Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
В 1994 роц╕ головою Феодос╕йсько╖ "Просв╕ти" обрали З. М. Багатову.


БЕЛЬГ╤Я В СТЕПАХ УКРА╥НИ
Перш╕ бельг╕йськ╕ п╕дпри╓мства з’явилися на територ╕╖ Укра╖ни у 1880-т╕ роки.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: ПОЛЬСЬКА КОМ╤С╤Я ЗНАЙШЛА СЛ╤ДИ ВИБУХ╤ВКИ
За ╕нформац╕╓ю п╕дком╕с╕╖, завершено вивчення доказ╕в, що стосуються виявлення вибухових...


Оксана К╕сь, ╕сторик, автор досл╕дження про укра╖нок – пол╕тв'язн╕в ГУЛАГу: У ТАБОРАХ РОЛЬ СВЯЩЕНИКА БРАЛИ НА СЕБЕ Ж╤НКИ, НА ЩО В НОРМАЛЬНИХ УМОВАХ У ЖОДН╤Й ЦЕРКВ╤ НЕ МАЛИ Б ШАНСУ
Вистояли ╕ вижили т╕, хто мав незламну волю, хто чинив спротив гнобителям, хоча б др╕бний ╕...


Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 13.01.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

Багато рок╕в я товаришував з укра╖нським письменником, сп╕вроб╕тником Нац╕онально╖ б╕бл╕отеки Укра╖ни ╕м. В. ╤. Вернадського Олесем Яковичем Козулею. О. Я. Козуля, як науковець, розробляв проблематику пол╕толог╕╖ та ╕стор╕╖ Укра╖ни. Вт╕м, у в╕льний в╕д роботи час написав дек╕лька ц╕кавих популярних розв╕док. Найб╕льш в╕домою серед них ╓ книжка: «100 знаних ж╕нок Укра╖ни», яку було видано накладом 200 тисяч прим╕рник╕в. Протягом п’яти останн╕х рок╕в свого життя глибоко розробляв тему, пов’язану з ╕стор╕╓ю Севастополя, особливо, що стосу╓ться м╕сця й рол╕ укра╖нц╕в у ствердженн╕ заслужено╖ ╕сторично╖ слави цього м╕ста. На жаль, 2010 року Олесь Козуля в╕д╕йшов у в╕чн╕сть...
Хочу запропонувати редакц╕╖ газети працю О. Я. Козул╕ «Севастополь — м╕сто укра╖нсько╖ слави ╕ трагед╕╖». Окрема розв╕дка про ╕стор╕ю Севастополя ув╕йшла до його укра╖нознавчо╖ книги «Укра╖на, яку мало зна╓мо». Це остання книжка мого незабутнього друга, письменника й науковця, патр╕ота Укра╖ни Олеся Яковича Козул╕. Вона вийшла друком у видавництв╕ АН Укра╖ни невеликим накладом — усього 2 тисяч╕ прим╕рник╕в. Тому пропоную редколег╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ознайомити сво╖х читач╕в ╕з «кримським» розд╕лом з ц╕╓╖ книги, в якому, на м╕й погляд, Крим, Севастополь розглянуто п╕д кутом зору питомо укра╖нсько╖ територ╕╖, р╕дних земель. Проблему розкрито з точки зору в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖, р╕дномовно╖ культури. Спод╕ваюся, що такий матер╕ал зможе п╕дживити проукра╖нськ╕ пол╕тичн╕ формування у Криму, наповнити певним ╕сторичним зм╕стом та вселити оптим╕зм. Саме такого оптим╕зму нам ус╕м часом не вистача╓.
В╕тал╕й МАТЯШ, перший заступник голови Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в, журнал╕ст
м. Ки╖в

