Версiя для друку Обговорити в форумi

Моє ім’я, Олена Федяй, відоме не багатьом. Мені 16 років. Я живу та навчаюся у селі Вільшана Недригайлівського району Сумської області. Кажуть, що у кожної людини своя стежина в житті. У когось вона проходить через квітучий, залитий сонцем сад, у когось — через тернисте поле, а моя взяла свій початок з блакитноокого джерела поезії. Хтось з мудреців сказав, що завжди потрібно прагнути до прекрасного, несучи свою мрію через вогонь і воду, дощі і спеку, і дійти до зірок. Ще з самого дитинства полюбились мені рідні краєвиди, барвиста мова і його величність Слово. Тоді ця любов виливалась у невеличкі віршовані рядочки, зовсім прості і дитячі… Якщо коротко розповісти про себе, то нічого незвичайного ви не помітите. Люблю малювати, читати соціально-психологічну прозу. З радістю вивчаю англійську та німецьку мови, історію, світову літературу. Моє хобі — художня фотографія. Маю публікації в газетах району та області, книгах «Як цвіт весняний», «Діти Сули». Головним девізом свого життя вважаю слова Марини Цвєтаєвої:
«Не самозванка — господиня я.
І не служниця —
 крихт мені не треба…»
В майбутньому мрію опанувати професію журналіста.
Прошу ознайомитися з моїм творчим доробком.

МИ — ПАТРІОТИ

Ми — патріоти!
Є у нас майбутнє,
Думками ми злітаєм до зірок,
І б’ється в грудях
 серденько відчутно,
Ми робимо до мрії перший крок.
Стокрилим птахом
 майорить пшениця,
Блакитне небо —
 наш славетний стяг.
Ми — українці!
Треба цим гордиться,
Живемо на козацьких берегах.
В віках не стихла України слава,
Не відгриміла з битвами синів.
На вільну Батьківщину
 маєм право,
Наш дух іще ніхто не підкорив!
*   *   *
Учителі, ви — сонечко весняне,
Ви — наші квіти,
 райдужні, барвисті…
І музика закоханих туманів,
А вчення ваше — зоряне намисто.
Нехай здійсняться помисли і мрії,
Кульбабками розстелиться
 стежина,
Святиня ви для всіх завзятих
 учнів,
Бо ж разом ми — міцна
 шкільна родина.
Бажаєм вам здоров’я,
 творчих злетів,
Хай піснею вквітчаються уроки,
А діти будуть чисті і відверті,
Щоб з гордістю робили
 перші кроки.
Спасибі вам за ласку і підтримку,
За блиск в очах, за радості
 й тривоги…
Ви в нас найкращі,
 і я вдячна долі,
Що наші перетнулися дороги.
ЗИМОВИЙ ЕТЮД
Блукає тиша заметами,
Мороз їй панчішки сплів…
Зима! Завірюх срібне плетиво,
Самотня сповідь років…
На вікнах пейзаж узорами,
Спішать вишивані дні…
І марять поети зорями,
Їх сни ще такі молоді…
Сніжком заціловані стежечки,
Туманом гаптована мить…
Думок карооке мереживо,
І вітру не зупинить…
*   *   *
Квіткових ливнів
 запашні сліди…
Я затишок вплітаю в коси.
А ніч багрянцем розшиває дні,
Такі п’янкі, такі зеленоокі…
Дрімає тиша у обіймах верб.
З туману я сплету віночок.
І посміхнеться радо красень-клен,
Берізкам-мавкам зазирне у очі.
Медовим сонцем квітне силует.
Я погляду не відведу від неба.
Ромашок Місяць назбира букет —
Він на побачення спішить до мене.

Олена ФЕДЯЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 30.12.2011 > Тема ""Джерельце""