Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 28.10.2011
ПРО ВИХОВАННЯ Л╤ТЕРАТУРНОГО СМАКУ В Д╤ТЕЙ

Керуючись законами неориторики, промовець н╕коли не ма╓ вир╕шувати проблеми, як╕ порушу╓ у виступ╕, а лише давати певн╕ пропозиц╕╖, що можуть бути прийнят╕ чи в╕дкинут╕. Тому я не наполягаю на беззаперечн╕й слушност╕ сво╖х зауваг, а висловлюю, так би мовити, «польов╕ досл╕дження» любов╕/нелюбов╕ до читання твор╕в укра╖нсько╖ л╕тератури.
Виховання л╕тературного смаку — процес, який не ма╓ визначено╖ тривалост╕, бо загалом ╕деться про навернення д╕тей до книги та про ╖хн╓ вм╕ння в╕дс╕ювати зерно в╕д куколю. Не в╕дкидаючи такого чинника, як рекомендац╕╖ батьк╕в або педагог╕в ╕ б╕бл╕отекар╕в, я все ж гадаю, що почина╓ться л╕тературний смак в╕д «смакування» мови. Тут ми стика╓мося ╕з сум╕жною проблемою: як навчати д╕тей мови?
Сучасна школа, як ╕ школа нещодавнього радянського минулого, робить усе можливе, аби звести навчання р╕дн╕й мов╕ до формал╕зованого фонетичного, морфолог╕чного та синтаксичного розбору, переб╕гши врожайним полем лексики та фразеолог╕╖ приблизно так, як б╕г пес через овес. На мою думку, саме лексичне й фразеолог╕чне багатство мови, засво╓не через етимолог╕чн╕ коментар╕ (наприклад, чому кажуть «не виносити см╕ття з хати», «побити горщики» чи «позичати в С╕рка очей» або чому ми назива╓мо крупу гречкою, а французи — сарацинкою, зв╕дки походять слова «хл╕б», «гетьман», «ярмарок»), здатне розворушити притлумлену надлишком ╕нформац╕╖ дитячу спромогу.
За двадцять рок╕в викладання мови на п╕дготовчому в╕дд╕ленн╕ я жодного разу не почула в╕д молодих людей, котр╕ обрали соб╕ фах редактора, що ╖м ц╕каво на уроках укра╖нсько╖ мови. А якщо мову вони сприймають формально, то й будь-який написаний текст «пережовують» без смаку. Це треба прочитати й в╕дпов╕сти на оц╕нку…
Таким чином, поглиблене вивчення лексики, фразеолог╕╖, словотворення як ц╕кавого процесу розширення лексичного поля — найперше завдання вчителя укра╖нсько╖ мови.
╤ це лише один ╕з чинник╕в виховання у дитини «першопричини» л╕тературного смаку.
Починаючи з першого класу, наш╕ д╕ти читають незграбн╕ в╕рш╕ абетки, неадаптован╕ опов╕дки повчального зм╕сту тощо.

Голуб перший г╕тарист,
А голубка — гармон╕ст.
Дружно грають вони вдвох,
Крутить вусики горох.

Якщо ви скажете, що в цих рядках ╓ зм╕ст, через який дитина п╕зна╓ не т╕льки як пишеться л╕тера «Г», а й поез╕ю та навколишн╕й св╕т, то на цьому нам доведеться припинити д╕алог.

Добрий веч╕р, а я йду,
Сидить зайчик на сн╕жку.
╤ я його став питати,
Куди ╕ти щедрувати?

Ц╕ самод╕яльн╕ в╕ршики я випадково побачила в наст╕льн╕й книжц╕ вчительки молодших клас╕в. Певна р╕ч, вона ними оперу╓ на уроках.
Нин╕ лише л╕нивий не продуку╓ абетки, тому що це книги, як╕ завжди будуть затребуван╕, але н╕хто не хоче проанал╕зувати тексти.
Трапляються й зовс╕м макабричн╕ ситуац╕╖, коли абетка перекону╓ дитину:

╢ у к╕шки кошеня,
╢ в собачки цуценя,
╢ в зозуленьки дубок,
А у мами ╓ синок.

Ми, доросл╕ люди, розум╕╓мо: слово, словосполучення чи речення завжди ма╓ зм╕ст, а дитина чита╓ беззм╕стовн╕ рядки, тому як вона полюбить те, що не ма╓ сенсу?
Отже, починаючи з абеток ╕ текст╕в для позакласного читання, ми створю╓мо таку площину сп╕лкування з поез╕╓ю чи прозою, яка форму╓ в дитини в╕дчуття: усе, що доводиться вчити на оц╕нку, — нец╕каве.
У п╕дручнику з укра╖нсько╖ л╕тератури для 4-го класу ╓ розпов╕дь про книгу та нав╕ть ╖╖ елементи. Чи ╓ якась доц╕льн╕сть у тому, щоб малеча запам’ятала ╕ншомовне слово «форзац» ╕ знала, що це таке. Ну, х╕ба що згодом учитиметься в Академ╕╖ друкарства.
Серед текст╕в для позакласного читання, виданих «Навчальною книгою — Богдан», ╓ фрагмент ╕з висл╕ду Олександра Барв╕нського про укра╖нську мову, написаний, зв╕сно, у стил╕ його часу (мова ймену╓ться письменною), де названо ц╕лу низку говор╕в. Чи може дитина десяти л╕т ╖х запам’ятати? А текст дають для переказу.
Усе, що важко сприйма╓ться, п╕дляга╓ «зазубрюванню». От д╕ти й вчаться зубрити, щоб дати правильну в╕дпов╕дь учителю, зам╕сть того, аби осягати мовн╕ обшири. Вони сто раз╕в скажуть формулу «мова — душа народу», але сам╕ в ту душу й не зазирнуть.То чи виростуть ╕з них читач╕?
А пот╕м наста╓ час класично╖ л╕тератури та л╕тератури ХХ стол╕ття. Склада╓ться таке враження, що ми т╕льки поставили к╕лька ╕деолог╕чних стовпчик╕в (не стовп╕в!), та н╕чого не зм╕нили в радянських п╕дходах до викладання л╕тератури. Ми не зважа╓мо, що класики творили для сво╖х дорослих сучасник╕в, ╕ намага╓мося викликати в нин╕шн╕х школяр╕в розум╕ння складних для них твор╕в. Пригадую, як в одному з ╕нтерв’ю Павло Загребельний обурювався зв╕стц╕, що його ╕сторичн╕ романи вивчають школяр╕: «То не для них я писав!»
Для глибокого анал╕зу часу нема╓, та я й не ставила тако╖ мети, але окрем╕ постат╕ й тексти особисто в мене викликають здивування. <…>
Михайло Коцюбинський «Intermezzo». Р╕ч ген╕альна, та не вклада╓ться у прокрустове ложе «митець ╕ народ». Щоб ╕нтерпретувати новелу, треба разом з автором пережити т╕ житейськ╕ кол╕з╕╖, нав╕ть, я б сказала, тарапати, в яких опинився Михайло Михайлович. Виявилося, що в╕н не мав грошей кудись по╖хати на в╕дпочинок, тому його й прихистив Чикаленко в порожньому ма╓тку. Окр╕м усього, це були важк╕ хитання чолов╕ка м╕ж обов’язком й останн╕м п╕зн╕м коханням, яке й тримало його в дус╕, ╕ розривало його хворе серце.
Ця новела переповнена чутт╓в╕стю, невтоленою жагою, а ми беремо лише вершок: зал╕зну руку «города», селянина з його чорною б╕дою.
Школяр╕ виходять з уроку знуджен╕ — тут же нема╓ стр╕мкого сюжету, розвитку д╕╖.
А вишукан╕ метафори про тишу, що залягла навкруги, про п╕сню жайворонка, кування зозул╕ — то для них порожн╕ звуки, оск╕льки колись мову вони вивчали, допов╕даючи вчителев╕ правила.
Я розмовляла з педагогами, ╕ вони говорили, що, в╕дчуваючи глибину новели, не можуть захопити ними школяр╕в. Авжеж, не можуть, бо школяр╕ ще не мають того емоц╕йного досв╕ду, який би допом╕г ╖м перейнятися твором.
Тут можна згадати й ун╕кально трагед╕йну ген╕альну новелу «Три зозул╕ з поклоном» Григора Тютюнника, адресовану дорослому читачев╕, у чи╖й б╕ограф╕╖ вже щось несправдилося. Але наш╕ ш╕стнадцятил╕тн╕ д╕ти до не╖ байдуж╕, бо ╖хня емоц╕йна сфера поки що налаштована на ╕ншу хвилю. <…>
А ось ця поез╕я звучить по-сучасному й назива╓ться «Слово»:

Воно колись витало понад юрмами,
Його лякали нага╓м ╕ тюрмами
За правди дзв╕н, за золот╕ ключ╕.
П╕шли на нього п╕дступом й тортурами,
Схопили й розстр╕ляли уноч╕.
Вродливе слово ╕з очима карими
Упало в поп╕л, ╕ в важк╕м огн╕
Воскресло знов, не кв╕ткою, не маревом,
А серцем стало.
Й випало мен╕.

А ми вол╕╓мо давати д╕тям не емоц╕йне слово, а прост╕ вив╕рен╕ формули, щоб було вс╕м усе зрозум╕ло. <…>

Оксана ДУМАНСЬКА,
доцент кафедри видавничо╖ справи ╕ редагування Укра╖нсько╖ академ╕╖ друкарства
м. Льв╕в

(Повний текст статт╕ читайте у журнал╕ «Дн╕про» № 4/2011)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9532

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков