Версiя для друку Обговорити в форумi

Ось і відлунала музика випускних балів. Багато кримських учнів залишили стіни рідних шкіл, і віднині починається для них доросле життя. Університети, інститути, технікуми, училища, перша самостійна праця - усе це у випускників попереду. Багато чого забудеться зі шкільного життя, але юнаки і дівчата завжди пам’ятатимуть своїх улюблених вчителів, людей, які уперше відкрили перед ними, своїми вихованцями, широкий світ науки. З-поміж інших ніколи не забудуть вони й свою вчительку української мови та літератури гімназії №1 м. Сімферополя Людмилу Василівну ЗЕЛЕНОВУ. З нею ми й вирішили поспілкуватись.
- Людмило Василівно, у чому привабливість професії вчителя?
- В тому, що усе своє життя вчителі спілкуються з молоддю, тому ми завжди себе відчуваємо молодими. Вчителі не старіють душею, вони вічномолоді. Мені здається, що в цьому краса і принада професії вчителя.
- Скільки років Ви вже працюєте в школі?
- Загальний педагогічний стаж - 33 роки. Починала свій трудовий шлях вчителькою в сільській школі, потім 18 років відпрацювала в середній школі № 24 м. Сімферополя і ось вже три роки працюю в гімназії № 1.
- Чи пам’ятаєте своїх перших учнів?
- Звичайно ж, пам’ятаю, і вони мене пам’ятають. Не завжди пам’ятаю імена та прізвища, але при зустрічі і вони згадують мене, і я їх. А особливо тих учнів, які дуже добре вчилися.
- У чому труднощі Вашої професії, зокрема вчителя української мови?
- Вивчення української мови в Криму - справа не проста. Тут переважає російськомовне населення і спілкування  і серед дорослих, і серед учнів відбувається в основному російською мовою. Якби більше спілкувалися українською, то й знання учнів з цього предмета були б набагато кращі.
- Зараз Ви вчитель, а ким хотіли стали в дитинстві?
- У шкільні роки я мріяла стати перукарем. Дуже любила робити красиві зачіски - і в мене це добре виходило! Але перевагу віддала Одеському університету...
- Людмило Василівно, а чому Ви обрали своїм фахом українську мову, а не іншу?
- Українська мова - моя рідна мова. Адже я народилася на Полтавщині, землі, яка дала нашій культурі, і зокрема літературі, дуже багато славнозвісних імен - Івана Котляревського, Панаса Мирного, Павла Загребельного, Бориса Олійника, Василя Симоненка... Та хіба всіх перелічиш, хто з великих народився й виріс у нашому краї!..  З дитинства я розмовляла своєю рідною мовою, співала пісень, читала багато художньої літератури і коли закінчила школу, то вирішила, що буду вчителькою саме рідної, а не якоїсь іншої мови.
- Чи були у Вас такі ситуації, коли б хотілося змінити професію?
- Звичайно, такі ситуації бували, та інколи й зараз бувають, коли виникають якісь непорозуміння з учнями. Але то все скороминуще. Знаходимо спільну мову, а серце вчителя таке, що воно швидко відходить, забуваються всі образи.
- Чи є у Вас улюблені учні?
- Бувають улюблені, але люблю всіх дітей. У гімназії мої найулюбленіші учні Марійка та Аня Опанасюк. Улюбленці - це ті діти, які беруть активну участь в громадському житті школи, в олімпіадах, завойовують призові місця.
- Що Вас вразило, коли Ви вперше почали працювати в гімназії?
- Тут я вже три роки. У нас дуже дружна кафедра вчителів української мови. Усі допомагають одне одному. Велику увагу приділяють позакласній роботі. Зараз у нас є команда «Таврида», яка брала участь у турнірному змаганні з командою української гімназії в мовно-комп’ютерному конкурсі, який вже не вперше проводить газета «Кримська світлиця». І хоч наша команда не перемогла команду з української гімназії, але все ще попереду.
- Людмило Василівно, як Ви проводите свій вільний від шкільної роботи час?
- Проводжу на дачі - працюю на городі. Моя дачна ділянка розташована в дуже мальовничому місці - у селі Піонерському, поблизу Сімферополя. Там дуже приємно, свіже повітря, річка. Відпочиваю душею і радісна, хоч трохи і втомлена фізично, повертаюсь додому. Коли є можливість, то влітку всією сім’єю їздимо на море.
- Що б Ви побажали своїм учням,  а також читачам «Кримської світлиці»?
- Я бажаю усім учням Криму, особливо випускникам, поступити навчатися до вищих навчальних закладів. Хай збуваються їхні мрії! А взагалі всім дітям добре відпочити влітку, щоб з новими силами восени продовжити навчання. А «Кримській світлиці»  бажаю гарних вдалих номерів, захоплюючих матеріалів та багато передплатників. Дуже цікава й корисна газета, особливо для вчителів-словесників та учнів, які вивчають українську мову.
- Щиро дякую Вам, Людмило Василівно, за цікаву розповідь. Бажаємо Вам успіхів у Вашій благородній і почесній праці, щастя Вам та усіляких гараздів!
Розмову вела Вікторія ПЕТРОВА,
учениця 10-го класу гімназії № 1.
м. Сімферополь.
На фото: вчителька української мови гімназії № 1 Людмила Василівна Зеленова.

НАГАДУЄМО учасникам мовно-комп'ютерного конкурсу в "Кримській світлиці", що одне із турнірних завдань - написати розповідь про вчителя української мови та літератури. Найкращі ваші твори будуть опубліковані, а команди отримають додаткові призові очки у боротьбі за комп'ютер. Беріть приклад з Вікторії Петрової - вона показала конкурсантам, якою може бути ця розповідь. Можете краще? Доведіть!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2003 > Тема "Урок української"