Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Алла ОСАДЧА. ╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Спита╓те: проти кого боролись? Проти вс╕х, хто не хоче бачити Укра╖ну незалежною демократичною...


КОЛК╤ВСЬКА РЕСПУБЛ╤КА – ТЕРИТОР╤Я УКРА╥НСЬКО╥ СВОБОДИ У ВИР╤ В╤ЙНИ
Що ви зна╓те про республ╕ку, яка про╕снувала на окупован╕й н╕мцями Волин╕ ц╕лих п╕вроку?


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д К╤ММЕР╤ЙЦ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ В КАРТАХ
Презентац╕я ╕сторичного атласу «Terra Ucrainica» в╕дбулася в столичн╕й книгарн╕...


ЧОМУ КРИМ МОЖЕ БУТИ Т╤ЛЬКИ КРИМОМ, А НЕ ТАВРИДОЮ АБО ТАРТАР╤╢Ю
Слова "Кирим" ╕ "киримли" – однокоренев╕ ╕ говорять сам╕ за себе – чий насправд╕...


КОНЦТАБ╤Р ДЛЯ УКРА╥НЦ╤В: ЯК ВОНИ ВИЖИВАЛИ, БУНТУВАЛИ Й В╤РИЛИ
Виставка – це групи великих як╕сно зроблених арх╕вних чорно-б╕лих фото на стендах й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

(Початок у № 1-2)

Зовн╕шн╕й вигляд ки╖вського князя Святослава ╤горовича, описаний в╕зант╕йським письменником друго╖ половини X ст. Левом Дияконом (б╕ла сорочка, голена борода, довг╕ вуса, оселедець, сережка у вус╕), майже не в╕др╕зня╓ться в╕д п╕зн╕шого запорозького козака. Та й саме козацтво як сусп╕льна верства захисник╕в сво╓╖ В╕тчизни почало формуватися ще в Рус╕: це й богатирськ╕ застави на меж╕ з ворожим Степом, ╕ конкретн╕ богатир╕ з билин ки╖вського циклу, й озбро╓н╕ дружини ки╖вських княз╕в, ╕ в╕льн╕ ватаги вояк╕в (бродники та берладники), як╕, кр╕м в╕йни з╕ степовиками, торгували, мали мисливськ╕ й рибн╕ промисли в заплавах Дн╕пра та його притоках. Так╕ вояки ╓ пращурами козак╕в. Адже козацтво продовжило в╕йськов╕ сухопутн╕ й морськ╕ традиц╕╖ ки╖вських княз╕в, у яких уже були культ меча, коня ╕ шабл╕, малинов╕ стяги, вшанування верховних покровител╕в — святого Юр╕я, Свято╖ Покрови тощо. Знання мореплавства, зал╕зну дисципл╕ну, орган╕зац╕ю десантування, в╕дсутн╕сть страху перед морською далиною ╕ стих╕╓ю перейняли в╕д дружинник╕в-рус╕в (укра╖нц╕в) козаки-запорожц╕.
Зруйнування Ки╓ва монголо-татарами в 1240 роц╕ ознаменувало собою траг╕чний к╕нець Ки╖вського пер╕оду ╕стор╕╖ Укра╖ни. Тут уже було не до морських поход╕в. ╤ без того гостр╕ проблеми ускладнилися появою на п╕вдн╕ ново╖ загрози. П╕д час пов╕льного занепаду Золото╖ Орди ╖╖ кочов╕ васали-татари, що заселили Причорноморське узбережжя, в╕докремилися, утворивши Кримське ханство. А захоплення в 1453 роц╕ Константинополя турками-османами, створення ними Оттомансько╖ ╕мпер╕╖ — все це знову закрило для укра╖нц╕в Чорне море. У 1475 роц╕ оттоманськ╕ ударн╕ сили захопили Кафу й б╕льш╕сть ╕нших прибережних м╕ст Кримського п╕вострова. Тепер могутня Оттоманська ╕мпер╕я мала на ньому св╕й плацдарм, змусивши кримського хана Менгл╕ Г╕рея прийняти верховенство оттоманського султана. Серед найголовн╕ших крок╕в Кримського ханства були част╕ наб╕ги на укра╖нськ╕ земл╕ з метою захоплення нев╕льник╕в (ясиру), яких пот╕м продавали на ринках Кафи й Константинополя.

КОЗАЦЬК╤ ЧАЙКИ

Граб╕жницьк╕ наб╕ги на нашу землю, вигнання у неволю тисяч ╕ тисяч н╕ в чому не винних людей, наруга над в╕рою батьк╕в ╕ д╕д╕в — усе це змусило укра╖нц╕в взятися за зброю. Зароджу╓ться Запорозька С╕ч. Формування козацтва зумовило укра╖н╕зац╕ю степового П╕вдня, зокрема й Криму. Козаки були вм╕лими во╖нами не т╕льки на суш╕, а й на вод╕. На Чорному мор╕ вони почували себе як вдома. ╥хн╕ славнозв╕сн╕ чайки не боялися н╕ бур╕, н╕ оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони см╕ливо п╕дходили впритул ╕ брали на абордаж. Човни «чайки» були понад 12 метр╕в завдовжки й 3-5 — завширшки. У них вм╕щалося близько 60 запорожц╕в з ус╕м в╕йськовим спорядженням, до якого входило к╕лька легких гармат. При попутному в╕тр╕ на чайц╕ напиналося в╕трило.
«Поява на мор╕ чотирьох козацьких човн╕в наводила на Константинополь б╕льший жах, н╕ж поява чуми в Море╖» — писав французькому королев╕ Людовику XIII його посол у Константинопол╕.
Збереглися св╕дчення самовидц╕в про загадкове козацьке судно, яке було одним ╕з перших вар╕ант╕в п╕дводного човна. Воно мало два днища, м╕ж якими клався баласт для занурення у воду. А у висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий в╕в спостереження, пильнував, чи не з’явиться де турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так ум╕ло, що в нього не прот╕кала вода. При наближенн╕ до ворога баласт викидався, човен неспод╕вано зринав, ╕ козаки з’являлися на поверхн╕ води. Пот╕м серед турк╕в ходили легенди про шайтан╕в у шароварах, як╕ з’являлися з сам╕с╕нького дна моря.
Перш╕ згадки про морськ╕ походи запорожц╕в припадають на часи першого гетьмана Запорозько╖ С╕ч╕ Дмитра Вишневецького, що вв╕йшов у народн╕ думи п╕д ╕менем Байди. В╕н походив з роду давн╕х укра╖нських княз╕в з Волин╕. Пот╕м морськ╕ походи козак╕в стали регулярними. ╤ знову на просторах Чорного моря, яке стало Козацьким, зазвучали укра╖нськ╕ п╕сн╕, заговорили укра╖нськ╕ самопали, заметушилися работорговц╕ у Каф╕ й Синоп╕, захвилювався сам султан Оттомансько╖ Порти, бачачи козацьк╕ чайки на Босфор╕.
Уславили Укра╖ну флотоводц╕ Козацького флоту: князь Богдан Глинський, князь гетьман Дмитро Байда-Вишневецький; гетьмани й кошов╕: Сам╕йло К╕шка, Фока Покотило, Богдан Ружинський (Богданко), ╤ван П╕дкова, Карпо Перебийн╕с, Богдан Микошинський, Захар╕й Кулага, Григор╕й Лобода, Семен Скалозуб, Нечай, Григор╕й ╤запович, Фед╕р Полоус, Каспар П╕двисоцький, Михайло Найманович, Петро Конашевич-Сагайдачний, Дмитро Барабаш, Як╕в Нерода (Бородавка), Богдан Хмельницький, Ол╕фер Голуб, Олекс╕й Шафран, Михайло Дорошенко, Григор╕й Чорний, Тарас Федорович (Трясило), ╤ван Сулима; полковники й кошов╕ отамани: Костянтин Вовк, К╕ндрат Бурляй, ╤ван С╕рко, ╤ван Самойленко, Яким Чалий, Як╕в Мороз, ╤ван Малашевич, Пилип Стягайло, Данило Третяк, Як╕в С╕дловський, Мандра, Сид╕р Б╕лий, Антон Головатий.
Спливають у пам’ят╕ рядки з романтично╖ поеми «╤ван П╕дкова» Тараса Шевченка:

Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце кри╓.
Син╓ море зв╕рюкою
То стогне, то ви╓.
Дн╕пра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море гра╓ —
Ход╕м погуляти!»
Висипали запорожц╕ —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — засп╕вали...

Особливо морськими походами й битвами прославився козацький гетьман Петро Сагайдачний (родом ╕з Льв╕вщини). На чайках в╕н не один раз перепливав Чорне море до Константинополя, раптовими нападами нищив турецьку столицю, зв╕льняючи багато козак╕в з невол╕.
На початку 1516 року Сагайдачний з двома тисячами запорожц╕в на чайках спустився по Дн╕пру ╕, розгромивши турецьку ескадру, вийшов на простори Чорного моря, направившись до центру рабовласницького ринку Криму — м╕ста Кафи. Взяття фортец╕ й м╕ста Кафи було вершиною досягнень у в╕йськово-морських операц╕ях на Чорному мор╕. Як пов╕домляють ╕сторичн╕ джерела, у к╕нц╕ бою Сагайдачний наказав залишити в гаван╕ ц╕лими дек╕лька турецьких галер для транспортування в С╕ч колишн╕х бранц╕в ╕ здобич╕. Коли з╕йшло сонце, в╕д м╕ста залишилися т╕льки розвалини, обгор╕л╕ ст╕ни будинк╕в ╕ багато труп╕в на вулицях, у гаван╕ гор╕ли турецьк╕ бойов╕ й торгов╕ корабл╕.
Також уноч╕ був захоплений запорожцями Синоп. Про це св╕дчить турецький мандр╕вник XVII стол╕ття Ев╕л╕я-ефенд╕, який пише, що козаки взяли Синоп у темну н╕ч ╕ що з цього приводу великий в╕зир Насир-паша був страчений за те, що приховав цей факт в╕д султана.
Зв╕стка про взяття Кафи, Синопа, Трапезонта козаками Сагайдачного об╕йшла також ╕ ╢вропу: ╕тал╕йський священик Оттав╕о Сал╕╓нц╕я, мемуарист першо╖ половини XVII стол╕ття, пише, що козаки виставляли в╕д 200 до 300 чайок, см╕ливо плавали по Чорному морю ╕ в 1616-1617 роках усп╕шно нападали на м╕ста Кафу, Синоп, Трапезонт.
У 1618 роц╕ укра╖нський флот гетьмана Сагайдачного ув╕йшов у нин╕шню П╕вн╕чну бухту Севастополя. Тод╕ тут було татарське селище Ак-Яр. А вперше запорозьк╕ чайки з’явилися в ц╕й бухт╕ ще 1585 року. ╤ в╕дтод╕ тут розвива╓ться козацький флот ╕ запорожц╕ стають володарями Чорного моря.
Сучасний досл╕дник ╕стор╕╖ Чорноморського флоту кап╕тан ╤ рангу Мирослав Мамчак пише: «У березн╕ 1771 року до Запорозького коша кур’╓р доставив листа в╕д само╖ ╕мператриц╕ Катерини II. У розпал рос╕йсько-турецько╖ в╕йни ╕мператриця запитувала запорожц╕в, точн╕ше, просила ╖х: «Не можно ли из Сечи Запорожской, мимо Очакова и Кинбурна, пройти лодками в Черное море и оттуда на Дунай или хотя бы до Аккермана?»
На той час рос╕йського флоту в Чорному мор╕ ще не було, ╕снував лише укра╖нський козацький флот, для якого шлях ╕з С╕ч╕ на Дунай був традиц╕йним напрямком його операц╕й. Лише запорозьк╕ козаки могли з╕брати для рос╕йського командування ╕нформац╕ю, яка вкрай була необх╕дна для планування подальших бойових д╕й проти Туреччини. Тож заради цього цариця особисто звернулася до Запорозького коша.
Рейд запорожц╕ зд╕йснили переможно ╕, як опов╕да╓ письменник та ╕сторик Адр╕ан Кащенко, «п╕днесли славу В╕йська Запорозького на таку височ╕нь, на як╕й вона вже давно не бувала». Але через чотири роки та сама Катерина II знищила С╕ч, так «подякувавши» запорожцям за перемоги, як╕ вони здобували для рос╕йсько╖ корони.
1 травня 1783 року 16 великих в╕трильних корабл╕в козацько╖ Дн╕провсько╖ флотил╕╖ ув╕йшли в Ахтиярську гавань ╕ стали на якорях у тепер╕шн╕й головн╕й Севастопольськ╕й бухт╕. Наступного дня, 2 травня, в бухту вв╕йшла рос╕йська Азовська флотил╕я в╕це-адм╕рала Ф. Клокачова.
Протягом тижня Сид╕р Б╕лий ознайомлював Клокачова з кораблями Дн╕провсько╖ флотил╕╖ та з районом плавання, Ахтиярською бухтою та Кримом взагал╕.
Говорячи про цю под╕ю, варто особливо зауважити, що вона ретельно ╕ дбайливо замовчувалася рос╕йськими й радянськими ╕сториками: намальована велика картина, на як╕й не Сид╕р Б╕лий, а генерал Олександр Суворов ╕ адм╕рал Фед╕р Ушаков з картами в руках зустр╕чають величезну армаду Клокачова. Цю картину й сьогодн╕ можна побачити в музе╖ Чорноморського флоту Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ у Севастопол╕. А Сид╕р Б╕лий мовби й зовс╕м не ╕снував.
Отже, на п╕вденному берез╕ Криму, в Ахтиярськ╕й бухт╕, на м╕сц╕, де колись було м╕сто Херсонес (Корсунь), узяте князем Володимиром, 10 лютого 1784 року було закладено м╕сто й фортецю Севастополь. Це м╕сто й Чорноморський флот будували на податки, з╕бран╕ в Укра╖н╕.

(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9855

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков