Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...


К╤БОРГИ: НАШЕ К╤НО ПРО НАШУ ╤СТОР╤Ю
В к╕нотеатр╕ «Гул╕вер» в╕дбувся прес-показ найоч╕куван╕шо╖ укра╖нсько╖ прем'╓ри,...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 13.01.2012
ДУХ КАРПАТ — КРИМСЬКОМУ УКРА╥НСТВУ

Ми ╓сть народ!

Дзв╕нок в╕д майора Тимчука був дещо неспод╕ваним. Будучи оф╕цером Збройних Сил, викладачем Академ╕╖ сухопутних в╕йськ, Володимир Юр╕йович ма╓ не так уже й багато часу для сп╕лкування з журнал╕стами. Однак для «Кримсько╖ св╕тлиц╕» традиц╕йно робить виняток. Справа в тому, що Володимир Тимчук ╓ правнуком ╤вана Тимчука, м╕н╕стра л╕сового господарства Гуцульсько╖ республ╕ки, яка ╕снувала на Рах╕вщин╕ в 1918-1919 роках. Тому патр╕отизм ╕ висока громадська активн╕сть у нього, очевидно, вже в генах…
Понад три роки передплачував «Кримську св╕тлицю», вважаючи, що цим самим опосередковано п╕дтриму╓ кримське укра╖нство. Заг╕тував передплатити ╕ сво╖х батьк╕в, як╕ живуть у Яс╕нях — мальовничому г╕рському сел╕, з якого видно ╕ Говерлу, ╕ Петрос, ╕ Близницю… А сьогодн╕ оф╕цер зателефонував тому, що до Львова при╖хав його батько, Юр╕й Юр╕йович Тимчук. За зб╕гом обставин нещодавно вийшов номер «КС» з╕ статтею «На подвижниках св╕т трима╓ться!» Там я згадую ╕ гуцульську родину Тимчук╕в, у яких гостював навесн╕. Не зустр╕тися у Львов╕ з внуком ╕ правнуком «республ╕канця» ╤вана Тимчука було б непростимою помилкою. Тому, прихопивши з собою к╕лька номер╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», я по╖хав на зустр╕ч. За кавою Тимчуки переглянули привезен╕ номери ╕ одностайно вир╕шили зробити передплату на 2012 р╕к. Констатували, що «безсв╕тличний» пер╕од тривав надто довго. Спочатку читач╕ були розчарован╕ зм╕ною формату газети, пот╕м ╖╖ невиходом, а ще деякий час сумн╕валися: чи справд╕ в╕дтепер газета виходитиме стаб╕льно? Зустр╕ч ╕з власкором переконала ╖х, що найг╕рше вже позаду. Тепер же ус╕м треба повертатися до «св╕тличанського» братства ╕ пропагувати газету як у Криму, так ╕ на «материков╕й Укра╖н╕», зокрема, й на Гуцульщин╕.
За кавою ми констатували: наск╕льки ж т╕сним ╓ св╕т! Ось так, майже випадково, зустр╕чаються люди, а пот╕м говорять про р╕зне. Нер╕дко у таких випадках народжуються, нуртують ╕ вза╓мод╕ють ╕де╖… Я прихопив ╕з собою книжечку льв╕всько╖ «св╕тличанки» Анастас╕╖ Гумницько╖ «Сув’язь укра╖нства», яку вона дов╕рила дарувати вс╕м добрим людям. Це й п╕длило масла у вогонь — ми з подво╓ним завзяттям заговорили про укра╖нський повстанський дух. Адже в згадан╕й книз╕ ╓ опов╕дання «Архангел Гаври╖л з Холодного Яру». В ньому розпов╕да╓ться про незалежну республ╕ку, яка ╕снувала на Чигиринщин╕ у 1920-1922 роках. Також там ╓ дек╕лька фотограф╕й Лес╕ ╕ Лял╕ Л╕совських. Це донька ╕ внучка автора книги «Холодний Яр» Юр╕я Горл╕са-Горського. Постат╕ в Укра╖н╕ майже нев╕дом╕, проте Володимир Тимчук, виявля╓ться, з ними знайомий! У минулому роц╕ в╕н орган╕зовував зустр╕ч курсант╕в з нащадками великого холодноярця. А кому ж ╕ орган╕зовувати так╕ зустр╕ч╕, як не духовному побратиму? Правду про Холодноярську республ╕ку доносить до курсант╕в Академ╕╖ сухопутних в╕йськ ╕мен╕ гетьмана Сагайдачного нащадок одного з творц╕в Гуцульсько╖ республ╕ки. Символ╕чно? Ще