Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.11.2011
МЕДВЕД╢В, ТИ НЕ ПРАВИЙ!

Це був геноцид...

МЕДВЕД╢В, ТИ НЕ ПРАВИЙ!

П╕д цим заголовком було надруковано мого листа 16 грудня 2008 року в газет╕ «Нац╕я ╕ держава». Я вам надсилаю його ксерокоп╕ю ╕ бажав би, аби ╕ в наш╕й газет╕ «Кримська св╕тлиця» це послання було надруковано; нехай молод╕ люди знають, як у 1932-1933 роках укра╖нц╕в морили голодом, щоб вони швидше померли, а ╖хн╕ селища заселити зайдами.
*    *    *
Рос╕йський Президент Дмитро Медвед╓в напередодн╕ 75-х роковин Голодомору-геноциду укра╖нсько╖ нац╕╖ заявив, буц╕мто в Укра╖н╕ голод був через неврожай. П╕сля ц╕╓╖ заяви зникла повага до нього особисто з боку укра╖нського народу. Адже ще жив╕ св╕дки тих под╕й, ╖хн╕ д╕ти та онуки. Серед них ╕ моя родина.
М╕й батько — Макар Романович Яловий — народився 1892 року в сел╕ Спаському Новомосковського району на Дн╕пропетровщин╕. 1914 року його забрали до царсько╖ арм╕╖: служив у Петербурз╕, в лейбгвард╕╖, охороняв царя, брав участь у Брусиловському прорив╕, повернувся додому поранений. Треба зазначити, що наше село Спаське заснували тро╓ козак╕в-побратим╕в п╕сля Полтавсько╖ битви. Кр╕пак╕в у нашому сел╕ не було, вс╕ жили в достатку, землю родинам над╕ляли залежно в╕д к╕лькост╕ чолов╕к╕в. Моя мати, Марфа Савел╕╖вна Самойленко, була третьою донькою д╕да Савел╕я — землевпорядника, який за законом не мав права нар╕зати землю сам соб╕. Д╕д по батьков╕ був старостою села Спаського, мав трьох син╕в ╕ доньку.
Як розпов╕дала мати, в часи НЕПу жили гарно: мали дв╕ конячки, дв╕ корови, св╕й плуг, в╕ялку, жатку на два двори. Але настав 1930-й р╕к, почалася «добров╕льна» колектив╕зац╕я. 1 березня 1932 року народився я — десята дитина в с╕м’╖. Батько розум╕в, що нас можуть розкуркулити, ╕ щоб цього не сталося, сам одв╕в сво╖х конячок й одну корову до колгоспу та п╕шов працювати конюхом. Мати до колгоспу заяву не подавала ╕ пост╕йно казала, що «ця влада в╕д антихриста».
1932 року урожай у колгосп╕ з╕брали середн╕й, видали зерно за трудодн╕. Батько отримав три м╕шки, одразу змолов на борошно. А восени, якось побувавши у колгоспн╕й «контор╕», д╕знався, що над╕йшла вказ╕вка до с╕льради: додатково з╕брати зерно у колгоспник╕в, щоб виконати постанову з╕ здач╕ зб╕жжя. А хто ск╕льки отримав — у контор╕ записано. Почали з кожного двору забирати все зерно, одержане людьми за св╕й каторжний труд.
Батько вноч╕ два м╕шки борошна перев’язав ╕ кинув у криницю, а один закопав у поп╕л, який з печ╕ виносили, поряд з парканом у двор╕. Коли при╖хали забирати зерно, батько ╖м ╕ каже: «Я зерно продав, залишилася т╕льки кукурудза, адже у мене живих шестеро д╕тей, ╖х треба чимось годувати». Не пов╕рили, все кругом перештрикали, н╕чого не знайшли, а з╕ злост╕ забрали й кукурудзу нав╕ть з горщика, що стояв у печ╕.
Через тиждень все село почало голодувати. До Нового року ще сяк-так перебивалися, а пот╕м люди стали вмирати. Хоронили ╖х ╕нколи просто в городах та садках. Я маму пост╕йно запитував: «А чому в сус╕дському садку стоять хрести?» Виявля╓ться, там люди похован╕. Селом повзли чутки, що деяк╕ голодн╕ батьки ╖ли сво╖х д╕тей...
Перед Новим роком батько д╕став м╕шок борошна з-п╕д попелу, третю частину в╕ддав сво╓му братов╕ Гаврилу, який мав трьох д╕точок. З борошна варили т╕льки галушки — кожному по одн╕й на добу — ╕ запивали юшкою.
У березн╕ батько д╕став з криниц╕ другий м╕шок, також под╕лився з братом. У травн╕ видобув з╕ схованки трет╕й м╕шок ╕ так само розд╕лив. Так нас шестеро ╕ тро╓ двоюр╕дних з голоду не померли. Дяку╓мо батьков╕ за його винах╕длив╕сть, добре серце та неабияку волю до життя.
Отже, якщо Президент Рос╕╖ не зна╓, що таке геноцид укра╖нського народу, то нехай себе не виставля╓ на посм╕ховисько перед ус╕м св╕том.

Григор╕й ЯЛОВИЙ,
голова КУН
м. Щолк╕не, АР Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9646

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков