Версiя для друку Обговорити в форумi

Земле моя, Матінко...

Земля в Україні — одна з найкращих у світі. Висока якість землі обумовлена тим, що протягом багатьох тисячоліть покоління наших предків завдяки високій культурі землеробства доглядали та пестили рідну землю-годувальницю, турбуючись про долю майбутніх поколінь.
Як відомо, зараз у світі з кожним днем зростає чисельність народонаселення, де бракує орної землі, особливо в країнах Сходу — Китаї, Індії, В’єтнамі, в країнах Латинської Америки, Африки. Життєвого простору на Землі стає все менше, і в багатьох країнах надзвичайно гостро постає питання забезпечення населення продуктами харчування. За даними ООН у світі голодує близько 1 млрд. населення.
Кількість розораної землі в Україні — понад 33 млн. гектарів, населення — приблизно 46 млн. Таку ж кількість орної землі разом мають Франція, Італія та Велика Британія, в яких проживають 170 млн. людей. Такий величезний резерв має Україна із забезпечення продовольством.
Україна, маючи близько третини світових чорноземів, могла б вирішувати продовольчі проблеми інших країн, отримуючи за це валюту. Та на сьогоднішній день українське сільгоспвиробництво не може навіть забезпечити своїх громадян дешевими продуктами харчування на рівні європейських стандартів.
Система управління аграрним сектором давно назріла. В світі існує дві концепції формування сучасних земельних відносин, як зазначає президент Російського відділення європейського наукового товариства соціологів-аграрників В. Старовєров. Одна з них, якою користуються розвинені країни Європи, США, Китай та В’єтнам, – це «еволюційна соціалізація володіння землею, де права на землю дедалі більше і більше зводяться до функції землекористування».
На превеликий жаль, наші можновладці, проводячи земельну реформу, ведуть Україну іншим шляхом – це модернізація земельних відносин із розширенням приватної власності на землю. За таким курсом земельні відносини розвиваються в країнах Латинської Америки, азійських, африканських країнах та тих, що утворилися після розпаду колишнього Радянського Союзу.
Згідно з Указом Президента Л. Кучми від 3.12.1999 р. «Про передачу землі у приватну власність» та ухваленим Верховною Радою України 25.10.2001 р. «Земельним кодексом» селянину нібито передали у власність частку землі (пай). Та після тотальної руйнації колгоспів та радгоспів (тільки за 2000 рік розграбовано та продано за безцінь виробничі фонди АПК на 36,5 млрд. грн., а за 2001 р. – на 16,5 млрд. грн., що тільки за два роки склало близько 60 % основних фондів агропромислового комплексу України станом на 1992 рік) власниками цих ресурсів стали в основному колишні керівники колгоспів та радгоспів, а також практично вся радянсько-комуністична «номенклатура», яка мала відношення до керівництва різних структур сільгоспвиробництва районного та обласного масштабів. Весь цей контингент і став засновником великих сільськогосподарських підприємств. А власники земельних паїв, у більшості своїй не маючи ні техніки, ні коштів для самостійного обробітку землі, змушені були передати свою землю в оренду та працювати на ній як найманці, отримуючи за оренду мізерні кошти.
Якщо раніше найбагатші люди в країні, які «прихватизували» основні засоби виробництва у металургії, хімічній промисловості, в енергетиці, суднобудуванні, банкіри, високопосадовці не виявляли жодного інтересу до сільськогосподарського виробництва і землі, то тепер, в умовах зростання попиту та цін на продовольство у світі,  переглядають свої позиції. Так, наприклад, найбагатша людина України Р. Ахметов разом з Маріупольським металургійним комбінатом придбав у власність близько 300 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Колишній власник використовував продукцію сільгоспвиробництва для забезпечення працівників комбінату продуктами харчування за доступними цінами. Тепер на базі заводських цехів створено Агрохолдинг, що забезпечить новим власникам нові надприбутки. Не відстають від мільярдерів і можновладці: віце-прем’єр в уряді М. Азарова С. Тігіпко, який займався фінансово-банківською діяльністю, створив холдинг з обробітку землі та фактично володіє 50 тис. га землі, а Б. Колесніков, також віце-прем’єр, що створив «АПК Інвест» з виробництва та переробки продукції тваринництва, має у володінні 20 тис. га сільськогосподарських угідь.
У державі, за даними ЗМІ, існує 5 найбільших сільськогосподарських підприємств, які володіють від 240 до 430 тис. га землі кожне... Власники угідь не дотримуються агротехнічних умов, виснажують ґрунти і взагалі не дбають про примноження родючості, бо вирощують тільки те, на чому можна швидко збагатитися, що користується найбільшим попитом на світовому ринку: зерно, олійні культури тощо.
Дрібні фермерські господарства змушені продавати свою продукцію за низькими цінами, щоб хоч якось розрахуватись за оренду землі, техніку для її обробітку та придбання дорогих паливно-мастильних матеріалів. Скуповуючи за низькими цінами продукцію сільгоспвиробництва, спекулянти за рахунок перепродажу стають власниками величезних коштів.
Безглуздість приватизації землі в державі після усуспільнення колективної власності, що нібито відкриває шлях до індустріалізації сільського господарства, усвідомлюють навіть ініціатори таких реформ, але аж надто вже велика спокуса нажитись на перепродажі землі. Зрештою, продаж землі триває і тепер, незважаючи на заборону.
В кінці грудня минулого року поспіхом, без обговорення навіть у Верховній Раді, було ухвалено Закон України «Про зміни до «Земельного кодексу України», який дозволяє з 1 січня 2013 року продавати або відчужувати громадянам України або юридичним особам земельні ділянки для ведення сільського (фермерського) господарства та іншого товарного сільсьгосподарського виробництва згідно із «Законом про ринок землі».
На перший погляд «Закон про ринок землі» ускладнює можливість монополізувати землю. Та наше суспільство має гіркий досвід приватизації промислових об’єктів та цілих галузей народного господарства, які опинились у руках олігархів та можновладців. Найбагатші політики, їхні родини протягом декількох років скуплять найкращі землі. В нинішньому проекті вказаного закону продаж землі іноземним громадянам забороняється. Проте вже прозвучали заяви, що через декілька років ринок землі в Україні може бути лібералізовано, що допустить на нього іноземних осіб. Так буде після того, як великі корпорації та наближені до влади найбагатші люди заволодіють за низькими стартовими цінами найкращими землями держави. Після лібералізації ціна землі зросте в десятки разів, власники її продадуть, а величезні статки вивезуть за кордон у офшорні зони.
«Поки що ми можемо відвернути катастрофу — не допустити продажу землі», — говорить один з організаторів Народного Руху України Кузьма Матвіюк, який займається розвитком кооперативного руху на Хмельниччині. «Земля разом з повітрям, водою, сонячним світлом утворюють наш життєвий простір. Усі мають рівні права на життєвий простір – це наше природне право і воно не може бути привласнене окремою особою чи групою осіб».
Заборона на продаж землі існує здавна... У Старому завіті Біблії записано: «...земля не буде продаватись назавжди, бо Моя та Земля, бо ви приходьки та осілі у Мене». У стародавній «Велесовій книзі» волхви і праукраїнські отці заповідали прийдешнім поколінням: «А тому, хто захотів би Землі вашої, то киньте до вуст уповні. Хай покладе до пащі своєї і не каже ні слова! Будьте ж синами своїх рідних Богів і сила Їхня пребуде з вами!» Відомий класик російської літератури Л. Толстой також виступав проти продажу землі, про що свідчать його вислови: «Земля — наша спільна мати, вона годує нас, дає нам притулок... І ось, незважаючи на це, люди заводять мову про її продаж... Але ж продаж землі, створеної небесним творцем, є диким безглуздям... Земля, як повітря і сонце, належить усім і не може бути предметом чиєїсь власності... Продаж землі є прихованим продажем особи в рабство».
Великий український пророк Т. Г. Шевченко також вважав тяжким злочином продаж землі:

«Ви — розбійники неситі,
Голодні ворони!
По якому правдивому,
Святому Закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте?
Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо…»

Анатолій ІВАНОВ,
голова Кримського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема "З потоку життя"