й як! Кажуть, що Укра╖на надто розма╖та в етн╕чному ╕ в пол╕тичному сенс╕. Може, й так, але геро╖ та ╖хн╕ нащадки чомусь сп╕льну мову завжди знаходять. Що найц╕кав╕ше, в геро╖ко-патр╕отичному середовищ╕ нав╕ть нац╕ональн╕ бар’╓ри не спрацьовують. Коли майор Володимир Тимчук переглянув статтю «Волелюбний дух г╕рсько╖ Чечн╕» («КС» в╕д 18.11.2011 р.), то в╕дразу витягнув ╕з шафи нещодавно видану книжечку сво╖х в╕рш╕в «Веснян╕ коловороти». Там ╓ ним же зроблений переклад поетичних твор╕в в╕домого чеченського л╕дера Зел╕мхана Яндарб╕╓ва:
Пала╓ все небо, затягнеться димом
двадцятий – не прожитий – пройдений в╕к.
Мес╕╖ не буде та знову правдиво
промовить про нього людство соб╕…
Рубцями загояться рани давн╕ш╕,
в╕дкриються ╕нш╕ – ╕ от уже кров.
╤ щезнуть в безодн╕ держави, що «в╕чн╕»,
залишиться лиш споконв╕чна Любов...
Мимовол╕ подумав: як же воно все т╕сно перепл╕та╓ться – боротьба гуцул╕в ╕ черкащан-холодноярц╕в на початку ХХ стол╕ття ╕ збройний чин мужнього чеченського народу — але вже на злам╕ тисячол╕ть… Виливав на папер╕ душу пас╕онарний чеченець, а перекладав кров’ю писан╕ рядки укра╖нець, син Карпат...
* * *
До реч╕, не змогли ми не обговорити ╕ статтю «Культурна столиця Карпат» («КС» в╕д 4.11.2011 р.). Адже там йшлося про Космач, столицю Космацько╖ гуцульсько╖ республ╕ки, яка ╕снувала на територ╕╖ Прикарпаття у 1942-1945 роках. Останн╕ вогнища збройного опору там ╕снували аж до 1952 року. А пот╕м гуцули збер╕гали свою самобутн╕сть вже не з допомогою гвинт╕вок ╕ скоростр╕л╕в, а з пом╕ччю писачка ╕ голки. Дивовижно╖ краси великодн╕ писанки та чудов╕ рушники (про як╕ в╕домий етнограф ╤ван Гончар казав, що вони сильн╕ш╕ в╕д атомно╖ бомби) були предметом гордост╕ гуцул╕в ╕… гальмували асим╕ляц╕ю. Гуцульщина не стала аналогом Донбасу, ╖й тепер заздрять ╕ Полтавщина, ╕ Волинь. ╢ у м╕сцевого люду законом╕рне почуття гордост╕ за св╕й край, проте жодного натяку на якийсь гуцульський сепаратизм я не пом╕тив. До реч╕, користуючись нагодою, батько й син Тимчуки попросили, щоб я зав╕з до Криму книгу в╕домого укра╖нського письменника ╕з Пряш╕вщини (Словаччина) Миколи Мушинки «Лицар вол╕». Вона про життя ╕ пол╕тичну д╕яльн╕сть Степана Клочурака, президента вищезгадано╖ Гуцульсько╖ республ╕ки (1918-1919 рр.). З Миколою Мушинкою ми не так давно зустр╕чалися у Львов╕ ╕ встигли поговорити про можливу сп╕впрацю. На перший погляд, сенсу в ╕нтелектуальних контактах Пряш╕вщини ╕ С╕мферополя небагато. Що сп╕льного м╕ж укра╖нцями-русинами Словаччини ╕ укра╖нцями Криму? Проте при уважн╕шому розгляд╕ питання, сп╕льне таки ╓. Це актуальн╕сть вибору ╕дентичност╕. Ким бути: укра╖нцем, русином, словаком? Це у них, у Словаччин╕. А в нашому Криму як? Тут не менш гостро поста╓ питання — бути укра╖нцем, рос╕янином, «русскоязычным крымчанином», а чи, може, в╕д безвиход╕, прибитися до дружного татарського гурту? Коли говорити про детал╕, про креативн╕ ╕де╖, то ╓ п╕д╜рунтя для вза╓много зац╕кавлення. Пряш╕в ╕ С╕мферополь повинн╕ контактувати! Прикро, що перерва з виходом «Св╕тлиц╕» п╕шла не на користь нашим стосункам. ╤ ось тепер завдяки «св╕тличанам»-гуцулам славний Микола Мушинка знову з’явився, засяяв на нашому небосхил╕! Книга ╓ надзвичайно ц╕нною: написана з любов’ю до головного героя ╕ до всього Карпатського краю – це в╕дчува╓ться в╕дразу, бо таку любов неможливо ╕м╕тувати. До того ж, у н╕й щедро використан╕ арх╕вн╕ матер╕али та багато р╕дк╕сних фотограф╕й. Ц╕каво, що першу книгу спогад╕в «До вол╕» (що охоплю╓ под╕╖ до 1920 року) перевидано у 2009 роц╕ в Ужгород╕ коштом тогочасного заступника м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ Укра╖ни Геннад╕я Москаля. Це ще один факт, який п╕дтверджу╓ в╕дому ╕стину: «св╕т т╕сний!» Виявля╓ться, Карпати ╕ Крим перетинаються част╕ше, н╕ж воно зда╓ться на перший погляд! До реч╕, те видання, яке я зараз тримаю у руках, вийшло коштом Рах╕всько╖ районно╖ ради. Контакти «КС» з культурницькими силами Космача налагоджен╕, з ╕нтел╕генц╕╓ю Рах╕вщини – вже ось-ось, як то кажуть, «на п╕дход╕». Думаю, що ╕ словацько-укра╖нська Пряш╕вщина недовго лишатиметься «terra incognitа» для наших кримських читач╕в.
* * *
Усю книгу «Лицар вол╕» перепов╕сти неможливо, не вистачить газетно╖ площ╕, але для усв╕домлення кримчанами тогочасних гуцульських реал╕й варто зацитувати деяк╕ рядки:
«Батько пом╕тив винятков╕ Степанов╕ зд╕бност╕ ╕ потяг до осв╕ти, тому вже в шестир╕чному в╕ц╕ послав сина у м╕сцеву початкову школу, де його першим учителем був уродженець Пряш╕вщини Андр╕й Чергаш╕й. «Так почалась моя наука в школ╕, завданням яко╖ було кал╕чення наших дитячих душ ╕ виховання з нас ренегат╕в-мадярон╕в, — написав в╕н у спогадах вже наприк╕нц╕ свого життя. – Не дивно, що нас, д╕тей гуцул╕в, ця школа абсолютно не приваблювала, бо там не було н╕чого свого, р╕дного…»
Або ось ще: «В Ужгород╕ в╕н зазнав знущань з боку учн╕в саме через недостатн╓ знання угорсько╖ мови. ╥╖ в╕н все ж таки опанував бездоганно, ╕ у вересн╕ 1906 року вступив у перший клас ужгородсько╖ угорсько╖ г╕мназ╕╖, директором яко╖ був мадярон Михайло Романець. Та й серед учител╕в нараховувалося значне число змадяризованих русин╕в-укра╖нц╕в, як╕ соромилися р╕дно╖ мови ╕ з учнями говорили лише по-мадярськи. ╢диним св╕домим русином-укра╖нцем, як пише Степан Клочурак у сво╖х спогадах, був учитель «рутенсько╖ мови» (одна година на тиждень) Олександр Яцкович…»
Як бачимо, закарпатськ╕ реал╕╖ початку минулого стол╕ття не так уже й в╕др╕знялися в╕д кримських (якщо брати до уваги пер╕од з 1954 до 1991 року), та й тепер укра╖нське слово р╕дко звучить у дом╕вках кримських укра╖нц╕в. Щоправда, в школах АРК ╖╖ вчать трохи краще, н╕ж в угорськ╕й школ╕ Ужгорода сто рок╕в тому. Принаймн╕, не годину на тиждень. Якщо укра╖нський патр╕отизм пробивався як травичка кр╕зь асфальт у мадяризованому Закарпатт╕, то й кримчанам не варто опускати руки.
Коли я сфотографував наших давн╕х гуцульських передплатник╕в з книжечкою Анастас╕╖ Гумницько╖ «Сув’язь укра╖нства» та книгою Миколи Мушинки «Лицар вол╕», то звернув увагу на таку р╕ч. Зн╕мок заф╕ксував три тар╕л╕, що вис╕ли на ст╕н╕. Одна з них — це майстерна рель╓фна розмальовка на гуцульську тематику, друга — на кримську, третя — на харк╕вську, себто слобожанську. Подумалося: ось що значить правнук «республ╕канця»! У нього нав╕ть ╕нтер’╓р квартири св╕дчить про п╕дсв╕доме, глибинне почуття соборност╕. Так╕ читач╕ додають нам сил.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

