Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 13.01.2012
«СЛОВО Р╤ДНЕ, УКРА╥НСЬКЕ»

Л╕тературознавство

За час╕в мого шк╕льництва д╕ти не вивчали л╕тературу р╕дного краю. А в╕домими письменники ставали здеб╕льшого лише тод╕, коли, маючи хоча б трохи хисту, але багато амб╕ц╕й, оселялися у Москв╕.
Намагання зберегти ╕мена сво╖х земляк╕в – майстр╕в слова для майбутнього – це справа шляхетна, бодай те ж саме в╕дбуватиметься у кожному рег╕он╕ як в укра╖номовному, так ╕ в рос╕йськомовному середовищ╕. Кримський досв╕д показав, що на так╕ книги завжди ╓ попит ╕ його не пор╕вняти з ╕нтересом читача до звичайно╖ авторсько╖ книги. «Чорноморська хвиля», «Земле моя, кримська» стали саме такими зб╕рками, як╕ давали змогу ознайомитися з творч╕стю р╕зних укра╖номовних письменник╕в Криму та зазирнути в ╖хню б╕ограф╕ю.
╤ ось новий подарунок кримчанам – до 20-р╕ччя Незалежност╕ Укра╖ни на замовлення Державного ком╕тету телебачення ╕ рад╕омовлення Укра╖ни за програмою «Укра╖нська книга» видавництво «Тавр╕я» випустило у св╕т книгу Михайла Яковича Вишняка «Слово р╕дне, укра╖нське», презентац╕я яко╖ днями в╕дбулася в б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Франка.
У книз╕ – л╕тературн╕ портрети автор╕в-кримчан, як╕ у творчост╕ послуговувалися укра╖нською мовою (восьми з них вже нема╓ серед нас). ╤нш╕ ж продовжують творити, вдихаючи нов╕ сили в материнське слово ╕ розширяючи його обр╕╖). Ц╕ люди – члени Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в, а старш╕ з них – ще й радянсько╖. Щоправда, дехто, наприклад, Дмитро В╕тюк, народжений у р╕к жовтнево╖ революц╕╖, молод╕сть присвятив науц╕ ╕ запропонував читачам перший св╕й художн╕й тв╕р лише в 1994 роц╕. Наймолодший у цьому письменницькому братств╕ — В╕ктор Виноградов, котрий наближа╓ться до свого 50-р╕чного юв╕лею. Його творч╕сть вир╕зня╓ться образн╕стю та широким мовним д╕апазоном. В╕ктор не лише поет, але й художник, ╕ тому обличчя бабус╕ у нього «так нагаду╓ фреску», а топол╕ горять «прижухлими фарбами сонного сонця» — в╕н водночас пише ╕ малю╓.
А найдивовижн╕ша образна система безперечно у Ореста Корсовецького, який стаб╕льно жив у Криму лише з 1987 року. В╕н см╕ливо експериментував з╕ словом, ╕нод╕ для досл╕дження сво╓╖ думки в╕дбираючи у читача надто багато розумово╖ енерг╕╖:
Роде, чесний Роде!
 Ст╕н м╕цн╕ша згода!
Хоче люта пагуба
 каменем прикласти.
Сам соб╕ сирицю жебра╓ безрода:
Кволому безр╕дному
 пропадом пропасти.
Звичайно, хочеться б╕льше прозорост╕. Звичайно, хочеться б╕льше емоц╕йност╕. Але то вже буде не Орест. Схожа ╕ його публ╕цистика. Вона, зокрема, — урок для тих, хто вважа╓ укра╖нську мову б╕дною ╕ кволою.
А ось Дмитро Черевичний — це для мене не теор╕я, а житт╓ва ╕стор╕я. Зда╓ться, н╕кого ╕з кримчан не обдаровували такими гучними оплесками у будь-як╕й аудитор╕╖. Наш укра╖номовний Крим буквально шален╕в в╕д його ╕скрометного гумору. Але ж, виявля╓ться, в╕н був ╕ л╕риком, та ще й писав сонети!
З Валентиною Нев╕нчаною я познайомилася, коли вона була вже хворою, ╕ чи не останньою в╕дв╕дувала ╖╖ в л╕карн╕. 56-р╕чна ж╕нка-красуня, вона була сповнена тако╖ жаги до життя, що ╕ сьогодн╕ ╖╖ абсурдний ф╕нал (смерть в╕д запалення леген╕в) мен╕ зда╓ться якимось непорозум╕нням. Можливо, таке значне м╕сце в пам’ят╕ належить ╖й ще й тому, що мо╓ю класною кер╕вницею та вчителькою укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури була ╖╖ р╕дна сестра В╕ра. З творч╕стю Валентини Дмитр╕вни ознайомилася вже п╕зн╕ше. В╕рш╕ щир╕, ж╕ночн╕. Назва, яку вона дала ще за життя сво╖й юв╕лейн╕й зб╕рц╕, — «Тепло любов╕ – на в╕ки», зда╓ться, над╕лена особливою маг╕╓ю, завдяки як╕й Валентина ╕ сьогодн╕ живе, ╕ сьогодн╕ любить, хоча в березн╕ виповнилося 30 рок╕в, як вона розлучилася з нами.
У ц╕й книз╕ на мене чекала ще одна хвилююча зустр╕ч. Це – поет, перекладач, есперантист, а для мене просто товариш Михайло Тернавський. У 1998 роц╕ в с╕мферопольськ╕й 7-й м╕ськ╕й л╕карн╕ я л╕кувалася п╕сля ╕нсульту, а поверхом вище в кард╕олог╕╖ помирав в╕н, але ж х╕ба я тод╕ про це знала! Писав сво╖ в╕рш╕ в╕н верл╕бром, ╕ не можу погодитися з тими, хто вбачав у них якусь глибоку ф╕лософ╕ю. Просто це було по╓днання картин та житт╓вих еп╕зод╕в з тим в╕дчуттям, яке вони залишали в душ╕ поета, ╕ н╕чого вигаданого, н╕чого надуманого. А якщо оте п╕дпало п╕д як╕сь ф╕лософськ╕ канони, то це – ненавмисно, просто так в╕дчувала буття на╖вна, що попри тяжк╕ випробування так ╕ не стала дорослою, душа верл╕бриста.
Чудний, чого бо╖шся вмерти?
Ти дума╓ш, що людиною
бути найл╕пше? – запиту╓ Михайло. Ц╕каво, а ким в╕н ╓ тепер, м╕й пожитт╓во самотн╕й товариш?
Але ж ц╕ мо╖ спогади – не самоц╕ль. Просто бажання переконати будь-кого, кому потрапить в руки ця книга, що ╕нод╕ за скупими рядками – надзвичайно ц╕кав╕ люди ╕, оселившись «п╕д сп╕льним дахом» з вол╕ автора зб╕рки, вони утворили щось схоже на оксамитове намисто, а якщо точн╕ше – дали змогу доторкнутися до надбань самобутньо╖ творчост╕ л╕тератор╕в-укра╖нц╕в Криму за певного зр╕зу часу.
╤ роботу, зд╕йснену поетом та л╕тературознавцем Михайлом Вишняком, неможливо переоц╕нити: адже кожен ╕з 19 автор╕в поста╓ перед нами у трьох ╕постасях – це людина, яка ма╓ певну б╕ограф╕ю, дал╕ – оц╕нка ╖╖ творчост╕, що вир╕зня╓ться високим профес╕онал╕змом, помноженим на досконале знання усього творчого доробку, а також шляху письменника, ╕, нарешт╕, — доб╕рка авторських твор╕в, яка да╓ змогу сформувати власний погляд ╕ зв╕рити сво╓ враження з оц╕нкою науковця.
На презентац╕ю з╕бралися як геро╖ зб╕рки, так ╕ ╖хн╕ родич╕, знайом╕, просто поц╕новувач╕ л╕тератури. З виходом книги прив╕тав автора генеральний директор ДО «В╤КЦ» Владислав ╢рмаков, зауваживши, що В╤КЦ ╕ сам займа╓ться видавничою д╕яльн╕стю, випустивши, зокрема, дв╕ книги ╢ви Пономаренко, яка теж – серед автор╕в, представлених М. Вишняком. При цьому Владислав Енверович подарував герою дня з десяток прим╕рник╕в його книги, внасл╕док чого вони перекочували до рук окремих письменник╕в.
Слово мали ╕ зав╕дувачка кафедри укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету Н╕на Федор╕вна Грозян, де останн╕м часом працю╓ Михайло Якович, ╕ студентка ун╕верситету Мар╕я Хмельницька, котра розпов╕ла про життя ╕ творч╕сть свого педагога, його л╕тературн╕ уподобання.
— Надзвичайно при╓мно, що нас навчають класики, жив╕ легенди, — завершила виступ д╕вчина.
Про родину Вишняк╕в з теплом в╕дгукнувся ╕ давн╕й ╖хн╕й знайомий Павло Власенко:
— Це особлива с╕м’я. Вони «роблять» духовн╕сть, плекають людську душу, — зауважив в╕н, маючи на уваз╕ також величезний педагог╕чний стаж Людмили Вишняк.
Особливе враження сво╓ю емоц╕йн╕стю справив виступ вдови письменника Олександра Кулика, якого нещодавно не стало. Вона подякувала Михайлу Яковичу в╕д ╕мен╕ вс╕х, хто втратив сво╖х р╕дних ╕ тепер зустр╕ча╓ться з ними знову на стор╕нках книги.
Пот╕м мав слово сам автор зб╕рки.
— Я був причетний до зародження укра╖нського письменництва в Криму, коли в 1959 роц╕ потрапив сюди за розпод╕лом. Лише в 1961 роц╕ з’явився тут Дмитро Черевичний, згодом було прийнято до сп╕лки Валентину Нев╕нчану.
Пот╕м згадав в╕н Дмитра Шупту, Л╕д╕ю Кульбак, Анатол╕я Логвиненка-Славуту, як╕ незабаром покинули Крим, а також Данила Кононенка, Федора Степанова, Ореста Корсовецького.
Розпов╕ла про св╕й шлях у л╕тературу ╕ поетеса ╕з Армянська ╢ва Пономаренко. А В╕ктор Гуменюк у сво╓му виступ╕ згадав про Олександра Губаря, який започаткував сер╕ю под╕бних книг ╕ «Чорноморська хвиля» якого п╕д р╕зними назвами витримала к╕лька видань. Тож професор ц╕лком вартий того, аби бути в ц╕й зб╕рц╕ двадцятим. Але буде в ╕нш╕й, не обмежен╕й прихильниками художньо╖ творчост╕. Пот╕м промовляв Данило Кононенко, котрий теж брав участь у створенн╕ книги «Укра╖нськ╕ письменники Криму». На завершення виступу поет прочитав св╕й в╕рш «Слово до кримських укра╖нц╕в», написаний на початку переломних 90-х рок╕в.
Одн╕╓ю з останн╕х промовляла Св╕тлана Кочерга, котра назвала себе перш за все студенткою Михайла Вишняка, лише пот╕м поетесою ╕ висловила стурбован╕сть тим, що письменницька сп╕лка не молодша╓. Вона закликала приводити в л╕тературу «учн╕в ╕ сус╕д╕в» ╕, якщо вони в╕ршують, «в╕дкривати ╖м дорогу».
Цю розмову було продовжено вже в неформальн╕й обстановц╕, ╕ я з сумом зрозум╕ла, що, не маючи уявлення, що таке л╕тературна школа, ╕ взявши зобов’язання поос╕бно привести «в л╕тературу» певну к╕льк╕сть «учн╕в ╕ сус╕д╕в» (а про це говорилося ц╕лком серйозно), зам╕сть того, аби «наростити м’язи» у кримсько╖ укра╖номовно╖ поез╕╖, можна не просто остаточно знищити ╖╖ саму, а нав╕ть т╕ критер╕╖, за якими чорне в╕др╕зняють в╕д б╕лого. З дитинства вихована на хорош╕й поез╕╖, я в╕дв╕дувала л╕тературну студ╕ю на чол╕ з такими маститими поетами, як Матв╕й Грун╕н та Олександр Л╓с╕н. Дал╕ було денне в╕дд╕лення Московського л╕тературного ╕нституту ╕м. М. Горького, де вели творч╕ сем╕нари Василь Шукшин, Гарольд Рег╕стан, Олександр Михайлов та ╕нш╕ в╕дом╕ на усю кра╖ну люди. ╤ приводили туди не просто «учн╕в ╕ сус╕д╕в», до ╕спит╕в допускали лише тих, хто витримав творчий конкурс (20 ос╕б на одне м╕сце). Тож не хот╕лося б, аби л╕тературний процес у Криму формувався ц╕лком на аматорських засадах, в гонитв╕ за к╕льк╕стю, а не за як╕стю.
Сьогодн╕, коли л╕тературний талант не да╓ жодних преференц╕й ╕ п╕д умовною назвою «поез╕я» можна видавати все, що завгодно, ╓ ╕ так ус╕ п╕дстави говорити про «кризу жанру». Залиша╓ться лише спод╕ватися, що викине хвилею на берег справжн╕й сердол╕к чи янтар, який важко буде не пом╕тити. А якщо школяр╕ в╕ршують, так це робили ╕ ╖хн╕ матус╕ та бабус╕. Вт╕м, до справжньо╖ поез╕╖ все життя треба п╕дн╕матися, а не опускати ╖╖ до школярського р╕вня.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9816

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков