Версiя для друку Обговорити в форумi

29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, що за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 кілометрів на схід від Ніжина, відбувся бій українського юнацтва з російськими загарбниками, який ввійшов у нашу історію під назвою «Бій під Крутами».

Він мав важливе стратегічне значення, принаймні, на певному етапі, для Українського війська, яке боронило свою державу.

На жаль, одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент українців розвернути підкріплення, скероване на цей напрямок (Крути), щоб придушити заколот у Києві.

Українське військове командування очікувало основний наступ більшовиків не з напрямку Бахмачу, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш підготовлені і боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, а натомість до станції Крути відправило 300 виснажених юнаків Першої Української військової школи.

Цей бій між 4-тисячним підрозділом російської червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва» (вони загалом налічували 500-600 вояків), тривав 5 годин. Як бачимо, сили були далеко неспіввідносні. Але стійкість і хоробрість українських оборонців неабияк дивувала російського загарбника.

Попри великі втрати, бій під Крутами був успішним для оборонців Української державності! Адже наказ командування виконано! Стрімкий наступ ворога зупинили у здійснили організований (наскільки це стало можливим) відступ решти сил, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресору мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані мости та залізничні колії, і лише після цього зміг продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми. Йти йому доводилося по розмоклій дорозі.

Цґ затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який на деякий час врятував молоду Українську державність. А сама жертовність юних українців стала для прийдешніх поколінь прикладом героїзму і звитяги.

Сучасників цих подій особливо вразило поховання 27 юнаків, які після бою потрапили в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні у Києві на Аскольдовій Могилі Михайло Грушевський, Голова Української Центральної Ради назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш «Пам’яті тридцяти».

2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам’ятник юним українцям!

…Чи не нагадує ця історія нашу сучасність?..

Підготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2024 > Тема ""Білі плями" історії"