Що не кажіть, а колорадський жук для наших городів - то справжнє стихійне лихо. Що вже він допік нам усім, то того ні в книжці не прочитаєш, ні пером не опишеш. Одне слово, монгольська навала. І коли б не досягнення хімії, всім нам загрожувала б голодна смерть. Бо без картоплі нині - амба та й годі. І ось я, повернувшись з городу й винищивши там чималу армію отих хижих картоплеїдів, задумався. А що як використати оту нечисть у політичних цілях? Використати проблему жуків на поліпшення нашого економічного становища? Онде вже почалася передвиборна гонка. І хоч я не претендую на цю високу посаду, та мої пропозиції вельми знадобилися б. Отже, спробую пояснити детальніше свою думку. Відомо, що колорадський жук - це американський диверсант, якого було закинуто до нас з метою підриву економічної могутності країни розвиненого соціалізму. Тобто з допомогою колорадського жука намагалися розвалити Союз зсередини. І він, отой капіталістичний виплодок, таки добряче постарався, щоб принести якомога більше збитків нашій молодій недорозвиненій Країні Рад. Скільки картоп-лі зжер, скільки помідорів перетрусив, підрахувати просто неможливо. А скільки витрат пішло на отруту для цього ненажери? І це не все! Окрім матеріальних збитків, колорада завдав нам чимало моральної шкоди. Адже на кожному картопляному листочку цей паразит демонструє найнижчі статеві інстинкти, суцільну порнографію, розбещеність і розпусту! А це ж негативно впливає на виховання молоді. Скажіть, чи багато ви бачили колишніх українських радянських жуків, тобто хрущів, які б дозволяли собі отаку вседозволеність у громадських місцях? Та таких жуків разом із вишнями наші славні енкаведисти переселили б на Колиму чи загнали б на Соловки! Український ра-дянський жук, вихований у кращих традиціях передової комуністичної моралі, закохувався лише у травні, коли співав соловейко, і старався менше позувати зі своїм коханням перед людським оком. А тут - суцільна безсоромність. Стовписько ненаситності й дикого сексу, як ото у вечірніх показах американських бойовиків. Он яких диверсантів підкинули нам капіталісти! Тож, на мою думку, маємо пред'явити вимогу американському штату Колорадо на відшкодування матеріальних і моральних збитків, яких нам завдав їхній повноважний представник - колорадський жук... Є надія, що вчені підрахують ту суму в доларах і міжнародний суд в Гаазі вирішить справу на нашу користь і відсудить величезні кошти на поповнення нашого нужденного і злиденного бюджету, на виплату пенсій і зарплат. Це, можна сказати, більш реально, ніж міфічний скарб Полуботка. Бо американський штат Колорадо - то таки багатий штат і грошенята у їхньому банку водяться, як ото колорадські жуки в наших городах. А ми їм скажемо: підкинули, хлопці, нам своїх байстрюків, то й платіть аліменти на них. І всі нас підтримають у таких справедливих вимогах. Але для того, щоб моя ідея стала надбанням громадськості, мені доведеться включити її у свою передвиборчу програму. Отож висуваю свою кандидатуру у президенти, і нехай читають її у всіх регіонах, де водиться колорадських жук. Тож наразі я вважаю колорадського жука стратегічною комахою з політичним підтекстом. І з його допомогою ж планую виграти президентську гонку. Закликаю усіх голосувати за мою кандидатуру! Василь КРАВЧУК, кандидат у президенти, жукофоб і картоплеман. м. Ізяслав на Хмельниччині