Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 11.11.2011
НАЧАЛЬНИК «ДЕВ’ЯТКИ»

Теж Лев ╕ теж Толстой...

Наша зустр╕ч дек╕лька раз╕в в╕дкладалась. То через ╤╤╤ м╕жнародний чемп╕онат охоронц╕в у Ялт╕ «Бод╕гард — 2011», куди, виявля╓ться, Льва Миколайовича Толстого запросили як почесного гостя, то через ╕нш╕ нев╕дкладн╕ для нього особист╕ справи. Нарешт╕ ми зустр╕лись у центральному скверику Фороса. У цьому курортному селищ╕, в╕домому на весь св╕т через епохальн╕ под╕╖ двадцятир╕чно╖ давност╕, до яких, до реч╕, колишн╕й начальник служби охорони у Криму генерал-майор у в╕дставц╕ Лев Толстой ма╓ безпосередн╓ в╕дношення, розташований оздоровчий комплекс «Тессел╕», у минулому дача пролетарського письменника Максима Горького (Стал╕н начебто подарував «бурев╕снику революц╕╖» з нагоди сорокар╕ччя його л╕тературно╖ д╕яльност╕. — Авт.). Тривалий час п╕сля в╕дставки м╕й сп╕врозмовник працював тут директором, нин╕ ж — радником директора.

ПАРАДН╤ ДИТИНСТВО ╤ ЮН╤СТЬ

Давня профес╕йна наближен╕сть Льва Миколайовича до «коронованих» ос╕б кида╓ться у в╕ч╕ майже в╕дразу. Надто ╖╖ видають ╕мпозантн╕сть та вишколен╕ манери, де багато стримано╖ усм╕шки, але мало якихось однозначних категоричних суджень. У сво╖ 76 в╕дставний генерал збер╕г поставу ╕ командирську виправку. Що-що, а цю науку йому прищеплювали з раннього дитинства.
У голодному 1944 роц╕, коли фронт т╕льки-но в╕дкотився подал╕ в╕д Тули, поштар в╕ддалено╖ зал╕знично╖ станц╕╖ ╢вдок╕я Толста в╕ддала сво╓ худеньке восьмир╕чне дитя у «казенн╕» руки — до тамтешнього суворовського в╕йськового училища (Левко зак╕нчив його з золотою медаллю). В╕дтак марудна ╕ нер╕дко виснажлива справа «тягнути носок» стала для ╖╖ Левка буденною майже на п╕втора десятир╕ччя. Надто перед святковими парадами на московськ╕й Красн╕й площ╕. В╕дбувалось це дв╕ч╕ на р╕к — на Першотравень ╕ чергову р╕чницю Жовтнево╖ революц╕╖, коли щоденний, ранковий ╕ веч╕рн╕й, п╕дготовчий «променад» на плацу впродовж дек╕лькох м╕сяц╕в займав щонайменше три-чотири години. Загалом же за час навчання у суворовському, а п╕зн╕ше й у Московському п╕хотному училищ╕ хлопець чеканив крок брук╕вкою головно╖ площ╕ кра╖ни аж десять раз╕в. Разом ╕з ╕ншими суворовцями-барабанщиками мав нав╕ть закривати парад Перемоги у червн╕ 1945-го. Проте останньо╖ мит╕ Левка все ж зняли з парадного розрахунку. «Тод╕ мен╕ пояснили, що через низький зр╕ст ╕ хвороблив╕сть, — каже Лев Миколайович. — ╤ т╕льки значно п╕зн╕ше, вже п╕сля смерт╕ Стал╕на, м╕й колишн╕й оф╕цер-вихователь виклав усю правду: мовляв, потрапив я до списку неблагонад╕йних через приналежн╕сть р╕дн╕ до «б╕ло╖» ем╕грац╕╖. Хоча по л╕н╕╖ мого прад╕да Серг╕я Миколайовича, р╕дного брата Льва Миколайовича, н╕хто п╕сля революц╕╖ 1917 року й не ем╕грував. Щоправда, серед ╕нших Толстих зна╓те ск╕льки було «ворог╕в народу»! Зокрема, Олександра Льв╕вна, донька письменника. Вона ж вивезла до Штат╕в фактично весь арх╕в свого батька. ╤ там ус╕ляко п╕дтримувала ем╕грантський б╕логвард╕йський рух».

МОСКВА, КРЕМЛЬ

— ╤ все одно, попри сво╓ непролетарське походження, судячи з в╕дкрито╖ ╕нформац╕╖ в ╤нтернет╕, ви одразу лейтенантом потрапили у 10-е управл╕ння КДБ СРСР (комендатуру Московського Кремля. — Авт.).
— Завдяки певному потепл╕нню ставлення до Льва Толстого з боку влади. Це заслуга Соф╕╖ Андр╕╖вни, дружини Льва Миколайовича. Вона домоглась, аби геть ус╕х Толстих, як╕ на ту пору мешкали в СРСР, поновили у правах. Адже до цього мо╖х батьк╕в позбавили нав╕ть громадянства. Тому працевлаштуватись змогли лише р╕зноробочими на цукровому завод╕. А вже п╕сля в╕дновлення у правах батьков╕ дозволили працювати л╕сником, а мам╕ — на пошт╕. 1942 року батька взяли на фронт, п╕д Стал╕нградом воював бронеб╕йником, нагороджений орденами. Хоча у 1955 роц╕, коли в училищ╕ мене приймали у парт╕ю, на партком╕с╕╖ ледве не годину випитували: а як батьки висловлюються щодо завоювань революц╕╖, радянсько╖ влади ╕ таке ╕нше.
— Чим найб╕льше запам’яталась вам кремл╕вська служба?
— Мабуть, под╕ями червня 1957 року. Я тод╕ у кремл╕вському полку об╕ймав посаду пом╕чника начальника варти. Як завжди, прийшов на ╕нструктаж, але бачу, що щось тут не так. Кремль закрили для в╕дв╕дування, у тому числ╕ й через Тро╖цьк╕ ворота, як╕ до цього н╕коли не зачинялись. Одержу╓мо вказ╕вку: десятий пункт ╕нструкц╕╖ несення служби терм╕ново скасову╓ться ╕ вс╕м нам належить беззастережно виконувати виключно розпорядження голови КДБ генерала арм╕╖ С╓рова ╕ коменданта Кремля генерал-лейтенанта Веден╕на. Десятий пункт передбачав пропуск без перев╕рки лише тих ос╕б, яких особисто добре зна╓ш в обличчя. А це приблизно сто двадцять член╕в ЦК, рев╕з╕йно╖ ком╕с╕╖. ╥хн╕ посади потр╕бно було знати назубок ╕ безпомилково розп╕знавати по фото. Так ось скасування десятого пункту, як з’ясувалось п╕зн╕ше, спричинило «антипарт╕йне угруповання» (Каганович, Маленков, Молотов на зас╕данн╕ презид╕╖ ЦК КПРС намагались зм╕стити з посади першого секретаря Микиту Хрущова. — Авт.).

У КРАЮ МАГНОЛ╤Й

— Леве Миколайовичу, чому ви пром╕няли столицю на теплу, але все ж пров╕нц╕ю — Крим?
— Уперше побував у Криму 1961 року, в╕дтод╕ у нього буквально закохався. А у 1967-му випала нагода сюди перевестись. У кремл╕вському полку дал╕ «ловити» було н╕чого — таких, як я, сотн╕. Нова посада — оф╕цер охорони — була на щабель нижчою в╕д попередньо╖. Але вона передбачала деяку самост╕йн╕сть — ╕ це мене ц╕лком задовольняло.
— Отже, ви починали з охорони Леон╕да Брежн╓ва. А завершили службу?
— З першим президентом Укра╖ни Леон╕дом Кравчуком. Працював також з Леон╕дом Кучмою, коли в╕н ще був головою уряду. У 1992 роц╕ на наших кримських об’╓ктах — дев’яти держдачах ╕ двох запов╕дно-мисливських господарствах — сформували новий п╕дрозд╕л у склад╕ Служби охорони Укра╖ни ╕ мене призначили його першим начальником. Через три роки — у ш╕стдесят зв╕льняють на пенс╕ю. От ╕ все.
— З ким почувалось найкомфортн╕ше?
— ╤з Леон╕дом Кравчуком. Принаймн╕ я не в╕дчував жодних труднощ╕в у робот╕ з ним та його с╕м’╓ю. До реч╕, саме в╕н дав команду нашу службу не ч╕пати. Тому майже вс╕ мо╖ п╕длегл╕, коли Москва в╕д нас фактично в╕др╕клась, залишились тут працювати.
 
«ЧОГО ВАРТА Т╤ЛЬКИ ГАЛИНА ЛЕОН╤Д╤ВНА»

— Леве Миколайовичу, вам н╕коли не корт╕ло за прикладом великого родича, котрий, як в╕домо, теж колись служив оф╕цером у Криму, взятись за перо? Адже такий калейдоскоп под╕й ╕ вражень, хоча й на тл╕, так би мовити, курортно╖ релаксац╕╖...
— Ви ма╓те на уваз╕ написання мемуар╕в? Я — категоричний противник цього. Вкрай негативно сприйняв, прим╕ром, книгу Коржакова (начальника особисто╖ охорони першого рос╕йського президента. — Авт.) про Бориса ╢льцина. Взагал╕ вважаю, не личить це робити у такому план╕ представнику 9-го управл╕ння. Зна╓те, ми мали справу з д╕тьми, внуками, правнуками перших ос╕б, з чого, власне, розпочиналась моя служба в Криму. Ми близько, так би мовити, п╕дходили до особи, с╕мейних стосунк╕в. Ви ж розум╕╓те, вс╕ ми люди. При бажанн╕ можна такого наколупати.
— Тим б╕льше, коли люди розслабляються...
— Авжеж. Чого т╕льки варта Галина Леон╕д╕вна (ма╓ться на уваз╕ донька генсека Леон╕да Брежн╓ва. — Авт.).
— Клопоту, схоже, вона додавала вам чимало?
— Бувало по-всякому (см╕╓ться). Галина Леон╕д╕вна загалом ум╕ла себе тримати в руках, хоча ╕нколи все ж «прор╕залось». Складн╕сть полягала в чому: вона каже одне, а Юра (╖╖ чолов╕к Чурбанов, заступник м╕н╕стра МВС. — Авт.) — ╕нше. ╤ тут почина╓ться...
— Леон╕ду ╤лл╕чу допов╕дали?
— Нав╕що. Берегли його нерви. А взагал╕, Галина Леон╕д╕вна, скажу вам, глибоко нещасна людина, яка не знайшла себе у житт╕.

НЕ СТАТИ М╤ШЕННЮ

— Зважаючи на власний досв╕д, що ви можете сказати про ялтинськ╕ чемп╕онати охоронц╕в? До реч╕, на останньому перемогли охоронц╕ б╕лоруського президента Олександра Лукашенка.
— Звичайно, у нас таких можливостей не було, бо охоронна справа була надто ута╓мниченою. Однак не у цьому р╕ч. Даруйте, стояти таким соб╕ стовпом, бути для когось просто м╕шенню, як це кругом показують, це вже остання стад╕я охорони. А от завадити контакту з особою, за безпеку яко╖ в╕дпов╕да╓ш, у комплекс╕ гласних ╕ негласних заход╕в — це найголовн╕ше завдання. Мене ╕нколи запитують: а чи були у вас серйозн╕ проколи? Слава Богу, н╕. Бо ми вм╕ли попереджати будь-який негатив.
— Невже жодна жива душа за вс╕ ц╕ роки не зум╕ла прослизнути на держдач╕?
— Було к╕лька спроб. Але у б╕льшост╕ випадк╕в задля просто╖ ц╕кавост╕.
— А навпаки, вислизнути, як в ╕стор╕╖ з фороським «в’язнем» Михайлом Горбачовим?
— Жодних. Як з боку самого Горбачова, так ╕ його особисто╖ охорони. Президент лише дв╕ч╕ просив дати йому зв’язок, бо на об’╓кт╕ справд╕ вимкнули телефони, але не т╕льки йому. Ми лише виконували наказ свого московського кер╕вництва. Але якихось репресивних заход╕в стосовно Горбачова ми не застосовували.
Лев Толстой збер╕га╓ ще багато та╓мниць про завс╕дник╕в кримських держдач...

Василь САДОВСЬКИЙ
Фото автора

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9596

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков