Версiя для друку Обговорити в форумi

УВАГА: КОНКУРС!

До 13-річчя кримської дитячої газети «Джерельце» під Шевченковим гаслом «Мені тринадцятий минало...» оголошується творчий конкурс серед юних читачів — школярів Криму і всієї України. Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми, які могли б бути надрукованими в дитячій газеті. Компетентне журі, яке очолює незмінний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андрійович Кононенко, оцінить і відбере кращі творчі доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз та інші нагороди!
Крім творчих завдань, будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось одне з них:
— КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»?
— ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦІ» ЦЕЙ ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД?
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

На конкурс!

НАШЕ ЗДОРОВ’Я – У НАШИХ РУКАХ!
«Спорт стає засобом виховання тоді, коли він — улюблене заняття кожного».
В. Сухомлинський

Недавно мені потрапив до рук останній номер газети «События», де журналісти цього видання Дмитро Смирнов та Юлія Суконкіна в рамках спецпроекту «Блиск і злидні перлини Україна» відвідали одне із селищ кримської глибинки — Нижньогірський. Прочитавши цей матеріал, я довідався багато цікавого про свою малу батьківщину.
Наприклад, раніше на в’їзді в селище стояла стела з написом «Нижньогірський», до речі, єдине тривимірне зображення цього населеного пункту, розміщене в мережі Інтернет. Але кілька місяців тому місцевий мешканець, повертаючись додому напідпитку, врізався на своєму автомобілі в пам’ятний знак, зруйнувавши його повністю. Сам «гонщик» при цьому майже не постраждав. Також довідався я про те, що наше селище — батьківщина кримської чупакабри, що однією з найбільш наболілих наших проблем є ситуація з питною водою. Виявляється, за 8 місяців минулого року в Нижньогірському районі укладено 136 шлюбів, зареєстровано 42 розлучення, народилися 404 людини, а померли — 538. Останній факт мене дуже зацікавив, і я вирішив провести своє розслідування.
Побувавши у відділах ГРАГС, Центрі зайнятості населення, в управлінні статистики, я з’ясував, що, виявляється, середня тривалість життя скорочується з кожним десятиліттям. Причиною смерті є зростання числа серцево-судинних та онкологічних захворювань, дорожньо-транспортні пригоди, побутові травми, суїцид.
Все це, на жаль, відіграє свою фатальну роль у зменшенні кількості населення. Проаналізувавши ці факти, я вирішив провести моніторинг серед жителів нашого селища, людей різного віку, попросивши їх дати відповідь на одне запитання: «Що потрібно робити, щоб бути здоровим?» І ось як вони на нього відповіли:
Зера, 8 років: «Я вважаю, щоб бути здоровим, треба загартовуватися, робити зарядку, правильно харчуватися».
Даша, 14 років: «Згодна, щоб бути здоровою, треба займатися спортом, правильно харчуватися, не вживати алкоголь та наркотичні речовини».
Олександр, 17 років: «Я вважаю, щоб бути здоровим, не треба вживати спиртне, а потрібно займатися спортом. Ось я, наприклад, дуже люблю грати у футбол, баскетбол, загалом вважаю кращими ігрові види спорту. І знаєте, допомагає, ось уже кілька років відчуваю себе добре і не хворію на грип».
Олена, 35 років: «Безумовно, щоб бути здоровим, треба дбати про навколишнє середовище, вміти радіти життю, займатися спортом, правильно харчуватися».
Тимур, 56 років: «Просто треба більше рухатися!»
 Всі учасники моніторингу, незалежно від віку, вважають, щоб зберегти здоров’я, треба вести правильний спосіб життя — займатися спортом, правильно харчуватися, ходити в походи, загартовуватися, частіше посміхатися. І ви знаєте, я з ними в цьому повністю солідарний!
 
Бекір АБЛАЄВ,
 учень 7 класу Нижньогірської загальноосвітньої школи № 2 в Криму

МОЯ ПОДРУГА – КІШЕЧКА

У дитинстві я мріяла мати хатню тваринку, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнасту істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала на прибуття до нашої оселі нового члена родини! А коли побачила це створіння, то була у захваті: на мене дивилося щось пухнасте з великими жовтими, як блюдця, очима. З того дня в мене оселилась кішечка. Згодом вона стала красивою дорослою кішкою.
У кожної тварини, як і в людини, свій характер. Характер моєї улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива. Коли наповнюється ванна водою, сяде і дивиться довго на воду, немов намагається щось зрозуміти. Є в неї одна чудова якість — вона дуже чутлива. Якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчить, зупиняється на порозі й уважно оцінює обстановку.
Нехай кажуть, що друг людини — собака, але я впевнена, що моя кішка — найкращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати щосили й радіти разом зі мною. У спілкуванні зі мною вона виявляє ті почуття, які я марно очікувала від багатьох людей: відданість, безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування.
Моя кішка майже не змінилася зовні. Іноді ми сідаємо з нею вдвох і починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. Може, про це згадую лише я? А вона думає про своє? Але в її очах я бачу увагу і турботу.
Щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. Я обов’язково пригощаю її чим-небудь смачненьким. Цього року ми відсвяткували цей день уже вшосте.

Зарема ФАХРІЄВА,
учениця 9-го класу Прудівської ЗОШ І-ІІІ ст. Совєтського району АР Крим

ІНІЙ

Зійшов на небо місяць ясний
І розігнав похмуру тьму.
Замерехтів та засвітився
Зимовий іній на снігу.
І на деревах, на кущах
Той іній, мов казковий птах!

СНІЖИНКИ

На вечірнім небосхилі
Білі чи сріблясто-сині
Мерехтять, немов зірки,
Казкові, зоряні, живі,
Омріяні, чудові, ніжні,
Прекрасні, дивно-дивовижні,
І неповторні, як зірки.
То сніжинки-візерунки,
Від зими нам подарунки!

Марія КРИВОШАПКО,
учениця школи № 9
м. Ялта

НЕНАЧЕ СОНЕЧКО СІЯЛО

Минулого року в нашому класі було аж семеро іменинників, яким зозуля накувала аж по тринадцять. Ну, як не відсвяткувати таку дату, щоб згадувати про неї усе життя. Щоб потім, коли станемо дорослими, при зустрічах ахати й охати: «А пам’ятаєш?»
Думали-гадали всім класом. І придумали, мотайте на вус, може, й вам згодиться. Адже, певне, дружите з «Джерельцем». А воно ж такий гарний конкурс проводить!
Так-от і ми провели свій конкурс на краще привітання іменинників. Віршами і прозою — головне, аби були лагідні, незвичайні слова. Після уроків накрили «солодкий стіл». Там і звучали вітання.
Та найцікавіша частина нашого віншування була на шкільному спортивному майданчику. Грали у баскетбол. Одна команда — це ті, кому тринадцятий минало, а друга — кому вже минуло. Осінній день видався чарівним-чарівним. «Неначе сонечко сіяло». Точнісінько, як у Т. Г. Шевченка. Воно, правда, вже не так гріло, як улітку. Згадались слова іншого поета Якова Щоголева, якого вчили в п’ятому класі:
Синє небо, синє,
  Синє та не те.
Світить та не гріє
  Сонце золоте.
Ні за що не вгадаєте переможця в цьому баскетбольному змаганні. А перемогли ті, кому тринадцятий минало.
Ось так надихнули нас на незвичайне віншування іменинників Т. Г. Шевченко і разом з ним любе «Джерельце».

Катерина БУРАВКОВА,
учениця 8 класу Прудівської ЗОШ І-ІІІ ст. Совєтського району в Криму

ТВАРИНИ УЗИМКУ

Весь ліс вкрив білий пухнастий сніг. Тепло та затишно в домівках, але безлюдно і самотньо узимку в лісі. Птахи відлетіли, не чутно їхнього веселого щебетання. Тихо стало у лісі. Заснув неповороткий ведмідь, десь заховався колючий їжак. Тепер уже до весни вони не залишать своїх домівок. Але щось майнуло в кущах! Немов грудочка снігу. Це заєць, який поміняв шубку, ховається між гіллям від вовків та лисиць. Кожне дерево, кожна тварина чекають теплого дня та весни.
ЗИМОВИЙ САД
З приходом зими наш сад перетворюється в якесь казкове королівство. Все навколо стає новим, незнайомим. Дерева, котрі влітку завдяки густій, розкішній зелені були веселі, перетворились в сонні. Вони одягли пухнасті білі шубки.
Сонячне проміння виглянуло крізь снігові хмари та виграє мов дзеркальцем на білому інеї. Скрізь з-під ніг долинає хрускіт снігу. Гілки дерев віддзеркалюють та переливаються, вони такі гарні, що їх хочеться лизнути. В зимовому саду так тихо, так беззвучно, тільки здалеку долинає веселий гомін дітвори. Ось і вечоріє. Треба повертатись додому з цього казкового зимового саду.

Ганна МАЛЯРОВА,
учениця Земляничнівської ЗОШ
Білогірського району в Криму

БУЛО Б НАЙКРАЩЕ СЕЛО У СВІТІ!

Я люблю своє село. Воно дуже гарне. Є ставок. А нашій школі наступного року буде вже 45 років.
Все добре, але дещо я б змінила. Я б одягла дорогу в асфальт, щоб авто могли нормально їздити. На вулицях поставила б ліхтарі, щоб люди, ідучи увечері, могли бачити дорогу та не впасти. А поряд з ліхтарями можна поставити лавочки для відпочинку.
У моєму селі є лікарня, але вона вже у поганому стані, і її треба було б відремонтувати та вдосконалити. Будинок культури теж уже треба відремонтувати та відкрити гуртки для дітей.
Раніше у нашому селі було два дитсадки, але один розгромили, а другий не працює, тому що у поганому стані. Я б збудувала новий садочок для дітей, аби вони не сумували, сидячи вдома.
Гадаю, ніхто б не відмовився від нового торгового центру, бо в селі лише маленький ринок. І купити все, що треба, не вдається.
Для молоді треба збудувати кінотеатр, каток чи ще щось, щоб у вільний час не нудьгувати. Якби це все з’явилось у нашому селі, було б воно найкраще у світі!

Марія ЛУК’ЯНОВА, 9-й клас,
Прудівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Совєтський район, АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема ""Джерельце""