Версiя для друку Обговорити в форумi

 23 квітня в Українському Домі у Києві відбулося відкриття V ювілейного Київського міжнародного «Кінофоруму України-2008». Впродовж трьох днів у його рамках пройшло близько 50-ти заходів, участь у яких брали близько 120 компаній з 8 країн світу. Зокрема, у рамках форуму пройшла Міжнародна виставка обладнання для кінопрокату і кіновиробництва, презентації інноваційних технологічних рішень в кінопрокаті та кіновиробництві. Також варто згадати і про перший фестиваль українського кіно «Карпатські роси», який почався 14 квітня в Івано-Франківську в приміщенні Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. (Мета кінофестивалю - популяризація українського кіно.)
 І поки хтось десь робить щось для розвою вітчизняної кіноіндустрії в усіх її багатогранних проявах, у нас в Криму ще й досі викликає спротив необхідність дублювання (перекладу, субтитрування, озвучування та тиражування) фільмів іноземного виробництва українською (зауважимо - державною!) мовою. І це тоді, коли згідно з даними опитування, проведеного у грудні 2007 року компанією First Movies International на замовлення Sony та Disney, про які повідомляє УНІАН, лише 11% громадян України висловилися проти збільшення у прокаті кількості фільмів, дубльованих українською мовою. У той же час 19% респондентів заявили про необхідність збільшення кількості фільмів, що дублюються українською, ще 24% респондентів підтримують цю ідею, 30% опитаних ставляться до цього нейтрально. Тоді, коли урядовий комітет з гуманітарних питань під головуванням віце-прем’єр-міністра України Івана Васюника схвалює проект Указу Президента України «Про Концепцію реалізації державної мовної політики», про що повідомляє прес-служба віце-прем’єр-міністра. За інформацією прес-служби, реалізація Концепції сприятиме утворенню оптимального мовного простору в державі, створить необхідні умови для утвердження державності української мови, а також забезпечить вільний і безконфліктний розвиток усіх наявних в Україні мов національних меншин та їх відродження. Тобто ніхто не забороняє інших мов, а навіть навпаки.
 Але певно комусь вигідно на підґрунті мовного питання і далі розпалювати все ті ж міжетнічні конфлікти, щоб не витрачати зайвих коштів на кінобізнес... Хай там як, але в Україні розповсюдженням фільмів іноземного виробництва займаються 15 дистриб’юторських компаній, з них 5 купують права безпосередньо у студій-виробників і обслуговують фактично 70 відсотків кінодемонстраційних закладів, 10 займаються розповсюдженням фільмів іноземного виробництва через російські посередницькі компанії.
 Для дистриб’юторів, які безпосередньо працюють зі студіями-виробниками, проблеми з дублюванням фільмів не існує, оскільки витрати на адаптацію фільмів до мовного середовища країни, на територію якої купуються майнові права, входять у витрати студії-виробника. Однак не всі українські кінопрокатники сьогодні працюють безпосередньо з кінокомпаніями-виробниками - вони ведуть свій бізнес через російські фірми-посередники. Може, якраз у цьому і полягає суть проблеми?
 Разом із тим, головне - це якісний продукт. Якщо ж фільм дубльований не професійно, то його неможливо буде переглядати будь-якою з мов. Водночас заступник голови секретаріату звертає увагу на те, що поки в Україні ще недостатньо розвинена матеріально-технічна база для забезпечення перекладу, дублювання, озвучування і субтитрування фільмів. Проте, за його ж словами, зараз у національному центрі ім. Довженка робиться все, аби вже до кінця 2008 року такі умови створити.  
 І це лише вершечок айсберга під назвою «здобутки та проблеми української кіноіндустрії». Але здається мені, що від простих слів уже варто переходити до діла, і тоді українській кіноіндустрії - бути.
 Остап Ступка, актор театру та кіно, заслужений артист України, син культового актора Богдана Ступки, відповів на різні запитання УНІАН, зокрема на те, як він ставиться до обов’язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою: «Цілком підтримую. А якою ще мовою можна в Україні дублювати фільми?! Ніхто не каже, наприклад, у Франції, дублювати фільми китайською!
 Я був на наших студіях для дублювання фільмів і можу сказати, що у нас чудові умови для того, щоб це робити швидко та якісно. Ось візьміть стрічку «Астерікс на Олімпійських іграх»... Нещодавно її зняли з прокату, бо вона була продубльована російською, а вже через якийсь тиждень стрічка вийшла в прокат українською...
 Тож я взагалі не розумію, у чому проблема!
 У мене до тих людей, котрі кричать, що не розуміють українську мову, є одне запитання: а вам не цікаво вивчити її? Вивчити українську - не так уже й важко...
 Від деяких людей відчувається страшенна ненависть до всього українського. А звідки ця ненависть? Не можу ніяк зрозуміти».
 На думку режисера Олеся Саніна, у держави повинна бути жорстка позиція. Він розглядає процес українізації кінопростору як перехідний ступінь до появи повноцінної української кіноіндустрії.
 «Це хоч якийсь мінімальний вплив на ринок, на репертуарну політику. Інакше це просто паразитування на чужому, тобто російському, ринку. Чужий ринок за тебе вирішує, які фільми ти показуватимеш, які ні», - вважає автор «Мамая».
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.

”У СЕРПНІ УКРАЇНСЬКА МОВА В КІНОТЕАТРАХ УЖЕ НІКОГО НЕ ШОКУВАТИМЕ”
 - Доки не візьмемо власний кіноринок у свої руки, ніхто не буде робити з нас культурних глядачів, — вважає 50-річний Богдан Батрух, засновник першої в Україні мережі комерційних кінотеатрів ”Кінопалац”. — Щоб ми самі могли вибирати, яке американське, польське, англійське, іспанське чи французьке кіно дивитися. А не задовольнятися тими фільмами, що нам продала Москва”.
 Компанія ”B&H”, генеральним директором якої він є, представляє в Україні права кількох голлівудських студій. Богдан Батрух походить із Польщі, за освітою — драматург. Розмовляємо в його київському офісі на вул. Інститутській, 1.
 — В Україну я перебрався, коли ще не було законів про піратство, — згадує. — Працював консультантом із авторських прав для Американської кіноасоціації. Коли 1995-го Верховна Рада ухвалила закон й американці почали давати свої картини, кіноринок тут майже не існував. Його оборот тоді становив 500 тисяч доларів на рік. 1998-го ми взялися відроджувати кінотеатри, збудували ”Кінопалац”. Нині кіношний бізнес в Україні вже непогано почувається. Ми відродили прокат, і тепер так само зможемо відродити й українську кіноіндустрію.
 - За допомогою Голлівуду хочете відновити українське кіно?
 — Так. Бо, по-перше, там продукують хороші фільми. А по-друге — наприклад, для показу стрічки у Франції дублюють її французькою. Так само в інших країнах. Американці дають на це мінімум 50 тисяч доларів на одну картину. У Росії це сприяло розвитку власної кіноіндустрії.
 Уявімо собі: в Україні 250 американських фільмів виходять на екрани кінотеатрів російською. І коли хтось знімає один-два українською — вони губляться. Якщо ж буде навпаки, то вітчизняні фільми потраплятимуть у природне середовище. Тож за допомогою дубляжу голлівудських стрічок україномовне середовище в кінотеатрах стане природним.
 - У переважно російськомовному Дніпропетровську був випадок, коли глядачі демонстративно пішли з кінотеатру через український дубляж.
 — У моїй практиці було інакше. Телефонує якось директор луганського кінотеатру й дивується: вони попереджали відвідувачів, що фільм українською, а ті все одно йдуть на сеанси. Це політики вважають, що Україна поділена на дві половини. Наша статистика свідчить: це не так. Для аналізу беремо російські фільми й порівнюємо, як на них глядач іде у нас і як у Росії. Так само зіставляємо відвідування продубльованих українською голлівудських стрічок і той самий показник у сусідній країні. Висновок: українці ходять передусім на україномовний Голлівуд. За останніх три місяці 2007 року касовий збір у нас становив 66 222 770 гривень. За перші три 2008-го, коли почав діяти закон про обов’язкове дублювання фільмів державною мовою, — 77 717 598.
 - Глядачі часто нарікають не так на мову дубляжу, як на його якість.
 — Така проблема справді виникла в лютому. Деякі компанії навмисне робили його низького рівня, щоб була кричуща різниця з російськомовними версіями. І на якийсь час це відлякувало публіку. Такого примітиву, як із ”Рембо-4” або ”Астеріксом”, більше не слід допускати. Думаю, десь у серпні українська мова в кінотеатрах уже нікого не шокуватиме.
 Щоб контролювати цей процес, треба мати свої студії дубляжу. Наша компанія вже побудувала таку, підготували перші фільми. За два місяці буде готова студія, на якій зводитимуть звук, бо раніше ми це робили в Лондоні. Повністю дублювати картину в Україні вдвічі дешевше, ніж замовляти роботу за кордоном. На одну стрічку витрачаємо до 80 тисяч доларів. Працюємо з перекладачами Олексою Негребецьким, Романом Дяченком, Федором Сидоруком. Допомагає думка: якщо не зробимо гарно, програємо росіянам. І результат є — ”Трансформери”, ”Шрек” у нас значно кращі вийшли.
 - Як прийнято дублювати іноземні фільми в інших країнах?
 — Знаю, що в Чехії та Словаччині була дискусія, якою мовою показувати зарубіжні картини. Нині в цих країнах дублюють тільки дитячі стрічки, ”дорослі” йдуть із субтитрами. Те саме в Прибалтиці. У Польщі один актор читає й жіночі, й чоловічі ролі. Усе залежить від звички глядачів.
 * * *
 P. S. Спочатку фільм крутять у Тулі, а потім віддають до України
 Переважна більшість дистриб’юторських компаній в Україні — філіали російських. Вони переконують, що обов’язкове дублювання фільмів державною мовою зменшить репертуар наших кінотеатрів.
 — Але він і так скорочений і вибірковий, — заперечує Андрій Халпахчі, 57 років, арт-директор кінофестивалю ”Молодість”. — У Москві щотижня відбувається 20 прем’єр, ми ж насилу маємо три. Росіяни самі вирішують, що їм економічно вигідно показувати в Україні, а що — ні. З великими потугами нам вдалося подивитися картину братів Коенів ”Старим тут не місце” — цьогорічного володаря ”Оскара”. ”Мої чорничні ночі” гонконгця Вонґа Кар Вая спочатку крутять у Тулі й Тюмені, а потім віддають до нашої країни. Тепер же ми зможемо купувати якісне світове кіно безпосередньо у виробника. Дублювання фільмів українською має посприяти тому, щоб наш прокатний ринок не був придатком російського й не залежав від його смаків.
 Іван СТОЛЯРЧУК.
(«Газета по-українськи»).

 Андрій Мозговий, студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого: «На мою думку, головне, аби кінопродукт був якісним. Якщо фільм буде гарно продубльовано українською мовою, то я його дивитимуся, а якщо погано, то ні».
Наталя Васильєва, вчителька української мови та літератури гімназії № 9: «Вважаю, що кіно треба дивитися рідною мовою. Для мене це українська, а для когось може бути й якась інша. Думаю, повинен завжди бути вибір».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "Урок української"