Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 09.12.2011
НА ПОДВИЖНИКАХ СВ╤Т ТРИМА╢ТЬСЯ!

Ми ╓сть народ!

Вл╕тку укра╖нськ╕ газети писали про шляхетну акц╕ю мешканц╕в давнього козацького села Левки, що на Черн╕г╕вщин╕, — там сорок пенс╕онер╕в вир╕шили кинути виклик ру╖н╕. Вони власними силами в╕дремонтували нап╕взруйнований с╕льський клуб, а також розбили великий парк у центр╕ села. Телебачення також не лишилося осторонь — про под╕ю д╕зналися в р╕зних куточках Укра╖ни. В одн╕й з газет нав╕ть дали адресу кер╕вника акц╕╖ — Миколи Валька, я йому в╕дразу ж ╕ написав. Так почалося наше листування. Я по╕нформував про ╕н╕ц╕ативу черн╕г╕вц╕в багатьох галичан, а в╕д левк╕вчан д╕знавався про небайдужих людей з ╕нших рег╕он╕в. Спод╕ваюся, що й нашим читачам буде ц╕каво д╕знатися про те, як одна лише добра справа запалю╓ серця багатьох людей.
Одн╕╓ю з перших в╕дгукнулася на вищезгадану публ╕кац╕ю киянка Валентина Куклишин, л╕с╕вник за фахом. Про не╖ саму також варто сказати дек╕лька сл╕в. Р╕к тому завдяки ╖╖ ╕н╕ц╕атив╕ у районному м╕стечку Таращ╕, що на п╕вдн╕ Ки╖всько╖ област╕, школяр╕ ╕ доросл╕ посадили парк. ╤ не будь-де, а саме на м╕сц╕ розстр╕лу ╓вре╖в у 1941 роц╕. Соб╕варт╕сть виконаних роб╕т — дек╕лька тисяч долар╕в. Одне лиш вивезення см╕ття з Глибокого Яру (м╕сцев╕ жител╕ тепер част╕ше почали вживати назву «Бабин Яр») зайняло три дн╕. А посадковий матер╕ал, ландшафтний дизайн? Однак таращанц╕ не пасували перед труднощами, а згуртувалися ╕ створили парк власними силами.
Якщо ран╕ше в яру були лише купи см╕ття, то тепер там щороку цв╕стимуть липа серцелиста, платан кленолистий, ял╕вець козацький, хеномелес японський, обл╕пиха крушинова, виноград амурський, сн╕жнояг╕дник, бузок, тамарикс, гортенз╕я, свидина тощо. Звичайно, тут доклали свою працю десятки, якщо не сотн╕ людей, але… Без кипучо╖ енерг╕╖ Валентини Куклишин, без ╖╖ орган╕заторських зд╕бностей навряд чи щось вийшло б. Зайве говорити, що ╕ ентуз╕азм левк╕вських пенс╕онер╕в вона оц╕нила надзвичайно високо ╕ в╕дразу ж зателефонувала Микол╕ Григоровичу Вальку — сво╓му черн╕г╕вському «прототипу» ╕ однодумцю. Радила садити плодов╕ дерева, але коли д╕зналася, що мешканц╕ хутора зупинилися на л╕сових породах, в╕дразу ж дала необх╕дн╕ координати потр╕бних людей. А для газети сказала дек╕лька сл╕в:
— Жодна ╕н╕ц╕атива подвижник╕в не проходить даремно. Особливо, якщо належним чином ╕нформувати про не╖ сусп╕льство. Це ╕ для таращанц╕в поштовх. Тепер, п╕сля створення парку, в╕зьмемося за л╕кв╕дац╕ю таращанського см╕тт╓звалища. Якщо це вийде, то нехай левк╕вчани знають: буде в тому великому усп╕ху ╕ якась ╖хня заслуга. Бо вони не дають укра╖нцям спати, а будять до прац╕.
*    *    *
Тетяна Кравчук, ╕нженер л╕сового господарства (м. Малин Житомирсько╖ област╕):
— Зараз часто проводяться акц╕╖: «Озелени сво╓ м╕сто», «Майбутн╓ л╕су в тво╖х руках», «Джерело» та ╖м под╕бн╕. Не завжди вони дають бажаний виховний ефект, бо проводяться формально. Прац╕вники л╕сового господарства тод╕ мають великий клоп╕т ╕з посадковим матер╕алом, а учасники акц╕й не надто переймаються тим, щоб саджанц╕ добре прижилися, оск╕льки ╖х деревцями забезпечують безплатно. Посадили та й забули… У цих акц╕ях частенько «п╕ар» переважа╓ усе ╕нше… Але в╕дчува╓ться, що хуторяни з Левк╕в все роблять по-справжньому, тому ми, прац╕вники л╕су, будемо щиро вбол╕вати за ╖хн╕й усп╕х!
*    *    *
Фр╕др╕х ╢ф╕мовський, л╕дер орган╕зац╕╖ «Чистим пла╓м», передплатник «Кримсько╖ св╕тлиц╕» (м. Льв╕в):
— Село Левки пода╓ чудовий приклад ус╕м нам. Якщо старш╕ люди змогли так моб╕л╕зуватися, то й молодим негоже в╕дставати… Нещодавно ми об’╓дналися в орган╕зац╕ю «Чистим пла╓м», назва яко╖ говорить сама за себе. Ми чистимо г╕рськ╕ потоки, прибира╓мо в╕д см╕ття карпатськ╕ стежки, поширю╓мо еколог╕чн╕ плакати ╕ лист╕вки. Тексти там в╕дпов╕дн╕: «Не залишай см╕ття де завгодно ╕ навчи цьому сво╖х д╕тей», «У р╕чц╕ ма╓ жити риба, а не пластикова пляшка», «Якщо в тебе ╓ можлив╕сть — в╕двези сво╓ см╕ття до м╕ста, де його можуть переробити» ╕ тому под╕бне. Люди тягнуться до нас зв╕дус╕ль, в акц╕ях беруть участь не лише галичани, але й кияни, одесити, харк╕в’яни, а нещодавно з Мел╕тополя (це Приазов’я) незнайом╕ однодумц╕ в╕дправили нам поштою великий туристичний казан м╕стк╕стю в 50 л╕тр╕в — для приготування ╖ж╕ у походах… Ми на привалах завжди подумки дяку╓мо цим добрим людям!
*    *    *
Микола Шуб╕н, випускник Веймарсько╖ консерватор╕╖, заслужений артист Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ (м. Льв╕в):
— Нещодавно розмовляв по телефону з Миколою Вальком (до реч╕, ми з ним обидва Миколи Григорович╕ — тезки!), подякував за добру справу. Свого часу ╕ я випурхнув з черн╕г╕вського гн╕зда… Навчався в Н╕меччин╕, сп╕вав на сцен╕ Веймарсько╖ опери, побував також у Франц╕╖, Н╕меччин╕, Австр╕╖… Завжди мене дивувало ставлення ╓вропейц╕в до земл╕, до свого села чи м╕стечка. В╕дчуваю, що в Левках н╕чого не вийшло б без завод╕я. А в Н╕меччин╕ така справа не залежала б в╕д настанови одного чи двох подвижник╕в. Там шанобливе ставлення до земл╕, до свого села ╓ нормою для б╕льшост╕ н╕мц╕в. Чомусь згадалися слова з п╕сн╕ волинського барда про тепер╕шн╕ «яблука», як╕ часом далеко «закочуються» в╕д р╕дних яблунь… Зак╕нчення там символ╕чне:
До порога р╕дного
яблука вертатимуть,
Доки б╕ля хати ╖х
яблун╕ чекатимуть…
Ф╕лософський сенс поляга╓ в тому, що серцевина роду повинна залишатися на сел╕… Не повинна вся молодь т╕кати до столиц╕ чи до обласних центр╕в. ╤ не може вся народна культура «перекочувати» до м╕ст, покинувши село… Далеко у нас зайшли процеси депопуляц╕╖, зупинити ╖х тепер можуть т╕льки подвижники. Але й це також вих╕д. На подвижниках св╕т трима╓ться!