Олесь Козуля
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥

ПРАУКРА╥НЦ╤ У КРИМУ

У м╕дно-бронзову добу в Криму жили землеробсько-скотарськ╕ племена ямно╖ ╕ катакомбно╖ культури. До п╕зн╕х час╕в ц╕╓╖ доби в г╕рськ╕й частин╕ знайдено пам’ятки кизил-кобинсько╖ культури, пов’язано╖ з племенем тавр╕в, як╕ переважно займалися землеробством, а також скотарством ╕ рибальством. В╕д них походить колишня назва п╕вострова — Таврида, Тавр╕я тощо.
Глибини етнотавр╕йсько╖ культури засв╕дчують зародження ╖╖ в Ор╕ян╕ (Укра╖н╕).
Трагед╕я кор╕нного праукра╖нського Криму розпочина╓ться з грецько╖ колон╕зац╕╖. Про це розпов╕да╓ «Велесова книга»: «Коли наш╕ пращури Сураж творити почали, греки приходили купцями до торжищ наших, прибутки шукали ╕, землю нашу розглядаючи, посилали до нас багато сво╖х юнак╕в ╕ будинки будували, ╕ гради обм╕ну та торг╕вл╕. ╤ ось одного разу побачили во╖н╕в ╖хн╕х при мечах озбро╓них ╕ скоро нашу землю прибрали до рук сво╖х. Отак наша земля, яка чотири в╕ки була наша, стала грецька».
Кор╕нний етнон╕м на територ╕╖ Криму не сприйма╓ грецького поневолення, адже греки почали таврувати сво╖х раб╕в. Кор╕нн╕ мешканц╕ Криму, к╕ммер╕йц╕, що п╕шли в╕д старовинного ор╕янського племен╕ — айдайнлянц╕в (у переклад╕ — д╕ти неба ╕ г╕р), поступово стають рабами ╕ зм╕нюють свою етн╕чну назву на таври. Для протистояння рабовласницьк╕й експанс╕╖ племена ор╕янсько╖ галуз╕ м╕цн╕ше об’╓днуються у Ск╕фську державу. В VII ст. до Р. X. частина Криму ув╕йшла до складу Ск╕фсько╖ держави, а пол╕тичним центром у III ст. до Р. X. став Неаполь. В об’╓днання вступили скити, поляни, гали, борисфени, саги, роксоляни, айдайнлянц╕ та ╕н., що ╕менували себе сколотами, тобто об’╓днаними (сколотитися докупи).
Сколотська держава, яку Геродот назвав Ск╕ф╕╓ю, п╕д час поневолення греками к╕ммер╕йц╕в роздр╕бнилася на невелик╕ царства. Роздроблення далося взнаки. Греки почали заз╕хати на м╕ста Ск╕ф╕╖ й захопили ск╕фську твердиню Нап╕т. Завойовник насаджував аборигенам — айдайнлянцям свою мову, культуру, державн╕сть. Айдайнлянц╕ (вони ж к╕ммер╕йц╕ чи таври) дожили до нашого часу в асим╕льованому вигляд╕ у кор╕нн╕й укра╖нськ╕й, частково в кримськотатарськ╕й та грецьк╕й народностях.
Клинописн╕ ассир╕йськ╕ джерела згадують державу Ск╕ф╕ю з початку VII ст. до Р. X., а столицю айдайнлянц╕в — Телеп╕лу (нин╕ Севастополь) — на стол╕ття ран╕ше грецького Херсонеса (VIII ст. до Р. X.). Про це пише ╕ Гомер в «Од╕ссе╖». Тож найстар╕шим ╓ Сурож, створений нашими пращурами на початку X ст. до Р. X. М╕сто дек╕лька раз╕в перейменовувалось. Греки називали його С╕даг╕оз, генуезц╕ — Судак, ╕нш╕ етноси — Сурдак, Судок, Сордая, Суренград.
Грецьк╕ джерела ╤╤-╤ ст. до Р. X. згадують кримськ╕ народност╕ роксолян ╕ алян (аляни, можливо — айдайнлянц╕). Назву «роксоляни» виводять, як «рокс-аляни», себто «б╕л╕-аляни», причому назву «рокс» виводять як пох╕дну в╕д Рос чи Русь.
У Неапол╕ Ск╕фському царя Ск╕лура проведеними розкопками 1946 року виявлено могильник ╕з розписом, що нагаду╓ сучасн╕ укра╖нськ╕ розписи хат, а на ст╕нах типи автохтонних людей — роксолян (айдайнлян). Сцени ╖хнього життя: полювання з собаками, гра на л╕р╕.
Якщо ми проанал╕зу╓мо укра╖нський ╕ рос╕йський фольклор (народну пам’ять), то побачимо законом╕рну посл╕довн╕сть. У рос╕йських народних п╕снях топон╕м Крим до XIX стол╕ття взагал╕ не згаду╓ться. Натом╕сть в укра╖нських думах ╕ п╕снях в╕н зустр╕ча╓ться багато раз╕в як за давн╕х, ще за княжих та литовсько-польських час╕в, так ╕ за час╕в нов╕тн╕х. Це, на думку кримського письменника О. Корсовецького, св╕дчить, що «саме народн╕ п╕сн╕ й топон╕ми, згадуван╕ в них, переконливо св╕дчать про ╕сторичну належн╕сть Криму тим народам, чи╖ми мовами вони складен╕».
Називати тавр╕в «русинами» (укра╖нцями) починають з часу перших ки╖вських княз╕в Аскольда й Д╕ра. А Чорне море назвали Морем Рус╕в п╕сля геро╖чних морських поход╕в наших предк╕в на В╕зант╕ю.
У в╕зант╕йських м╕стах ╕ в столиц╕ Царгород╕ не раз звучав тривожний голос дозорц╕в ╕з фортечних ст╕н: «Руси йдуть!» ╤ незабаром море вкривалося кораблями. Судна приставали до берега, з них вискакували в шоломах ╕ з╕ щитами во╖ни руських дружин ╕ йшли наступом на фортецю. Славнозв╕сн╕ морськ╕ походи наших пращур╕в назавжди лишилися в ╕стор╕╖ яскравими стор╕нками в╕йськового мистецтва.
В Укра╖н╕-Рус╕ процв╕тало кораблебудування. Ки╖вськ╕ ум╕льц╕ винаходили нов╕ й нов╕ типи суден. В╕д перших простих човн╕в руський флот пройшов великий шлях розвитку.
В╕зант╕йськ╕ профес╕онали-мореплавц╕ були вражен╕ незвичайною конструкц╕╓ю корабл╕в рус╕в. Вони являли собою човни з╕ зб╕льшеною висотою борт╕в, до яких кр╕пилися стояки, а вже до них нашивалися дек╕лька дощок «набою». Така конструкц╕я п╕двищувала вантажоп╕дйомн╕сть судна, його розм╕ри ╕ ст╕йк╕сть на вод╕.
У цей же час з’явилися на укра╖нському княз╕вському флот╕ перш╕ к╕льов╕ судна, а також морськ╕ човни-трищогловики, як╕ могли перевозити близько 200 тонн. Проте основною бойовою одиницею на княз╕вському морському флот╕ залишався морський човен, прототип запорозько╖ козацько╖ «чайки».
У човен с╕дало в╕д 40 до 60 во╖н╕в, як╕ брали зброю, зйомну щоглу, в╕трила, запаси пров╕анту, питну воду. Во╖ни-матроси йшли за сонцем ╕ з╕рками, приходячи на м╕сце бою без втрат. Фактично, за сучасними в╕йськово-морськими критер╕ями, це були прекрасно спланован╕ в╕йськово-десантн╕ операц╕╖.
Одн╕╓ю ╕з найб╕льших таких в╕йськово-десантних операц╕й був морський пох╕д ки╖вського князя Олега на Царгород у 907 роц╕.
Флот князя перетнув Чорне море, ╕ п╕д ст╕нами Царгорода з’явилося 2000 корабл╕в ╕з 80000 во╖н╕в. ╤сторики по-р╕зному визначають к╕льк╕сть морського експедиц╕йного корпусу Олега. В╕зант╕йц╕ вважають, що було 40000 во╖н╕в на 1000 суден. Карл Маркс назива╓ 88000 чолов╕к. Але в даному раз╕ важлива не к╕льк╕сть, а як╕сть вдало сплановано╖ операц╕╖: саме тод╕ Олег прибив свого щита до вор╕т цього м╕ста. В╕зант╕йський ╕мператор був змушений виплатити великий викуп. 943 року князь ╤гор також змусив ╕мператора заплатити велику суму. В╕домий морський пох╕д князя Володимира 969 року, коли в╕н взяв Херсонес. Так╕ походи тривали до Х╤╤╤ ст. Флот Укра╖ни-Руси був гр╕зним противником на Чорному мор╕.
945 року князь ╤гор уклав з В╕зант╕╓ю догов╕р про захист Тавр╕╖ в╕д чорних болгар Приазов’я, а 963 року тавр╕йський правитель просить великого ки╖вського князя Святослава захистити тавр╕в-русин╕в в╕д хозар╕в. У його письмовому зверненн╕ говориться: «Учасники в╕ча, як увесь народ п╕вострова, прагнуть незалежност╕ в╕д коч╕вник╕в-хозар╕в, тому що не в╕др╕зня╓мося за звичками й побутом в╕д жител╕в «п╕вн╕чно╖ кра╖ни», де править п╕вн╕чний князь Святослав».
Через два роки Святослав розгромив Хозарський каганат. Згодом для кращого захисту Тавр╕╖ було засновано Тмутараканське княз╕вство з╕ столицею у м╕ст╕ Тмутаракан╕ (тепер╕шня станиця Тамань Краснодарського краю), де правили укра╖нц╕: син Володимира князь Мстислав, за ним — княз╕ Гл╕б, Роман ╕ Олег — сини черн╕г╕вського князя Святослава.
У билинах розпов╕да╓ться про п╕вденн╕ м╕ста Укра╖ни-Руси Сурож (Судак), Тмутаракань, Корсунь на Чорному мор╕.
Наявн╕сть грецьких поселень сприяла утвердженню на п╕востров╕ вже в IV ст. християнства. Про сп╕льн╕сть звича╖в ╕ мови населення Тавр╕╖ ╕ континентально╖ Укра╖ни-Руси св╕дчить ╕ те, що саме в Корсун╕ (укра╖нська назва Херсонеса, нин╕ Севастополь) 987 року ки╖вський князь Володимир прийняв хрещення. Саме тут в╕дбулося утвердження християнства як рел╕г╕╖ Рус╕, а 1051 року Ярослав Мудрий утвердив Ки╖вський патр╕архат.

(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 13.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9827

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков