Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 18.11.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 18.11.2011
«ЗГОДОМ Я ПОБАЧИВ, ЩО В МО╥Й КВАРТИР╤ ЕКСПОНАТАМ СТАЛО Т╤СНО…»

Джерела

Зустр╕ч╕ з червоноградським «Прозерком» завжди ц╕нн╕ тим, що в пол╕ «тяж╕ння» ц╕╓╖ громадсько╖ ж╕ночо╖ орган╕зац╕╖ завжди опиняються надзвичайно ц╕кав╕ люди. Скаж╕мо, на писанкарський фестиваль ╕мен╕ Тараса Городецького було запрошено Миколу Огородника з Р╕вненщини (на фото). Ця наполеглива й скромна людина (вчений-агроном за осв╕тою) н╕би й не мала прямого в╕дношення до писанки, та все ж до збереження укра╖нсько╖ культурно╖ спадщини Микола Серг╕йович не байдужий. Виявилося, що в╕н збирав ╕ багато рок╕в збер╕гав предмети народного побуту у сво╖й квартир╕ в Здолбунов╕, а тепер фактично став власником хати-музею в сел╕ Дермань. Ось про цей неспод╕ваний поворот в його дол╕ ми й вир╕шили поговорити сьогодн╕. «Новоспечений» музейний прац╕вник, пр╕звища якого ви не знайдете в жодних каталогах ╕ у в╕домостях про зарплату, емоц╕йно розпов╕да╓:
— Треба сказати, що ╕дея шукала мене, а я — ╖╖. Моя м╕ська квартира пост╕йно наповнювалася р╕зними старожитностями, як╕ я збирав упродовж багатьох рок╕в. Але згодом я побачив, що в мо╖й квартир╕ експонатам стало т╕сно… ╤ я почав шукати спос╕б, як ╖х показати землякам. Адже коли люди не мають доступу до цих давн╕х витвор╕в людсько╖ прац╕, то дуже багато втрача╓ться. Йдеться ж про те, що робилося руками наших предк╕в… Вир╕шив, що найкраще розм╕стити це все у як╕йсь простор╕й с╕льськ╕й хат╕, яка згодом почала б виконувати роль музею. ╤ бажано, щоб сама хата була древньою, ╕сторичною…
— Це непросте завдання…
— Справд╕, непросте! Я довго шукав хати по району: оглядав по черз╕ — одну, другу, п’яту, десяту… Розпитував у знайомих, багато ╖здив. Чогось у них бракувало, щось змушувало мене продовжувати пошуки. ╤, нарешт╕, знайшов те, що шукав! У сел╕ Дермань, яке знаходиться на в╕дстан╕ 30 к╕лометр╕в в╕д Здолбунова, я знайшов хату, як╕й понад дв╕ст╕ рок╕в! Ось так — зайшов на об╕йстя ╕ в╕дчув, що це — моя омр╕яна хата! Можливо, вона також ус╕ дв╕ст╕ рок╕в чекала на м╕й прих╕д…
 — Там хтось жив?
— Так, власники були. Але коли я розпов╕в людям про сво╖ плани, то вони в╕дразу сказали, що продадуть хату. ╤ продали зовс╕м недорого! Я в╕дразу ж почав упорядковувати хатину, приводити ╖╖ до перв╕сного вигляду.
— А з юридично╖ точки зору нескладно було в╕дкрити новий музей?
— Я оформив приватну власн╕сть на хату. ╤ в╕дразу зрозум╕в, що саме «зелений туризм» — це та нова галузь, та шпарина, яка дозволить зд╕йснити вс╕ мо╖ задуми. Бо якби я заре╓стрував хату як музей, то вл╕з би у довготривалу ф╕нансову кабалу. Все, що вдавалося б заробити, витрачав би нев╕домо на що… А так ус╕ грош╕, як╕ заробляю сам ╕ як╕ «заробля╓» моя хата, я витрачаю на придбання, а фактично на порятунок тих скарб╕в народного побуту, як╕ подекуди ще збереглися у селах Р╕вненщини.
— Не уявля╓те, як при╓мно усв╕домлювати, що не переводяться в Укра╖н╕ так╕ люди, як ви!
— А мене дуже засмучу╓, що не переводяться люди, як╕ мають м╕шки грошей, але використовують ╖х не для порятунку народно╖ спадщини, а для подальшого збагачення. Вони можуть викупити все! ╤ вони викуповують те, що ╖м пропонують зб╕дн╕л╕ люди, викуповують ╕ вивозять з Укра╖ни. В кращому випадку, перепродують дещо тут. Але це заняття ста╓ ╖хн╕м б╕знесом, а не порятунком духовних скарб╕в. Мен╕ вдалося врятувати лише невеличку частину матер╕ально╖ ╕ духовно╖ спадщини наших предк╕в; я часом заздрю тим, хто м╕г би викупити б╕льше… Хоча бувають ╕ зворушлив╕ моменти: я п╕дходжу до людей ╕ пропоную грош╕ за якусь р╕ч. Спочатку вони просять дорого, але коли я починаю розпов╕дати, для яко╖ мети збираю старовинн╕ предмети, пояснюю, що придбана музе╓м р╕ч буде сво╓р╕дним ув╕чненням ╕мен╕ власника, то люди в╕ддають мен╕ ╖╖ безплатно. Нав╕ть ображаються, якщо я пот╕м пропоную якусь символ╕чну плату…
— Чи вам не зда╓ться, що у нас загалом непоган╕ люди, просто н╕хто з ними не працю╓ системно, не роз’ясню╓ багатьох очевидних речей?
— Так воно ╕ ╓. У 2006 роц╕ наша садиба виборола друге м╕сце в конкурс╕ на кращу модель моб╕л╕зац╕╖ внутр╕шн╕х ресурс╕в громади. Цей конкурс проводила заре╓стрована в Ки╓в╕ американська громадська орган╕зац╕я «Ю кен». Вона видала диплом, а до диплома додавалося трохи грошей… «в╕д американського народу». Зовс╕м небагато, нав╕ть за нашими м╕рками, та все-таки це була конкретна допомога в╕д простих американц╕в! ╤ ми, витрачаючи ц╕ грош╕, пост╕йно згадували незнайомих нам людей з-за океану добрим словом… А ╖х же свого часу хтось орган╕зовував, збирав ц╕ грош╕, пояснював, для чого вони потр╕бн╕. ╤ якщо американц╕ можуть збирати грош╕ для Укра╖ни, то невже так важко моб╕л╕зувати самих укра╖нц╕в? Щоб якось в╕ддячити цим небайдужим людям, я в комор╕ пов╕сив таку соб╕ «лампочку ╤лл╕ча», але в╕дв╕дувачам кажу, що це лампочка Ед╕сона, в╕домого американського винах╕дника. Дехто диву╓ться, чому я, збер╕гаючи укра╖нськ╕ старожитност╕, з такою теплотою згадую американц╕в. А я кажу таким людям: «Американц╕ принаймн╕ хочуть, щоб у нашому сел╕ був музей, а от чи хочуть цього укра╖нц╕ — я в цьому ще не роз╕брався…» Доходи в╕д хати-музею в Дерман╕ поки що надзвичайно маленьк╕, але ми й не ставимо соб╕ за мету будь-якою ц╕ною зб╕льшити в╕дв╕дуван╕сть. Нам важливо, щоб приходили люди, як╕ готов╕ сприймати те, що ми показу╓мо. Щоб вони з ц╕кав╕стю оглядали експонати ╕ уважно слухали. Саме це ╓ найб╕льшою нагородою за зроблене! А ще нагородою ╓ увага таких людей, як чудов╕ д╕вчата з «Прозерка» — я на фестивалях не новачок, але червоноградський фестиваль писанки ╕мен╕ Тараса Городецького був особливим: ╕ за зм╕стом, ╕ за р╕внем орган╕зац╕╖. Д╕вчата — просто молодц╕! А ще при╓мно в╕дчувати неабияке зац╕кавлення вашо╖ газети… Ми обов’язково передплатимо ╖╖, адже далеко не кожна газета ╓ такою уважною до подвижник╕в…

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 18.11.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9631

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков