|
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#43 за 26.10.2007
УРЯДОВИЙ АПАРАТ ГЕТЬМАНЩИНИ
Вищим ╕ центральним органом виконавчо╖ влади Гетьманщини була Генеральна в╕йськова канцеляр╕я. Спочатку вона виникла як канцеляр╕я при гетьман╕. Зазнавши з часом сутт╓вих зм╕н, розвинулась у самост╕йну ╕нституц╕ю, до яко╖ перейшли функц╕╖ Ради генерально╖ старшини. Однак Генеральна в╕йськова канцеляр╕я завжди залишалась органом при гетьман╕, який за ╖╖ допомогою зд╕йснював свою владу.
У XVIII ст. Генеральна в╕йськова канцеляр╕я перебувала у м╕ст╕ Глухов╕, тод╕шн╕й столиц╕ Гетьманщини. Вона складалася з двох частин: розпорядчо╖ та виконавчо╖, тобто апарату канцеляр╕╖. До розпорядчо╖ входили гетьман, генеральний писар, генеральний суддя та ще дво╓ генеральних старшин (найчаст╕ше обозний та осавул). Генеральн╕й в╕йськов╕й канцеляр╕╖ належали вс╕ важел╕ безпосереднього керування Гетьманщиною та козацьким в╕йськом. У ц╕й ╕нституц╕╖ зосереджувалось адм╕н╕стративне, судове й ф╕нансове управл╕ння Гетьманщиною, складалися гетьманськ╕ державн╕ документи-ун╕версали, велося дипломатичне листування, розглядалися судов╕ й цив╕льн╕ справи козак╕в, селян, м╕щан. П╕д орудою гетьмана та з його санкц╕╖ приймалися остаточн╕ р╕шення. За тимчасово╖ в╕дсутност╕ гетьмана Генеральна в╕йськова канцеляр╕я керувала Гетьманщиною в╕д його ╕мен╕.
У пер╕оди тимчасово╖ л╕кв╕дац╕╖ гетьманства (1722 - 1727 ╕ 1734 - 1750 роки) Генеральна в╕йськова канцеляр╕я п╕дпорядковувалася царським установам, а саме: Перш╕й Малорос╕йськ╕й колег╕╖ та Правл╕нню гетьманського уряду. Серед генеральних старшин тод╕ з’явилися рос╕йськ╕ члени канцеляр╕╖, яку очолював уже царський генерал.
П╕д час в╕йськових д╕й, зокрема в пер╕од рос╕йсько-турецько╖ в╕йни 1735 - 1739 рок╕в, Генеральна в╕йськова канцеляр╕я в╕дала питаннями комплектування, озбро╓ння й забезпечення козацького в╕йська, керувала моб╕л╕зац╕╓ю козак╕в. Отримуючи в╕д рос╕йського командування ╓дин╕ наряди на все козацьке в╕йсько, Генеральна в╕йськова канцеляр╕я розпод╕ляла ╖х серед десяти л╕вобережних козацьких полк╕в. П╕д час походу канцеляр╕я зд╕йснювала загальне кер╕вництво козацьким в╕йськом. Безпосередн╓ кер╕вництво пох╕дним в╕йськом без командних функц╕й передавалося спец╕ально створен╕й на цей час Пох╕дн╕й Генеральн╕й в╕йськов╕й канцеляр╕╖. На виконавчий персонал Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖, к╕льк╕сть якого протягом XVIII стол╕ття зросла до ста ╕ б╕льше чолов╕к, було покладено безпосередн╓ справоздання.
Штат канцеляр╕╖ складався з╕ старших в╕йськових канцелярист╕в, просто канцелярист╕в ╕ служител╕в: п╕дписк╕в, протокол╕ст╕в, ре╓стратор╕в, коп╕╖ст╕в, товмач╕в (перекладач╕в). Позаштатною була група без посад ╕ без оплати, яка зараховувалася для навчання письму та справозданню. Старших в╕йськових канцелярист╕в було дво╓ ╕ вони вважалися начальниками канцелярського персоналу, а до 1729 року головою-правителем усього персоналу був "ре╓нт" Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖.
Канцелярськ╕ прац╕вники вели й оформляли справи, листування, складали, переписували й коп╕ювали документи, зокрема найважлив╕ш╕ державн╕ акти, наприклад, гетьманськ╕ ун╕версали, ╕мператорськ╕ грамоти, укази та ╕н.
Генеральна в╕йськова канцеляр╕я була сво╓р╕дною вищою школою п╕дготовки фах╕вц╕в - знавц╕в канцелярсько╖ справи, як╕ волод╕ли досконалою для того часу техн╕кою письма, знали формуляри р╕зних тип╕в документ╕в. Штати канцелярист╕в Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖ комплектувалися переважно з вихованц╕в Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖. Осв╕чен╕ юнаки приходили до Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖ з╕ знанням к╕лькох ╕ноземних мов, прослухавши курси граматики, синтаксису, п╕╖тики, риторики, ф╕лософ╕╖, особливо лог╕ки, богослов’я, математики. В Генеральн╕й в╕йськов╕й канцеляр╕╖ вони одержували ╕ збагачували юридичн╕, в╕йськов╕ й ╕сторичн╕ знання, вдосконалювали фахову майстерн╕сть. Василь Ломиковський, нащадок генерального обозного ╤вана Ломиковського, соратника гетьмана ╤вана Мазепи, у "Словнику малорос╕йсько╖ старовини" (1808 р.) пише, що звання "в╕йськовий канцелярист" означало ╕ "кандидат ус╕х чеснот".
Дал╕ Ломиковський продовжу╓, що у в╕йськов╕ канцеляристи "втрапити було нелегко", не т╕льки "належало мати достатньо доказ╕в про набуту науку в Ки╖вськ╕й академ╕╖", а й "про чесну ╕ шляхетну повед╕нку". П╕сля прийому у в╕йськов╕ канцеляристи новообранець приводився до присяги.
Завдяки сво╓му службовому становищу в╕йськов╕ канцеляристи були св╕дками й учасниками багатьох пол╕тичних ╕ сусп╕льних под╕й того часу. Вони були присутн╕ми при вир╕шенн╕ господарських, земельних, адм╕н╕стративних, дипломатичних справ, брали участь у розсл╕дуванн╕ скарг. Маючи доступ до державних та ╕нших оф╕ц╕йних документ╕в, в╕йськов╕ канцеляристи не лише зналися на механ╕змах ╕ п╕дводних теч╕ях сучасно╖ ╖м пол╕тично╖ обстановки, а й були об╕знан╕ з ╕стор╕╓ю Укра╖ни. Документальн╕ матер╕али вони використовували як ╕сторичне джерело, коли, переписуючи до сво╖х рукописних зб╕рок хрон╕ки й л╕тописи, доповнювали ╕ продовжували ╖х. Нер╕дко вони й сам╕ створювали ╕сторичн╕ прац╕, взявши на себе обов’язок викласти документально ╕стор╕ю В╕тчизни, як, наприклад, в╕йськовий канцелярист, славнозв╕сний козацький л╕тописець Сам╕йло Величко.
В╕йськов╕ канцеляристи Григор╕й Покас у 1751 та Олекс╕й Д╕вович у 1756 роках переписали у сво╖ рукописн╕ зб╕рники "Дв╕ г╕стор╕╖ о козацком народ╕". У передмовах вони звертаються до читач╕в. Григор╕й Покас запевня╓, що "великость малорос╕йсько╖ нац╕╖ ясно увидать возможете". Олекс╕й Д╕вович доводить, що "с╕╖ г╕стор╕╖ не т╕льки достойн╕, а й потр╕бн╕ ╕ особливо корисн╕ знанню людини, яка родов╕д св╕й ма╓ в ц╕й ╕стор╕╖ ╕ належить до козацького народу". Зак╕нчу╓ передмову Олекс╕й Д╕вович поясненням, що в╕н, переписуючи ╕стор╕ю, мав просв╕тницьк╕ нам╕ри: "не токмо собственно для себе, но ради вс╕х, хто би не пожелал сих г╕стор╕й ползоваться".
У 1762 роц╕ перекладач Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖ Семен Д╕вович написав в╕домий тв╕р "Разговор Великорос╕╖ з Малорос╕╓ю". В╕н стверджував, що Великорос╕я ╕ Малорос╕я - це р╕зн╕ кра╖ни, р╕вн╕ м╕ж собою, т╕льки зв’язан╕ персоною сп╕льного монарха.
Ломиковський також пов╕домля╓, що в╕йськов╕ канцеляристи "в години дозв╕лля ╕ в╕дпочинку в курен╕, де вони жили, вправлялися у вокальному сп╕в╕, у гр╕ на скрипках, басах, гуслях, флейтах ╕ складали ╕нод╕ концерти... У нед╕лю ╕ святков╕ дн╕ вважали вони за обов’язок займати криласи п╕д час н╕чних служб ╕ л╕тург╕й, ╕ часто не поступалися кращим п╕вчим. Л╕тньо╖ днини грали в кегл╕ (кригл╕) й м’яч╕ на майдан╕, зр╕дка, але все ж заглядали в кавовий будинок. Вони не належали до жодного з клас╕в, за осв╕чен╕сть ╕ повед╕нку ╖х дуже шанували й нер╕дко запрошували за гетьманський ст╕л. Направленого по ком╕с╕╖ в╕йськового канцеляриста зустр╕чали в сотнях з корогвами, з ус╕ма в╕йськовими почестями.., всяке завдане йому безчестя каралося якнайтяжче. ╤з ╖хнього стану виходили вс╕ в╕дом╕ в ╕стор╕╖ люди". В╕йськов╕ канцеляристи були особливим колом св╕тсько╖ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ з розвинутою нац╕ональною св╕дом╕стю й демократичними поглядами.
Водночас з в╕йськових канцелярист╕в Генерально╖ в╕йськово╖ канцеляр╕╖ формувалась укра╖нська адм╕н╕стративна ел╕та. Якась ╖х частина зараховувалась до найнижчого прошарку козацько╖ старшини, що був першим ступенем для входження в середовище знатного козацтва. Вони могли одержувати рангов╕ села за службу, ╖х висували до складу правлячо╖ сотенно╖ або полково╖ старшини ╕ вони об╕ймали посади сотника, полкового писаря або ж ╖х включали в особливу прив╕лейовану групу й надавали ╖м звання бунчукових товариш╕в, як╕ п╕дпорядковувалися т╕льки гетьманов╕, знаходились п╕д його бунчуком.
Олена АПАНОВИЧ.
"Урядовий кур’╓р".
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5231
|
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
