"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2011 > Тема "Урок української"
#45 за 16.12.2011
В╤Д З╤РНИЦ╤ ДО З╤РНИЦ╤ ХАЙ ЛУНАЮТЬ ВЕЧОРНИЦ╤!
Народознавство
9 грудня у Севастопольському укра╖нському культурно-╕нформац╕йному центр╕ за участ╕ студент╕в морського коледжу та учн╕в м╕сцевих шк╕л пройшли вечорниц╕, присвячен╕ Дню святого Андр╕я.
Вечорниц╕, або досв╕тки — одна з форм ос╕нньо-зимових розваг, що починалися п╕зньо╖ осен╕, зазвичай на Покрову, й тривали аж до початку Великого посту. Ос╕нн╕ роботи на той час уже були зак╕нчен╕: хл╕б ╕ городина з╕бран╕, наставали довг╕ вечори, адже сонце повертало на зиму. Для проведення вечорниць неодружена молодь п╕дшуковувала простору хату, господинею яко╖ була самотня ж╕нка. Вечорнична, або досв╕тчана мати, так пот╕м величали цю господиню, стежила за дотриманням парубками та д╕вчатами ус╕х тамтешн╕х звича╖в ╕ традиц╕й. За використання прим╕щення господин╕ приносили крупу, квасолю, хл╕б, сало, яйця, полотно тощо. Вечорниц╕ були буденн╕ ╕ святков╕. На буденних — д╕вчата пряли, вишивали сорочки та рушники, плели мереживо: придане ц╕лком залежало в╕д ╖хньо╖ працьовитост╕. Завзята до роботи д╕вчина надба╓, бувало, чимало сорочок, лише за одну зиму напряде ниток на дек╕лька суво╖в полотна. Працюючи, вони сп╕вали п╕сень, жартували, д╕лилися сво╖ми та╓мницями, заводили розмову про д╕вочу долю. За розмовами час зб╕гав швидко, робота спорилася, п╕сень та дотепних жарт╕в не бракувало н╕коли. Проте вранц╕ д╕вчата мали пред’явити сво╖м матерям виконану за н╕ч роботу. На святкових вечорницях молодь розважалася, зав’язувала стосунки, вибирала соб╕ пару. Хлопц╕ розпов╕дали р╕зн╕ ╕стор╕╖, казки, небилиц╕, залицялися, вс╕ разом сп╕вали, танцювали, ворожили. Неповторне колоритне обрядове д╕йство розгорталося п╕д час Андр╕╖вських вечорниць. Цього вечора за традиц╕╓ю хлопцям прощалися вс╕ ╖хн╕ пустощ╕. Чого вони т╕льки не вигадували, аби т╕льки збитки д╕вчатам зробити: нитками вулицю заснують, ворота позн╕мають, шибки у в╕кнах позамальовують. У хатах — темно, вс╕ сплять, бо думають, що ще н╕ч. У той час д╕вчата п╕д кер╕вництвом вечорнично╖ матер╕ проходили справжню школу майбутньо╖ господин╕. Вс╕м знаходилася робота: хтось т╕сто м╕сив, хтось вареники л╕пив чи розтирав мак, нар╕зав хл╕б, овоч╕ тощо. Найпоширен╕шими стравами на Андр╕╖вських вечорницях були традиц╕йн╕: каша, вареники, узвар, калита ╕ балабушки. Аби якнайкраще спекти пшеничний пр╕сний корж — калиту, д╕вчатам треба було докласти чимало хисту. В╕н мав бути великий, круглий, з д╕ркою посередин╕, оздоблений родзинками та гор╕хами. ╤ це ще не все: калиту треба було трохи пересушити, щоб в╕дкусити ╖╖ було не просто. Коли вже все було наварено ╕ напечено, у супровод╕ музик приходили парубки, починалися ворож╕ння, сп╕ви, ╕гри, танц╕. Ворож╕ння були р╕зноман╕тн╕: м╕ряли чоботами в╕дстань в╕д ст╕ни до порога: чий чоб╕т «приходив» першим, та д╕вчина першою мала вийти зам╕ж. ╤з зав’язаними очима д╕вчата по черз╕ витягували фанти з-п╕д серветки. Кожен з фант╕в св╕дчив про жениха: буде в╕н землеробом, кухарем, чи, скаж╕мо, п’яницею. За розвагами непом╕тно спливав час ╕ наставала пора головного д╕йства Андр╕╓вих вечорниць — кусання калити. Калиту п╕дв╕шували на червон╕й мотузц╕ досить високо, аби д╕стати ╖╖ зубами було не так просто, та обирали вартового (Калитинського). Той мав бути дотепним, балакучим, ум╕в розсм╕шити. Кандидат на кусання калити, називали його Коцюбовським або Кочержинським, мав прибути верхи на коцюб╕ чи кочерз╕, на н╕й же п╕дскочити й в╕дкусити коржа та ще й при цьому не розсм╕ятися. Зробити це було непросто: корж гойдався, а ╕нод╕ ще його на мотузц╕ то опускали, то п╕дн╕мали. Вс╕ навкруги, й сам Калитинський, жартували, аби розсм╕шити вершника, що скакав в╕д порога на коцюб╕, сам себе поганяв та ╕ржав, як к╕нь. «Калита, калита! Ой, солодка була…» П╕сля гри в калиту д╕вчата запрошували хлопц╕в до столу. Часом веселощ╕ тривали ц╕лу н╕ч й тод╕ вже вечорниц╕ називали досв╕тками. Свято Андр╕я вважалося одним ╕з найважлив╕ших серед зимового циклу, його з рад╕стю чекали ц╕лий р╕к. Вечорниц╕ були досить вдалою для тих час╕в формою гуртування: тут закладалися естетичн╕ основи повед╕нки молод╕, засвоювався багатий укра╖нський фольклор, ╕стор╕я та звича╖ р╕дного краю. Батьки заохочували сво╖х дорослих д╕тей до участ╕ у вечорницях, але зауважували при цьому: «Ходи та розум при соб╕ носи». Сьогодн╕ вечорниц╕ втратили сво╓ перв╕сне призначення: у сусп╕льств╕ докор╕нно зм╕нилися соц╕альн╕ й ╕сторичн╕ умови, проте ╖хн╕й виховний, етичний та естетичний потенц╕ал варто активно використовувати. Це розум╕ють фах╕вц╕-народознавц╕ Севастопольського укра╖нського культурно-╕нформац╕йного центру, залучаючи до проведення вечорниць учн╕в та студент╕в м╕ста, опрацьовуючи сценар╕╖ за ╖хньо╖ участ╕, з урахуванням специф╕ки сьогодення.
Л╕д╕я СТЕПКО м. Севастополь
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2011 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9739
|