Версiя для друку Обговорити в форумi

До 20-річчя виходу в світ книги Юрія Семенка «Голод 1933 року в Україні»
Як і за часів казарменого соціалізму, і понині наші політичні недоброзичливці з нахабною упертістю мусують фальшиву тезу: мовляв, ніякого голодомору в Україні у 1933 році не було, бо це явище було тоді всеосяжним.
Так, саме тоді в моєму рідному селі Казанка на Миколаївщині казали: «Захарчували Септу», тобто — мого діда. Не захарчували, а вбила голодом тодішня система. А мама моя мені опісля розповідала, що одна жінка з’їла свою дитину, а потім дивилася на всіх страшними розширеними очима.
А й понині геть із шкури пнуться постсовітські ідеологи та їхні прихвосні (як-от пріснопам’ятний Олесь Бузина), що визнаного світовою спільнотою голодомору 1933 року в Україні не було. А той Бузина не лише паплюжив генія Т. Г. Шевченка, а й виправдовував репресії Й. В. Сталіна в 30-х рр. проти військової еліти, після чого німці гнали «непобедимую» до самої Волги, не зупиняючись, хоча, звісно, простий солдат у цьому аж ніяк не винен, коли видавалась одна гвинтівка на трьох.
Ліві партії різного ґатунку аж надриваються й нині: всі тоді голодували!
Аби не бути голослівними, звернемося до фактів.
Наприкінці 1993 року побачила світ збірка «Голод 1933 року в Україні», автор-упорядник якої — журналіст і політичний діяч української діаспори з Німеччини Юрій Семенко.
Це друге видання. Перше вийшло в Мюнхені ще 1963 р. Нова книга значно доповнена. Вона супроводжувалась вступною статтею літературознавця й соціолога Миколи Чабана.
Семенкова праця на документальному матеріалі розкриває злочини більшовицької кліки, політики насилля й геноциду. Знищення 7 мільйонів українців — це її криваві сліди, а не голоду від примх природи. Так нова влада нищила Україну за відмову від колективізації, ярма «казарменого» соціалізму. І з непокірними розправлялася нещадно. З селянами, робітниками, інтелігенцією. Промовисто про це сказав тоді молодий поет Олекса Влизько у своїй «Баладі про короткозоре Ельдорадо»:

Ельдорадо тут!
Кожний з вас холоп!
А хто тікатиме — куля в лоб!

За що й сам поплатився життям від більшовицької кулі в грудні 1934 року.
В книзі вміщено численні свідчення очевидців голодомору 1933-го в Україні — в різних її регіонах. Та й далеко ходити не треба. Упорядник книги Ю. Семенко у розповіді «Історія мого роду» наводить моторошні факти методичного знищення канібалами XX віку його селянсько-робітничого сімейства.
Свідчать очевидці з Дніпропетровщини, Черкащини, Вінниччини, Донбасу, Миколаївщини, Харківщини. П. Лоза говорить про голод у Криму, як у селах, так і в містах, почасти в Ялті і Севастополі. «Татари, — пише він, — ходили так само пухлі, і хоч смертність від голоду у них не була масовою, але я не раз бачив пухлі трупи селян та татар».
Як відомо, пізніше — крий Боже! — щоб хтось міг бодай притишено обмовитись про голод 1933-го. Його чекала сувора кара.
Як трохи пізніше згадував (і сам потім став жертвою сталінських репресій) тодішній начальник ДПУ УРСР В. Балицький на нараді в присутності Молотова, Калініна, Кагановича, Ягоди, Косіора і його самого, Й. Сталін підійшов до нового секретаря ЦК КПУ П. Постишева, поплескав поблажливо його по плечу і промовив: «Ты, Паша, назначен нами туда в роли Главгола (головнокомандуючого голодом). И этим оружием сделаешь больше, чем Семён (Будьонний) конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся. А у тебя руки и воля железные. На этих слизняков (Петровський, Любченко, Чубар) не обращай внимания!»
І Паша діяв, відразу ж після прибуття в Україну заявивши: «Нужно посадить мужика на картошечку, а хлеб сдать государству. Вплоть до семян...»
І просто дивуєшся, що й понині у Кривому Розі вулиці називаються іменами цих катюг — Косіора й Постишева. Рецидиви більшовизму треба винищити дощенту, інакше ми ніколи не виберемося з хаосу та пітьми.
Упорядник книги Ю. Семенко під час війни був головою «Просвіти» округи Апостолове — Кривий Ріг, а талановитий український поет Михайло Пронченко очолював ОУН Криворіжжя і був розстріляний фашистами, бо боровся за вільну і самостійну Україну. Ось хто гідний справедливого увічнення.
Книга «Голод 1933 року в Україні» не тільки ознайомлює читача із жахливими фактами більшовицького беззаконня, починаючи від 1917-го...
Вона застерігає.

Федір СТЕПАНОВ,
письменник
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 19.04.2013 > Тема ""Білі плями" історії"