Версiя для друку Обговорити в форумi

Якщо брехати, то чесно, тобто так, щоб самому повірити у власну брехню. Мабуть, таким принципом керуються ті, хто так завзято і наполегливо заперечує існування українського народу та української мови. Дехто навіть запевняє, що такої мови і в природі не існує, забуваючи, що мови існують не в природі, а в суспільстві. Якщо ж, наприклад, українські коти «нявчать» не так, як російські (тобто на своєму «нарєчії»), то давайте краще залишимо це «болюче» питання біологам, а самі ще раз (вже вкотре!) поговоримо про нашу рідну мову.
На думку російських «ура-патріотів», українська мова - це діалект російської мови, який сформувався внаслідок входження південноруських земель до складу Речі Посполитої у другій половині ХVІ століття. Отже, малоросійська говірка - всього-навсього потворне дитя Польщі та Ватикану, така собі дрібненька помилка історії, яку треба виправити чим скоріше, тим краще. Апологети цієї теорії посилаються, по-перше, на те, що населення Стародавньої Русі розмовляло однією, старослов’янською мовою, а, по-друге, - на наявність в сучасній українській мові слів польського походження. Розглянемо ці «аргументи» більш докладно. Якщо прочитати хоча б декілька текстів старослов’янською мовою, то не можна не помітити, що до української лексики вона ближча, ніж до російської. Для прикладу порівняємо хоча б декілька слів:
  Ст.-сл.       Укр.         Рос.
  черленый  червоний  красный
  брашно      борошно  мука
  аксамит     оксамит   бархат
  мрежа        мережа   сеть
  челн          човен      лодка
  ковач         коваль    кузнец
З наведених порівнянь неважко зробити висновок, що лексичною основою української мови є старослов’янська мова, а точніше, її південний діалект.
Щодо впливу польської мови на українську, то заперечувати цей факт я не збираюся. Але слід зауважити, що, по-перше, жодна в світі мова не розвивалася абсолютно відокремлено від інших; по-друге, на формування української мови помітно вплинув насамперед тюркський чинник, а не польський (слова тютюн, дах, рух, кавун, сірник, кабак та багато інших - тюркського походження) і, по-третє, в українській мові є слова, які не співзвучні ні польським, ні російським еквівалентам.
  Наприклад:
  Рос.         Польськ.          Укр.
  роза               ружа         троянда
  искусство       штука       мистецтво
  захватывать   пориваць  захоплювати
  отвращение   встрет      відраза
  монах             законік     чернець
  священник     ксьонз      парох

Як бачите, наведені тут слова не могли утворитися внаслідок змішування польських слів з російськими. Отже, українська мова має власний лінгвогенез, тобто еволюцію, що не притаманно жодному діалектові. До цього слід додати, що перші пам’ятки української мови відносяться до ХІV - XV століть, тобто на литовський період, а не польський. «Оповідання про бунт люципера і ангелів», «Хожденіє Богородиці по муках», «Житіє Святого Антонія Пустинножителя» - твори, які написані ще в до польський період мовою, яку ми зараз називаємо староукраїнською.
Тепер щодо ополячування української мови та суспільства. На кінець ХVІ століття, тобто після укладення Люблінської (1569 р.) та Берестейської (1596 р.) уній більшість українського населення складало селянство (80%). Решта жила в містах і була за своїм складом не тільки багатонаціональною, але й багатоконфесійною. Городяни, як правило, об’єднувалися в національно-релігійні громади (польські, німецькі, єврейські, вірменські, українські), ретельно зберігаючи не тільки батьківську віру, але й рідну мову. Отже, в містах полонізація була дуже обмеженою і поширювалася переважно на українську шляхту, яка складала менше 1% населення українських земель.
Щодо розпорошеного по численних селах та хуторах селянства, то полонізувати цю верству за повної відсутності засобів масової інформації та розгалуженої системи освіти було просто неможливо. До того ж і сама шляхта навіть і не збиралася обтяжувати себе такою «благородною місією», як вчити польської мови своїх хлопів.
Якщо розглядати будь-яку мову в історичному ракурсі, то слід зазначити наступне. В періоди родоплемінного устрою суспільства та державотворення мова існує виключно у формах діалектів. І лише внаслідок становлення централізованої держави на основі одного або кількох діалектів формується загальноприйнята державна мова.
 Московська держава формувалася протягом XIV - XVI століть. Водночас формувалася і мова цієї держави. До речі, фахівці називають її не старослов’янською, а староросійською. Отже, ми маємо достатньо підстав стверджувати, що українці і росіяни були двома націями, а не однією вже в період пізнього середньовіччя. А в який історичний період хоче затягнути українців газета «Крымская правда», пропонуючи читачам статтю А. Желєзного «Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине»? Скоріше, що в період небуття.

м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2003 > Тема "Урок української"