Версiя для друку Обговорити в форумi

22 ЧЕРВНЯ - РОКОВИНИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ.

Мабуть, нема такої родини, яка б не пройшла крізь лещата цього пекла, і моя сім’я не виняток. Обидва прадіди брали участь у війні: Павло Маркович Шумара, керівник "Запоріжсталі", боронив родину на фронті, а інший прадід - хірург, головний акушер-гінеколог Криму Петро Іванович Білокуренко - рятував партизанів ціною власного життя.
Для мене 22 червня - день пам’яті та згадка про одурення народу сталінською пропагандою "дружби з рейхом", оскільки до нападу Німеччини громадяни СРСР не сприймали німців як ворогів. Так само й 9 травня для мене не залаковане свято, а болюча пам’ять.
Війна - це помилка людства, яка розбиває роди та нищить пам’ять. Тому ми досі не можемо знайти своїх родичів Смольницьких, які мешкали на Рівненщині та в Західній Білорусі (основна лінія - херсонська). Сподіваюся, більше Україна не зазнає такої трагедії...

* * *
...Пам’ятаєш: він руку тягнув?
Літній сніг. І закоханість зливи.
Він в болоті тоді потонув.
І заплакали в темряві сливи.
Пам’ятаєш... душа рветься геть.
Зброя випала та загубилась.
Ворог став, як непрохана смерть.
Ви з ним довго у полум’ї бились.
Скаженина зривалась в крові
Та здіймала тайфуни у пеклі!
А тепер гинуть сили твої.
І думки де поділись запеклі?
Біль пройшовся ножем у пітьмі.
"Дуже боляче?" - регіт глузливий.
"Ні, не боляче зовсім мені,
Витри крівцю з чобіт почорнілих".
Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
студентка III курсу факультету української філології та українознавства ТНУ імені В. І. Вернадського.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"