Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У МОСКВ╤ ПОМЕРЛА ПРАВОЗАХИСНИЦЯ, ЯКА КРИТИКУВАЛА ПУТ╤НА ╤ П╤ДТРИМУВАЛА УКРА╥НУ
"Не звертайте уваги на те, що я рос╕янка. Мен╕ соромно за те, що ми робимо в╕дносно Укра╖ни....


НА ХАРК╤ВЩИН╤ СКАСУВАЛИ РЕГ╤ОНАЛЬНИЙ СТАТУС РОС╤ЙСЬКО╥ МОВИ
Про це у Facebook написав депутат Харк╕всько╖ обласно╖ ради Дмитро Булах.


«СУД» В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ЗААРЕШТУВАВ АКТИВ╤СТА БЕК╤РОВА ДО 11 ЛЮТОГО
Адвокати, посилаючись на здоров'я Бек╕рова, просили для свого п╕дзахисного як запоб╕жний зах╕д...


У КЕРЧЕНСЬК╤Й ПРОТОЦ╤ ЗАСТРЯГЛИ БЛИЗЬКО 170 СУДЕН, ЯК╤ ОЧ╤КУЮТЬ НА ПРОХ╤Д
Про це голова Держприкордонслужби Петро Цигикал сказав в ╕нтерв'ю на телеканал╕ UA|TV


СИНОД УПЦ КП ОБГОВОРИВ, ╤З ЧИМ ╤ТИ НА ОБ’╢ДНАВЧИЙ СОБОР
У регламент╕ Об’╓днавчого собору ма╓ бути враховано, що в╕н ╓ арх╕╓рейським й право голосу...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2012
ЧЕРЕЗ ЧОРНЕ — ДО ЧЕРВОНОГО

Мандру╓мо з╕ «Св╕тлицею»

Як на мене, перес╕чного туриста, ╢гипет нин╕, нав╕ть попри кризу ╕ «арабську весну», спокуша╓ трьома речами: теплим ╕ надзвичайно чистим Червоним морем, арабсько-африканською екзотикою (не бездоганною, звичайно ж ) ╕ хрестомат╕йною фараонською ╕стор╕╓ю. А ще додайте сюди два континенти, дек╕лька пустель, гори. Х╕ба не повний «джентльменський наб╕р» для ╕стинного мандр╕вника-в╕дпочивальника? Отож. Тому гр╕х було не скористатись слушною пропозиц╕╓ю одного ╕з в╕тчизняних туроператор╕в щодо в╕дв╕дин курортно╖ Хургади.

КРАЩЕ Т╤ЛЬКИ «Б╤Ч»

...Прямо на трап╕ нас обдав добряче п╕д╕гр╕тий сонцем ╕ пустелею хамс╕н — поривчастий в╕тер, що дме у цих краях ╕з к╕нця березня р╕вно п’ятдесят дн╕в. Над бетонкою аеродрому пом╕тно тремт╕ло марево; зда╓ться, розтануло у ньому майже все на виднокол╕ — ангари для л╕так╕в, г╕рське пасмо десь на краю пустел╕ ╕ сама Хургада. Майже як у Лес╕ Укра╖нки: «Тепло та ясно… Чи се ╢гипет? Так, се ╢гипет… син╕й намет неба високого…»
Хургада – це обл╕плена б╕льш ан╕ж на десять к╕лометр╕в туристичними готелями смуга вздовж пустельного африканського узбережжя Червоного моря. Т╕льки функц╕онуючих ╖х нарахову╓ться б╕льше трьохсот. ╤ це на двохсоттисячне м╕сто. А масово тут, у колись закрит╕й м╕л╕таризован╕й зон╕, вони почали з’являтись п╕сля Кемп-Дев╕дських угод, нагадаю, укладених р╕вно тридцять рок╕в тому м╕ж ╢гиптом ╕ ╤зра╖лем про припинення тривало╖ в╕йни за «сп╕рний» Синайський п╕востр╕в.
Ут╕м, у сам╕й Хургад╕ в╕йськова присутн╕сть й дос╕ пом╕тна — дек╕лька раз╕в уран╕шн╓ небо над курортним м╕стом розривали двигуни реактивних винищувач╕в ╓гипетських ВПС. Причому, щоразу вони «намотували» кола парами, а пот╕м кудись щезали. Ймов╕рно, направлялись на чергування до найб╕льшого стратег╕чного об’╓кта П╕вденного ╢гипту – Асуансько╖ гребл╕, збудовано╖ колись, як в╕домо, з допомогою СРСР. Але цю тему м╕сцев╕ г╕ди намагались оминути стороною, натом╕сть наголошуючи, що фотографуватись на тл╕ будь-яких в╕йськових об’╓кт╕в категорично заборонено. Мовляв, ╕накше у вас виникнуть серйозн╕ проблеми з туристичною пол╕ц╕╓ю.
Кидалось також у в╕ч╕, що готельна арх╕тектура, паркова атрибутика не «списан╕» в м╕ст╕ п╕д коп╕рку. Вт╕м, пояснення цьому просте: господар╕ «р╕зношерсто╖» нерухомост╕ чи то пак ╕нвестори зв╕дус╕ль – н╕мц╕, ╕тал╕йц╕, французи, араби. Тож сам╕, так би мовити, замовляють музику в бетон╕ чи ходовому тут монол╕тному п╕щанику. Забудова Червономор’я за сприяння тутешньо╖ влади (до слова, ╓гипетське м╕н╕стерство туризму розташоване на м╕сц╕, в Хургад╕ — авт.) не припиня╓ться й дос╕. Тож у буквальному сенс╕ на р╕вному м╕сц╕ створюються додатков╕ робоч╕ м╕сця для найб╕льшо╖ арабсько╖ кра╖ни.
До реч╕, наш╕ земляки теж потроху протискуються у цей щ╕льний «╕нтернац╕онал». Принаймн╕, якщо взяти на в╕ру опов╕дь нашо╖ випадково╖ супутниц╕ донеччанки Натал╕. У Хургад╕ заклопотана пан╕ ╕ в╕дпочивала, ╕ водночас вир╕шувала б╕знесов╕ питання. Власне, вони були вир╕шен╕ ще п╕вроку тому — Наталя вклала родинн╕ заощадження у буд╕вництво «з нуля» невеличкого готельного комплексу. А тепер, п╕д зав╕су туру, ж╕нц╕ лише вручили ключ╕ ╕ вс╕ документи на право власност╕. Наталя нам щиро з╕зналась, мовляв, ц╕╓╖ ╕нвестиц╕╖ у докризовий пер╕од вистачило б х╕ба що на придбання двок╕мнатно╖ квартири у р╕дному Донецьку. Та головне – кошти з часом окупляться, бо ф╕рма-забудовник гарантувала укра╖нц╕ ще й здачу майна в оренду, а власт╕ – зв╕льнення в╕д будь-яких податк╕в на найближч╕ п’ять рок╕в. Ось так – легко ╕ просто.
З ус╕х готел╕в, що туляться до моря майже паралельними л╕н╕ями, народ, безумовно, в╕дда╓ перевагу «б╕ч», тобто, розташованим у пляжн╕й зон╕ лагун, серед яких чимало штучних. Лагуна – це тихе, обрамлене ф╕н╕ковими пальмами та ╕ншою в╕чнозеленою рослинн╕стю м╕лководдя, що п╕дступа╓ ледве не п╕д сам╕ в╕кна готельних терас. Вода у ньому напрочуд прозора – така, що ледве не п╕д ногами «плутаються» зграйки р╕знокольорових рибок. Певно, ╖м дуже комфортно, позаяк готельн╕ стоки нав╕ть п╕сля очищення, виявля╓ться, не зливаються прямо в море, чим гр╕шать, скаж╕мо, на нашому милому кримському П╕вденнобережж╕, а щоразу автоцистернами вивозяться подал╕ у пустелю.
Однак на пляжах ми особливо не в╕длежувались — для цього ╓ р╕дне Чорне море. Т╕льки перед захоплюючими морськими прогулянками, скаж╕мо, до Ель-Гуни, «╓гипетсько╖ Венец╕╖», чи Райського острова (звичайно ж, ╕з дайв╕нгом), де б╕лий п╕сок ╕ незайман╕ коралов╕ рифи, встояти не змогли. ╤ще були екстр╕мн╕ джип-сафар╕ з гостюванням у беду╖н╕в. А от окрасою вс╕╓╖ восьмиденно╖ програми стала все ж автобусна екскурс╕я до Луксора.

ТАМ, ДЕ СТОЯЛИ Ф╤ВИ

Життя ╓гиптян, зв╕сно ж, вирувало ╕ дос╕ виру╓ навколо Н╕лу. Цю в╕дому з шк╕льного п╕дручника ╕стор╕╖, зда╓ться, 5-го класу ╕стину год╕ збагнути, не в╕дв╕давши перлин П╕вденного ╢гипту, до яких належить ╕ Луксор. Р╕ка (так нарекли Н╕л древн╕ греки — авт.) д╕лить його майже навп╕л. М╕льйонне м╕сто, легендарн╕ Ф╕ви, що упродовж багатьох стол╕ть були столицею потужно╖ ╢гипетсько╖ ╕мпер╕╖, осп╕ван╕ Гомером в його знаменит╕й «╤лл╕ад╕». Сьогодн╕ ж це фактично велике село — б╕льш╕сть його жител╕в займаються прим╕тивним вирощуванням усього, що ц╕лор╕чно дозр╕ва╓ у благодатн╕й н╕льськ╕й долин╕. Турист╕в же манить у Луксор╕ передовс╕м гранд╕озний храм Амон-Ра (душ╕ бога Сонця — авт.), найб╕льший у св╕т╕ за територ╕╓ю у тридцять гектар╕в. Якщо зробити екскурс у давню ╕стор╕ю, то його, починаючи з XV стор╕ччя до н. е., зводили, прикрашали аж три фараони – Аменоф╕с ╤╤, Тутмос ╤╤╤ ╕ Рамзес ╤╤. При цьому ╕нколи зумисно не залишаючи на камен╕ письмових й ╕люстрованих св╕дчень про в╕йськов╕ переможн╕ походи сво╖х знаних попередник╕в.
До сус╕днього, не менш в╕домого Карнакського храму, ми потрапили через довгу алею з рядом сф╕нкс╕в з баранячими головами. Ц╕ два храми разом з обступаючими з ус╕х бок╕в ру╖нами, святилищами бог╕в ╕ богинь, священним озером для н╕чних обряд╕в становлять ╓диний комплекс. Його територ╕я чималенька, либонь, не менше одного к╕лометра в довжину ╕ ширину.
Оч╕ розб╕гались в╕д побаченого, а голова не встигала «переварювати» все, що завчено говорив ламаною рос╕йською наш г╕д Са╖д. Вийшло якось галопом по ╓вропах, не кажучи вже про зм╕ст. Хоча ╕ цього було достатньо, щоб просяктись атмосферою тих прадавн╕х час╕в. Адже ми блукали не пом╕ж яко╖сь там стил╕зац╕╖, а м╕ж ус╕м стов╕дсотково автентичним – обел╕сками ╕ колонами з викарбуваними геть до самого верху м╕н╕атюрами та ╕╓рогл╕фами, монументальними п╕лонами з барель╓фами, височенними статуями фараон╕в ╕ довол╕ м╕н╕атюрними — ╖хн╕х дружин, д╕тей, а ще бог╕в в образах характерно╖ для тод╕шнього ╢гипту живност╕.
Увесь же «кайф» в╕д споглядання велич╕ ╕ розмаху фараонського життя дещо об╕рвав солдат-охоронець у чорн╕й суконн╕й ун╕форм╕ ╕ з «калашом» наперев╕с. В╕н наче зумисно чекав, коли ми заблука╓мо у кам’яних джунглях храмового комплексу. Щоб пот╕м ледве не приперти до ст╕ни сво╓ю наст╕йливою пропозиц╕╓ю сфотографуватись. Вибору у нас не залишалось, враховуючи зал╕зну «аргументац╕ю» вояка. А в╕дчепився в╕н в╕д нас остаточно, коли нарешт╕ отримав бажаний «бакшиш», тобто «в╕дкупний» один фунт. Певно, у такий спос╕б бо╓ць просто заробляв «на морозиво».

У ДОЛИН╤ ЦАР╤В ╤ ЦАРИЦЬ

Дал╕ на «раритетному» катерку нашу туристичну групу переправили на зах╕дний берег Н╕лу. Аби ми змогли простежити, як завершувався земний шлях володар╕в древнього ╢гипту ╕ починався потойб╕чний. У заупок╕йному храм╕, такому, як, скаж╕мо, в Мединет-Абу поблизу Долини цар╕в, де ми теж побували, в╕дбувався ритуал прощання р╕дн╕ з пок╕йним фараоном, п╕дготовка його т╕ла до бальзамування ╕, власне, саме бальзамування. Завершувався ж «технолог╕чний процес» поховання мум╕й неподал╕к, у вирубаних в скелях Арав╕йських г╕р колодязях (сама поховальна галерея знаходилась на дн╕ такого колодязя – авт.). Ута╓мничен╕сть церемон╕╖ все одно, виявля╓ться, не вбер╕гала багат╕ гробниц╕ в╕д систематичних пограбувань. Тому рел╕г╕йн╕ ╕ в╕ддан╕ фараону люди, аби збити з пантелику метикуватих копач╕в, потайки переносили оздоблен╕ коштовностями саркофаги ╕з одн╕╓╖ гробниц╕ в ╕ншу. Завдяки цьому, вважають нин╕шн╕ ╕сторики, й уц╕л╕ла знаменита гробниця юного фараона Тутанхамона, на яку, як в╕домо, англ╕йська експедиц╕я Говарда Картера натрапила у горах т╕льки у 1922 роц╕.
Ц╕каво, що нащадки тих «чорних археолог╕в» дос╕ мешкають по сус╕дству у тому ж сел╕ Гурнах. ╤ так само живуть з того, що розкопають ╕ знайдуть у навколишн╕х долинах ╕ ущелинах, по секрету пов╕домив наш гов╕ркий Са╖д.
А по дороз╕ у Долину цариць (дружин фараон╕в та ╖хн╕х малол╕тн╕х д╕тей ховали в окремому м╕сц╕ — авт.), на зупинц╕ б╕ля «Колос╕в Мемнона», Са╖д розпов╕в свою чергову легенду. Колоси – це дв╕ г╕гантськ╕ нап╕взруйнован╕ ф╕гури, що зображують фараон╕в, як╕ сидять на трон╕. Щоразу на св╕танку скульптури затягують протяжний «сп╕в». Про ц╕ ╖хн╕ зд╕бност╕ давньогрецьк╕ поети склали красиву легенду. У н╕й йдеться про м╕стичного Мемнона, сина Аврори ╕ Т╕фона — царя ╢гипту й Еф╕оп╕╖. У бою п╕д Тро╓ю юнака вбив мстивий Ах╕лл. Згорьована Аврора попросила всемогутнього Юп╕тера воскресити сина, бодай на мить. В╕дтод╕, коли Аврора пестить сонячними променями свого сина, той в╕дпов╕да╓ ╖й тужливим стогоном...

Василь САДОВСЬКИЙ
На фото: «╓гипетська Венец╕я» Ель-Гуна

Фото автора

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9848

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков