Версiя для друку Обговорити в форумi

В 1933 році мені було сім років і все ж таки я не можу забути голодомору, коли по-звірячому ставились до людей. Забирали все, що було, і людей залишали на голодну смерть. Ми їли всілякі бур'яни. Деякі люди поїдали своїх дітей. А тим часом, коли зібрали урожай, то зерно відразу грузили на підводи і з лозунгом "Первый хлеб - государству!" відправляли на станцію.
В 1944 році мене мобілізували, і я служив на 3-му Білоруському фронті, де одержав поранення. До війни я мешкав у селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області. У те село призначили нового голову сільської ради Тодирашко. Він зайняв ще одну посаду - керував бандою. Про це все село знало. Як мені з дому написали в 1947 році, він одного разу прийшов до нас і забрав деякі речі. Сказав, що то - крадене. Забрав у мами й торбочку з якоюсь дерттю. Сказав: "Ви не платите податків". Я звернувся в райком, а мені відповіли, що то було крадене. Мама, як сиділа на постелі, так і померла. Сестра, 1937 року народження, чудом вижила. Я написав в райком, щоб її забрали в дитбудинок, і вона там спаслась.
А Тодирашко продовжував командувати бандою, яка їздила по інших селах, грабувала і вбивала людей. Були такі чутки, що в райкомі Тодирашкові радили, щоб він здав своїх бандитів. Потім його вбили ті ж самі бандити. Коли тіло Тодирашка знайшли і його теща сказала, що він непричетний до банди, то його поховали біля сільської ради разом з тими воїнами, що загинули в боях.

с. Кольчугіне Сімферопольського району.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2003 > Тема ""Білі плями" історії"