"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Урок української"
#30 за 28.10.2011
Сучасне вес╕лля по-укра╖нськи
Галина ЖУБ╤ЛЬ-КНИШ Роксолана ЖУБ╤ЛЬ
Дорогому батьков╕ та д╕дусев╕ Микол╕ Книшу присвячу╓мо
Вес╕лля — це найв╕дпов╕дальн╕ша под╕я у житт╕ людини. Це родинне свято, коли по╓днують сво╖ дол╕ закохан╕, народжу╓ться нова с╕м’я. У книз╕ «Сучасне вес╕лля по-укра╖нськи», уривок ╕з яко╖ з люб’язно╖ згоди автор╕в ми пропону╓мо нашим читачам, подан╕ найц╕кав╕ш╕, подекуди призабут╕ елементи традиц╕йного укра╖нського вес╕лля. Враховуючи те, що останн╕м часом ╕нтерес до традиц╕й зр╕с, багато молодят хочуть в╕дсвяткувати вес╕лля по-укра╖нськи. Тому це видання, спод╕ва╓мося, допоможе орган╕зувати вес╕лля так, щоб згадка про нього завжди гр╕ла серця закоханих.
ПЕРЕДВЕС╤ЛЛЯ
А ми так╕ парован╕... Чорн╕ очка, як терен, як терен, як терен, Коли ж ми ся поберем, поберем?
Коли дво╓ кохають одне одного, то лог╕чним продовженням стосунк╕в ╓ одруження, аби разом в╕к прожити та людський р╕д продовжити. Шлюб — це найсерйозн╕ша ╕ найголовн╕ша под╕я у житт╕ закоханих. Це на все життя. Тому в╕ддавна укра╖нц╕ ставилися до цього виважено, в╕дпов╕дально. Фольклористи досл╕дили, що здавна в Укра╖н╕ ╕снували р╕зн╕ форми шлюбу: за домовлен╕стю м╕ж батьками, шлюб-куп╕вля, шлюб ╕з використанням послуг свахи (зведениц╕), нав╕ть викрадення наречено╖. Звичайно, не варто сьогодн╕ в╕дроджувати ус╕ ц╕ форми, бо мали вони елементи примусу, суперечили часто вол╕ закоханих. В ╕деал╕ — лише кохання повинно бути першопричиною одруження. Адже саме з╕ шлюбом пов’язан╕ найпоетичн╕ш╕, найгармон╕йн╕ш╕ укра╖нськ╕ звича╖, обряди, традиц╕╖. Промовистими ╓ нав╕ть сам╕ слова: «шлюб» — в╕д старослов’янського «слюб» (по╓днання по любов╕); «одруження» — людина знайшла в╕рного друга на все сво╓ життя; «вес╕лля» — свято кохання, повне веселощ╕в; «в╕нчання» — наречен╕ будуть ув╕нчан╕ короною у Божому храм╕, сам Бог ╖х благословлятиме. Вес╕лля — це особливе родинне свято, коли по╓днують сво╖ дол╕ закохан╕, народжу╓ться нова с╕м’я, торжеству╓ кохання, а дв╕ родини об’╓днуються в одну велику. Споконв╕к╕в це було ц╕каве урочисте д╕йство, яке супроводжувалося веселою музикою, обрядовими п╕снями, танцями, забавами, ладканками. Прикро, що в епоху соц╕ал╕зму ╕деологи намагалися життя радянських людей зробити ритуально спрощеним, а тому на зм╕ну укра╖нському вес╕ллю було запропоновано сухий ╕ нец╕кавий обряд «розписування в загс╕». Але пишне укра╖нське вес╕лля з ун╕кальними обрядами та звичаями не загубилося у в╕ках. Адже в обрядах укра╖нського вес╕лля та╖ться генофонд формування укра╖нсько╖ нац╕╖. Т╕шить те, що стародавн╕ вес╕льн╕ обряди попри все не втратили сво╓╖ актуальност╕, а навпаки, активно сьогодн╕ в╕дроджуються. Усе б╕льше ╕ б╕льше молодих людей хочуть провадити вес╕лля так, як це робили ╖хн╕ прад╕дус╕ та прабабус╕. Щиро хочеться допомогти таким молодятам. Хоча укра╖нське вес╕лля ма╓ багато м╕сцевих вар╕ант╕в, все ж основн╕ обряди збереглися, майже не зм╕нилися ╕ ╓ однаковими для вс╕╓╖ Укра╖ни. Фольклористи традиц╕йне укра╖нське вес╕лля под╕ляють умовно на три частини: 1) передвес╕лля; 2) вес╕лля; 3) п╕слявес╕лля. Ус╕ ц╕ етапи т╕сно пов’язан╕ м╕ж собою, хоча для кожного характерн╕ певн╕, властив╕ лише йому, обряди, звича╖, особливост╕ святкування, п╕сн╕. Обряд╕в було дуже багато, бо «грали вес╕лля» колись ц╕лий тиждень. В╕дпов╕дно кожен день отримував назву, пов’язану з тим чи ╕ншим д╕йством: п’ятниця — починальниця, субота — коровайниця, нед╕ля — в╕нчальниця, понед╕лок — годувальник, в╕второк — танцювальник, середа — похм╕льниця, четвер — прощальник. Сьогодн╕, в еру косм╕чних швидкостей, важко соб╕ уявити, що вес╕лля може тривати так довго. Як правило, це одно- чи дводенне свято. Але за бажання можна в╕дтворити упродовж лише одного чи двох дн╕в найц╕кав╕ш╕ та найпромовист╕ш╕ елементи традиц╕йного укра╖нського вес╕лля, яке тривало колись набагато довше.
Оженюся сього року... Сидить голуб на черешн╕, Голубка — на вишн╕, Скажи мен╕, д╕вчинонько, Що в тебе на мисл╕?
Передвес╕льний етап починався ╕з «розв╕дин» (вив╕дин). Якщо хлопець був не певен щодо нам╕р╕в д╕вчини та ╖╖ батьк╕в, то просив свого в╕рного товариша усе вив╕дати. Той заходив до батьк╕в д╕вчини н╕бито випадково ╕ заводив здалека розмову про нам╕ри д╕вчини. В╕н мав завдання д╕знатися, чи не готу╓ вона охочому женитися парубков╕ гарбуза, чи готов╕ батьки та ╖хня донька прийняти сват╕в. ╤нод╕ розв╕дини були марними, не вдавалося н╕чого д╕знатися. Тод╕ парубок з╕ сватами йшов сватати д╕вчину, на всяк випадок, п╕зно ввечер╕, щоб н╕хто ╖х не бачив, аби не стати посм╕ховиськом та вберегти себе в╕д сорому, бо в╕дмова вважалася великою ганьбою.
Сватай мене, парубочку! За городом росте грушка, А в город╕ — сливка. Сватай мене, парубочку, Бо я — чорнобривка.
Важливим кроком передвес╕льного етапу було сватання. Воно провадилося за м╕сяць до вес╕лля. Це давало можлив╕сть молодим добре обдумати св╕й виб╕р, а батькам — п╕дготуватися до вес╕лля. У давнину сватались у час, в╕льний в╕д польових роб╕т. Сватання — не лише поетичний, а й дуже в╕дпов╕дальний обряд. Батьки хлопця вибирали, як правило, двох сват╕в. В╕д вдалого вибору залежав результат не лише сватання, а й вес╕лля. Тому це мали бути дотепн╕, обов’язково одружен╕, статечн╕ ╕ шанован╕ в окруз╕ чолов╕ки з числа родич╕в хлопця. Сватати д╕вчину йшла ц╕ла делегац╕я: свати, парубок, його батьки та близьк╕ родич╕. У руках свати (у деяких рег╕онах ╖х називали старостами, посланцями, говорунами) обов’язково мали хл╕б. Одержавши дозв╕л в╕д батьк╕в д╕вчини ув╕йти в хату, свати поважно кланялися ╕ чемно в╕талися. Парубок залишався чекати за порогом. Традиц╕йну розпов╕дь про мисливц╕в, як╕ хочуть вполювати куницю, сл╕д яко╖ прив╕в до ц╕╓╖ хати, розпочинав найгостр╕ший на язик сват, що був за старшого. П╕д час ц╕╓╖ бес╕ди д╕вчина стояла за п╕ччю, яку сором’язливо колупала. Коли сват зак╕нчував розпов╕дь, батьки кликали доньку, аби дов╕датися, чи да╓ вона свою згоду на одруження з «молодим мисливцем». Якщо д╕вчина погоджувалася, то брала хл╕бину, принесену сватами, ╕ розр╕зала ╖╖. Сват╕в перев’язувала власноруч вишитими рушниками. П╕сля цього свати кликали молодого, якого д╕вчина перев’язувала на знак згоди хусткою, що символ╕зувало в╕рн╕сть коханому. Батьки д╕вчини запрошували ус╕х до столу. За частуванням обговорювали, що дають батьки за доньку ╕ сина, визначали дату оглядин та заручин.
(Продовження буде).
* * *
Читач╕ газети, як╕ захочуть придбати книгу, можуть звернутися до автор╕в за адресою: 82100, Льв╕вська область, м. Дрогобич, вул. Лес╕ Укра╖нки, 11, кв. 31, моб. тел.: 098-450-79-61
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9543
|