|
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 30.06.2006 > Тема "Урок української"
#27 за 30.06.2006
“Я РОЗМОВЛЯЮ УКРА╥НСЬКОЮ!”
Л╕д╕я СТЕПКО, власкор “КС”.
У Севастопол╕ започатковано волонтерський рух „Я розмовляю укра╖нською мовою”. Така ╕н╕ц╕атива покликана привернути увагу до проблеми зникнення мови як головного чинника нац╕╖. Засновник волонтерського руху – головний редактор севастопольського часопису “Абсолютно все”, автор брошури „Концепц╕я вир╕шення мовно╖ проблеми” Валер╕й Говгаленко. В╕н переконаний, що Укра╖на близька до гуман╕тарно╖ катастрофи: половина населення держави не зна╓ р╕дно╖ мови.
Розпов╕дь Валер╕я Говгаленка - то г╕рка спов╕дь добро╖ половини сучасних укра╖нц╕в, зрос╕йщених та зазомбованих, котр╕ ще й дос╕ не можуть випростатись, в╕дчути себе часткою нац╕╖, нащадками славетного роду:
- Я народився ╕ все життя прожив у Севастопол╕. Батьки – укра╖нц╕. М╕й батько - ╕з села Коженики, що на р╕чц╕ Рось (Б╕ла Церква), а мати - ╕з села Пологи-Вергуни (Переяслав-Хмельницький). Обо╓ при╖хали п╕дн╕мати Севастополь ╕з ру╖н п╕сля в╕йни. У родин╕ завжди говорили рос╕йською. Я тод╕ також мало ц╕кавився нац╕ональним питанням, укра╖нську мову н╕коли не вивчав, спок╕йно спостер╕гав, як, завдяки нац╕ональн╕й пол╕тиц╕ СРСР, зника╓ не лише укра╖нська, а й мови ╕нших народ╕в.
П╕сля здобуття Укра╖ною незалежност╕ й в╕дкриття арх╕в╕в та ╕нформац╕йних джерел, я зац╕кавився проблемами м╕жетн╕чних стосунк╕в ╕ жахнувся, збагнувши насл╕дки ╕нтернац╕онально╖ пол╕тики у сво╖й та ╕нших державах колишнього Союзу. В╕дтод╕ я втратив спок╕й.
Я поважаю ╕ готовий п╕дтримувати вс╕ мови та культури, що ╕снують в Укра╖н╕. Але ж сьогодн╕ саме укра╖нськ╕й мов╕ та культур╕ загрожу╓ зникнення. ╤ причина не лише в тому, що я й сам, як ╕ багато сп╕вв╕тчизник╕в, майже не знаю р╕дно╖ мови, а в тому, що нема╓ н╕ умов, н╕ можливостей ╖╖ вивчення й активного використання.
П’ятнадцять рок╕в я в╕рив, що це питання в Укра╖н╕ буде вир╕шене, ╕ лише зрозум╕вши, що ц╕╓ю проблемою не дуже переймаються, написав брошуру «Концепц╕я вир╕шення мовно╖ проблеми в Укра╖н╕», де узагальнив сво╖ публ╕кац╕╖ в╕дпов╕дно╖ тематики за останн╕ 14 рок╕в, досл╕див досв╕д ╕нших кра╖н та запропонував свою концепц╕ю вир╕шення проблеми.
У 2005 роц╕ я над╕слав брошуру до багатьох ╕нстанц╕й: в уряд, Адм╕н╕страц╕ю Президента, до Верховно╖ Ради та центральних ЗМ╤. Проте на не╖ звернули увагу лише нещодавно (червневий номер часопису «Дзеркало тижня» № 21, публ╕кац╕я «Язык в поствыборном соусе»).
Сьогодн╕ я засв╕дчую, що готовий розмовляти укра╖нською з ус╕ма, хто т╕льки цього побажа╓. ╤ нема╓ значення, наск╕льки досконало я та мо╖ сп╕врозмовники нею волод╕╓мо. Ми навчимося, якби т╕льки вдалося створити середовище для ╖╖ ╕снування. Щоб це були не лише газети чи телебачення (пасивне середовище), але й сп╕лкування у побут╕, у сфер╕ послуг, установах осв╕ти, охорони здоров’я тощо. ╤ наш╕ законодавц╕ зобов’язан╕ подбати про створення такого середовища. Воно б забезпечило природне вивчення мови, без зусиль, як це в╕дбува╓ться вдома, у родин╕. ╤ншим чином сьогодн╕ мову не врятувати.
До волонтерського руху, - каже Валер╕й Говгаленко, - може долучитися будь-хто. Д╕╖ волонтер╕в не спрямован╕ на те, щоб змушувати людей сп╕лкуватись укра╖нською. Вони прагнуть достукатись лише до тих сп╕вв╕тчизник╕в, котр╕ призабули свою мову, хто соромиться говорити укра╖нською чи бо╖ться. Адже останн╕ не усв╕домлюють, що коли вмира╓ мова нав╕ть в одн╕й людин╕ - з нею зника╓ певна частка народу. Допоки жива мова – житиме й народ. Зникнення мови означатиме повне знищення нац╕╖, нав╕ть якщо ╖╖ представники залишатимуться ф╕зично живими й здоровими.
Севастопольськ╕ волонтери св╕дом╕ того, що такий рух може викликати обурення недоброзичливц╕в, але переконан╕: треба починати негайно - завтра вже буде зап╕зно. Сьогодн╕ ще можна достукатися до певно╖ частини сп╕вв╕тчизник╕в.
Що ми ма╓мо сьогодн╕? Одну школу на ц╕лий Севастополь (школа-╕нтернат № 7, для д╕тей з найб╕дн╕ших, неповних родин), та ще у трьох школах - дек╕лька клас╕в, де викладання проводиться укра╖нською. У решт╕ шк╕л (а ╖х близько 70-ти) укра╖нська виклада╓ться як предмет. Тим часом м╕сцев╕ д╕яч╕ в╕д культури та пол╕тики посилаються на в╕дсутн╕сть попиту серед укра╖нц╕в рег╕ону на вивчення р╕дно╖ мови. Така лог╕ка, на думку волонтер╕в, – повне блюзн╕рство.
Розп╕знати севастопольських волонтер╕в можна за бейджиками, на яких написано «Я розмовляю укра╖нською». Волонтер може носити зображення укра╖нського прапора, шеврон, пов’язку, стр╕чечку або футболку з в╕дпов╕дним написом. До волонтерського руху може долучитися будь-хто. Севастопольськ╕ патр╕оти закликають укра╖нц╕в звернути увагу на необх╕дн╕сть вивчення р╕дно╖ мови ╕ спод╕ваються, що волонтерський рух “Я розмовляю укра╖нською” стане ╕мпульсом та моральною п╕дтримкою на шляху в╕дродження нац╕╖.
Хочеться спод╕ватися, що волонтерський рух севастопольц╕в буде п╕дтриманий сп╕вв╕тчизниками. Важко пов╕рити, що нац╕я здатна гуртуватися лише у межах футбольного майданчика.
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 30.06.2006 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3944
|
МОВОВБИВСТВО – СКЛАДОВА РАШИЗМУ. АЛЕ МИ ПЕРЕМАГА╢МО
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
