Версiя для друку Обговорити в форумi

Холод-2012

ЧИ ЗМОЖЕ ДЕРЖАВА ВИЙТИ З ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КРИЗИ?

Люта зима знову нагадала, що людям потрібне тепло. А тепло залежить від того, чи є вдома газ, вода, вугілля, дрова, світло. Людина стала залежною від багатьох складових сучасної цивілізації. Пригадую день 2 листопада 1974 року в Івано-Франківську — зранку пішов спочатку дрібний дощ, пізніше він посилився і падав з неба до 11-ї години вечора, а потім почав падати мокрий сніг. Він вкрив товстим шаром дерева, будівлі, електродроти. Близько першої години ночі подув упродовж 15 хвилин різкий сильний вітер. На вулиці все загуділо… І раптом щезло все освітлення на вулиці та в будинках. За ці п’ятнадцять хвилин вітер порвав лінії електропередач, зв’язку по всій області. Тоді ще мобільних телефонів не було і додзвонитися до своїх знайомих та рідних було неможливо. Вода перестала надходити до квартир. Хто мав свічки, то запалював їх, а у кого їх не було, то мусив чекати до ранку денного світла. За ніч снігу випало так багато, що перекрило дороги по всій Івано-Франківській області. В квартири надходив лише газ і тим ми обігрівалися. Нашій маленькій дочці йшов 8-й місяць, без тепла було дуже сутужно. Не подавалася вода і в туалет. На наше щастя за 100 метрів від нашого будинку була криниця, і туди зранку вишикувалися у черзі сотні людей з відрами, банками. У той час у магазинах ще не продавалися бутлі з водою, тож єдиним джерелом води для наших домівок були ці колодязі (їх нині, на жаль, вже нема) і вони рятували нас у ту скрутну годину.
На відновлення лінії електропередач (і зв’язку) пішло п’ять діб. Заводи і фабрики по всій області не працювали. Діти не ходили до школи, а студенти — в інститути. Добре, що на той час у Івано-Франківську не було будівель вище дев’яти поверхів, та й 9-поверхівок було мало.
За ці дні нормальне життя було паралізоване — не працювали хлібопекарні, їдальні, магазини. Транспорт ходив з великими перебоями. Не було тепла в лікарнях, у пологових будинках. Тоді мені бачилося, що наше життя рятував газ. Але якби і його тоді відключили, то не знаю, чим це могло скінчитися для старших людей, для хворих, для маленьких дітей. Чи треба було б на випадок війни кидати на землю страшні бомби з неба? Напевно, ні. Бо для великих міст з його багатоповерхівками достатньо на сім-десять днів відключити лінії електропередач, припинити постачання газу (а це зробити легко), і настав би колапс, який виправити стало б неможливо. Це вже могла б бути війна з величезними людськими втратами.
Чи враховані такі ситуації в державній політиці? У 2006 році заморозили взимку Алчевськ. І добре, що вдалося за день-два зібрати сотні ремонтних бригад з усієї України, щоб відновити подачу тепла та водопостачання. А що було б тоді, якби цей погодний фактор спрацював на великій частині нашої держави? Хто міг би прийти на допомогу людям? Чим це все могло б скінчитися?
Великі міста, мегаполіси є надзвичайно вразливими для людей, незалежно від причин виникнення цього колапсу, — від помилок у минулому, від різних погодних умов чи від добре спланованих воєнних дій.
На Україну в нинішні січневі дні навалився лютий холод. Замерзають на вулиці безпритульні, припиняються заняття в школах. Залежність людей від сучасної цивілізації дуже велика. Людству треба знаходити вихід з таких ситуацій. І тут не треба шукати щось надзвичайне. Утеплення будівель здатне економити 30 відсотків витрат від обігріву. Індивідуальне опалення будинків теж скорочує витрати газу на стільки ж. Чи треба говорити про використання енергії вітру, сонця та тепла Землі?
Це все відомі речі і добре випробувані в практиці багатьох країн світу. Але вони вимагають на перших порах значних коштів. Потрібен час для реалізації цих заміщуючих джерел енергії. А це означає, що для України реалізація нових технологій повинна починатися невідкладно. Не кажу вже про застарілі технології в наших теплоцентралях, що витрачають учетверо більше газу чи вугілля, ніж в європейських країнах. Це вже марнотратство, яке давно потрібно було б ліквідувати.
Державні мужі заговорили на повний голос про необхідність збільшення видобування газу в Україні, в тому числі про прискорене освоєння ресурсів нафти і газу на Чорному та Азовському морях. Ведуться перемовини про освоєння газових покладів Донбасу, сланцевого газу з Олеського та Юзівського родовищ. Не доходять руки в українському уряді до освоєння ресурсів тепла землі на Керченському півострові Криму та в Закарпатті. Не знаю, чому в Україні не говорять про використання теплових насосів, хоча відомо, що Японія  останніми роками виготовляє та пускає в експлуатацію близько 6,5 мільйона їх, а США — більше трьох мільйонів. Навіть Білорусь виготовляє та постачає в Німеччину 350 тисяч таких насосів.
Складається враження, що наш уряд ніяк не спроможеться до залучення науковців для створення енергозаміщуючих щодо газу джерел, до поєднання цих проектів із фінансовими можливостями нашої держави. Треба, щоб реалізація цих проектів була вигідна для малого та великого бізнесу, повинна бути вигідною і для простого громадянина України.
Прикладів реалізації цих проектів у світі багато — це і досвід  Аргентини, Польщі, країн Європейського Союзу, Японії. Наші посольства, консульства повинні надати уряду необхідну інформацію з цих питань.
Посилаються на дешевий власний газ, говорять, що це не дасть збільшувати вартість комунальних послуг. Але не говорять, що для видобування власного газу треба вкладати великі кошти в буріння свердловин, освоєння родовищ на суші та на морі. А при дешевому газі розвивати власну газовидобувну індустрію не вдасться.
Що стосується збільшення видобування газу (і нафти) з материкових родовищ України, то вони залежать виключно від енергетичної політики уряду. Треба не «латати дірки», а шити новий енергетичний «одяг».
Сьогодні для України надактуальним є зменшення енерговитрат у всіх сферах народного господарства. Це найважливіше завдання, оскільки Україна є однією з найбільш енерговитратних країн світу і, на думку багатьох учених, це може викинути нас на узбіччя світової цивілізації.
Найприкрішим є те, що сьогодні від вирішення енергетичних проблем відлучені вчені наших університетів, а колишні науково-дослідні галузеві інститути «приказали долго жить», їх попросту вже немає. Розрив між бажаннями, необхідністю та реальністю дуже великий. Чи зуміє нинішня влада синтезувати ці три складові енергетичної проблеми — не знаємо. А без її вирішення, без розуміння, що енергетична проблема для України є національною, що від її реалізації залежить наша незалежність, наше майбуття в Україні, не буде майбутнього. Тому вона є найголовнішою національною проблемою на найближчі 7-10 років.

Роман ЯРЕМІЙЧУК,
доктор технічних наук, професор
м. Сімферополь

Офіційно

Гарантування енергобезпеки є основним фактором побудови нової енергетичної архітектури України. Про це заявив Президент України Віктор Янукович у Давосі в своєму виступі на сесії Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) «Нова енергетична архітектура: можливе та ефективне перетворення».
Глава держави висловив переконання, що інтеграція України в енергетичний простір Європи має сприяти зміцненню енергобезпеки регіону. В. Янукович також підкреслив, що наша держава й надалі залишатиметься надійним партнером у сфері транзиту вуглеводнів.
За словами Президента, Україна, крім того, зацікавлена у розвитку конструктивної та взаємовигідної співпраці з усіма партнерами щодо формування нових енергетичних транспортних коридорів.
Глава держави звернув окрему увагу на значний невикористаний потенціал України у сфері альтернативної енергетики.
Президент висловив упевненість, що спільними зусиллями вдасться здійснити ефективне перетворення існуючої архітектури енергетики в Європі на нову та дієву модель.
*   *   *
Україна і Росія продовжують переговори щодо ціни на газ і усвідомлюють важливість пошуку компромісу з даного питання. Про це заявив Президент України Віктор Янукович під час дискусії з Александром Квасневським на 8-й Українській ланч-конференції в Давосі.
«Ми два роки перебуваємо в переговорному процесі. Ми — і Росія, і Україна — розуміємо, що «приречені» прийняти це рішення, знайти компроміс. Процес триває, але поки що рішення немає», — зауважив Глава держави.
Віктор Янукович вкотре підкреслив, що внаслідок підписаної в 2009 році газової угоди між Україною та Росією наша держава платить за газ непомірно високу ціну. «Ця ситуація для нас дуже критична, тому що Україна має найвищу ціну на газ у світі — без жодних сумнівів», — зазначив Президент.
У результаті такого стану справ, зазначив він, страждає економіка нашої держави. «Ситуація в газовій сфері в Україні, я б сказав, має всі ознаки загрози національній безпеці. Без перебільшення», — наголосив Президент.
Президент зауважив, що сьогодні Україна вже значно скоротила обсяги споживання російського газу і далі «буде йти цим шляхом».
*   *   *
Україна реалізовує програму з енергоефективності, енергозбереження та диверсифікації постачання енергоносіїв. Про це Президент України Віктор Янукович заявив під час дискусії з Александром Квасневським.
«Ми прийняли рішення, дуже жорстке, про питання енергоефективності і енергозбереження… Диверсифікація постачання енергоносіїв, заміна газу на інші енергоносії — це дуже актуально. Відповідна програма затверджена, вона виконується», — підкреслив Віктор Янукович.
*   *   *
Соціально незахищені верстви населення України не повинні страждати через високу ціну на газ. Таке переконання висловив Президент України Віктор Янукович на   8-й Українській ланч-конференції в Давосі.
«Нам нікуди більше «навантажувати» ціною на газ населення і житлово-комунальне господарство», — зауважив Президент. Він наголосив на важливості дотримання в нашій країні принципу соціальної справедливості.
Глава держави також звернув увагу на те, що непомірна ціна на російський газ негативно вплинула на конкурентоспроможність різних галузей промисловості України, внаслідок чого багато з них сьогодні працюють на межі рентабельності.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 03.02.2012 > Тема "З потоку життя"