"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "З потоку життя"
#43 за 09.12.2011
Оксана ЗАБУЖКО: «ДОНЕЧЧИНА – ПОТУЖНИЙ КРАЙ!»
М╕сце зустр╕ч╕ з в╕домою письменницею було таким же непередбачуваним ╕ законсп╕рованим, як укра╖нство на Донеччин╕ взагал╕. Промислов╕ нетр╕ колись соц╕ал╕стичного Донецька з вулицею Св╕тлий шлях промовисто по╓днувались ╕з давно закритим заводом «╤золяц╕я». ╤ саме у цьому окра╖нному район╕, на територ╕╖ закритого заводу розташову╓ться Платформа культурних ╕н╕ц╕атив «╤золяц╕я»… Мимох╕ть замислю╓шся: «╤золяц╕я» кого ╕ в╕д чого? Ново╖ Платформи в╕д старого м╕ста? Чи набагато ширше — сучасно╖ культури в╕д центру ╕ жител╕в Донбасу? На цю в╕дсторонен╕сть Донеччини од загальноукра╖нського культурного струменя (не кажучи про св╕товий) вказала Оксана Забужко на прес-конференц╕╖ з представниками ЗМ╤. «Якщо у Берл╕н╕ КОЖЕН ДЕНЬ в╕дбува╓ться 30 письменницьких презентац╕й, то в Харков╕ 3-4 на тиждень. А ск╕льки в Донецьку? Льв╕в та ╤вано-Франк╕вськ, Дн╕пропетровськ й Одеса мають книгарн╕, де «тусу╓ться» письменницький бомонд ╕ молода поросль. Тут вони мають можлив╕сть сп╕лкуватись пом╕ж себе й представляти твори читачам. На жаль, Донеччина з Кримом н╕як не проявляються в укра╖нському письменницькому житт╕», — таким невт╕шним був висновок гост╕. Однак тут-таки вона зазначила: «Презентац╕й нема, але читач╕ ╓!» На зац╕кавлен╕сть творч╕стю Забужко вказувала велика к╕льк╕сть студент╕в та викладач╕в ╕з м╕сцевих ун╕верситет╕в, як╕ зав╕тали на зустр╕ч з нею. Представниця фонду «╤золяц╕я» розпов╕ла, що вони вийшли на пан╕ Оксану просто через ╤нтернет, ╕ зухвало запросили ╖╖ у гост╕. Незважаючи на зайнят╕сть працею та презентац╕ями книжок в ╢вроп╕ й Америц╕, письменниця погодилась – ╕ ось вона на Донеччин╕. Для в╕зитерки Донеччина – це м╕сто Василя Стуса. Вона зачитала напам’ять Стус╕вський в╕рш «Лиса гора», який у ╖╖ уяв╕ зб╕гся ╕з териконами ╕ був н╕би прелюд╕╓ю для розум╕ння шахтарського краю. «Взагал╕ Донеччина – потужний край! – висловилась гостя. — Тут народилось ╕ виросло безл╕ч ген╕альних укра╖нц╕в – Володимир Сосюра, Олекса Тихий, Василь Стус, ╤ван Дзюба, Емма Анд╕╓вська. Коли б ваше м╕сто придбало велику к╕льк╕сть картин Анд╕╓всько╖, то сюди з’╖жджались би туристи з усього св╕ту лише заради виставки ╖╖ твор╕в».
— Як складаються ваш╕ стосунки ╕з владою? – пролунало запитання. — Н╕як, – була коротка в╕дпов╕дь. – Слава Богу, влада мене не ч╕па╓, а я — ╖╖. За час╕в Ющенка я була запрошена на зустр╕ч д╕яч╕в культури з кер╕вниками держави, намагалась актив╕зувати владу в напрямку поновлення наших ╕сторичних святинь, бо тема укра╖нсько╖ пам’ят╕ напряму пов’язана як з ╕дентичн╕стю особи, так ╕ ц╕лого народу. Безпам’ятн╕сть робить людину ╕ ц╕лу нац╕ю слабкою, предметом ман╕пулювання р╕зних тотал╕тарних систем. Зараз на людн╕сть, особливо молодь, дуже вплива╓ в╕ртуальний, часто позбавлений нац╕ональних ознак св╕т ╤нтернету. Тому пам’ятки народу треба збер╕гати, як з╕ницю ока. З темою пам’ят╕ пан╕ Оксана по╓дну╓ ╕ власне листування з в╕домим л╕тературознавцем Борисом Шевельовим. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Шевельов ем╕грував до США, проте завжди був сином Укра╖ни. Нин╕ О. Забужко випустила 2 томи ╖хнього листування, що почалось у 90-т╕ роки ╕ зберегло спомини про под╕╖ т╕╓╖ бурхливо╖ пори.
— Чому пишете так складно? Ваш╕ речення ╕нод╕ займають ц╕лу стор╕нку. Невже не можна бути доступн╕шою для читач╕в? – луна╓ док╕р з аудитор╕╖. — Таке зауваження мен╕ роблять ╕ в Н╕меччин╕, ╕ в Америц╕, — в╕дпов╕да╓ авторка. — Я н╕коли не ставила за мету бути популярною. Хот╕ла писати як╕сну л╕тературу, «Нотердам де Укра╖н╕н» взагал╕ написана для ф╕лолог╕в, а вже продалось б╕льше 20 тисяч книжок. «Музей покинутих секрет╕в» – роз╕йшовся в 30 тисячах прим╕рник╕в. Отже, тональн╕сть мо╓╖ мови знаходить прихильник╕в серед читач╕в, а теми, яких я торкаюсь, – в╕чн╕! — Треба з╕знатись, — продовжу╓ дал╕ пан╕ Забужко, — моя мова суто л╕тературна. Хоча я народилась у Луцьку, але в дитинств╕ була вивезена до Ки╓ва ╕ тут здобула класичну осв╕ту, тим паче що батьки-ф╕лологи сл╕дкували за чистотою мови. Через це я ╕з великим зац╕кавленням пом╕чаю ус╕ м╕сцев╕ д╕алекти. ╤з великим задоволенням спостер╕гаю ваш донецький суржик. Л╕тератор взагал╕ не може писати поза сво╓ю Батьк╕вщиною, бо без народно╖ мовно╖ стих╕╖ – в╕н, як риба без води. Дал╕ Оксана Забужко читала власн╕ в╕рш╕ – дуже прониклив╕, душевн╕, завжди ╕з неспод╕ваною к╕нц╕вкою. Наприклад, поез╕я, яку стимулював висл╕в Ахматово╖ «Я научилась просто жить», у нашо╖ гост╕ зак╕нчу╓ться афоризмом: «Усе дано для подиву мен╕. Н╕чого не дано для розум╕ння». Як зазнача╓ сама пан╕ Забужко, вона пише виключно л╕рику. Бо вс╕ ╖╖ в╕рш╕ про любов. Про любов до чолов╕ка, до Земл╕, до Укра╖ни. Оск╕льки життя людини поза любов’ю – неможливе. Присутн╕ на зустр╕ч╕ з в╕домою письменницею висловили над╕ю, що вона ще не один раз зав╕та╓ на Донеччину ╕ щиро полюбить наш степовий ╕ приморський край. Прийме його у свою душу, як важливу частку соборно╖ Укра╖ни, незважаючи на особливост╕ його ╕сторичного шляху, культури ╕ звича╖в.
╤рина МОЛЧАНОВА, член НСЖУ м. Мар╕уполь
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9710
|