Версiя для друку Обговорити в форумi

Дай волю нашим спраглим до пригод туристам-мандрівникам, певен, вони залюбки перетворили б гору Кастель, що неподалік курортної Алушти, у свою Мекку. Радше, легку природну «здобич» – враховуючи доступність (до ялтинської автотраси якихось півтора кілометра), неповторний ландшафт з видом на море, реліктову червонокнижну рослинність, залишки кратера вулкана і, насамкінець, оповитий легендами форпост середньовічного князівства Феодоро. А так обумовлене державними інтересами антропологічне навантаження на другу, після Аюдагу, за висотою гору кримського Південного берега обмежилось лише постійним перебуванням на ній окремої радіолокаційної роти ПС ЗС України.
У розташування підрозділу ми піднімались вузькою асфальтованою дорогою, що змійкою в’ється порослим лісом північним схилом гори. За кермом автівки – заступник командира з виховної роботи капітан Олександр Зайцев.
— Бачите темні вертикальні смуги на тому скельному виступі, — орієнтує мене офіцер. — За місцевою легендою – це сліди крові останніх захисників фортеці цариці Феодоро (Кастель із грецької перекладається як фортеця — авт.). Фортеця на горі вважалась неприступною. Але вірних красуні-цариці зрадив один з її зведених братів. Юнак був палко у неї закоханий, але та не відповіла взаємністю. Тоді з відчаю вночі він відчинив ворогам ворота фортеці. Першою у бою загинула сама цариця. Історики вважають, що ця давня легенда має під собою реальне історичне підґрунтя. Хоча б тому, що князівство Феодоро в Криму існувало насправді, і його міста-фортеці на Південнобережжі наприкінці ХІV сторіччя поступово впали під натиском генуезців.
А от таку собі презентацію класичної «точки» вартових неба влаштував для мене сам командир — майор Юрій Крепа. Очолює він роту, до речі, одну з кращих за всіма показниками у Кримській радіотехнічній бригаді, з 2004 року. Бойова позиція, командний пункт, автотехніка, казарма, два одноповерхові будиночки, лазня розмістились у «замаскованій» дубняком, грабиною, буком і ялівцем сідловині Кастелі (її площа близько 45 гектарів).
На території, окрім вартового біля вхідних воріт, жодної живої душі. Було чутно лише пташиний спів – повний релакс, наче у якомусь приморському санаторії. Найбільше ж враження, звичайно ж, справило величезне урвище на південному краї гори. Воно майже повністю устелене масивними гранітними уламками. Це і є згаданий вище кратер давно згаслого вулкана. За словами командира, на початку 50-х років минулого століття, коли Кастель почали облаштовувати для потреб сил ППО, горловину кратера потужним вибухом дещо завалили гірською породою. Над нею перекинуто стальний мостик, що веде безпосередньо до майданчика РЛС. Звідси, себто з висоти 440 метрів (саме такою є висота гори Кастель) добре проглядається наїжачена хвилерізами пляжна смуга пансіонатів Лазурного і навіть далі. Отож народ усі ці роки ніжився і ніжиться на морі у буквальному сенсі під пильним оком воїнів-локаторників роти «Алушта».
— Ми виконуємо завдання з охорони повітряних рубежів країни у визначеному секторі своєї зони радіолокаційної інформації, — розкриває суть роботи за призначенням майор Юрій Крепа. — Чергуємо за графіком, що визначений командиром повітряного командування. Специфіка нашого підрозділу полягає у тому, що у нас на озброєнні станція маловисотного виявлення 19Ж6. Вона здатна угледіти цілі, в яких ефективна віддзеркалююча поверхня невелика, — винищувачі на низьких висотах, вертольоти, безпілотні літальні апарати. Ми перекриваємо простір у радіусі близько 150 кілометрів. Тобто радіолокаційно і візуально фіксуємо у цій зоні геть усі без винятку літальні апарати.
Виявляється, з початком сезону відпочинку на сонячному півострові найчастіше у поле зору локаторників потрапляють приватні вертольоти. Усі їхні характеристики так само негайно передаються оперативному черговому бригади. А там уже діють відповідно до усталених вимог і наказів щодо використання повітряного простору.
Заходимо з ротним у казарму. Під її дахом компактно розмістились спальне приміщення строковиків (їх тут всього 11, решта — контрактники), кухня, їдальня, канцелярія, народознавча світлиця, всі побутові приміщення. У них чисто і затишно. Жодних проблем у підрозділі з теплом і водою. Вода, приміром, самопливом подається з гірського озера, а далі періодично закачується у накопичувальну 25-кубову ємність і хлорується.
Виявляється, тільки у теплу пору року на горі ледве не курортна свіжість і благодать. Узимку ж добряче дошкуляють холодні вітри з моря. Їхні пориви сягають 50 метрів на секунду. Такий вітрюган здатен зірвати не лише легкий дашок на ґанку одного з двох стареньких збірно-щитових будиночків, ДОСів, як їх за звичкою називають у роті. Вони в якихось десяти метрах від казарми. Власне кажучи, це колишні навчальні класи підрозділу, переобладнані вже у новітні часи під службове житло для офіцерів і військовослужбовців за контрактом. В одному з таких ДОСів із сім’єю розмістився і сам командир роти, перебуваючи одночасно у житловій черзі в Сімферопольському гарнізоні.
Узагалі ж за підрозділом числиться окреме житлове містечко, в тому числі двоповерховий кам’яний будинок внизу під горою. Його мешканці — виключно колишні військовослужбовці роти. Дехто з них, у кого вже діти завели свої сім’ї, встиг за останні роки «приростити» службову житлову площу додатковими квадратними метрами, вдавшись до банального самобуду.
— Раніше, — пояснює ситуацію майор Юрій Крепа, — їм пропонувались квартири в Євпаторії, Джанкої. Але люди не погодились на такий варіант. Адже кожний пустив тут коріння, знайшов пристойну роботу. Вони ладні переїхати лише у найближчі міста, скажімо, Алушту, Ялту, де натомість нічого нам не пропонується. Утім, головне питання в іншому – досі не існує нормального механізму розрахунків за комунальні послуги, ту ж воду, електроенергію. Відставники фактично користуються нашими лімітами, хоча не проти самостійно сплачувати за комунальні послуги. Для цього житло потрібно вивести із статусу службового і передати у комунальну власність селища Малий Маяк, відтак перейти на пряме абонентське обслуговування. Селищна рада, у свою чергу, на сесії нещодавно ухвалила відповідне рішення про готовність прийняти містечко. Разом з КЕВ Сімферополя ми підготували пропозиції з цього приводу на адресу ГоловКЕУ...
Про справи службові я поспілкувався з самими солдатами. Зокрема, молодою контрактницею з Сумщини старшим солдатом Мариною Кириченко. Вона на Кастелі вже два роки, за фахом – радіотелеграфіст. Проте весь цей час тимчасово виконує обов’язки начальника продскладу (підприємство «Артек-Союз» тільки завозить сюди продукти, а куховарять локаторники вже самі). Мешкає дівчина у вищезгаданому ДОСі. Зізнається, що службою задоволена.
Не нарікає на «кастельську» долю і солдат Олександр Сазонов, призваний минулої осені із Запорізької області. Це при тому, що доводиться йому через добу заступати на бойове чергування (майже аналогічний щільний графік і у офіцерів підрозділу).
— Це тому, що нас, із минулорічного призову, мало, — констатує хлопець, — От прийдуть молоді бійці, навчимо їх, тоді будемо заступати на чергування рідше.
Щоправда, хлопець не приховував, що, як і його ровесники, чекає — не дочекається літа. Аби якогось вихідного «вирватись» на море. Таке в радіолокаційній роті «Алушта» хоча й нечасто, але все ж періодично практикується – під керівництвом офіцера строковиків організовано вивозять на морський пляж у Лазурне чи Алушту. До речі, ті пляжі закріплені за підрозділом наказом начальника гарнізону.
А найближчими днями на Кастелі чекають місцевих козаків і духівників місцевої єпархії. Вони мають встановити й освятити у військовому містечку пам’ятний хрест пресвятому Миколаю-святителю. Колись на горі височіла його свята обитель. Між іншим, деякі джерела стверджують, що взагалі, навіть за часів ханства, на Кастелі було аж чотири християнські храми. Тож місце це, намолене віками, має особливу ауру.

Василь САДОВСЬКИЙ

На знімках: ліворуч — тихе «обійстя» роти локаторників «Алушта» на горі Кастель; угорі — старшина роти старший прапорщик Сергій Леонов служить на Кастелі найдовше.
Фото автора

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "Крим - наш дім"