Версiя для друку Обговорити в форумi

Днями кримські журналісти мали змогу поспілкуватися з міністром освіти та науки України Василем Григоровичем Кременем, приїзд якого був обумовлений подіями, пов'язаними з побудовою української школи-гімназії.
Міністр розповів про ті позитивні зрушення, які відбулися в системі освіти: на 5% збільшилась кількість дітей, що відвідують дошкільні навчально-виховні заклади, вдвічі менше дітей шкільного віку байдикує, а донедавна їх було в Україні десять тисяч. Прийняті важливі рішення і щодо професійно-технічної освіти. Всього на сьогодні, враховуючи усі позашкільні заклади, маємо в Україні 2,3 млн. учнів та студентів, серед них - більша половина цьогорічних випускників шкіл.
Подбали і про вчителів, підвищивши минулого року їм зарплату на 32%. Хоча Василь Григоровича, звичайно, розуміє, що це все одно мізер - саме тому бракує викладачів з математики, інформатики, іноземних мов навіть в Києві. Що вже казати про село? До речі, розробляється спеціальна програма, яка зробить роботу в ньому більш привабливою. Зокрема, добровільно-примусово відпрацювавши там п'ять років, випускник ВНЗ може розрахуватися з державою за наданий йому кредит на навчання.
Щодо перспектив, які очікують освітянський процес в майбутньому, Василь Кремень повідомив, що в результаті міжнародної освітянської наради в Берліні та наради, яка проводилася ЮНЕСКО, він укріпився в думці стосовно необхідності дотримання у цій галузі єдиних європейських стандартів, для чого доведеться внести зміни в українське законодавство.
До речі, гнучка кредитно-модульна система, яка використовується в Європі, здатна, зокрема, пом'якшити проблему з поборами, що є нині соромом нашої вітчизняної освіти. Адже, за словами київського гостя, лише минулого року було порушено біля 300 кримінальних справ, пов'язаних з такими порушеннями.
Тому вже сьогодні відпрацьовуються нові технології щодо вищої школи. А це - розведення екзаменів в різні ВНЗ в часі, що дозволить випробувати свої можливості абітурієнтові, почергово подаючи документи в різні навчальні заклади. До того ж, "змішає карти" тим, хто формував список майбутніх студентів ще до вступних іспитів. А згодом буде здійснено перехід до анонімного незалежного тестування, в результаті якого можна буде вступити в той ВНЗ, куди вистачить балів. З метою захисту від поборів під час поточних сесій зміцнюватиметься студентське самоврядування, працюватиме "гаряча телефонна лінія" Міністерства освіти.
Щодо освіти шкільної Василь Григорович зауважив: сьогодні у всьому світі діють різноманітні благодійні організації, фонди, які залучають кошти громадськості для дофінансування освітянської галузі. Тому участь у цьому процесі батьків учнів не є чимось винятковим, головне, щоб тут зберігався принцип добровільності. Важливо і те, аби кошти йшли на шкільний рахунок, а не в директорську кишеню. Бажано також створити при школах наглядові ради, які б складалися з незацікавлених авторитетних осіб. У той же час міністр освіти закликав журналістів до "співпраці" - аби ті формували ставлення до освітянської галузі як до пріоритетної.
В цілому ж він зазначив, що наша шкільна освіта може успішно конкурувати з освітою багатьох розвинених держав. Скажімо, нещодавно в США було оголошено завдання "надзвичайної ваги" - навчити школярів до третього класу... читати. У нас подібних проблем не існує. Але є і свої слабкі місця - це пов'язано, в першу чергу, з опануванням мов.
Василь Григорович переконаний, що людина має володіти якнайменше трьома мовами: державною, рідною (або ж широкого вжитку) та ще й однією з мов далекого зарубіжжя. Така ситуація є сьогодні загальносвітовою нормою. В Австрії, наприклад, своєю другою робочою багато хто вважає мову англійську, хоча до власної мови всі ставляться з великим патріотизмом.
Характерно, що запитання журналістів щодо освіти державною мовою розпочало спілкування.
- За час незалежності освіта зробила у цьому напрямі досить серйозні кроки, - повідомив міністр. - Якщо в 1991 році українською мовою навчалося 49,8% дітей, то в нинішньому - вже 74%. Ці зрушення відбувалися без революцій - їм сприяло саме життя. Крим у цьому відношенні відстає. Тут мешкає багато росіян. Але ж 25% складають українці! Тож мусимо створювати умови, аби діти одержували україномовну освіту - відкривати українські класи в російських школах тощо. А критикують нас з обох боків - як за уповільненість цього процесу, так і навпаки. Знання державної мови є обов'язковим для всіх. Але і російську не слід втрачати. Вона й досі поширена у світі. В умовах глобалізації ми зобов'язані здійснити мовний прорив.
І тут розмова природним чином перекинулася на обговорення недавніх публікацій в "Крымской правде" "Пока бандеры у власти" та "Министра-украинизатора - в отставку!", де Василя Кременя звинувачують, зокрема, в намірі негайно, в примусовому порядку перевести на українську мову навчання всі школи Донбасу. "Очевидно, следующим будет Крым", - передбачливо заявив автор статті, хоча зі слів міністра стало зрозуміло, що про Крим взагалі не йшлося.
Міністр освіти не приховував обурення з приводу такого більш як вільного тлумачення його виступу під час прес-конференції у Києві, що послугував приводом для створення цього пасквіля.
- Де я говорив, що ліквідуємо у Донбасі всі російські школи? Я ніколи не говорив таких дурниць! - звернувся він до присутніх. І у першу чергу - до працівниці "Крымской правды", яка сиділа тишком-нишком, аж доки Василь Григорович не висловив припущення, що газета просто виконувала політичне замовлення.
- Если вы нам это сами заказывали, - певне, вважаючи себе дуже дотепною, озвалася працівниця "КП". Та попри цей нетактовний і безглуздий випад міністр залишився міністром, а кореспондентка змушена була, хоча і під не менш "дотепною" назвою з кримінальним відтінком "Мы вас не заказывали, пан министр!" та з відповідними коментарями, що межують з відвертими образами на адресу цієї високої посадової особи, донести- таки до читачів думку міністра. А вона ось яка: перехід на державну мову навчання мусить здійснюватися планомірно. Треба визначитися, які школи і коли його здійснять (можливо, через п'ять - десять років), а які залишаться російськомовними. І ця прес-конференція була зініційована держадміністрацією Донеччини.
Не менш напруженою могла стати і розмова про підручники (адже серед них є і той, за яким діти мусять вивчати історію своєї держави), але "снаряд" не вибухнув.
- Ми зараз готуємо вже другий комплект своїх власних українських підручників, - пояснив Василь Григорович. - У висвітленні будь-яких тем, зокрема історичних, я не прибічник крайнощів, коли одні і ті ж події знаходять діаметрально протилежну оцінку. Бо істина здебільшого знаходиться десь посередині.
Отож, окрім згаданої журналістки, ніхто гратися в гру "моя вашу не понимает" бажання не виявив. Що ж, у кожного свій хліб...

На фото Ю. Жагліна: міністр освіти та науки України Василь Кремень і заступник голови Ради міністрів Криму Віталіна Дзоз під час прес-конференції.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Урок української"