Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 04.11.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 04.11.2011
П╤Д НЕБОМ ╤ТАЛ╤╥
Леон╕д ЗАКОРДОНЕЦЬ

Поез╕я
Л╤КАР ╤ ПОЕТ

Леон╕д Закордонець народився 11 травня 1941 року в смт. Б╕лог╕р’я на Хмельниччин╕. За фахом — л╕кар. П╕сля зак╕нчення в 1969 р. Ки╖вського медичного ╕нституту ╕м. О. О. Богомольця працював л╕карем-терапевтом у Ки╖вськ╕й обласн╕й кл╕н╕чн╕й л╕карн╕, л╕карем-терапевтом Бучансько╖ пол╕кл╕н╕ки, головним л╕карем Коцюбинсько╖ л╕карн╕ в м. ╤рп╕нь Ки╖всько╖ област╕. Згодом, п╕сля зак╕нчення навчання в кл╕н╕чн╕й ординатур╕ Ки╖вського мед╕нституту, працював заступником головл╕каря з медично╖ частини санатор╕ю «Укра╖на», головл╕карем санатор╕ю «З╕рка» у Ворзел╕.
Т╕, хто любить укра╖нське поетичне слово, укра╖нську п╕сню, не раз ╕ не два могли чути в мистецьких передачах Нац╕онального рад╕о, зокрема ╕ в передач╕, котру веде в╕домий поет-п╕сняр, автор сл╕в популярно╖ п╕сн╕ «Росте черешня в мами на город╕», головний редактор журналу «Дн╕про» Микола Лук╕в, в╕рш╕ поета Леон╕да Закордонця та п╕сн╕ на його слова. Адже чимало поез╕й цього автора покладено на музику ╕ вони стали п╕снями. Це, зокрема, «Карадаг» (композитор М. Катричко), «Люблю тебе» (Ю. Рожков), «Мамо, присядь» (В. Аксьоненко), «Молитва», «Вальс» (С. Крижан╕вський), «Акац╕й дух пливе духмяний» (О. Бурмицький)...
Леон╕д Закордонець — автор близько п’ятнадцяти поетичних книг, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, лауреат л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Андр╕я Малишка, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни. Ось як про його творч╕сть в╕дгуку╓ться його колега по перу, в╕домий поет Володимир Чуйко: «Леон╕д Закордонець — автор безпосередн╕й ╕ щирий, далекий в╕д л╕тературних батал╕й ╕ змагань. Любить поез╕ю в соб╕, а не себе в поез╕╖. Пише тод╕, коли не може не писати. Пише про найдорожче ╕ найдорожчих — про батька ╕ маму, дружину, д╕тей та онук╕в, друз╕в, в╕дтворю╓ житейськ╕ ситуац╕╖, переда╓ повсякденн╕ почування небайдужо╖, працелюбно╖ ╕ людинолюбно╖ особистост╕».
А в╕д себе ще додамо, що поет Л. Закордонець живе болями й радощами сво╓╖ держави Укра╖ни, сво╖ поез╕╖ присвячу╓ р╕дному народов╕, кожним сво╖м вагомим м╕стким словом стверджу╓ свят╕сть людсько╖ душ╕.
Л╕кар Закордонець — частий г╕сть Криму, при╖здить сюди на в╕дпочинок в╕д сво╖х повсякденних л╕карських турбот про здоров’я ╕нших. Поет Закордонець при╖здить до Криму, аби в╕д цього благодатного краю набратися нових вражень, натхнення на створення нових поез╕й. Про чудовий куточок Укра╖ни — Крим, про його неповторну природну красу, про найсин╕ше у св╕т╕ Чорне море, про золот╕ ╓впатор╕йськ╕ пляж╕ поет Л. Закордонець написав чимало гарних в╕рш╕в, один з них — «Карадаг» став п╕снею.
А цього л╕та Леон╕д Олекс╕йович мандрував до ╤тал╕╖. Ось як в╕н сам про це розпов╕да╓: «В червн╕ мен╕ випала добра нагода побувати в ╤тал╕╖, де нин╕ мешка╓ багато наших земляк╕в-укра╖нц╕в, як╕ при╖хали на зароб╕тки до ц╕╓╖ кра╖ни. Зустр╕ч╕ з ними у Рим╕, Флоренц╕╖, Неапол╕, Р╕м╕н╕, Сан-Мар╕но, П╕з╕, Венец╕╖, роздуми про ╖хню нелегку долю зароб╕тчан, долю етруск╕в, як╕ переселялися з нашо╖ праматер╕-земл╕ на Апенн╕ни, а також роздуми про епоху В╕дродження стали поштовхом до створення цього циклу в╕рш╕в «П╕д небом ╤тал╕╖», який я з люб’язно╖ згоди творц╕в мо╓╖ улюблено╖ газети «Кримська св╕тлиця» виношу на суд ╖╖ читач╕в, котрих, в╕рю, стане значно б╕льше наступного року».
Отже, шановн╕ читач╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», пропону╓мо до вашо╖ уваги цикл в╕рш╕в «П╕д небом ╤тал╕╖» поета з м╕ста ╤рп╕нь Ки╖всько╖ област╕ Леон╕да Закордонця.

Данило КОНОНЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


Леон╕д ЗАКОРДОНЕЦЬ
П╤Д НЕБОМ ╤ТАЛ╤╥

* * *
Я поза ╖хн╕ми
та й ╕нтересами.
А ╕тал╕йц╕ поза мо╖ми.
Маршрути г╕дами
давно прокреслен╕
Тут, у Флоренц╕╖, Болонь╖ й Рим╕.
Чи ж я осмислю
усе В╕дродження
В╕д Кол╕зею до веж╕ в П╕з╕?
Душ╕ вкра╖нсько╖ отут народження
У в╕чн╕м мармур╕, а ще — в зал╕з╕.
Н╕що не згинуло,
в╕ки тримаючи,
Да╓ прожиток ус╕й ╤тал╕╖.
За предк╕в горд╕сть
всю збер╕гаючи,
На скло Венец╕╖ кладу конвал╕╖.

Р╤М╤Н╤

Чому ти Р╕м╕н╕ не Рим?
Я б легко тв╕й прийняв режим
╤ шум н╕чно╖ електрички
З ╖╖ вищанням голосним.
Лиш сонце зблисне, я до моря
Сп╕шу, як справжн╕й екскурсант.
Прижившись без б╕ди ╕ горя,
Я розвивав би св╕й талант.
Та я, затям, не споживатель.
Мен╕ потр╕бний дух стол╕ть
╤ зам╕сть г╕да настоятель,
Що понад пам’яттю сто╖ть.
Я ╖ду, Р╕м╕н╕, до Риму.
Та твою св╕тл╕сть н╕жно-зриму
Я Кол╕зею передам,
Осяю нею давн╕ мури...
А ти й без мене без зажури
Приймеш нового люду гам.

Я ЗРОЗУМ╤В ТА╥НУ ТВОЮ, РИМЕ

Я зрозум╕в та╖ну твою, Риме,
Як в╕дстань до тебе
 прийшлося долати.
Усе, що чутт╓ве, тяжке
 й незбориме,
Може лиш мармур в╕ками
 тримати.
Робота раб╕в тво╖х неоц╕ненна.
В н╕й дух ╕мператор╕в
 геть розчинився.
Лиш схлипу╓ болями
 Данте Равенна,
Бо в пекло шлях людства
 ╕ще не ск╕нчився.

ВЕЛИЧ

Сто╖ть Кол╕зей.
╤ Бан╕ стоять.
Й щоразу кожн╕с╕ньку
душу ятрять.
В╕ки за в╕ками
п╕д сонцем минають,
А сил в╕дновити ╖х
в люду нема╓.
╤ в атомний в╕к
перегон╕в, ганьби
Зд╕йснити отсе
не змогли б ╕ раби.

НЕАПОЛЬ

Б╕лизна на балконах у Неапол╕.
Так само, як в мо╓му ╤рпен╕.
Висить бавовна, шовк,
 в╕скоза й штапел╕...
Мов побували на морському дн╕,
Немов ж╕нок тяжка кап╕туляц╕я.
Неаполь — в╕н Неаполь, а не Рим.
В╕н представля╓ ╕тал╕йську нац╕ю
У розд╕л╕ житт╓вому «╤нтим».
╤ щиро-щиро д╕литься
 секретами,
З ус╕х св╕т╕в прийма╓ корабл╕.
╤ може, менше ц╕ниться
 естетами,
Та зна ц╕ну ╕ морю, ╕ земл╕.
Щодня в╕н в остр╕в*
з вишини вдивля╓ться,
Де прихисток знайшли багат╕╖.
Й хоч не завжди
з проблемами справля╓ться,
Та горд╕сть в нього
в╕ддавна в кров╕.
На самобутн╕сть склавши
 атестац╕ю,
В╕н ма╓ власний почерк, як ╕ Рим.
╤ в повнот╕ нема без нього нац╕╖
П╕д ╕тал╕йським небом голубим.

* Остр╕в Капр╕

П╤ЗАНСЬКА ВЕЖА

Я б╕лою, певне, вороною
Здаюся соб╕ й дотепер,
«Зн╕ми, наче я долонею
Нахилену вежу п╕дпер».
Прохання я Сашине виконав
На кадр╕ десятому десь.
Онук м╕й таке соб╕ вигадав...
Точн╕с╕нько в д╕да увесь.
З добра ця неждана фантаз╕я
У св╕т╕ в╕дкритих дверей.
За внука у кожному раз╕ я
Упевнений межи людей.

* * *
Дочкам Тан╕ ╕ Люд╕

Шумлять мен╕ в сни
Адр╕атики хвил╕.
Так╕ в╕днедавна ╕ н╕жн╕, ╕ мил╕.
П╕д усм╕х ╤тал╕╖
в бризках солоних
Душа молод╕╓
в╕д цього полону.
Так ось де начало тво╓, моя душе,
Жаго апенн╕нська.
Я знов стаю дужим.
╤ бачу: не зникло
усе мен╕ р╕дне.
Це лиш в Укра╖н╕
я втомлено-б╕дний.
Всм╕хайсь мен╕ сонячно,
люба ╤тал╕╓,
До лиць тво╖х буду
та й линути дал╕ я.
Коли я, нер╕дна кра╖но,
з тобою,
╤знову себе в╕дчуваю собою.

П╤Д НЕБОМ ╤ТАЛ╤╥

«Як вам живеться
п╕д небом ╤тал╕╖?»
«Добре. От т╕льки стражда╓ душа
За Укра╖ною. В тих╕й печал╕
Часом не хочеться й того гроша.
Сниться ночами
п╕д в╕кнами ясен,
Небо пришпилю╓ зор╕ верб╕.
М╕сяць над хатою ся╓ так ясно.
Встанеш уранц╕
╕ м╕сця в журб╕
Тут не знаходиш соб╕,
але мусиш
Йти, щоб у наймах
роботу почать.
Часом тобою
в тих наймах аж трусить,
Та хто ж буде д╕ри
 в бюджет╕ латать.
Там, в Укра╖н╕, де р╕дн╕ чекають,
Де наш╕ дворища й городи пуст╕,
Де люб╕╖ д╕ти без нас виростають
Й не знати, ким стануть
 в такому житт╕.
Не зна╓м, чи вернемось ми
в Укра╖ну,
Звика╓ш до мови ╕ звича╖в тут,
Де в б╕льшост╕ мають тебе
за людину.
А роки, можливо,
печаль перетруть.
Вклон╕ться в╕д нас
Укра╖н╕ кохан╕й.
Давайте ми вип’╓м за не╖ вина.
Що ж вд╕╓ш, коли ми так╕
безталанн╕.
Хоч ╕нод╕ згаду╓ нас хай вона».

ТУГА

«Що ж ти тужиш,
Душе, за ╤тал╕╓ю?»
«Там в╕дчула те,
що не збулось
В Укра╖н╕. Наче у п╕двал╕ я,
Де задуха й роздира╓ млость».
«Душе р╕дна, може,
 не зап╕зно ще
Дати волю мудрост╕ життя?»
«Ну, а ти вчитайся у т╕ пр╕звища,
Котр╕ визначають нам буття.
Вони хутко форму заприм╕тили,
Та виводять все на св╕й копил,
╥х ╕мен сво╖х ц╕кавлять л╕тери
Й не вершина г╕р, а ╖хн╕й схил».
Духом велич╕ сусп╕льство
 не перейняте,
А в╕дтак турботою про вс╕х.
Де та дума: «Кожному по зернят╕
В зораний впустити перел╕г?»
Ти як хочеш. Ну, а я втомилася.
Бачене вертатиму щодня
Джерелом, з якого
 трохи вмилася,
В день новий ╕дучи навмання».

Л╤ДО Д╤╢ЗОЛО*

Л╕до Д╕╓золо, Л╕до Д╕╓золо —
Року юв╕лейного
 мого н╕жне соло,
Л╕до Д╕╓золо, нин╕ у безпец╕ я,
Прихистку м╕й лег╕тний
 мило╖ Венец╕╖.
Л╕до Д╕╓золо, Л╕до Д╕╓золо —
Дн╕ благословенн╕ Адр╕атики.
Л╕до Д╕╓золо, Л╕до Д╕╓золо,
Зустр╕ч╕ з тобою знову я чекатиму.
червень — серпень 2011 р.

* Курорт поблизу Венец╕╖

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 04.11.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9571

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков