Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...


ТР╤УМФ «ЧЕК╤СТ╤В» - ТРАГЕД╤Я РОС╤╥
Твор╕ння б╕льшовизму стол╕тньо╖ давност╕ – «ВЧК-ФСБ» – впевнено трима╓ за...


ПОМ╤ЧНИК КОМАНДУВАЧА ВМС РОЗПОВ╤ЛА ПРО ЗАВЕЗЕНИХ У 2014 «ЗЕЛЕНИХ ЧОЛОВ╤ЧК╤В»
Першими блокували в╕йськов╕ частини ╕ адм╕нбуд╕вл╕ Криму в лютому 2014 року спец╕ально привезен╕...


WP ОТРИМАЛА ЗВ╤Т ГРУ РФ ПРО ПРОПАГАНДУ В ПЕР╤ОД АНЕКС╤╥ КРИМУ
Команда ГРУ впливала на понад 30 укра╖нських груп в соц╕альних мережах, а також на 25 "пров╕дних...


КНИГУ МИКОЛИ СЕМЕНИ ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ ПЕРЕКЛАДУТЬ АНГЛ╤ЙСЬКОЮ
Про це сказав у четвер на презентац╕╖ "Кримського репортажу" в ки╖вському центр╕ "Кримський д╕м"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 27.01.2012
НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ ПОХОВАЛИ ╥Х...

29 с╕чня - день пам’ят╕ геро╖в Kрут

19 березня 1918 р. загиблих п╕д Крутами укра╖нських вояк╕в було перепоховано з великими почестями на Аскольдов╕й могил╕ (на той час найб╕льш шанованому у Ки╓в╕ м╕ському цвинтар╕). Ген╕альний укра╖нський поет Павло Тичина ╖хн╕й св╕тл╕й пам’ят╕ присвятив св╕й безсмертний в╕рш «Пам’ят╕ тридцяти»:

 На Аскольдов╕й могил╕
 Поховали ╖х —
 Тридцять мучн╕в укра╖нц╕в,
 Славних, молодих...
 На Аскольдов╕й могил╕
 Укра╖нський цв╕т! —
 По кривав╕й по дороз╕
 Нам ╕ти у св╕т.
 На кого посм╕ла знятись
 Зрадника рука? —
 Кв╕тне сонце, гра╓ в╕тер
 ╤ Дн╕про-р╕ка...
 На кого завзявся Ка╖н?
 Боже, покарай! —
 Понад все вони любили
 Св╕й коханий край.
 Вмерли в Нов╕м Запов╕т╕
 З славою святих. —
 На Аскольдов╕й могил╕
 Поховали ╖х.
У 1930-х роках сов╓ти перетворили цвинтар на Аскольдов╕й могил╕ на парк для прогулянок, зр╕внявши могили укра╖нських геро╖в ╕з землею...
У 1990 р. вперше в Укра╖н╕ в╕дбулись урочистост╕ з нагоди ц╕╓╖ дати. Тод╕ в Ки╓в╕ на Аскольдов╕й могил╕ члени Ки╖всько╖ ф╕л╕╖ УГС та СУМу провели м╕тинг пам’ят╕ геро╖в-крутян ╕ встановили першу траурну табличку. Невелика група патр╕отично налаштованих громадян, переважно — ветеран╕в Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖, поруч з╕ станц╕╓ю Крути встановила на невеличкому, власноруч насипаному пагорб╕ дерев’яний хрест ╕ провела стих╕йний, несанкц╕онований м╕тинг...


╤СТОРИЧНА ДОВ╤ДКА

Трет╕м Ун╕версалом Центрально╖ Ради (ЦР) в╕д 7 листопада 1917 року проголошено утворення Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки (УНР) — самост╕йного пол╕тичного утворення в межах ново╖ загальнорос╕йсько╖ федерац╕╖. До такого кроку укра╖нський парламент п╕дштовхнули под╕╖ жовтня — початку листопада 1917 року у Рос╕╖, де п╕сля Жовтневого перевороту стр╕мко почала встановлюватись сов╓тська влада ╕, як в╕дгук на це, в пролетаризованих рег╕онах Укра╖ни почали робитись окрем╕ спроби встановити контроль над представництвами ЦР та Тимчасового уряду б╕льшовиками. Б╕льшовизац╕я Рос╕╖ пог╕ршила ╕ без того напружен╕ в╕дносини Ки╓ва та Петрограда. Уряд В. Лен╕на в╕дмовлявся визнавати ЦР ╕ вимагав передання ус╕╓╖ повноти влади Радам селянських, роб╕тничих та солдатських депутат╕в. ЦР з╕ свого боку також не визнавала лег╕тимною сов╓тську владу в Рос╕╖, а в╕дтак — в╕дкидала вимоги сов╓тизац╕╖ Укра╖ни.
 До початку грудня 1917 р. уряд В. Лен╕на дотримувався тактики п╕дбурення до повалення влади ЦР власними укра╖нськими силами. Робота б╕льшовицьких аг╕татор╕в спрямовувалась на п╕дбурення до повстання регулярних в╕йськових частин на територ╕╖ Укра╖ни (на цей час продовжувалась Перша св╕това в╕йна ╕ в Укра╖н╕ знаходився Зах╕дний фронт Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖). Але спроба повстання у Ки╓в╕ 30 листопада провалилась — повсталих роззбро╖ли ╕ в╕дправили зал╕зницею до Рос╕╖. Через дек╕лька дн╕в спробу захопити Ки╖в зд╕йснив 2-й Гвард╕йський корпус. Але його марш на Ки╖в з Под╕лля без бою зупинив п╕д Васильковом 1-й Укра╖нський корпус генерала П. Скоропадського (майбутнього гетьмана Укра╖ни), що нараховував до 60 тис. солдат╕в та оф╕цер╕в.
 П╕сля цього Рос╕я ста╓ на шлях створення оф╕ц╕йно╖ б╕льшовицько╖ опозиц╕╖, щоб в╕д ╖╖ ╕мен╕ ╕ ╖╖ силами встановити контроль над Укра╖ною. 4-5 грудня 1917 р. у Харков╕ склика╓ться ╤ Всеукра╖нський з’╖зд Рад. Паралельно з╕ з’╖здом уряд Сов╓тсько╖ Рос╕╖ направив 4 грудня 1917 р. ультиматум, п╕дписаний В. Лен╕ним та Л. Троцьким, з вимогою до ЦР визнати владу Рад в Укра╖н╕, передати ╖м сво╖ повноваження ╕ саморозпуститися. Цей ультиматум став повною неспод╕ванкою для делегат╕в з’╖зду у Харков╕ ╕ п╕дштовхнув л╕вих есер╕в (Парт╕я укра╖нських соц╕ал╕ст╕в-революц╕онер╕в, що становили б╕льш╕сть) до спроби з╕рвати проголошення сов╓тсько╖ влади в Укра╖н╕. Б╕льшовики змушен╕ були вдатись до фальсиф╕кування результат╕в з’╖зду. У день зак╕нчення з’╖зду Сов╓тська Рос╕я оголосила в╕йну ЦР ╕ 6-7 грудня розпочала наступ на Харк╕в. Формальним приводом до вторгнення на територ╕ю Укра╖ни послужила нейтральна позиц╕я ЦР у використанн╕ вояками В╕йська Донського отамана Кал╓д╕на укра╖нсько╖ територ╕╖ для напад╕в на п╕вдень Сов╓тсько╖ Рос╕╖. Реально ЦР ╖х стримувати не могла, оск╕льки, по-перше, не мала достатньо для цього в╕йська, а по-друге, в ╕ншому раз╕ поряд ╕з Зах╕дним фронтом з Австро-Угорщиною отримала б ще ╕ Сх╕дний — ╕з В╕йськом Донським.
 8 грудня 1917 р. сов╓тськ╕ в╕йська захопили Харк╕в ╕ наступного дня з╕брався з’╖зд Рад депутат╕в Кривор╕зького та Донецького басейну, котрий 12 грудня проголосив утворення Укра╖нсько╖ Республ╕ки Рад. Головою першого укра╖нського сов╓тського уряду б╕льшовики змушен╕ були призначити представника Парт╕╖ укра╖нських есер╕в — ╖хн╕й вплив у Радах був беззаперечний — Ю. Медвед╓ва (т╕льки з березня 1918 р. ним став б╕льшовик В. Затонський), а головою штабу рос╕йських в╕йськ — М. Муравйова. Командувати укра╖нськими червоногвард╕йцями призначили Ю. Коцюбинського, хоч це було б╕льше формально — для демонстрац╕╖ участ╕ укра╖нц╕в у в╕йн╕.
На початок в╕йни сов╓тськ╕ збройн╕ сили становили близько 60 тис. рос╕йських та до 100 тис. укра╖нських червоногвард╕йц╕в. В╕дразу ж основн╕ сили були кинут╕ на захоплення економ╕чно важливих рег╕он╕в Кривор╕жжя та п╕вдня Укра╖ни. Повстання 26 грудня у Катеринослав╕, орган╕зоване м╕сцевими б╕льшовиками, допомогло захопити це м╕сто сов╓тськими в╕йськами. Уже у с╕чн╕ б╕льшовики захопили Олександр╕вськ (Запор╕жжя) — 10 с╕чня 1918 р., 14 с╕чня — Микола╖в, 17 с╕чня — Одесу, 18 с╕чня — Херсон.
6 с╕чня 1918 р. з наступу на Лозову та Бахмач почався наступ на Ки╖в. Справжньою трагед╕╓ю обернулося захоплення Полтави, де за особистим наказом М. Муравйова було знищено близько 10 тисяч мешканц╕в. На п╕вденно-сх╕дному напрямку укра╖нським в╕йськам не вдалося стримати наступ в╕йськ Берез╕на та Знаменського ╕ 10 с╕чня 1918 року вони з’╓дналися п╕д Бахмачем.
Сп╕льний наступ п╕д загальним командуванням М. Муравйова почався у напрямку Н╕жина. Одночасно у Ки╓в╕, под╕бно до Катеринослава, почалося повстання б╕льшовик╕в на завод╕ «Арсенал». Воно було придушене в╕йськами ЦР (22 с╕чня 1918 р.), але для цього ЦР змушена була зняти регулярн╕ в╕йська з фронту, що в╕дкрило дорогу б╕льшовикам на Ки╖в. Обороною напрямку вздовж зал╕зничного перегону Бахмач — Н╕жин керував полковник А. Гончаренко. У його розпорядженн╕ були кур╕нь Юнацько╖ в╕йськово╖ школи отамана Капкана (600 б╕йц╕в, 20 старшин, 18 кулемет╕в), «червон╕ ╕ чорн╕» гайдамаки п╕д командуванням С. Петлюри та 1-ша сотня галицьких С╕чових стр╕льц╕в Р. Сушка — усього до 3 тис. б╕йц╕в. Сотня Р. Сушка була знята з фронту спочатку на придушення спровокованого б╕льшовиками бунту Наливайк╕вського полку п╕д Броварами, а п╕сля — повстання на «Арсенал╕».

 КРУТ╤ВСЬКИЙ Б╤Й

Зранку 27 (за старим стилем 14) с╕чня до станц╕╖ Крути прибула насп╕х сформована сотня отамана Омельченка з╕ 130-ма нашвидку навченими студентами ун╕верситету св. Володимира та академ╕╖ св. Кирила та Мефод╕я. У бою з укра╖нсько╖ сторони брало участь близько 2-2,5 тис. ос╕б, реально ж брали участь у бою лише кур╕нь курсант╕в та студентська сотня — загалом 730 вояк╕в. Цього ж дня в╕йська полковника Муравйова почали наступ, в╕дт╕снивши кур╕нь курсант╕в в╕д Бахмача до основних укра╖нських сил п╕д Н╕жином. Основний б╕й в╕дбувся неподал╕к в╕д станц╕╖ Крути того ж дня, близько п╕вдня. Студентський гарн╕зон охороняв найб╕льш безпечну для атаки б╕льшовик╕в д╕лянку. У ход╕ бою переважаюч╕ сили Муравйова (до 5 тис.) в╕дт╕снили курсант╕в та студент╕в до станц╕╖, також прийшла зв╕стка про перех╕д Шевченк╕вського полку п╕д Ки╓вом на б╕к б╕льшовик╕в ╕ командування (штаб сотника Тимченка) вир╕шило в╕дступати до Н╕жина, аби з’╓днатися з в╕рною ЦР частиною цього полку та перегрупуватися для оборони Ки╓ва. Б╕й тривав близько 5 годин — шалених атак озв╕р╕лих, п’яних матрос╕в-червонофлотц╕в, розлючених тим, що не могли зламати оп╕р к╕лькасот юнак╕в. Курсантська сотня змушена була оборонятися, в╕дступаючи до Крут з-п╕д Бахмача, ╕ тому основний удар отримала студентська сотня, що мала в╕дбивати наступ муравйовц╕в та одночасно прикривати в╕дступ курсант╕в. Сотника Омельченка було поранено, зам╕ни йому не було, бо штаб з основними частинами уже в╕д╕йшов до Н╕жина. Студентська сотня мала в╕дступити з╕ станц╕╖ Крути першою. Але п╕д час в╕дступу одна чота (30 чолов╕к) студентсько╖ сотн╕ повернулась на станц╕ю, роз╕брала зал╕зничн╕ кол╕╖, аби затримати наступ б╕льшовик╕в. Роз╕брати кол╕╖ ╖м удалося, але в╕дразу ж зав’язався б╕й з муравйовцями ╕ ус╕ укра╖нськ╕ студенти були перебит╕. Загальн╕ втрати серед укра╖нських студент╕в, курсант╕в та г╕мназист╕в становили убитими: 250 курсант╕в та г╕мназист╕в, 30 студент╕в та 10 старшин. Полонених б╕льшовики не брали.
Надал╕ под╕╖ розгорталися ще стр╕мк╕ше. За к╕лька дн╕в б╕льшовики почали штурм Ки╓ва, який фактично не оборонявся — з 5 в╕рних ЦР полк╕в залишилось 478 чолов╕к. 4 дн╕ тривав безжальний обстр╕л м╕ста з важких гармат б╕льшовиками. Муравйов особисто в╕ддав наказ повн╕стю зруйнувати будинок Голови ЦР М. Грушевського. Ки╖в було захоплено у н╕ч на 9 лютого 1918 р. Окр╕м ру╖н, б╕льшовики принесли з собою терор ╕ пограбування. Муравйов допов╕дав В. Лен╕ну про тисяч╕ розстр╕ляних буржуазних нац╕онал╕ст╕в та 10-м╕льйонну контрибуц╕ю з киян. За даними австр╕йсько╖ розв╕дки за три дн╕ грабежу ╕ репрес╕й у Ки╓в╕ б╕льшовики знищили 2 576 старшин та близько 10 тис. мирного населення.
Б╕льшовицький режим у 1918 р. протримався у Ки╓в╕ недовго: на початку березня 1918 р. (за п╕дтримки н╕мецьких в╕йськ, з якими делегац╕я ЦР 27 с╕чня п╕дписала мирну угоду) ЦР повернулася до Ки╓ва, протримавшись до 28 кв╕тня 1918 р., коли було проголошено П. Скоропадського гетьманом Укра╖ни.
Чому укра╖нськ╕ в╕йська програли б╕й п╕д Крутами? Зрозум╕ло, що до цього вели погана п╕дготовка в╕йська, в╕йськова недосв╕дчен╕сть юнак╕в, погане ╕ недостатн╓ озбро╓ння, мала чисельн╕сть, пор╕вняно з б╕льшовицькими силами. Але були й ╕нш╕ причини, б╕льш глибинн╕, як об’╓ктивн╕, так ╕ суб’╓ктивн╕, вчасне усунення котрих дозволило б уникнути ц╕╓╖ р╕занини молодого цв╕ту укра╖нсько╖ нац╕╖.
По-перше, недостатня увага ЦР до внутр╕шньопол╕тичних проблем спричинила втрату п╕дтримки ╖╖ пол╕тики серед широких верств населення, наростання економ╕чно╖ кризи ╕ неспроможн╕сть урядом ЦР ╖╖ подолати, що сприяло б╕льшовизац╕╖ Сходу та П╕вдня Укра╖ни.
По-друге, небажання ╕з моральних ╕ принципових м╕ркувань розпочати формування власних в╕йськових сил одразу п╕сля проголошення автоном╕╖ Укра╖ни до вересня 1917 р. призвело до неготовност╕ оборонятися п╕д ударами зовн╕шньо╖ агрес╕╖. Укра╖н╕зован╕ ж частини регулярно╖ ╕мперсько╖ арм╕╖, кр╕м гучних патр╕отичних назв — полк ╕мен╕ Наливайка, Шевченка, Хмельницького тощо, достатнього нац╕онального духу не мали, що показало себе у критичних ситуац╕ях. Регулярн╕ частини Зах╕дного фронту або деморал╕зувалися (перетворившись на банди мародер╕в), або масово дезертирували — б╕льш╕стю до Рос╕╖, або б╕льшовизувались ╕ у в╕дпов╕дальний момент оголошували про св╕й нейтрал╕тет чи переходили на б╕к сов╓тських в╕йськ, завдаючи удару в спину укра╖нськ╕й держав╕. В╕рними нац╕ональн╕й ╕де╖ до к╕нця залишились т╕льки галицьк╕ С╕чов╕ стр╕льц╕ — це ╓ приклад перемоги нац╕онального духу над реал╕ями, незважаючи на об’╓ктивн╕ причини.
По-трет╓, якщо на початок рос╕йсько-б╕льшовицько╖ агрес╕╖ к╕льк╕сно сили були приблизно р╕вн╕ (по 160 тис. вояк╕в), то в╕др╕знялися як╕сно — рос╕йськ╕ ╕ налаштован╕ ними укра╖нськ╕ червоногвард╕йськ╕ в╕йська були краще озбро╓н╕ ╕ мали б╕льший запас ╕ збро╖, ╕ амун╕ц╕╖. До того ж, вишк╕л рос╕йських в╕йськ був теж набагато кращим — давалися взнаки оф╕церський склад колишньо╖ царсько╖ арм╕╖, що перейшов на службу до б╕льшовик╕в та ретельн╕сть у плануванн╕ наступу на Укра╖ну — потужного, концентрованого, сп╕льного удару на розпорошен╕ по ус╕й територ╕╖ держави укра╖нськ╕ збройн╕ формування.
По-четверте, вкрай негативно вплинуло ╕ затягування ЦР процесу утворення власно╖ держави, що давало змогу Рос╕╖ без перешкод пропагувати сво╖ гасла й ╕де╖, п╕дмиваючи тим самим авторитет ╕ п╕дтримку серед населення влади ЦР. Вона до останнього в╕рила у можлив╕сть утворення р╕вноправно╖ федерац╕╖ колишньо╖ метропол╕╖ з╕ сво╖ми колон╕ями. Т╕льки перед загрозою свого повного знищення ЦР прийняла IV Ун╕версал 22 с╕чня 1918 р., де проголосила Укра╖ну незалежною державою.
По-п’яте, зовн╕шня несприятлива ситуац╕я, породжена багато у чому невдалою м╕жнародною пол╕тикою ЦР, коли держави Антанти, бажаючи повного розриву з Рос╕╓ю, як спадко╓мицею Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ — ╖х боржника, не бажали визнавати право укра╖нц╕в на власну державн╕сть. Це п╕дштовхнуло ЦР шукати допомоги у Н╕меччини — що, без сумн╕ву, ще б╕льше пог╕ршило стосунки з Антантою.
По-шосте, найголовн╕ше. Рос╕я вкотре використала «ф╕рмовий» принцип — «розд╕ляй та володарюй», нищачи укра╖нську незалежн╕сть руками самих же укра╖нц╕в. Укра╖нц╕ ж не змогли продемонструвати найпотужн╕ший зас╕б проти будь-якого ворога — свою ╓дн╕сть.
Загалом, под╕╖ 1918 року показали внутр╕шньопол╕тичну слабк╕сть влади ЦР, де одним ╕з головних прорахунк╕в була недостатня увага до усв╕домлення нац╕онального характеру влади в Укра╖н╕, що у критичний момент залишило цю владу без широко╖ п╕дтримки один на один ╕з потужним зовн╕шн╕м ворогом. Крут╕вський б╕й, зважаючи на обставини того часу, реального в╕йськового значення не мав. Але подвиг укра╖нських юнак╕в показав найвищий вияв нац╕онально╖ г╕дност╕ укра╖нських патр╕от╕в. Цей день по праву можна вважати Днем нац╕онально╖ г╕дност╕, проявом сили ╕ незборимост╕ нац╕онального духу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9879

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков