Версiя для друку Обговорити в форумi

— Володимир Орлов, — простягнув руку для знайомства новий керівник прес-центру дитячого табору «Орлятко» його старшому вожатому і почув у відповідь:
— Олександр Орлов.
Так у 1965 році в Коктебелі почалася дружба двох Орлових – поета і композитора, спільний твір яких зазвучить одного разу з трибуни Організації Об’єднаних Націй.
Однак ця пісня про господарів планети – дітей була ще далеко попереду. А тоді вожаті загонів, які в кожній табірній зміні виконували зі своїми вихованцями один і той же репертуар з десяти-п’ятнадцяти дитячих пісень, що уже давно всі знали напам’ять, перший раз запропонували поету написати для них нову пісню.
— Так я ж пишу тільки вірші, — відповів він, а сам замислився: — Може, спробувати?
Підійшов до Олександра, який грав на баяні, і промовив:
— До вечора потрібна пісня.
Удвох вони пішли подалі від усіх і в альтанці на березі моря за годину придумали сюжет і мотив мелодії, яку наступного дня вже наспівував увесь табір.
— Темп життя у ньому такий швидкий, що більше однієї години на створення нової пісні у нас ніколи не було і потім. Так день за днем, рік за роком і рухалася стрілка нашого творчого годинника, зупинившись на позначці «сто», — сказав Олександр Орлов.
Цих пісень, за його словами, могло й не бути, а він так і залишився б тільки акомпаніатором і викладачем музики, якби не Володимир Натанович, який, як двигун внутрішнього згоряння, палав енергією пісенної творчості сам і підштовхував до неї інших.
Другий композитор Орлова — Григорій Бєлоусов згадує, як актором Кримського академічного українського музичного театру вперше зустрівся з ним на його спектаклі «Лісовий маскарад», після якого, як і в Олександра Орлова, розпочалася їхня особиста дружба і творча співпраця довжиною у все життя. Вони здійснили постановки багатьох спектаклів для дітей, а з ансамблем «Фантазери», який виконував їхні пісні, об’їздили весь півострів.
Володимир Орлов тільки виходив на сцену і вже на третій секунді розмагнічував будь-який зал. Від його жартівливих імпровізацій і веселих усмішок прояснювалися дитячі очі і здавалося, що від розсипів нот і крилатих поетичних фраз, як перлин, світлішали навіть небеса.
Із своїм третім постійним музичним співавтором Яковом Машарським В. Орлов познайомився в Севастополі. На одному з концертів прозвучала написана композитором на слова поета пісня «Хлоп’ята 45-го». Після прем’єри її було опубліковано в журналі «Вожатий» і вона зазвучала по всьому Союзу, а автори продовжили співробітництво в нових музичних проектах: спектаклях і піснях. Працювали як творчі особистості і дружили сім’ями, їхні доньки навіть разом відпочивали одного разу в дитячому таборі.
Лірика Орлова дала Я. Машарському поетичний матеріал для створення такої кількості дитячих пісень, що нині він виступає на сцені з авторською концертною програмою, сформованою виключно з них.
— Це була людина-свято, — сказав Я. Машарський у Кримській республіканській дитячій бібліотеці, до якої композитори часто приходять після присвоєння їй у 2000 році імені їхнього співавтора і друга Володимира Орлова.
Приводом для їхньої нової зустрічі стала презентація книги В. Орлова «Кольорові слова», укладеної його дітьми – Юрієм і Тетяною Орловими і виданої тиражем в одну тисячу примірників.
— Останній раз вірші батька видавалися більше десяти років тому ще за його життя, — розповів Юрій Володимирович. – У 2010 році до його 80-річчя передбачався випуск нової книги за державною програмою соціально значущої літератури, але коштів так і не було виділено.
У родині більше не стали чекати і вирішили видавати книгу за свої гроші. Ескізи ілюстрацій розробив давній шанувальник творчості поета художник Олександр Прусаков. Після скрупульозного обговорення і відбору їх було включено в збірку.
Присутній на цій зустрічі голова Постійної комісії з нормотворчої діяльності, організації роботи Верховної Ради АРК і зв’язків з громадськістю Юхим Фікс пообіцяв розібратися, що сталося з коштами, передбаченими на ювілейне видання спадщини кримського поета зі світовим ім’ям. У його власній родині, як він розповів, онучка Варя, яка тільки пішла в перший клас, запитала дідуся: які дитячі вірші ти знаєш? І поки він роздумував, сама першою продекламувала напам’ять орловські рядки. Читають його книги з захопленням і дорослі, тому вони заслуговують на те, щоб на них і надалі виховувалися юні громадяни країни.
Нова книга з малюнками внука поета – Михайла на обкладинці вийшла чудова. Перший розділ «Кольорові слова» складається з дитячої поезії, яку автор ототожнював з драбиною, по якій маленький читач повинен прийти до великої літератури.
Вірші для дорослих він коментує так: «Я думаю, що життя недаремно вчило мене тримати в руках швейну голку...» А прозу з третього розділу «Посиди, послухай» адресує дітям, які вже стали дорослими, і дорослим, які залишилися дітьми.
Разом з уже знайомими читачам з попередніх видань вибраними віршами для дітей та дорослих у книзі вперше друкуються розповіді про пригоди корабельного кота Пушки, а також вірші та проза з архіву письменника. Як післямова про В. Орлова опубліковані спогади його друга, поета Вадима Левіна, який нині живе і працює в Німеччині.
Тонкий лірик і блискучий гуморист Володимир Орлов на все життя зберіг у своїй душі пустотливу дитинність. За більш як сорок років літературної творчості ним написана величезна кількість віршів, казок, п’єс, які перекладено на багато мов світу. В різний час у московських, київських і сімферопольських видавництвах виходили у світ його збірки «Веселий буквар», «Вечірня пісенька», «Дім під дахом голубим», «Всім, всім добрий день!», «Якщо ми разом», «Перша доріжка», «Я бажаю всім добра»... Їм не загрожує старість. Секрет їхнього довголіття – у простоті і розкутості, витонченості і натуральності, щирій теплоті і привітності, гуморі і пустотливості.
Не загрожує сходження зі сцени його гострим і дотепним драматичним творам, тому що вони про вічне: добро, любов і мрію. П’єси «Шуршик або Таємниця старовинного годинника», «Кольорове молоко», «Чарівний фургон, або Учениця для Баби Яги», «Мій милий Лісовик», «Пригоди Каштанчика», «Золоте курчатко» та інші перетворилися в дитячі опери, оперети і мюзикли. Особливо популярні його артеківські пісні і гімни. А казки, написані у формі добрих історій, допомагають малюкам пізнавати навколишній світ, навчають спостерігати і фантазувати, з інтересом ставитися до життя.
Такою ж щирістю, прямотою і відвертістю відзначаються і перші прозові твори Орлова-молодшого – Юрія. Опубліковані поки що тільки в інтернеті, вони плодоносять із ростків великого дерева, посадженого Орловим-старшим.
Його учнем називає себе і відомий кримський поет Валерій Мітрохін. Розповів, як у 1969 році він, студент-філолог, переживав, коли в інститутському конкурсі поетів йому було присуджено тільки третє місце. Володимир Орлов, який був тоді членом журі, дав йому свою книгу і сказав:
— Подаруй її тому, хто не посів жодного місця.
Поет жив за принципом: «Чим більше людям віддаю, тим сам стаю багатшим». Кожного року у вересні, коли відзначається річниця від дня народження, світ його художніх образів з книжкових полиць переселяється на сцену і «оживає» у виставах і літературно-музичних композиціях, веселих і мудрих, таких, яким був і сам автор зі світлим талантом творця доброго настрою.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "Душі криниця"