*    *    *
Олександр Смоляк, письменник (м. ╤вано-Франк╕вськ):
— На Прикарпатт╕ я живу уже багато рок╕в, але н╕коли не забував про свою р╕дну Черн╕г╕вщину, про найр╕дн╕ше у св╕т╕ село Займище Щорського району. З великим ╕нтересом читаю все про землю батьк╕в, зокрема, свого часу ╕з задоволенням прочитав у «Дн╕» статтю «Черн╕г╕вський Стус» про Леон╕да Тереховича. Внук козака ╕ не м╕г бути ╕ншим… Дехто з читач╕в висловив св╕й подив: зв╕дки м╕г взятися такий герой у зрос╕йщеному Щорському район╕? Але це в╕д незнання м╕сцево╖ специф╕ки. Я бував у Кучин╕вц╕ ╕ знаю, що там свого часу була ╕дея створити свою незалежну республ╕ку — на зразок Холодноярсько╖. Може, й д╕д Тереховича доклав сво╖х зусиль, раз його розстр╕ляли, звинувативши пот╕м у зв’язках з СВУ... ╤ за церкву кучин╕вц╕ затято боролися, а пот╕м першими в район╕ ╖╖ в╕дновили. Шкода, що Терехович рано помер… У роки незалежност╕ в╕н м╕г би реал╕зуватися не лише як поет, але й як чудовий кра╓знавець, автор ╕стор╕╖ р╕дного села. Зрештою, х╕ба т╕льки Терехович прославив Щорський район? Наше село Займище подарувало Укра╖н╕ Василя Полевика, збирача фольклору ╕ кер╕вника хору «Спадщина». В╕н на сво╓му старенькому «Москвич╕» об’╖здив практично вс╕ села Черн╕г╕вщини! Збирав ╕ записував народн╕ п╕сн╕, причому ╓ в тому доробку нав╕ть з десяток дохристиянських, язичницьких… Всю етнограф╕чну спадщину рег╕ону в╕н хот╕в узяти п╕д сво╓ крило!


А ще ╓ у нас м╕сцевий б╕бл╕отекар Олександр Крумкач — с╕льський л╕тописець, творець музею села Займище. Це село у ХХ стол╕тт╕ дало св╕ту двох письменник╕в. Перший — ╤ван ╢все╓нко, який живе у Воронеж╕ ╕ пише рос╕йською. А другий — це я, ╕ванофранк╕вець. Ми пишемо про одних ╕ тих самих людей, але у нас виходять зовс╕м р╕зн╕ твори. До чого я веду? Село — це ц╕лий всесв╕т, ╕ коли воно помира╓, земля ста╓ б╕дн╕шою… Я ╕ в Прилуцькому район╕ жив чотири роки, а це той район, до якого належить хут╕р Левки. Знаю, що там у сел╕ Ладан збереглася могила Тараса Бульби. За переказами економка заможного козака, д╕знавшись про його смерть, послала людей на м╕сце страти, а т╕ привезли обгор╕л╕ к╕стки ╕ поховали ╖х у р╕дному сел╕. Може, це ╕ м╕ф, але приблизно у 1900 роц╕ м╕сцевий учитель робив розкопки ╕ п╕дтвердив, що к╕стки, д╕йсно, ╓ ╕ вони обгор╕л╕… Про це колись написав нарис ки╖вський журнал╕ст Олександр Скорина. Нав╕ть якщо це й м╕ф, то раду╓ п╕двищена увага мешканц╕в села до укра╖нсько╖ ╕стор╕╖. Тепер такого нема╓, а будь-як╕ корисн╕ ╕н╕ц╕ативи на сел╕ ╓, скор╕ше, винятком, н╕ж правилом. Тому розмовляв з Миколою Вальком по телефону, п╕дтримав, подякував йому ╕ побажав усп╕х╕в у створенн╕ парку ╕ у в╕дновленн╕ давн╕х козацьких криниць.
*    *    *
╢вген Грицяк, колишн╕й пол╕тв’язень, один з кер╕вник╕в Норильського повстання (1953 р.) м. Снятин ╤вано-Франк╕всько╖ област╕:
— Це т╕льки на перший погляд зда╓ться, що «левк╕вська ╕н╕ц╕атива» ╓ др╕бницею, ╕ що невеликий парк не зупинить вимирання села. Насправд╕ ж нам дуже потр╕бен цей прецедент! Ми повинн╕ триматися за кожен клаптик оброблено╖ земл╕! Здавалося б, на Прикарпатт╕ ще нема╓ проблем, под╕бних до тих, що ╓ на Черн╕г╕вщин╕. Але ось бачите пустир? Я щодня його бачу з╕ свого в╕кна. Люди там б╕льше не живуть, померли… Отже, ╕ у нас уже ╓ порожн╕ хати. Колись, ще рок╕в п’ятдесят тому я прочитав тв╕р Болеслава Пруса «Пляцувка» — це слово можна перекласти як «застава». Там йдеться про сво╓р╕дне змагання польського господаря з н╕мецькими переселенцями. Тобто, була лише одна польська с╕м’я, оточена н╕мецькими колон╕стами. Але той поляк був добрим господарем, витримував непросту конкуренц╕ю з н╕мцями ╕ цим викликав ╖хню повагу. В╕н один тримав ту «заставу», той маленький остр╕вець польськост╕… Тому й виборов сво╓ю важкою працею право жити на земл╕ предк╕в. Левк╕вчани роблять щось под╕бне, ╕ вони подають добрий приклад усьому укра╖нському селу!
*    *    *
Юр╕й Тимчук, онук ╤вана Тимчука, м╕н╕стра л╕сового господарства Гуцульсько╖ республ╕ки, яка ╕снувала в 1918-1919 роках. Давн╕й передплатник «Кримсько╖ св╕тлиц╕» (селище Яс╕ня Рах╕вського району Закарпатсько╖ област╕):
— ╤н╕ц╕атива левк╕вчан виклика╓ захоплення! Треба сказати, що ╕ Гуцульська республ╕ка свого часу виникла як результат високо╖ активност╕ людей. Тих людей, як╕ працювали на земл╕ ╕ любили ╖╖. Мо╖ земляки ╕ родич╕ пот╕м гинули за свободу на Красному пол╕ в березн╕ 1939 року, захищаючи Карпатську Укра╖ну. За роки радянсько╖ влади ставлення до земл╕ дуже зм╕нилося, адже ця влада знищувала справжнього господаря. Те, що демонструють черн╕г╕вц╕, — прецедент, бо ╖м тепер набагато важче — адже село вимира╓…
У нас покинутих хат поки що нема╓, х╕ба що десь високо в горах. Але в гуцульських родинах уже менше д╕тей… Як правило, дво╓-тро╓, зр╕дка п’ять-ш╕сть. А ось моя бабуся колись народила 22-х д╕тей! Щоправда, вижило лише чотирнадцять, але ж за такого в╕дтворення вимирання селу зовс╕м не загрожувало. Люди були б╕дн╕шими, але жили довше, н╕ж зараз. Бо харчувалися здоровою гуцульською ╖жею, дихали св╕жим г╕рським пов╕трям… А тепер, прагнучи створити достаток, багато молодих людей ╖де в Польщу, Чех╕ю, ╤спан╕ю, ╤тал╕ю… Але ╕ у нас ╓ приклад, вартий насл╕дування. Скаж╕мо, Едуард Федорович Зел╕нський — в╕н також нащадок «республ╕канц╕в», його д╕д входив до Гуцульсько╖ Народно╖ Ради. В╕н не прагнув накивати п’ятами з р╕дного селища, ╕ йому н╕хто не допомагав; як ╕стинний гуцул в╕н сам прокладав соб╕ дорогу… А тепер в╕н ╓ власником готельно-ресторанного комплексу «Ск╕фське полювання», п╕дтриму╓ вс╕ добр╕ ╕н╕ц╕ативи селища. «Ск╕фське полювання» — це ще й музей. Подив╕ться, як╕ чудов╕ картини м╕сцевих художник╕в там з╕бран╕! Це живописне в╕дтворення на полотн╕ багато╖ м╕сцево╖ культури, справжн╕й г╕мн Гуцульщин╕! Але ╓ там ╕ степова, козацька стор╕нка — недаремно ж ╕ назва комплексу така… Едуард Федорович ц╕кавиться ╕стор╕╓ю Причорномор’я ╕ ╓ наочним прикладом того, як гуцул може бути патр╕отом ус╕╓╖ Укра╖ни. Колись наш╕ предки ганяли плоти по Тис╕… Це привчало людей до вза╓мод╕╖, плотогони були «людьми ╓дино╖ команди». ╤ завжди були ватажки, яким дов╕ряла б╕льш╕сть. За цим механ╕змом ╕ була створена Гуцульська республ╕ка. Для кожно╖ добро╖ справи потр╕бна «критична маса» активних людей. Якщо вона знайшлася нав╕ть у Левках, значить, не все так погано у нашому дом╕!

Серг╕й ЛАЩЕНКО

На фото — левк╕вчани п╕сля закладки парку.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9704

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков