Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 28.10.2011
«ХТО НЕ ЗНА╢ МИНУЛОГО ДЕРЖАВИ, ТОЙ НЕ ВАРТИЙ СЬОГОДЕННЯ…»

Скажу одразу: я дещо упереджено ставлюся до час╕в радянсько╖ влади. Народилася на Полтавщин╕, й мо╖ предки по л╕н╕╖ матер╕ також зв╕дти родом. Вони жодним чином не були пов’язан╕ з вояками УПА, проте в роки колектив╕зац╕╖ опинилися на л╕соповалах Далекого Сходу. Провина ╖хня була лише у тому, що вм╕ли добре господарювати на сво╖й земл╕, мали хл╕б ╕ до хл╕ба й не квапилися в╕ддати все нажите неробам (пролетар╕ат — слово дещо неконкретне). Мабуть, через те дол╕ людей, пон╕вечених радянською владою, одразу знаходять в╕дгук у мо╓му серц╕.
Сьогодн╕ держава, напевне, задля збереження соц╕ального спокою не квапиться вивчати складний для кра╖ни пер╕од життя час╕в становлення радянсько╖ влади. А тим часом геро╖ буремних л╕т одне за одним в╕дходять у в╕чн╕сть.
Це вони в╕ддавали сво╓ здоров’я, а часом ╕ життя, за нашу можлив╕сть мирно проголосувати на Всеукра╖нському референдум╕ за свободу й незалежн╕сть. Й зараз вони не вимагають власного визнання, а прагнуть лише визнання ╖хньо╖ боротьби. «Здобудеш Укра╖нську Державу, або загинеш у боротьб╕ за не╖!» — п╕д цим гаслом пройшло все ╖хн╓ життя.
Мине певний час ╕ вчен╕-╕сторики заповнять цю прогалину з життя нашо╖ кра╖ни, сусп╕льство знатиме сво╖х геро╖в. Бо «Хто не зна╓ минулого сво╓╖ держави, той не вартий сьогодення» — мовить народна мудр╕сть. Жодна людина, яка в╕ддала сво╓ здоров’я чи життя за волю Укра╖ни, не повинна бути забутою.
Цього тижня до мене по черз╕ звернулися дв╕ севастопольськ╕ просв╕тянки, пан╕ Пласкальна та пан╕ Дорошенко, з проханням написати про життя Оксани Покропивно╖, активного члена ц╕╓╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖.
Пан╕ Покропивна свого часу втратила здоров’я у боротьб╕ за в╕льну Укра╖ну в таборах Амурсько╖ област╕. Довгооч╕кувана реаб╕л╕тац╕я принесла ╖й рад╕сть, проте не повернула здоров’я: все подальше життя вона змушена була л╕кувати серце, ма╓ групу ╕нвал╕дност╕.
Оксана Петр╕вна Покропивна народилася у 1930 роц╕ в сел╕ ╤лавче Теребовлянського району, що на Терноп╕льщин╕, у св╕дом╕й селянськ╕й родин╕ середньо╖ заможност╕. («Терноп╕льська область, — мовить В╕к╕пед╕я, — в ╕сторичному в╕дношенн╕ охоплю╓ сх╕дну частину Галичини та п╕вденну Волинь. У географ╕чному – розташована на Под╕льськ╕й височин╕» - край мальовничий, але суворий).
Вона добре волод╕╓ польською мовою, бо викладання у початков╕й школ╕ до в╕йни велося польською. Вчилася добре, мала чималий хист до малювання. Вчител╕ казали, що стане художницею, проте доля склалася ╕накше. Старший брат подався до вояк╕в УПА, а юна Оксана стала у них зв’язковою. П╕зн╕ше брата заарештували й кинули до в’язниц╕, а всю родину 25 березня 1949 року «…по решению Особого совещания при МГБ СССР» вивезли на спец╕альне поселення до Амурсько╖ област╕.
Там, у важких умовах тисяч╕ укра╖нц╕в валили л╕с, «мили» золотоносну руду — робочих рук у тому кра╖ завжди не вистачало. За роботою, — розпов╕да╓ Оксана Петр╕вна, — вони сп╕вали. За укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕ не карали, хоч вони й дратували тамтешн╕х стражник╕в. Духовн╕ ж п╕сн╕, в яких поселенц╕ славили Бога, вважалися антисов╓тчиною. Так наша геро╖ня через п╕сню потрапила до п╕двалу, де просто киш╕ли пацюки.
Годували у цьому досл╕дчому ╕золятор╕ лише хл╕бом ╕ ча╓м. Через таке харчування д╕вчина дуже скоро захвор╕ла на цингу. Зглянувся над тенд╕тною красунею один ╕з стражник╕в, попередньо запитавши, чи ма╓ вона грош╕. Останн╕ 15 рубл╕в Оксани перекочували до його кишен╕, натом╕сть д╕вчина отримала пучок черемш╕. Ця рослина з р╕зким ароматом часнику, що росте у л╕сах, врятувала тод╕ ╖й життя.
Спочатку ╖╖ судив в╕йськовий трибунал, але не знайшовши в духовних п╕снях во╓нного злочину, в╕йськовий прокурор передав справу цив╕льному судочинству, яке й засудило групу укра╖нц╕в до 25 рок╕в позбавлення вол╕.
На суд╕ вперт╕ в’язн╕ не каялися, на вс╕ звинувачення гн╕вно кидали у в╕ч╕ сл╕дчим: «Кати!» Семантика цього слова була нев╕дома представникам тамтешньо╖ Фем╕ди, через що виникла вкрай курйозна ситуац╕я. Прокурор у звинувачувальному слов╕ до вже в╕домих п╕сенних «гр╕х╕в» укра╖нц╕в додав таке: «Обзывали представителей великого русского народа котами». На слов╕ «коти» в’язн╕ реготнули так, що варта вир╕шила, що останн╕ збожевол╕ли.
П╕сля смерт╕ Стал╕на Оксану реаб╕л╕тували. Родину Покропивних зв╕льняли з╕ спец╕ального поселення по черз╕: була ╕ в цьому особлива п╕дл╕сть. Сестру – в грудн╕ 1956 р., саму Оксану — в серпн╕ 1958 р., мат╕р — аж у лютому 1960 р. Батько Покропивний Петро Мартинович так ╕ не дочекався зв╕льнення: у липн╕ 1952 року його не стало.
Зв╕льнення Оксани з╕ спец╕ального поселення особливого полегшення не принесло: ╖╖ щом╕сяця викликали у в╕дд╕лок, стежили, перев╕ряли. Тих д╕вчат, хто встиг вийти зам╕ж, не ч╕пали. Аби отримати спок╕й, вона змушена була терм╕ново йти зам╕ж.
Донька Наталя народилася слабкою: л╕кар╕ пост╕йно радили перебиратися з Хабаровська, де проживала тод╕ родина, у п╕вденн╕ш╕ райони. П╕д Мел╕тополем мешкали друз╕. Колись, в╕дмовившись св╕дчити проти них, Оксана Петр╕вна врятувала ╖м життя. Туди й по╖хала, забравши з собою доньку. Чолов╕к не захот╕в пере╖здити з краю, в якому народився, й родина розпалася.
Донька Оксани Петр╕вни — Наталя згаду╓ про злиденне життя у Мел╕топол╕, коли жили на стипенд╕ю студентки культурно-просв╕тницького училища та мамину пенс╕ю ╕нвал╕да. Мама ще заробляла тим, що гарно шила й вишивала. На ц╕ скромн╕ статки й жили. П╕зн╕ше Наталя пере╖хала до Севастополя, куди три роки тому перебралася й сама Оксана Петр╕вна. «При╖хала до тебе, доню, вмирати», — сказала, переступивши пор╕г. Проте, слава Богу, живе й дотепер.
Ще в Мел╕топол╕ Оксана Петр╕вна стала активним членом Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕м. Тараса Шевченка. Прибувши до Севастополя, вона одразу в╕дшукала м╕сцевий осередок «Просв╕ти» й перебува╓ серед ╖╖ член╕в донин╕.
Перше, що кинулося у в╕ч╕, коли я зайшла до помешкання, були акуратно складен╕ прим╕рники «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Донька пан╕ Оксани Наталя каже, що передплачу╓ часопис в╕д самого початку його заснування. Разом з газетою переживала вс╕ редакц╕йн╕ негаразди. Писала в ус╕ ╕нстанц╕╖, аби ╖╖ повернули, й обов’язково передплатить часопис на наступний р╕к.
При╖хавши до доньки три роки тому, Оксана Петр╕вна також стала прихильницею «КС». Отже, кр╕м розпов╕д╕ про ╖╖ життя, я отримала ще й побажання вс╕ляких гаразд╕в редакц╕йному колективу.
На 82 роц╕ життя Оксана Петр╕вна Покропивна щаслива в╕д того, що жила й боролася за волю Укра╖ни. Якби довелося прожити життя вдруге, знову присвятила б його боротьб╕ за незалежн╕сть сво╓╖ держави.

Л╕д╕я СТЕПКО
м. Севастополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9529

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков