Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...


УКРА╥НА – НАСТУПНА?
Рос╕я розпочала в Груз╕╖ в╕йну за встановлення нового св╕тового порядку. Груз╕я – це перший...


СВ╤Т ПРОКИНУВСЯ: ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК ГРУЗИНО-РОС╤ЙСЬКО╥ В╤ЙНИ
Головне питання – чи в╕рно оц╕нив св╕т те, що тод╕ трапилося, та чи не була в╕дкрита саме...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 23.12.2011
ПЕРШЕ АНТИБ╤ЛЬШОВИЦЬКЕ ПОВСТАННЯ У ЗАХ╤ДН╤Й УКРА╥Н╤

Про зустр╕ч 17 вересня 1939 року Червоно╖ арм╕╖-визволительки на теренах Зах╕дно╖ Укра╖ни написано ╕ пишеться зараз досить багато. Зм╕ст основних матер╕ал╕в розпов╕да╓ про зд╕йснення в╕ков╕чно╖ мр╕╖ галичан про возз’╓днання зах╕дного краю з Великою Укра╖ною в ╓дину державу, про остаточне визволення укра╖нц╕в з-п╕д «польсько╖ кормиги», принесене з╕ сходу сонце свободи ╕ в╕льне нове щасливе життя.
Мене теж так вчили у школ╕, ╕ я теж цьому в╕рив. Однак, працюючи над ╕сторичним нарисом про р╕дне село Княже, що розкинулося понад Черемошем на Снятинщин╕ ╤вано-Франк╕всько╖ област╕, натрапив на ╕сторичний нарис «Соц╕ал╕стичн╕ перетворення за роки Радянсько╖ влади по Княженськ╕й с╕льськ╕й рад╕ (1939-1976 роки)», п╕дготовлений парткомом колишнього колгоспу ╕м. Г. Петровського. Там я знайшов ц╕каву згадку, як с╕льська «банда» у жовтн╕ 1939 року напала на с╕льський Ревком, що передував с╕льськ╕й рад╕. З того нарису виходило, що н╕бито с╕льськ╕ бандити просто соб╕ так напали на орган влади, а згодом добра радянська влада, зм╕цнившись у кра╖, дала соб╕ з ними раду через справедливий народний суд. Б╕льше н╕де згадок чи бодай якихось пов╕домлень про цей напад я не знайшов. Чим не вгодила цим селянам лишень встановлена у сел╕ довгооч╕кувана нова народна влада, у нарис╕ теж не говорилося. ╤ якась дивна була для мене ця «банда»: н╕кого не вбили, не пограбували, а лишень побили представник╕в влади. Якось не зб╕галося.
Та у Княжому, хоч з тих п╕р ╕ промайнуло 72 роки, ще знайшлися св╕дки тих под╕й, сини ╕ доньки ╖х учасник╕в. За ╖хн╕ми св╕дченнями з’ясувалося, що це не був просто напад яко╖сь бандитсько╖ ватаги, а повстання селян проти того свав╕лля, що чинилося у сел╕ щойно встановленою радянською владою ╕ розквартированим тут гарн╕зоном НКВС. На м╕й погляд, повстання селян у сел╕ Княжому стало першим виступом мешканц╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни проти московсько-б╕льшовицько╖ влади, першим широким протестом супроти встановленого б╕льшовицького режиму. 
Та спершу сл╕д сказати, що в Княжому у вересн╕ 1939 року справд╕ зустр╕чали визволител╕в з хл╕бом-с╕ллю. У сел╕ б╕ля церкви була встановлена урочиста брама-арка, ув╕нчана жовто-блакитними ╕ червоними прапорами, колишн╕ члени КПЗУ ╕ «Сельробу» орган╕зували урочистий м╕тинг мешканц╕в села на честь визволення ╕ возз’╓днання зах╕дноукра╖нських земель з Великою Укра╖ною. У багатьох людей на очах були сльози радост╕ ╕ над╕╖ на краще життя, люди в╕рили, що тривала боротьба за визволення не була даремною, вс╕ в╕рили у краще майбутн╓. Та так тривало не довго. У в╕дносно демократичн╕й Польськ╕й держав╕, хоч ╕ проводилася в╕дверта полон╕зац╕я, але у сел╕ активно д╕яли товариства «Просв╕та», «Каменяр», «Союз укра╖нок», «Пласт», с╕льський кооператив «С╕льський господар», пол╕тичн╕ орган╕зац╕╖ парт╕й «Сельроб» ╕ ОУН, яка, м╕ж ╕ншим, створювалася для боротьби з польським режимом. Однак з перших дн╕в встановлення московсько-комун╕стичного режиму була заборонена д╕яльн╕сть ус╕х пол╕тичних парт╕й, культурно-осв╕тн╕х, спортивних та господарських товариств, ╕ розпочалося пересл╕дування нац╕онально св╕домих укра╖нц╕в, у першу чергу член╕в ОУН, а затим черга д╕йшла ╕ до колишн╕х комун╕ст╕в. Органом влади у сел╕ було оголошено призначений прибулими в╕йськовими Ревком, до якого б╕льш╕сть колишн╕х п╕дп╕льник╕в ╕ борц╕в за визволення включен╕ не були. У прим╕щенн╕ щойно новозбудовано╖ зусиллями громади с╕льсько╖ школи розм╕стили гарн╕зон НКВС ╕ Ревком.
Терор радянсько╖ влади проти м╕сцевого населення розпочався з перших тижн╕в ╖╖ появи. Арешти у сел╕ були проведен╕ вже через м╕сяць — 20 жовтня 1939 року. Того дня ревком╕вцями за допомогою гарн╕зону НКВС були арештован╕ молод╕ хлопц╕: член районного проводу ОУН Дмитро Петрович Гн╕дан, с╕льськ╕ актив╕сти ОУН — його брати ╤ван ╕ Микола, однофам╕лець Микола Петрович Гн╕дан, Степан Козьмович Павлюк, Дмитро Онуфр╕йович Маценко, ╤ван Степанович Миронюк. ╥х по-зв╕рячому катували ╕ затим замкнули у п╕двал╕ новозбудовано╖ школи, який з тих п╕р чек╕сти почали використовувати як с╕льську тюрму-кат╕вню.
Чим завинили перед новою владою ц╕ люди? Та н╕чим. Ще зовс╕м недавно, у липн╕-вересн╕, вс╕ вони входили до Покутського повстанського куреня, який мав стати базовим п╕дрозд╕лом антипольського повстання напередодн╕ вступу Червоно╖ арм╕╖ в Зах╕дну Укра╖ну. Цей повстанський заг╕н готував, м╕ж ╕ншим, «представник з Ки╓ва», а по сут╕ — НКДБ. Як актив╕сти ОУН, ц╕ молод╕ двадцятир╕чн╕ хлопц╕ вели п╕дп╕льну антипольську боротьбу, теж ратували за об’╓днання вс╕х укра╖нських земель в ╓дину державу. ╤ коли це сталося, враз стали ворогами влади, яка, як ╕ попередня окупац╕йна, бачила Укра╖ну виключно колон╕╓ю.
Коли по селу покотилися чутки про зухвал╕ арешти молодих, чесних, порядних ╕ працьовитих молодих людей, село Княже вибухнуло повстанням. Посеред ноч╕ вдарив церковний дзв╕н ╕ розбудив село. У дзв╕н вдарив с╕льський паламар Петро Гн╕дан, батько арештованих трьох син╕в. Люди з околиць почали зб╕гатися на тривогу до церкви. Коли взнали, що сталося, близько сотн╕ чолов╕к╕в, очолен╕ Петром Гн╕даном, озбро╖вшись вилами, сокирами, косами ╕ лопатами, оточили прим╕щення школи, де утримувалися ув’язнен╕, ╕, штурмуючи школу, вимагали ╖хнього зв╕льнення. Зб╕глись ╕ ревком╕вц╕. Повстал╕ побили ревком╕вц╕в ╕ деяких в╕йськових, роз╕гнали варту, зламали замки шк╕льного п╕двалу ╕ визволили безп╕дставно арештованих молодих людей. Гарн╕зон НКВС з села вт╕к до Снятина.
Боячись поширення протестного руху ╕ншими селами Снятинщини, влада вимушено в╕дступила, ╕ протягом наступних двох м╕сяц╕в визволених арештант╕в не пересл╕дувала. Вони в╕льно жили ╕ працювали у сел╕. А вже коли влада зм╕цн╕ла, коли опутала вс╕ села густою мережею владних ╕нститут╕в та гарн╕зонами НКДБ ╕ НКВС, повстання проти не╖ не забула ╕ взялася до улюблено╖ справи — арешт╕в ╕ депортац╕й у визволених селах. 
П╕д час богослуж╕ння на свято Святого Миколая 19 грудня 1939 року прямо у церкв╕ були арештован╕ жител╕ Княжа Степан Козьмович Павлюк, Дмитро Онуфр╕йович Маценко, ╤ван Степанович Миронюк, Василь Фербей, а у сус╕дньому Драгасимов╕ — с╕льський учитель Василь Михайлович Левицький, ╤ван Степанович Миронюк, Григор╕й Онуфр╕йович Маценко, Степан Федорович Фербей, Василь Миколайович Чичул. У грудн╕ 1940 року чек╕сти сфабрикували справу «ворог╕в народу», в як╕й проходило 30 ос╕б з Княжого ╕ сус╕дн╕х с╕л. «Найгуманн╕ший» суд засудив ус╕х до найвищо╖ м╕ри покарання — розстр╕лу, вирок було зд╕йснено 7 травня 1941 року у Дем’яновому Лазу. Разом з ними арештували ╕ запроторили до Сиб╕ру першого радянського директора с╕льсько╖ школи ╤вана Петраша, який теж загинув у стал╕нських кат╕внях.
Того ж року були арештован╕ ╕ депортован╕ на Крайню П╕вн╕ч на заслання Михайло Гн╕дан, за ним його дружина Варвара, Василь Григорович Гн╕дан, Дмитро Гн╕дан з дружиною Параскою, Василь Курилюк, Кузьма Павлюк з дружиною Анастас╕╓ю ╕ Василь Григорович Винничук. Вина цих людей перед владою була лише в тому, що вони не звикли н╕ перед ким гнути спину, були незалежними, мали трохи земл╕, на як╕й ум╕ли працювати, ╕ жили у пор╕вняно добротних будинках. Так╕ характеристики на той час в╕дпов╕дали поняттям «нац╕онал╕ст», «куркуль» ╕ «ворог народу». Мало хто з них повернувся до р╕дного села.
Так завершилося перше антиб╕льшовицьке повстання в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Для радянсько╖ влади протягом десятил╕ть ц╕ селяни, як╕ повстали проти б╕льшовицького свав╕лля, були назван╕ звичним для них словом — «банда», яка, бачте, бажала демократично╖ Укра╖нсько╖ держави, в╕льно працювати ╕ при цьому не хот╕ла покидати р╕дн╕, полит╕ власним потом ╕ кров’ю, земл╕ та депортуватися до Сиб╕ру. ╤ у цьому правда про «золотий вересень», ╕ про те, яку свободу в╕н прин╕с начебто зв╕льненому краю. А нам, нин╕шньому покол╕нню укра╖нц╕в, не завадило б ув╕чнити цей глибоко патр╕отичний здвиг наших земляк╕в, понесен╕ ними жертви заради соборно╖ Укра╖нсько╖ держави, бо проголошення Незалежност╕ Укра╖ни у 1991 роц╕ не сталося, як твердять деяк╕ ╕сторики, саме собою, а стало насл╕дком боротьби старших покол╕нь, ╖хн╕х жертв, ╖хньо╖ тернисто╖ житт╓во╖ дороги.

Мирослав МАМЧАК
м. Севастополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9773

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков