Версiя для друку Обговорити в форумi

НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНО У НАШОМУ ДОМІ

Немов під монголом і Степ,
і Карпати -
земля не господарів,
а жебраків.
Та годі на долю свою
нарікати -
зате в Україні
нема Соловків,
немає парткомів, райкомів,
обкомів,
не все так погано
у нашому домі.
Найкращі у світі жінки
і дівчата,
покриті ганьбою,
квилять з чужини.
Та годі на долю свою
нарікати -
зате в Україні немає війни,
нема бомбування, зачисток,
погромів,
не все так погано
у нашому домі.
Печерні суди обсідають
Пілати,
захланний чиновник
не знає страми.
Та годі на долю свою
нарікати -
зате в Україні немає чуми,
нема динозаврів
і мегалодонів,
не все так погано
у нашому домі.
За правду - і голову можуть
відтяти,
за зраду - дарують посаду
і чин.
Та годі на долю свою
нарікати -
зате в Україні нема
гільйотин,
нема інквізицій, гоморри
й содому,
не все так погано
у нашому домі.

Віталій НЕЧИТАЙЛО,
член Національної Спілки письменників України.

"БУВШОВИКИ"

Невже судилось нам віками
Під їхні жити вказівки?
Їх дехто зве
"більшовиками",
Насправді ж це -
бувшовики.

Нам їхні подвиги відомі,
Бо проявили вже себе
Хто у ЦК, а хто в обкомі,
А дехто навіть в КДБ.

Вони при силі ще нівроку
І ніби хочуть нам добра.
Біда ж у тому, що ні кроку
Не ступлять без Політбюра.

Яке бюро? В трудах
щоденних
Ми забуваємо сливе -
Воно живе у їхніх генах,
Воно у них в мізках живе.

Їй-Богу, то самоомана,
Що в них сьогодні
інший стяг.
Для них земля обітована -
Це тричі проклятий ГУЛАГ.

Коли ці люди перед нами
Штовхають доповідь
чи спіч,
Здається, мовлять їх устами
Віссаріонович, Ілліч.

Коли із них хтось виступає
Та ще й себе у груди б’є,
З кишені в нього визирає
"Короткий курс ВКП(б)".

Коли такий з трибун
високих
Метає блискавку і грім,
Ви придивіться -
то не смокінг,
А сіра сталінка на нім.

Ми станем вільними,
збагнувши,
Що нам їх слухать не з руки,
Бо всі вони, як кажуть,
бувші,
Або точніш - бувшовики.

Петро РЕБРО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2007 > Тема "Смішного!"