Версiя для друку Обговорити в форумi

Кульмінацією щорічного літнього таборування севастопольських пластунів зазвичай буває свято Івана Купала. Воно давно вже стало традиційно очікуваним і збирає з кожним роком все більше гостей. На урочисте шикування вишкільного табору "Дубок" пластунів з Севастополя, Сімферополя, Євпаторії та Дніпропетровська гостей прибуло цього року більше ста. Декілька автобусів ледве впоралися з доставкою їх до мальовничого місця поблизу села Орлине, що у Байдарській долині. Добровільно відповідальний за такі перевезення завжди незмінний - громадська організація Союз українок, очолювана пані Богданою Процак. Фінансово їй допомагали Марія Фішер-Слиж, меценатка з США, та Сергій Сергійович Рибак, адмірал у відставці, нині відомий севастопольський бізнесмен. Серед гостей цього року було чимало представників місцевої влади, керівників наукових та навчальних закладів, освітян, бізнесменів, журналістів.
Позаяк заступник мера з питань внутрішньої політики пан Куликов від народження - Іван Іванович, то, окрім запрошення на свято, він отримав ще й вишиванку, виготовлену пані Процак. Прибувши до табору зі своєю родиною і цілою низкою гостей, Іван Іванович одразу зазнав перевтілення у щирого українця і дуже пишався подарунком. Сорочка й справді надзвичайно пасувала посадовцю. Спочатку він із задоволенням позував перед камерами місцевих ЗМІ, створюючи навколо себе веселий гамір, а пізніше стрибав через багаття не гірше молодого парубка. Таке рідкісне для нашого міста видовище стало гарним доповненням до театралізованого дійства пластунів сімферопольської самодіяльної студії "Світанок" (керівник Алла Петрова). Треба відзначити, що ця студія неодноразово приїздила на свято Івана Купала, радуючи глядачів показом вистав, але цьогорічний концерт був просто вражаючим. Надзвичайно вдале поєднання фрагментів вистави "Котигорошок" з акапельним співом та віршами патріотичного спрямування справляли просто незабутнє враження. Святкового настрою додали виступи місцевого народного хору "Веснянка" (керівник Т. Петрикова) та хору Українського культурно-інформаційного центру "Червона калина" (керівник В. Ковальчук). Справжньою родзинкою Купальського свята стала тендітна дівчина, що не лише показала неабиякий хист до акапельного співу, а й виявилась нащадком Шевченкового роду. Олександра Шандра, так звуть юну співачку, прибула із Золотоніського району Черкаської області до своєї бабусі - праправнучатої племінниці Т. Шевченка й одразу потрапила на свято Івана Купала.
Як згасла купальська ватра, всі разом пішли до озера загадувати долю. І пливли водою дівочі віночки, і парубки хутко кидалися їм навперейми... Комусь обов'язково поталанить в цю казкову Купальську ніч...
м. Севастополь.

ВЕЧОРИ В ПЛАСТОВОМУ ТАБОРІ
Кожного року кримські пластуни Національної скаутської організації України напередодні свята Івана Купала організовують вишкільний табір "Дубок" в Байдарській долині неподалік Севастополя.
Я в цей табір їхала вже вчетверте. Зі мною були дівчата, які вперше чули про пластунів. Цього року до табору завітали хлопці та дівчата з Дніпропетровська і показали всім приклад, яким повинен бути справжній пластун.
Кожну хвилину пластового дня учасники були чимось зайняті: проводилися гутірки, заняття, співи, змагання. Але найбільше мені подобаються теренові ігри. (Це ігри для всього табору і на великій території). Інколи вони проводяться серед ночі. Так, одного разу я чую крізь сон звук свищика і крик бунчужного: "Алярм!" Усі швидко повибігали з наметів і вишикувалися. Це був початок гри "Нічні шуми". Учасників розбили на команди з чотирьох осіб. Гра почалась - і ми без ліхтарика, тримаючись за руки, побігли лісом шукати ті шуми, а їх було дуже багато: шуми ложок, пляшок, свистків, губної гармошки. Але найважче було зловити "вовка". Здається, чуєш його близько, а бігти за ним ще далеко. Дуже темно, страшно. Але, почувши звуки, - летиш, забувши про все...
І коли зловиш, здається, досяг чогось надзвичайного, і спати зовсім не хочеться.
Наш табір розташувався у чарівному місці. У лісі - пташки, їжаки. Біля лісу - поля з найрізноманітнішими квітами, які своїми пахощами заповнюють всю долину, озеро, над яким зранку буває хмара туману і, звичайно ж, гори. Краєвид, який зустрів пластунів під час мандрівки до моря, був просто надзвичайним. На вершині гори нам відкрилася вся велич Чорного моря. Воно зливалося з небом і було одним цілим. Здавалося, ніби ти стоїш на межі світу земного і небесного, бо попереду була величезна скеля, з якої навіть глянути вниз було страшно.
Дивовижна була ніч на Івана Купала. Цілий день всі готувалися до свята. Хлопці добудовували таборові споруди, дівчата прикрашали їх і плели віночки. Кожна дівчина намагається зробити свій віночок найкращим, тому під час плетіння піснею передає йому всю свою любов і ніжність. Увесь день дівчина повинна думати про свого коханого, щоб саме він зловив її віночок. Нарешті приїхали гості і свято почалося. З піснями всі пішли на озеро. Спочатку треба було втопити Марену, а якщо не потоне, то це принесе велике нещастя. Хлопці втопили її і всі радісно закричали: "Потонула, Мареночка, потонула. Наверх кілоньки зринули!" Ось вже тепер час дівчатам пускати на воду віночки. Всі, хвилюючись, спостерігають, чи не потоне віночок, і якщо ні, то хто ж його зловить. Потім усі з веселим гамором стрибали через вогнище - і вже нікого не можна було зупинити. Після ватри всі пішли по наметах і навіть не почули, як бунчужний скомандував: "Нічна тиша!" Всі були дуже зморені, але задоволені святом. А завтра о шостій буде підйом...
Один з найкращих вечорів було проведено на березі моря. Чудова природа, тепла морська вода, ясні зорі створювали дуже романтичну обстановку.
Незабутньою була посвята в мандрівники. Ми вже пройшли перші випробування в подорожах. Залишилось останнє. Усім посвячуваним зав'язали очі. Кожен повинен був, не вимовивши жодного слова, з'їсти ложку так званої "землі". Мені було найважче, бо я була першою, але набравшись духу все-таки скуштувала тієї не зовсім приємної суміші. Проте вона видалася не такою вже й страшною. Згодом зібралося кілька осіб і ми без ліхтарика пішли до самісінького моря. Дівчата умовили мене скупатися. Таке було вперше у моєму житті, від моря я отримала масу задоволення. Була в захопленні від того, як світиться вода. Цей день подарував мені стільки енергії, що спати взагалі не хотілося. Довго я лежала в спальному мішку і дивилася на зоряне небо. Кожен раз, коли падала зірка, загадувала бажання, щоб хоча б ще разочок повернутися на це місце і зустрітися з моїми новими друзями.
Юлія СУХОВІЙ,
пластунка-учасниця, учениця 11-го "у" класу НВК "Школа-ліцей" № 3 м. Сімферополя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 23.07.2004 > Тема "Урок української"