На фото: Батько й син Тимчуки

2012 Р╤К МА╢ СТАТИ РОКОМ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

Як пов╕домили кореспонденту УН╤АН у прес-служб╕ об’╓днано╖ опозиц╕╖ Черкасько╖ област╕, на урочистих зборах, присвячених 74-й р╕чниц╕ з дня народження В. Чорновола, голова Ради опозиц╕йних сил Черкащини Леон╕д Даценко запропонував оголосити 2012 р╕к Роком Героя Укра╖ни, черкащанина В. Чорновола, а не провладного проекту «╢вро-2012».
Кр╕м того, Л. Даценко запропонував опозиц╕онерам самим пом╕няти таблички з назвами на вулиц╕ Енгельса у Черкасах, яку влада вже 12 рок╕в об╕ця╓ перейменувати на вулицю В. Чорновола.
Присутн╕ на зборах одноголосно п╕дтримали пропозиц╕ю л╕дера ╕ створили в╕дпов╕дний громадський ком╕тет. Представники опозиц╕йних пол╕тичних парт╕й та громадських орган╕зац╕й наголосили, що Черкащина справедливо ма╓ називатись не «Кра╓м Богдана ╕ Тараса», а «Землею Шевченка, Хмельницького ╕ Чорновола».
24 грудня 2011 р. л╕деров╕ Народного Руху Укра╖ни виповнилося б 74 роки. Народився В. Чорнов╕л у селищ╕ ╢рки Катериноп╕льського району Черкасько╖ област╕.

У ЛЬВОВ╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ СТЕПАНА БАНДЕРИ

1 с╕чня б╕льше сотн╕ молодих людей взяли участь у смолоскипн╕й ход╕, приурочен╕й до 103-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Пров╕дника укра╖нських нац╕онал╕ст╕в Степана Бандери, яка в╕дбулась увечер╕ у центр╕ Львова.
З╕бравшись б╕ля пам’ятника Данилу Галицькому, юнаки та д╕вчата з державними та червоно-чорними прапорами ╕ смолоскипами вирушили центральними вулицями Львова до пам’ятника Степанов╕ Бандер╕. За переб╕гом акц╕╖ сл╕дкували прац╕вники м╕л╕ц╕╖.
П╕д час акц╕╖ учасники скандували гасла: «Слава нац╕╖! Смерть ворогам!», «ОУН УПА – державне визнання!», «Геро╖ не вмирають – вмирають вороги», «Бандера прийде – порядок наведе!».
«Марш╕, м╕тинги та ╕нш╕ акц╕╖ до дня народження Пров╕дника укра╖нсько╖ Нац╕╖ Степана Бандери в╕дбулися також у Луганську, Запор╕жж╕, Харков╕, Горл╕вц╕, Одес╕, К╕ровоград╕, Сумах, Тернопол╕, Р╕вному, Львов╕ та ╕нших м╕стах Укра╖ни», — пов╕домили у прес-служб╕ Всеукра╖нського об’╓днання «Свобода». Нагада╓мо, Степан Бандера народився 1 с╕чня 1909 року.

ДЕ ЖИВ ОСТАНН╤Й КОШОВИЙ...

Козаки Сумсько╖ паланки М╕жнародно╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Козацтво Запорозьке» встановили м╕сце проживання останнього кошового отамана Запорозько╖ С╕ч╕ Петра Калнишевського на Сумщин╕.
«Ознайомившись з численними арх╕вними матер╕алами, члени студентського наукового товариства нашо╖ орган╕зац╕╖ д╕йшли висновку, що Петро Калнишевський проживав не лише у сел╕ Пустов╕йт╕вка Роменського району, а й у сел╕ Оксютинцях. На це, зокрема, вказу╓ться у книз╕ «Петро Калнишевський та його доба», надрукован╕й у 2009 роц╕ коштом Всеукра╖нського благод╕йного фонду ╕мен╕ Петра Калнишевського. Так╕ в╕домост╕ були датован╕ жовтнем 1930 року», — розпов╕в кореспондентов╕ УКР╤НФОРМу кер╕вник Сумсько╖ паланки В╕ктор Лях.
За його словами, ви╖хавши до Пустов╕йт╕вки, з якою свого часу з’╓дналися Оксютинц╕, козаки в╕д м╕сцевих мешканц╕в д╕зналися про м╕сце, де стояв будинок Калнишевського.
«Будинок на цегляному фундамент╕ був рублений з товстелезних дерев ╕ обкладений цеглою. З ХV╤╤╤ стол╕ття у нього зм╕нилося к╕лька господар╕в, у часи колектив╕зац╕╖ там розм╕щувалася семир╕чна базова школа, згодом пас╕ка колгоспу «Б╕льшовик», а якихось десять рок╕в тому будинок продали на знесення. Тепер на м╕сц╕ величного господарського двору — пустир», — говорить В. Лях.
Козаки виступають з ╕н╕ц╕ативою насипати на цьому м╕сц╕ пагорб ╕ встановити на ньому пам’ятний знак.
Члени паланки планують направити сюди групу козак╕в-археолог╕в, як╕ мають встановити справжн╕й в╕к знесеного будинку.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9824

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков