Версiя для друку Обговорити в форумi

Мова про мову

З Юрієм Садловським, викладачем латиської мови, ми познайомилися роки зо три тому. І тоді те, про що ми говоримо зараз, було лише в планах. Тому з більшою приємністю можна зробити висновок: активні люди можуть швидко змінювати світ. Принаймні, світ навколо себе. Отже, сьогодні говоримо з паном Юрієм про радянську і сучасну Латвію, про стосунки наших народів і про Центр балтистики, який енергійно створюється у Львові руками подвижників. Має центр і свою «прописку» — це факультет міжнародних відносин Львівського університету ім. І. Франка.

— Деякий час центр діяв неофіційно (хоч у нас були великі напрацювання по Латвії), тепер же ми створили громадську організацію «Центр балтистики». В майбутньому плануємо залучити до роботи центру ще й литовських фахівців. Взагалі, це прецедент, бо, як правило, столиця намагається контактувати і укладати договори зі столицею, а Львів офіційною столицею не є… Щоправда, теоретично є угода між Латвійським університетом і Київським, але вона не працює. Це — папірець. Просто зустрілися колишні ректори цих навчальних закладів, «потусувалися», попарились, от і все… У нас же справи рухаються непогано — на даний момент латиську мову вивчають уже 30 осіб. Причому, це не лише студенти-міжнародники, але й філологи, журналісти, економісти. Ми даємо не лише знання мови, але й розповідаємо про регіон — як об’єкт туризму, бізнесу тощо. Тобто даємо багато інформації про державу. Раз на рік у нас запланована поїздка до Латвії. Нещодавно туди їздила група студентів із семи чоловік; усі вони закінчили півторарічний курс вивчення латиської мови. Треба сказати, що відкриття центру і поїздки стали можливими завдяки угоді між факультетом міжнародних відносин нашого університету і гуманітарним факультетом Латвійського університету. З розумінням сприйняли ідею створення Центру балтистики ректор університету Іван Вакарчук та проректор Володимир Кирилич. Багато допомогли в реалізації проекту колишній декан факультету пан Маркіян Мальський (тепер він є послом України в Польщі) та Ігор Бик — виконуючий обов’язки декана факультету міжнародних відносин. А ще неодмінно варто згадати почесного консула Латвії у Львові Володимира Гарцулу.
— Пане Юрію, мені дещо незвично бачити українця в ролі викладача латиської мови. Хай би вже там англійської чи німецької… А досконало вивчити мову, не народившись у тій республіці, не проживши там перші роки свого життя, мабуть, непросто.
— На навчання до Латвії я поїхав ще в радянський період, коли мені було 18 років. Це була непогана ідея Яніса Петерса — тодішнього очільника Спілки письменників Латвії. Вона полягала в тому, щоб запросити на навчання до Латвії здібних дівчат і хлопців, які здобули середню освіту і вже щось пробують писати. Було завдання опанувати латиську мову на такому рівні, щоб потім перекладати з неї на свою рідну. Мене рекомендував Володимир Лучук зі Львова. А ще на нашому курсі навчалися дві естонки, дві литовки, дві вірменки, два таджики, білорус, туркмен, узбек. Курс був дуже цікавим, були навіть представники Гірського Алтаю, Комі АРСР... Але не всі довчилися до кінця, на це були різні причини. Провчившись п’ять років, ми отримали дипломи в 1993 році. Але ще в 1992 році я почав викладати латиську в єдиній у Латвії українській школі — її відкрили в Ризі у 1991 році. Там я пропрацював одинадцять років…
— Дуже часто від наших громадян можна почути думку, що в республіках Балтії представники корінної нації — всі до одного націоналісти. А російськомовне населення зазнає утисків за мовною ознакою. Це відповідає дійсності?
— Литовці, латиші та естонці є справжніми патріотами, але про якісь утиски говорити не доводиться. Мало того, якщо в Литві та Естонії ситуація з мовою більш-менш благополучна, то в Латвії місцева інтелігенція занепокоєна долею саме латиської мови. Адже на момент розвалу СРСР латиші в Ризі становили лише 30%, тобто були меншиною у власній столиці… І тепер мером столиці є росіянин Ніл Ушаков. І це закономірно – населення російськомовного міста захотіло обрати «свого» мера і демократичним шляхом зробило це. Ніл Ушаков (або Нілс Ушаковс, як кажуть латиші) трохи володіє державною мовою, але розмовляє з помилками, одразу видно, що латиська не є його рідною... Крім того, росіяни тепер енергійно збирають підписи і хочуть провести референдум про визнання другої державної мови – російської. У Євросоюзі права людини завжди на першому плані, тому латишам скоро може стати несолодко. До речі, тепер у зв’язку з економічною кризою ситуація ще більше ускладнилася, адже «просунуте» російськомовне населення столиці ще якось виживає і не виїздить за межі Латвії, а ось латиші з невеликих містечок і хуторів вимушені шукати роботу за кордоном.
— Але ж скільки було інформації про обов’язкову «натуралізацію», про те, що не знаючи латиської мови, не знайдеш роботи за фахом…
— Натуралізація звелася до абсурду, нерідко латиші складають іспити за росіян, і це ні для кого не є таємницею. Викручуються без знань мови навіть бізнесмени. Вони тримають біля себе латиськомовну секретарку, яка коли треба виконує функції перекладачки. Тому навіть термін такий виник: «професійний латиш». Працівники сфери торгівлі, як правило, знають державну мову в належному обсязі. Але й тут є винятки: колись я був у Даугавпілсі і хотів щось замовити латиською у кав’ярні. Уявіть собі, офіціантка мене не зрозуміла! Слухала, слухала, а потім обірвала, очевидно, звичною для себе фразою: «Что вы от меня хотите?»
— Отже, у латишів також є свої «Севастополі», «Сімферополі» і «Сєвєродонецьки»?
— Виявляється, що є. До речі, якщо говорити про український Сімферополь, то він мене дуже розчарував. Якось я хотів купити «Кримську світлицю» і запитав у кіоскерки, чи є сьогодні ця газета? Вона ж сказала: «Есть, но на украинском…» Я досить різко зауважив, що свої шовіністичні рефлексії нехай залишає для кухні, а читачів треба просто чемненько обслуговувати, не нав’язуючи їм свої особисті мовні уподобання. На жаль, подібні міста, де ігнорується державна мова, є і в Прибалтиці… У латишів — це вже згаданий Даугавпілс, у естонців — Нарва. Там багато людей мають російське громадянство. Але загалом у Естонії мовна ситуація краща, ніж у Латвії. Краща й економічна, адже їм дуже допомагають фіни. Це такі самі «братушки» для естонців, як румуни — для молдаван. Навіть жарт є, що всі естонці виїхали до Фінляндії, а фіни, як у себе вдома почуваються в Естонії... А Латвія, яка після здобуття незалежності була у кращій економічній ситуації, ніж Польща, тепер дуже збідніла. І багато латишів тепер працюють в Англії або збирають полуницю в Ірландії.
— Чи мовна ситуація в Латвії є предметом занепокоєння місцевих освітян, філологів?
— Латиші роблять героїчні спроби врятувати мову. Думаю, в освітян є план стосовно поліпшення мовної ситуації. Але поки всі надії на кардинальне покращення розбиваються об… економічну кризу. До речі, досвід Латвії українцям варто б вивчати. Мені здається, у Києва є шанс швидше заговорити українською, ніж заговорить латиською Рига. Адже етнічних українців у Києві далеко не 30%, а майже три чверті… Треба цілеспрямовано пробуджувати національну пам’ять киян! Звісно, це непросто, але легше, ніж примусом змусити вивчити нерідну мову, спираючись на патріотизм лише 30% городян. Головне ось що: кияни повинні працювати активно, цілеспрямовано, але водночас спокійно, без надмірного радикалізму. Не можна допускати розколу за мовною ознакою.

Сергій ЛАЩЕНКО

Тим часом...

У ЗАКОНІ ПРО МОВНУ ПОЛІТИКУ НЕ ГАРАНТОВАНИЙ ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Венеціанська комісія вважає, що у законопроекті про засади державної мовної політики недостатньо гарантій використання та захисту української мови. Як повідомила УНІАН голова Відділу демократичних інституцій та фундаментальних прав Венеціанської комісії Артеміда-Тетяна Кіска, про це йдеться у висновках Венеціанської комісії щодо проекту закону «Про засади державної мовної політики» народних депутатів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка, схвалених минулого тижня на засіданні Комісії у Венеції.
«Одна із слабких сторін нинішнього проекту – які гарантії для забезпечення належного рівня використання та захисту української як державної мови. Тому Комісія вважає, що необхідно щось зробити для того, щоб забезпечити цей баланс не лише на папері, хоча й на папері ще потрібно змінити окремі речі, але й як це зробити на практиці», — сказала представник Комісії.
«Залишається питання, наскільки, враховуючи специфічну ситуацію в Україні, достатніми є гарантії в нинішньому проекті закону для консолідації української мови як єдиної державної, та щодо її ролі, яку вона має відігравати в українському суспільстві», — зазначається у пункті 66 схвалених висновків.
При цьому Комісія наголосила, що загалом поданий проект закону є кращим, ніж попередній проект закону про мови в Україні, висновки щодо якого були схвалені Комісією у березні цього року. Так, Комісія зазначила, що нинішній проект закону більше не приділяє спеціальної уваги російській мові, оскільки практично в усіх його положеннях посилання на цю мову замінені посиланнями на «регіональну мову та мову меншин». Таке ставлення до російської мови, рівне, як і до інших регіональних мов або мов меншин, на думку Комісії, може бути сприятливим до інших регіональних мов в окремих сферах громадського життя.
«Тим не менше, є кілька сфер громадського життя, в яких російська за цим проектом отримає рівень захисту, що відрізняється від інших регіональних мов та мов меншин», — сказала А.-Т. Кіска.
У висновках Комісії зазначається, що, незважаючи на те, що відповідно до статті 10 Конституції України українська є єдиною державною мовою, деякі статті проекту закону надають російській такий самий рівень захисту, як і українській. Зокрема, оприлюднення актів центральних органів влади російською мовою.
Крім того, Комісія відзначила, що визнання лінгвістичної свободи засобів масової інформації, виходячи з ринкових оцінок, може призвести до домінування російської мови.
Комісія звернула увагу на відсутність у проекті закону вимог до теле-, радіокомпаній щодо щоденної квоти на мовлення державною мовою. «В цих положеннях можна побачити навіть зменшення ролі української мови», — написано у висновках.
У документі також зазначається, що запропоноване у статті 20.7 проекту закону формулювання щодо того, що в усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин, запроваджує занадто чітке зобов’язання. На думку Комісії, слово «забезпечується» краще замінити на інше, яке б містило більше нюансів.
«На думку Комісії, захист російської мови та її використання як висловлення ідентичності членів українського суспільства, які вільно обрали таку лінгвістичну ідентифікацію, – виправдана ціль. Венеціанська комісія, разом з тим, підкреслила ризик ставлення до російської на тому самому рівні, що й до української, що може зменшити інтеграційну силу української мови та поставити під загрозу роль, яку українська має відігравати як єдина державна мова», — зазначено у схваленому документі.
«На папері це чудово, тепер є питання, чи зможе Україна на практиці втілити положення закону, чи є достатньо ресурсів фінансових, гуманітарних тощо щодо цього захисту», — сказала представник Венеціанської комісії.
У зв’язку з цим, Комісія знову закликала до чесного балансу між захистом прав меншин з одного боку та збереженням державної мови як засобу інтеграції в суспільстві — з іншого.
Як повідомляв УНІАН, народні депутати від Партії регіонів С. Ківалов та В. Колесніченко зареєстрували у Верховній Раді законопроект «Про засади державної мовної політики», що передбачає використання регіональних мов або мов меншин нарівні з державною.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що у разі ухвалення законопроекту російська мова стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України (з 27-ми) – у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, АР Крим та містах Києві й Севастополі; кримськотатарська – в АР Крим, угорська – в Закарпатській області, румунська – в Чернівецькій. Інші мови традиційних національних меншин України отримають захист у менших адміністративно-територіальних одиницях.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема "З потоку життя"