Версiя для друку Обговорити в форумi

Як лікувалися чумаки, коли занедужали, тим паче, перебуваючи у дорозі?..
Вони були самі і діагностиками, і лікарями. Для лікування усяких хвороб найчастіше використовували трави і горілку, рідше спирт. Від пропасниці пили спирт, настояний на польовому хмелі, їли шкаралупи свячених яєць (перед тим дрібнили їх на порошок), обкурювалися тютюном і ладаном. Та, насамперед, вірили чудодійній силі молитви. Окремі молитовні тексти, переписані на аркуші цупкого паперу, а то й на вичиненій шкірі телятка, вівці, носили у кишені або за халявою. Чумаки вважали, що пропасниці усякі бувають: одні бояться горілки, другі - ладану, а треті - молитви.
А як заболить чумакові у животі, то пив розсіл з огірків. Брали його у шинках при дорозі.
Лікувалися і так. Готували обід чи вечерю, а коли вогнище затухало, відгортали попіл, поливали його водою, накривали буряками. Хворого клали на гаряче місце животом, а зверху вкривали кожухом. Інколи ставили на живіт гарячого казана. Також прикладали до живота товчений часник з деревієм, перемішані з дьогтем.
Як, бува, чумак покалічиться гострим, то рану відразу заливали горілкою, настояною на березових бруньках, прикладали до неї листя подорожника, кровотечу зупиняли деревієм.
Якщо траплялися переломи кінцівок, то «виправляли» їх (серед чумаків завжди знаходився свій «костоправ»), а на травмоване місце накладали дерев'яні палиці і туго перев'язували шкіряним поясом.
Ставалося, що чумак помирав у дорозі. Тоді валка поспішала до ближнього села. Там ховали побратима за всіма християнськими правилами.
Гірше, коли помирав чумак від чуми. Ховали небіжчика у глухому закутку степу, подалі від шляху. Розкладали багаття, палили солому, старі чоботи, одяг хворого. Самі ж після поховального обряду вмивалися горілкою, обкурювалися тютюном, поминали померлого і швидко залишали місце поховання...
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2020 > Тема ""Білі плями" історії"