"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2002 > Тема "Смішного!"
#49 за 06.12.2002
Літературні пародії
Василь МАРТИНОВ
ПЕРЕШКОДИЛА МУЗА
День, наче вуж,
Повзе в глибокий яр.
Микола ПОБЕЛЯН.
Був ранок.
Черепахою з-за груш
Так довго просувався
до віконця.
День повз у яр,
звивався наче вуж,
І головне -
тягнув з собою сонце.
Відтак і вечір вигулькнув,
як біс!
І ніч, неначе відьма,
панувала.
Я б теж до ліжка,
як ведмідь, поліз,
Та муза від паперів
не пускала.
САМ СЕБЕ НЕ ПЕРЕБІГ
І через дощ, і через сніг,
і через день, і через рік,
і через смерть, і через вік,
і через зоряний потік
біжу, аж серце рветься.
Микола ГАВРИЛЮК.
А ще біжу я через тин,
Через гіркий в степу полин,
Через кущі, через дроти,
Через вогонь і воду,
І через зоряні світи,
І через пень-колоду.
Я мідних труб не обминув,
В каналізаціях побув -
Все переміг! Одне не зміг -
Себе ще сам не перебіг.
НЕБЕЗПЕЧНИЙ ПОЕТ
Я справді небезпечний,
Бо не боюсь умерти.
Буваю добрий, ґречний,
Але страшний для смерті.
Микола ОЛЕКСЮК.
Даремно,
даремно не вірите ви,
Але привселюдно признаюсь,
Що я небезпечний,
допоки живий.
Вмирати тому не збираюсь.
Буваю я добрий,
а деколи й злий.
Неґречний буваю і ґречний.
Отак для життя
і для смерті страшний,
Для себе я сам небезпечний.
ВІД БУБЛИКА ДІРКА
Родинний герб: шклянка
з водою,
фамільний склеп і скринька від чаю.
Ігор БОДНАР-ТЕРЕЩЕНКО.
А в когось є герб:
гостра кістка від риби,
Шнурок з черевика,
ключі від замочка,
Сільничка з-під солі,
скоринка від хліба
І ґудзик з кальсонів
або від сорочки,
На склепі фамільному -
пляшка з-під пива
Або з-під шампанського
чи з-під горілки.
Та в більшості з нас,
на потіху і диво,
Фамільна ознака -
від бублика дірка.
НАПЕРЕКІР
Щовечір перед сном
Цілую кропиву
наперекір квітам.
Анастасія УГРИН.
Я пристрасті вкладаю
в два рядки
Наперекір всім
традиційним віршам.
Така мені поезія - з руки!
Ці три рядки
і від чужих не гірші.
Люблю робити все наперекір.
Щоранку, з пообіддя
й вечорами
Цілую лопухи і будяки
Розквітлими і хтивими губами.
А квіти хай ревнують. Я ж така,
Що навіть кактус
міцно поцілую.
А ви цілуйте замість будяка
Всі квіти світу -
я не приревную.
ДЕ СПРАВДІ ЧЕКАЮТЬ...
Завжди ці відкриті на цвинтар ворота,
Де справді, я знаю, чекають мене...
Степан БАБІЙ.
Коли б видавництва
отак же чекали,
Туди б я постійно
спрямовував крок,
Щоб книжку за книжкою
там видавали,
І мав би тепер я
ще більше книжок!
Але... Там не ждуть.
Гонорар для оплати
Давно вже не бачив.
Потрібні ж ми там,
Де хлопці триматимуть
на плечах лопати
І ждуть до вузьких
свіжовиритих ям.
Ні, ні! Помирати мені неохота.
Такого не прагну.
На це ще - не час.
Та визнати слід,
що на цвинтар ворота
Відкриті, гостинно чекаючи нас.
Львів.
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2002 > Тема "Смішного!"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=290
|