Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...


К╤БОРГИ: НАШЕ К╤НО ПРО НАШУ ╤СТОР╤Ю
В к╕нотеатр╕ «Гул╕вер» в╕дбувся прес-показ найоч╕куван╕шо╖ укра╖нсько╖ прем'╓ри,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 16.08.2013
«МОВНА АНАЛ╤ТИКА» КОЛИСЬ ╤ ТЕПЕР

Мова про мову

Наш сьогодн╕шн╕й сп╕врозмовник — Олекс╕й Кур╕нний, експерт Центру пол╕тико-правових реформ, старший викладач кафедри м╕жнародного права ╕ спец╕альних правових наук факультету правничих наук Нац╕онального ун╕верситету «Ки╓во-Могилянська академ╕я», кер╕вник програми «Права нац╕й, нац╕ональних меншин та кор╕нних народ╕в за нац╕ональним та м╕жнародним правом» Центру м╕жнародного захисту прав людини НаУКМА.
...Якось д╕знався в╕д друз╕в, що Олекс╕й Кур╕нний дуже ц╕кавиться Кубанню. А ще Придн╕стров’ям, Берестейщиною та ╕ншими рег╕онами компактного проживання укра╖нц╕в. Пригадав себе в юност╕ — у мене були т╕ ж уподобання. А вже, виявля╓ться, виросло, прийшло нам на зм╕ну нове укра╖нське покол╕ння. ╤ це не може не т╕шити. Мен╕ допомогли зв’язатися з Олекс╕╓м Кур╕нним, ╕ ми з ним довго, ╕з задоволенням розмовляли п╕д ки╖вськими каштанами. Тож пропоную читачам записану на диктофон розмову небайдужих однодумц╕в, як╕ так чи ╕накше представляють два покол╕ння «мовних анал╕тик╕в». Стосовно мене, то цей терм╕н можна вжити ╕ в лапках, а ось Олекс╕й ╖х зовс╕м не потребу╓, оск╕льки ╓ експертом Центру пол╕тико-правових реформ, старшим викладачем кафедри м╕жнародного права ╕ спец╕альних правових наук Нац╕онального ун╕верситету «Ки╓во-Могилянська академ╕я». Перше питання, яке я ставлю киянину, стосу╓ться в╕дсотка укра╖номовного населення в столиц╕.
— У Ки╓в╕, за мо╖ми експертними оц╕нками, 20-25% мешканц╕в щоденно вживають укра╖нську мову.
— Добре, якщо так. Я вважав, що на вулицях Ки╓ва мови тр╕шки менше. На око десь 15-20%. Та й академ╕к ╤ван Дзюба в одн╕й ╕з статей зазначив, що 20% ст╕йко укра╖номовних киян — це ╓ та критична маса, п╕сля яко╖ не забаряться заговорити державною ус╕ 80%. Поки що так багато не говорить, значить, ще не досягли ми ц╕╓╖ критично╖ маси...
— Мо╖ дан╕ практично зб╕гаються ╕з спостереженнями ╕нших експерт╕в, таких, як Василь Бабич (в╕н пише статт╕ на цю тему), та з останн╕ми досл╕дженнями Галини Зал╕зняк. Звичайно, рахувати можна по-р╕зному. Можна за╖хати в спальний м╕крорайон ╕ послухати, якою мовою говорять перес╕чн╕ хлопц╕ ╕ д╕вчата, яким нема чого робити вечорами. У нас «на лавочках» рос╕йською розмовля╓ 90-95% населення м╕крорайон╕в. Але це не означа╓, що весь Ки╖в наст╕льки ж рос╕йськомовний. Укра╖номовн╕ громадяни, як правило, об’╓днан╕ за ╕нтересами. ╤ попри те, що розселен╕ дисперсно, вони можуть збиратися на тематичну зустр╕ч у якомусь клуб╕, на квартир╕ чи в парку. Тому й мову укра╖нську можна част╕ше почути в громадському транспорт╕ або десь у центр╕ м╕ста. Але ця обставина св╕дчить, що мовна асим╕ляц╕я укра╖нц╕в, безперечно, трива╓. Нав╕ть у столиц╕.
— Дан╕ «на око» декому можуть здатися несерйозними. Але зараз я хот╕в би говорити нав╕ть не ст╕льки про точн╕сть п╕драхунк╕в, як про такий ц╕кавий феномен, як «народна анал╕тика». Наведу такий приклад: у 1972 роц╕ м╕й брат, якому на той момент виповнилося лише 16 рок╕в, разом ╕з ╕ншими школярами (у супровод╕ вчител╕в, звичайно) вирушили на Зах╕дну Укра╖ну. Це було п╕д час зимових кан╕кул. Прив╕з в╕н, наск╕льки пам’ятаю, не надто вт╕шну статистику. Мовляв, у Львов╕ т╕льки 50% городян сп╕лкуються укра╖нською, а в Черн╕вцях... лише 30%. Тр╕шки кращ╕ враження у нього були в╕д Ужгорода — щось близько 80%. Чому м╕й брат, уродженець Ки╖вщини, на той момент ще рос╕йськомовний (наш╕ батьки викладали рос╕йську мову, нею ж ми вс╕ розмовляли вдома), так вбол╕вав за долю укра╖нсько╖? Очевидно, це була нормальна реакц╕я рос╕йськомовного мешканця Наддн╕прянщини, який звик до певних мовних пропорц╕й. Рос╕йсько╖ мови досить багато — ╕ це нормально, але ж ╕ укра╖нська ╓ — це також нормально. А на Заход╕ вона взагал╕ повинна беззастережно дом╕нувати! Ми тод╕ були заручниками м╕фу про те, що у Львов╕ вс╕ розмовляють лише укра╖нською. ╤ це нам здавалося нормальним явищем. Бо нав╕ть ситуативним «в╕дступникам» в╕д р╕дного п╕дсв╕домо хочеться, щоб р╕дна мова таки жила...
— Я розум╕ю вас, ╕стор╕я мого дитинства ╕ юност╕ в чомусь схожа. Я теж народився в рос╕йськомовн╕й родин╕; мама — рос╕янка, тато — укра╖нець з черкаським кор╕нням. Виховувався перш╕ с╕м рок╕в повн╕стю (а пот╕м, до чотирнадцяти, частково) на Донбас╕. Бабуся ╕ д╕дусь по материнськ╕й л╕н╕╖ — рос╕яни, д╕дусь до того ж колишн╕й в╕йськовий. ╤мперського рос╕йського духу в нас у родин╕ не було, але не плекалося й укра╖нство: тато мене, малого, просто вимуштровував говорити один день на тиждень англ╕йською, про укра╖нську нав╕ть не йшлося. Коли мен╕ виповнилося с╕м рок╕в, постала проблема: до яко╖ школи мене в╕ддавати? До рос╕йсько╖ в Артем╕вську (сто метр╕в в╕д дому) чи до укра╖нсько╖ в Ки╓в╕ (к╕лометр в╕д дому, 20 хвилин п╕шки). ╤ уяв╕ть соб╕: д╕дусь-рос╕янин напол╕г, щоб я вчився укра╖нською! Тому зрозум╕ло, що на в╕дм╕ну в╕д мого донецького шов╕н╕стичного оточення, я н╕коли не злився на св╕т через сво╓ незнання укра╖нсько╖. Не було в мо╖й душ╕ спротиву й несприйняття укра╖нства — навпаки, зростало бажання вивчати мову ╕ захищати укра╖нство. В ки╖вськ╕й школ╕ перш╕ три роки я дуже мучився, бо потрапив до укра╖номовно╖ школи без жодно╖ попередньо╖ домашньо╖ п╕дготовки. З двох рок╕в декламував напам’ять Тютчева ╕ Лермонтова, але це мен╕ в укра╖номовн╕й школ╕ допомагало слабо...
— Ск╕льки зб╕г╕в... Я теж досить рано навчився читати рос╕йською ╕ вже в п’ять рок╕в ╕з задоволенням прочитав товсту книжку «Русские народные сказки». А коли моя перша вчителька наполягла, щоб я прочитав тоненьку книжечку про бдж╕лку, то я невимовно страждав... По╓днання л╕тер «бдж» здавалося мен╕ таким штучним, таким неприродн╕м! Зате пот╕м був дуже вдячний вчителям за укра╖н╕зац╕ю.
— Ось так ╕ я з горем навп╕л опановував укра╖нську. А коли вл╕тку 1995-го при╖хав у р╕дний Донбас, то в╕дразу поб╕г у дв╕р похвалитися сво╓ю «укра╖нською наукою». Хлопц╕ сприйняли мо╖ м╕с╕онерськ╕, укра╖н╕зац╕йн╕ потуги прохолодно. Один ╕з них прямо сказав: «Говоришь по-украински, ну и вали в свою Украину...». ╤ тод╕ я обурено вигукнув: «А это и есть моя Украина, это ты вали отсюда!». До б╕йки не д╕йшло, але той випадок закарбувався в мо╖й пам’ят╕ на все життя: презирство й агрес╕я в очах хлопця з нашого двору ╕ мо╓ почуття образи. Ровесник в╕дкинув ╕ розтоптав безц╕нний, на м╕й погляд, дарунок, який я в╕з з самого Ки╓ва — укра╖нську мову...
— Зверну вашу увагу на те, що р╕дко бува╓ предметом обговорення у колах мовознавц╕в. Небайдуж╕сть ╕ високий мовний патр╕отизм «новонавернених» часто сяга╓ вищого р╕вня, н╕ж у «звичайних», перес╕чних укра╖нц╕в. Просв╕тяни нав╕ть не п╕дозрюють, що це не така вже й нечисленна категор╕я... Ну, кому у 70-т╕ роки потр╕бна була мовна статистика? Х╕ба що нам, людям ╕з загостреним почуттям справедливост╕, як╕ призвича╖лися ╕снувати на стику двох культур. Добре, що ви тепер ма╓те можлив╕сть користуватися «неп╕дп╕льною» статистикою. Нам же було складн╕ше. Але завершу свою думку. Чи дуже помилився м╕й брат у 1972 роц╕, стверджуючи, що лише 50% льв╕в’ян говорить укра╖нською? У 1978 роц╕ я вже сам «науков╕ше» п╕драховував к╕льк╕сть укра╖номовних у центральн╕й частин╕ Львова. Пригадую, що першого дня сп╕лкувався з м╕сцевими виключно укра╖нською, а наступного — виключно рос╕йською. Опитав таким чином два рази по сто чолов╕к. Першого дня 58% льв╕в’ян в╕дпов╕дало мен╕ укра╖нською, а наступного тр╕шки менше — 53%. Що й зрозум╕ло, бо дехто п╕длаштовувався п╕д мою рос╕йську. Отже, по-перше, брат не так вже й помилявся у сво╖ ш╕стнадцять рок╕в. По-друге, з цифр видно, що льв╕в’яни, попри шалений тиск на них ╕ пост╕йне «розбавлення» рос╕йськомовним населенням, були не надто поступливими. Лише 5% п╕длаштовувалися п╕д мову при╖жджого. У ╕нших м╕стах ця цифра була набагато б╕льшою! У Черн╕вцях, за мо╖ми оц╕нками, в 1981 роц╕ укра╖нською розмовляло на вулицях лише 25% мешканц╕в (це ще менше, н╕ж брат заф╕ксував у 1972 роц╕), рос╕йською розмовляли нав╕ть т╕, хто говорив нею дуже погано, ╕ нав╕ть тод╕, коли я звертався до них укра╖нською. Отже, в цьому м╕ст╕ був сильн╕ший русиф╕кац╕йний тиск, ╕ не було такого сильного спротиву, як у Львов╕. Тепер це вже ╕стор╕я. Але треба пам’ятати, що «мовна» ╕стор╕я у кожного м╕ста своя. ╤ ╖╖ варто ф╕ксувати, збер╕гати. Бо вже у 1990-му я нарахував 40% черн╕вчан, як╕ сп╕лкувалися на вулицях укра╖нською. Тепер ╖х ще б╕льше — понад 50%. Отже, незалежн╕сть таки принесла сво╖ добр╕ плоди. Але хто тепер згада╓ про т╕ ганебн╕ 25% у 1981 роц╕? Оф╕ц╕йно╖ статистики нема╓... А «народн╕й» анал╕тиц╕ хто пов╕рить?
— Так, «мовна» ╕стор╕я м╕ст — це важливо ╕ ц╕каво! ╥╖ варто писати, якщо ╓ достатньо матер╕алу. А щодо незалежност╕, то тут, окр╕м позитиву, вистача╓ й негативу. За мо╖ми експертними оц╕нками, близько 60% вих╕дц╕в ╕з села русиф╕куються нав╕ть в ки╖вських столичних умовах. Лише 40% тримаються сво╓╖ мови. М╕грац╕йн╕ процеси в╕дбуваються вже не так, як це було за радянсько╖ доби. Тод╕ осв╕чен╕ рос╕йськомовн╕ люди ви╖здили до Москви ╕ Лен╕нграда, а Ки╖в заселявся вих╕дцями з навколишн╕х с╕л. Багато було вих╕дц╕в з Ки╖всько╖, В╕нницько╖, Житомирсько╖, Черн╕г╕всько╖ областей. Зрозум╕ло чому — впливав географ╕чний чинник. Тепер ситуац╕я принципово ╕нша. До Ки╓ва вже пере╖жджають м╕ськ╕ мешканц╕ з Харкова, Дн╕пропетровська, Запор╕жжя, з усього урбан╕зованого Донбасу. Тепер близько 60% м╕грант╕в до Ки╓ва — це колишн╕ мешканц╕ м╕ст, як╕ в╕д народження були рос╕йськомовними. Звичайно, за рахунок с╕льсько╖ м╕грац╕╖ та пере╖зду до Ки╓ва вих╕дц╕в ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни в╕дбува╓ться певна стаб╕л╕зац╕я цього процесу.
— А як тепер ╕з шк╕льництвом?
— Тут я завжди з сумом згадую наших «противс╕х╕в», як╕ допомогли прийти до влади Януковичу. Нова мовна пол╕тика у сфер╕ осв╕ти, зокрема й закон К╕валова-Кол╓сн╕ченка, призвели до того, що упродовж 2010-2013 рок╕в в╕дбувалося посл╕довне скорочення числа першачк╕в, як╕ навчалися укра╖нською. Якщо у 2009-2010 роц╕ приблизно 55% д╕тей на Донбас╕ п╕шло в перш╕ класи з укра╖нською мовою навчання, то в 2010-му — 53%, а тепер лише 50%. По Одес╕, Харк╕вськ╕й, Луганськ╕й областях також спостер╕га╓ться спад на 5-10%. Найб╕льше втратила Луганщина, яка спочатку майже подолала 50-в╕дсотковий бар’╓р, а тепер скотилася до позначки 42-43%. Нагадую, що йдеться саме про першачк╕в. Це десятки тисяч учн╕в, як╕ п╕шли в класи з рос╕йською мовою навчання. ╥хн╕й св╕тогляд тепер формуватимуть рос╕йськомовн╕ коди.
— Про мову вив╕сок можете щось сказати? Це те, що ми колись пробували неоф╕ц╕йно «мон╕торити» 30-40 рок╕в тому.
— А ось тепер, на жаль, мову вив╕сок н╕хто не мон╕торить та й важко це вивчити соц╕олог╕чно. Але певна динам╕ка ╓. Якщо говорити про м╕й р╕дний Донбас, то найб╕ш укра╖н╕зованим ╓ Донецьк. Там 30-35% укра╖нських вив╕сок. ╤ це попри те, що в цьому м╕ст╕ укра╖нц╕ становлять лише 45% в╕д усього населення, а з них лише 20% вважають укра╖нську мову р╕дною. У мо╓му ж р╕дному Артем╕вську укра╖нц╕в значно б╕льше — 73%, ╕ 40% з них визнають цю мову р╕дною. Але укра╖нських вив╕сок в Артем╕вську значно менше, н╕ж у Донецьку — лише кожна п’ята...
— Але й у Донецьку укра╖нських вив╕сок малувато. У 2009 роц╕ мен╕ вдалося зробити ун╕кальний зн╕мок: на к╕оску з написом «Ремонт обуви» хтось червоною фарбою в╕д руки дописав: «Ремонт взуття». Така активна позиц╕я нев╕домих донецьких «молодогвард╕йц╕в» неабияк надиха╓.
— Найб╕льш драматична ситуац╕я в Ки╓в╕. На початку 2000-х столиця була на 90% укра╖номовною — за вив╕сками. А тепер лише на 60-70%. З’явилося багато рос╕йськомовних б╕лборд╕в, маленько╖ реклами... Бут╕ки, ресторани, ювел╕рн╕ магазини — все «ел╕тарне» зупинилося на рос╕йськ╕й мов╕. Тепер Ки╖в зр╕внявся з Харковом. А ран╕ше виглядав краще.
— Я пригадую ситуац╕ю 30-р╕чно╖ давнини. Одеса мала тод╕ лише 25% укра╖нських вив╕сок, Микола╖в — 30%, Запор╕жжя — 35%, а ось Харк╕в понад 80%! В╕н у цьому план╕ ╕ тод╕ майже не в╕др╕знявся в╕д Ки╓ва епохи Щербицького. Якщо говорити саме про мову вив╕сок, а не про школи, то дв╕ наш╕ столиц╕ тод╕ були п╕дкреслено укра╖нськими! Видно, КПРС проявляла неабияку гнучк╕сть ╕ не гребувала масштабною «показухою». Тепер же в епоху дикого кап╕тал╕зму Ки╖в ╕ Харк╕в демонструють певну здачу позиц╕й. ╤нш╕ ж наш╕ м╕ста повол╕ укра╖н╕зуються.
— Мо╖ «польов╕» спостереження доводять, що у Хмельницькому укра╖нська мова фактично перемогла у повсякденному сп╕лкуванн╕. Та й за ╕ншими даними в╕дсоток укра╖нсько╖ досить великий — в╕д 70% до 80%. Трохи г╕рш╕ показники ма╓ сп╕лкування в соцмережах. Нав╕ть якщо брати д╕тей до 14 рок╕в (покол╕ння хмельничан, яке виросло в умовах незалежност╕), то з них лише 40% заповнюють анкети укра╖нською. Ще менший показник у В╕нниц╕ — 26%. ╤ це при тому, що 65-70% в╕нничан у побут╕ сп╕лкуються укра╖нською. Пр╕рва м╕ж 70% ╕ 26% просто вража╓! Вона св╕дчить про високий мовний конформ╕зм мешканц╕в столиц╕ Под╕лля. В Полтав╕ сп╕лкування укра╖нською 50%, але рос╕йська утверджу╓ться в мов╕ вив╕сок ╕ в ╕нтернет╕. На власн╕ оч╕ м╕г оц╕нити ситуац╕ю в Ужгород╕. В центр╕ м╕ста не менше 70% сп╕лку╓ться укра╖нською. Але ужгородц╕ част╕ше переходять на мову сп╕вбес╕дника, н╕ж льв╕в’яни чи тернополяни. Отже, ситуац╕я в Укра╖н╕ не наст╕льки погана, як прогнозували песим╕сти, але й не наст╕льки добра, як запевняли оптим╕сти: мовляв, закон К╕валова-Кол╓сн╕ченка н╕ на що не вплине. Таки вплива╓… Тому й не можу не думати про те, яку негативну роль в╕д╕грали «противс╕хи» п╕д час останн╕х вибор╕в.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12161

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков