╓вид╕в. У начерку «Ки╖в з-за Дн╕пра» н╕що не в╕двол╕ка╓ в╕д споглядання велично╖ краси м╕ста, а в «Ки╓в╕ з боку Дн╕пра» художник вводить ще й л╕вий берег — м╕сце, з якого переправлялися до Ки╓ва. Тут бачимо ледь накреслен╕ постат╕ переправник╕в, човен б╕ля берега, кур╕нь та двох вершник╕в на конях.
Виб╕р для змалювання арх╕тектурного пейзажу «Видубицький монастир у Ки╓в╕» в╕дпов╕дав програм╕, за якою Шевченко укладав перший альбом, а саме розд╕л «Виды, примечательные по красоте или историческим воспоминаниям». Проте ╕ монастир, ╕ його розташування по╓днали в соб╕ обидва пункти: приваблювали ╕ красою, ╕ ц╕кавим ╕сторичним минулим. До реч╕, в╕домо – була думка поховати тут Кобзаря. Т. Шевченко знав: монастир в╕д╕гравав значну ╕сторико-культурну роль в Укра╖н╕-Рус╕. ╤гумен Видубицького монастиря Сильвестр за князювання Володимира Мономаха створив другу редакц╕ю «Пов╕ст╕ временних л╕т» — найц╕нн╕шого джерела з ╕стор╕╖ стародавньо╖ укра╖нсько╖ держави. Княз╕ та ╖хн╓ оточення пост╕йно протегували монастирев╕ й в╕дв╕дували його; так, 1250 року дорогою до Золото╖ Орди тут зупинявся Данило Галицький. У Х╤╤╤ ст. монастир зазнав татарських напад╕в, частково був зруйнований, але л╕тописн╕ записи св╕дчать, що в╕н не припиняв сво╓╖ д╕яльност╕. Митрополит Петро Могила реставрував сво╖м коштом Михайл╕вську церкву, а сам монастир приписав до Соф╕йського монастиря.
Михайл╕вська церква, яку спорудив 1088 року внук великого князя Володимира Всеволод Ярославич ╕ освятив митрополит ╤ван ╤╤ Добрий, — в оточенн╕ дерев, як бачимо на офорт╕, ╓ н╕би природним продовженням крутого пагорба над Дн╕пром. Ц╕каво зображене небо: над водою з╕бралися густ╕ темн╕ хмари, а над церквою — ясне небо, на тл╕ якого ч╕тко окреслений ╖╖ силует. З-за хмари на мить пробився сонячний пром╕нь, що осв╕тлю╓ п╕вденну ст╕ну храму, к╕лька дерев та дв╕ корови б╕ля берега. Офорти Тараса Шевченка «У Ки╓в╕» та «Видубицький монастир» стали значним явищем у становленн╕ укра╖нського пейзажного живопису, св╕дчать про глибоке розум╕ння художником краси ╕ нац╕онально╖ сво╓р╕дност╕ природи Укра╖ни.
Великий поет ╕ художник мр╕яв жити ╕ працювати у Ки╓в╕. В╕н ста╓ сп╕вроб╕тником Ки╖всько╖ археограф╕чно╖ ком╕с╕╖ ╕ за ╖╖ дорученням малю╓ арх╕тектурн╕ пам’ятки в р╕зних губерн╕ях Укра╖ни, створю╓ велику сер╕ю прекрасних арх╕тектурних пейзаж╕в. Робота в ком╕с╕╖ багато йому дала як поету ╕ художнику: Т. Шевченко познайомився ╕ з╕йшовся з ученими, передус╕м з викладачами ун╕верситету, глибше проникав у минуле, з╕брав матер╕али про становище Укра╖ни, зокрема, й Ки╓ва.
Тарас Григорович разом з поетом Олександром Афанась╓вим-Чужбинським та художником Михайлом Сажиним оселився поблизу Хрещатика на Козиному болот╕ у будинку чиновника ╤. Житницького. В╕домо, що ще перед тим, як Кап╕тон Степанович Павлов п╕шов у в╕дставку, в листопад╕ 1846 року Ки╖вський ун╕верситет оголосив конкурс на зам╕щення ваканс╕╖, що в╕дкривалася на кафедр╕ малювання. Серед ╕нших художник╕в-претендент╕в на це м╕сце був ╕ Т. Г. Шевченко.
 У Ки╓в╕ Т. Шевченко пров╕в щасливий р╕к свого життя перед арештом, що стався у кв╕тн╕ 1847 року. В╕н написав багато ки╖вських пейзаж╕в, таких, як «Костьол у Ки╓в╕», «Михайл╕вська гора з боку Хрещатинського спуску», «Васильк╕вський форт у Ки╓в╕», «Аскольдова могила», «Кита╖вська пустинь», «Церква вс╕х святих у Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕», створив багато р╕зних ол╕вцевих начерк╕в.
На акварел╕ «Костьол у Ки╓в╕» зображено католицький куточок м╕ста, центральну частину займа╓ важка монументальна споруда костьолу. На площ╕ перед ним — численн╕ постат╕ жебрак╕в, м╕щан та колоритна ф╕гура ксьондза в червон╕й мант╕╖. На другому план╕ — струнк╕ висок╕ топол╕ та силуети бань Михайл╕вського монастиря. З властивим ум╕нням Тарас Шевченко переда╓ осв╕тлення споруди.
Часто ходив Тарас Григорович до Ки╓во-Печерсько╖ лаври, щоб змалювати церкви, внутр╕шн╕й вигляд Ближн╕х та Дальн╕х печер, ц╕кав╕ типи прихожан. Захоплю╓ майстерна Шевченкова акварель церкви вс╕х святих у Лавр╕; власне, не само╖ церкви, а входу до не╖, так звано╖ Економ╕чно╖ брами з добудованими з бок╕в церковними прим╕щеннями. З ╜анку лаврсько╖ друкарн╕ зробив начерк «Дальн╕ печери Ки╓во-Печерсько╖ лаври», створив малюнок «Церква вс╕х святих у Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕». Майже половину композиц╕╖ займа╓ розк╕шне густолисте дерево, т╕нь в╕д якого пада╓ на брук╕вку. Перед входом постат╕ жебрака та молодо╖ ж╕нки. У л╕тератур╕ про Шевченка згаду╓ться, що ним було виконано к╕лька вар╕ант╕в твору «Лаврська церква з дзв╕ницею».
«Васильк╕вський форт у Ки╓в╕», де зображено залишки Печерсько╖ фортец╕, так зван╕ Васильк╕вський форт та Васильк╕вськ╕ ворота, через як╕ проходив шлях на Васильк╕в. У центр╕ композиц╕╖ — низька, округло╖ форми башта з б╕йницями, поряд довга казарма. На першому план╕, обаб╕ч дороги — густе високе дерево, яскраво осв╕тлене сонцем, дал╕ — дерев’ян╕ ворота. Контрастн╕ т╕н╕ в╕д дерева та вор╕т падають на дорогу ╕ створюють враження ясного сонячного дня.
Найдовше Шевченко затримався в Ки╓в╕ у 1846 роц╕: мешкав у готел╕ по вулиц╕ Московськ╕й, на короткий час оселився в дерев’яному будинку навпроти ╤нституту шляхетних д╕вчат по вулиц╕ ╤нститутськ╕й (не збер╕гся). Це знайшло п╕дтвердження у пов╕ст╕ «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «Квартира в мене була в Ки╓в╕ саме проти ╤нституту, на Хрещатику, п╕д горою». Незабаром поет перебрався у трактир з готельними номерами в будинку арх╕тектора В. Беретт╕, що на Хрещатику б╕ля Бессарабсько╖ площ╕ (нин╕ прим╕щення Нац╕онально╖ сп╕лки журнал╕ст╕в). До реч╕, навпроти трактиру, де зупинився Кобзар, у будинку Сухоставського (не збер╕гся, нин╕ № 52 ╕ № 54) квартирував ╕з мат╕р’ю викладач ╕стор╕╖ Ки╖вського ун╕верситету М. Костомаров. Тарас Шевченко познайомився з ним ╕ з кв╕тня до червня часто в╕дв╕дував. Тут, у Костомарова, Т. Шевченко зустр╕чався з О. Марковичем, О. Пильчиковим, П. Гулаком ╕ В. Б╕лозерським, читав ╖м сво╖ поез╕╖. М. Костомаров досить яскраво змальову╓ т╕ зустр╕ч╕: «...Ми говорили один одному «ти», ╕ поет читав сво╖ в╕рш╕. Особливо сильне враження справив на мене «Сон», невидана, безцензурна поема Шевченка. Я читав ╕ перечитував ╖╖ ц╕лу н╕ч ╕ був у справжньому захват╕». У Ки╓в╕ Тарас Григорович написав передмову до другого видання «Кобзаря», яке готувалося до друку в ун╕верситетськ╕й друкарн╕, що стала справжн╕м ман╕фестом ново╖ укра╖нсько╖ л╕тератури.
На жаль, не вс╕ малюнки Тараса Шевченка, присвячен╕ Ки╓ву, збереглися. Але й т╕, що д╕йшли до нас, стали значним внеском у розвиток укра╖нського нац╕онального пейзажного живопису. Вони розпов╕дають нам про старий Ки╖в, його арх╕тектуру, чар╕вну й неповторну природу, мешканц╕в м╕ста.
5 кв╕тня 1847 року Т. Шевченко був заарештований на дн╕провськ╕й переправ╕ в Ки╓в╕ та доставлений у будинок губернатора Фундуклея, що стояв на роз╕ вулиць ╤нститутсько╖ та Катерининсько╖. Наступного дня Т. Шевченка в╕дправлено до Петербурга у ╤╤╤ в╕дд╕л «под строгим караулом при одном полицейском офицере и одном рядовом жандарме». Фундуклей передав також до жандармер╕╖ вилучен╕ п╕д час арешту листи, альбом ╕з в╕ршами та малюнками, а головне — рукопис «Три л╕та», що поет планував видрукувати в Ки╓в╕. У засланн╕, сумуючи за Укра╖ною, в╕н тужив ╕ за улюбленим м╕стом сво╖м — Ки╓вом: «Далеко, очень далеко от моей милой, моей бедной родины я люблю переноситься мыслию на берег широкого Днепра.., но чаще всего я лелею мое старческое воображение картинами золотоглавого, садами увенчанного Киева».

В╕ктор ЖАДЬКО,
доктор ф╕лософських наук, професор Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М. Драгоманова,
письменник

Список використаних джерел:
Жур П. Шевченк╕вський Ки╖в. — К., 1991. — 287 с.
Шудря М. З валкою за д╕дичем//Зб. «В с╕м’╖ вольн╕й, нов╕й». — Вип. 3. — К., 1986. — С. 301-305.
Дзюба ╤. Тарас Шевченко. Життя ╕ творч╕сть. — К., 2008. — 718 с.
Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти томах. — К. — Наукова думка, 2003.
Тарас Шевченко. Листування. — К.: Державне видавництво Укра╖ни. 1929. — 980 с.
Спогади про Тараса Шевченка. — Ки╖в. Вид-во «Дн╕про», 1982. — 547 с.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9446

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков