Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.11.2011
«Я – РОДОМ ╤З МАЙДАНУ!»
Василь СТАШУК

Сташук Василь Федорович народився 1 с╕чня 1944 року в с. Савлуки Малинського району Житомирсько╖ област╕. Середню осв╕ту здобув у Великих Кл╕шах Народницького району, вищу — в Ки╖вському нац╕ональному ун╕верситет╕ ╕мен╕ Т. Г. Шевченка.
Працював у колгосп╕, шляховиком, на будовах Ки╓ва, в народницьк╕й, малинськ╕й ╕ брусил╕вськ╕й районних газетах, керував л╕тературною студ╕╓ю «Пол╕ська ласт╕вка», нин╕ очолю╓ м╕жрайонне л╕тературно-мистецьке об’╓днання «Посв╕т» ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка та брусил╕вський осередок Всеукра╖нського товариства ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка.
Лауреат Всеукра╖нсько╖ прем╕╖ ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка.
Лауреат поетичного конкурсу «Дорогами ровесник╕в».
Нин╕ прожива╓ у Брусилов╕. Працю╓ директором ╕сторико-кра╓знавчого музею ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка. Головний редактор л╕тературно-мистецького альманаху «Житич╕ ╕ св╕т». Заступник голови Житомирсько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
Поет, проза╖к, критик, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Автор зб╕рок «Меф╕стофель у Чорнобил╕», «Крут╕ береги», «Глиця», «Вереснев╕ стодоли», «Осв╕дчення», «Неприкаян╕сть», «М╕раж╕», «Гарячий в╕тер», «Вибране», «Х╕ба я знав, що так любити можна», «Нурт», есе╖в «Те, що минуло, не мина╓», трилог╕╖ «Останн╕й лелека», пов╕ст╕ «Голос спалено╖ трави».
Делегат ╤Х (надзвичайного) ╕ V з’╖зд╕в Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.

Василь СТАШУК
«Я – РОДОМ ╤З МАЙДАНУ!»

ОСТАНН╤Й ШАНС
(уривок з поеми)

Св╕т захлина╓ться гудроном…
Св╕т — по кол╕на у кров╕.
Хозари, гунни ╕ тевтони…
Чек╕сти, вихрести, омони…
А ми ще — Боже м╕й! — жив╕.
Вже всенький св╕т — череповище.
Куди ╕ти? ╤ що нести?
А треба йти все вище й вище,
А сатана злов╕сно свище…
О Боже праведний — прости,
Прости нас в╕чно недолугих,
Раб╕в у немоч╕ сл╕п╕й…
Ми вже не ладн╕ йти за плугом,
А вийдем з склеп╕в недолугих
На св╕й одв╕чно смертний б╕й.
Ми зна╓м, як це — брат — на брата,
Коли кров хлище, — як вода,
Коли згорить остання хата.
╤ кров’ю буде шинкувати
Нов╕тня скурвлена орда.
Коли вже вперше ╕ востанн╓
Позаздрить мертвому живий,
Коли зустр╕не вас у стайн╕
Немов циклоп, всесв╕тн╕й в╕й.
Нам вже нема чого втрачати —
За в╕ком — в╕к… За роком — рок…
Тремт╕ть, лакузи ╕ магнати!
Ми встигнем нав╕ть ╕ в лещатах
Намацать пальцями курок.
Гуляйте, т╕штеся, панове…
Ще прийде глум на ваш едем.
Б╕да вселюдська — не полова…
Б╕да, зам╕шана на кров╕,
На т╕м’я карою впаде.
Ваш час проб’╓ вже у безмов’╖,
Коли у праведних гр╕хах
Ви уп’╓тесь людською кров’ю,
╤ прогендлю╓те з любов’ю
Прабатьк╕вський всевишн╕й прах.
Гуляйте, т╕штесь, пийте каву,
А завтра вип’╓те смоли,
╤ по заслугах, ╕ по праву
Вам воздадуть ╕ честь, ╕ славу —
Свав╕лля нашого — масли.
Ми зна╓м, як це — брат — на брата,
Коли зв╕р╕╓ день, як рок, —
Що буде т╕сно ╕ в сенат╕…
╤ хай впаде б╕да набатом,
Ми ще натиснем на курок.
…Гуртують злидн╕ новобранц╕в…
Що буде — нам усе одно…
Шинкують кров’ю с╕романц╕,
А кулемети на тачанц╕
Уже розчохлю╓ Махно.

СЛОВО НОВОБРАНЦЯ

Я з погонами, зда╓ться,
не в ладу,
╤ до арм╕╖ не хочу  —
й не п╕ду.
Я без арм╕╖ як-небудь
об╕йдусь,
╤ ахметовим служити
не берусь.
Там зелених,
 як черлених —
ого-го!
╥х, я знаю, не заробиш
батогом.
День ╕ н╕ч крути хвости
чужим бичкам,
Все одно твоя дорога —
в комнезам*.
╤ нехай ╖м кревно служать
холу╖,
╥х м╕льйони,
скажем прямо —
не мо╖.
╤ нехай шкребеться зранку
баланда,
Завтра, може,
десь засв╕тить
коляда.
╤ мен╕ давно не р╕вня
п╕нчуки.
╥м служити мен╕ явно —
не з руки.
А за честь свою, як треба,
постою,
╤ гиб╕ти я не хочу
у строю,
╤ за бубликом не кинусь
у Афган…
Я, шановн╕, будьте певн╕,
не пацан.
Там заробиш медаляку, —
ще й яку! —
Д╕рку з бублика ╕ хрест —
у сосняку,
╤ дурить мене
не треба вже —
гуд бай!
Мен╕ — честь, а каплунам —
холопський рай.
╤ циклопа, що нам витесав
труну,
Я в╕д отчого порога
в╕джену,
Коли люди
вийдуть дружно
╕ дихнуть.
Я скажу вам, тод╕ бур╕ —
не минуть.
╤ допоки ще душа моя
кипить,
Я зум╕ю Укра╖н╕
послужить.
Коли треба, знову вийду
на Майдан…
Честь — по чест╕!
Уперед!
Но пасаран!
* Комнезам — ком╕тет
незаможних
*   *   *
Не д╕ждетесь!
Схимником не стану,
Не д╕ждетесь.
Не перевихрить.
Я вам не латун
╕з комнезаму,
Що п╕д л╕жком
╕з чужим Кораном,
Як Стецько з мегерою
лежить.
Не д╕ждетесь.
Б’ють мо╖ куранти.
Не ╜валтуйте.
Сказ переживу,
Я — не з шобла
куцого гаранта,
╤ мен╕ начхать
на аксельбанти,
Як на пережовану траву.
Заспокойтесь,
вихрести буржу╖в.
Марно надриваться,
пахани.
Хай вам грець!
Я — не переюндую,
╤ сво╖х хрест╕в
не прогендлюю
За тевтонськ╕
випран╕ штани.
Не шукайте,
вишкребки, сутани.
Я уже знайшов те,
що шукав.
Я — не ваш.
Я — родом ╕з Майдану!..
На кол╕на — брешете! —
не стану…
З палашем
зд╕йма╓ться рука.
Не д╕ждетесь!
Схимником не буду…
*   *   *
Вишивала мати солов’╖в
╤ забула вишити га╖.
Солов’╖ знялися,
а навколо б╕ло…
Що ж ви, ненько р╕дна,
наробили?
А вони знялися
з пелехатим криком,
Розтинали тишу,
билися у в╕кна.
Бер╕ть, мамо, голку,
Бер╕ть, мамо, нитку,
Бо надвор╕ холод,
А зима — не т╕тка.
Захурделить лихо,
затр╕щать морози…
Х╕ба ж можна бачить
солов’╖н╕ сльози?
…Забарилась ненька,
Не ╕де до хати,
Бо давно не може
Голови п╕дняти…
А в дом╕вц╕ наш╕й,
у кленов╕й скрин╕
Солов’╖ сив╕ють
в б╕л╕м безгом╕нн╕.

смт. Брусил╕в
на Житомирщин╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9652

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков