Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2849)
З потоку життя (6004)
Душі криниця (3339)
Українці мої... (1437)
Резонанс (1451)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1641)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...


К╤БОРГИ: НАШЕ К╤НО ПРО НАШУ ╤СТОР╤Ю
В к╕нотеатр╕ «Гул╕вер» в╕дбувся прес-показ найоч╕куван╕шо╖ укра╖нсько╖ прем'╓ри,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 17.10.2014
В╤Д МАР╤УПОЛЯ ДО ПРИКАРПАТТЯ УКРА╥НЦ╤ ГОТУЮТЬСЯ БОРОНИТИ Р╤ДНИЙ КРАЙ

Ми ╓сть народ!

Ознаки п╕дготовки укра╖нц╕в до збройного спротиву довго шукати не треба. Вони проявляються в р╕зних рег╕онах Укра╖ни, у р╕зних середовищах. ╤ якщо не скр╕зь ╕ще руки доходять до конкретних справ, то принаймн╕ ╕де╖ вирують… Нещодавно в центр╕ Львова зустр╕вся з професором Романом К╕сем. Два роки тому ми з ним разом голодували б╕ля Укра╖нського дому, протестуючи проти мовного закону К╕валова-Колесн╕ченка. А нещодавно пан Роман повернувся з Мар╕уполя, куди ╖здив допомогти м╕сцевому люду споруджувати бл╕ндаж╕ та копати транше╖. Тепер професор скр╕зь пропагу╓ ╕дею Слобожансько╖ С╕ч╕:
— Це, насамперед, треба робити там, де ╕снують велик╕ «д╕ри» на сх╕дному кордон╕. Треба творити слободи, невеличк╕ хутори, у яких жило б по три-чотири родини. Дати людям п╕льги, дати землю тим, хто може господарювати. У б╕льшост╕ укра╖нц╕в ця жилка ╓. ╤ озбро╖ти ╖х, з огляду на нин╕шню ситуац╕ю, ц╕лком легально. Для зб╕льшення престижу статусу цих людей можна означити нове козацьке утворення як «Нова Слобожанська С╕ч». ╤ зосередитись на тих пром╕жках, як╕ не контролюються ц╕лком прикордонниками. А так╕ д╕лянки там ╓, на жаль... Ми дуже спод╕ва╓мося на добру електрон╕ку, яку нам дасть Зах╕д. На спостереження, виявлення противника. Але ворог також може ╖╖ виявляти ╕ знищувати тих, хто нею користу╓ться. Тому частину кордону ма╓ контролювати не техн╕ка, а живе око людини. Окр╕м автомат╕в чи караб╕н╕в, наш╕ люди могли б мати протитанков╕ гранати ╕ гранатомети. А вже за 30-40 к╕лометр╕в в╕д кордону повинн╕ стояти в╕йськов╕ частини, як╕ в будь-який момент могли б висунутися в б╕к кордону.
До реч╕, бл╕ндаж мен╕ так ╕ не вдалося викопати. З╕бралися люди, прийшли до цив╕льного штабу оборони (там гуртуються люди з р╕зних громадських орган╕зац╕й, волонтери), але представник цього штабу попросив у той день н╕чого не робити, оск╕льки ╕сну╓ загроза обстр╕лу територ╕╖. Зате багато сп╕лкувався з людьми. Утвердився в думц╕, що лише 10-15% мар╕упольц╕в можна вважати ╕дейними сепаратистами. Приблизно 50% населення — потенц╕йно активн╕ укра╖нц╕. Ще ╓ лояльн╕ люди, як╕ за Укра╖ну, але поки пасивн╕, бо залякан╕. Пригадую такий випадок. Один мар╕уполець почув мою укра╖нську мову, коли я стояв б╕ля демонтованого пам’ятника Лен╕ну, ╕ запитав: «Откуда вы?». Кажу, що з╕ Львова. «А что вы здесь делаете?». «При╖хав допомогти вам рити окопи…» — в╕дпов╕даю. Тод╕ цей чолов╕к на деякий час кудись зник, а пот╕м повернувся, тягнучи з собою торбу солодких груш. Непом╕тно всунув ╖х мен╕ з╕ словами: «Это тебе, батя…». Я зрозум╕в, що в╕н був зворушений мо╓ю позиц╕╓ю ╕ мо╖м бажанням допомогти в м╕ру сво╖х сил Мар╕уполю. Але поки що бо╖ться в╕дкрито висловлювати свою позиц╕ю. З часом ц╕ люди посм╕лив╕шають ╕ зм╕цнять сво╓ю присутн╕стю проукра╖нський таб╕р.
* * *
Не буду стверджувати, що в кожному районному м╕стечку Укра╖ни ╓ фахове, а головне, патр╕отичне ядро для створення таких ось «с╕чей» чи розгортання партизанського руху. Але там, де громадськ╕сть брала активну участь у ╢вромайдан╕, високий р╕вень самоорган╕зац╕╖ характерний ╕ для тих структур, як╕ готують ополченц╕в. Як правило, це одн╕ й т╕ ж люди.
У Коломи╖ я гостював у Геннад╕я ╕ Галини Романюк╕в. У них невеличке кафе, донька цього року стала студенткою, ╕ думати цьому гармон╕йному подружжю хот╕лося б про щось мирне, а не про можливий напад Рос╕╖… Однак ц╕ надзвичайно мил╕, при╓мн╕ та глибоко в╕руюч╕ люди мають непохитну, крицеву установку: якщо ворог вторгнеться в Укра╖ну, з ним треба воювати. Геннад╕й став заступником командира полку народного ополчення. Полк ма╓ поетичну назву «Прикарпаття», ╕ до його завдань входить охорона стратег╕чних об’╓кт╕в: аеродрому, водоканалу, мост╕в тощо. Регулярно проводяться вишколи, тренування, стр╕льби. П╕д час мого в╕зиту в Коломию майбутн╕ ополченц╕ чекали в гост╕ депутата Олеся Дон╕я, в╕домого письменника Василя Шкляра, а також легендарного сотенного УПА «Кривоноса». Дев’яностол╕тн╕й Мирослав Симчич ╓ справжньою легендою Прикарпаття: ш╕сть рок╕в в╕н ╕з збро╓ю в руках воював у лавах УПА. В с╕чн╕ 1945 року його безстрашна сотня в одн╕й ╕з карпатських ущелин знищила ц╕лий полк НКВС — у числ╕ загиблих був нав╕ть головний каратель кримських татар, чеченц╕в та ╕нгуш╕в генерал Дергачов! А пот╕м повстанець «Кривон╕с» тридцять два роки пров╕в у тюрмах ╕ концтаборах. Шкода, що я не був св╕дком зустр╕ч╕ ополченц╕в ╕з згаданими вище людьми, але не сумн╕ваюся, що патр╕отична робота в полку «Прикарпаття» поставлена добре. Про настро╖ людей красномовно говорить позиц╕я 74-р╕чного ополченця ╤вана Палагнюка:
— Нещодавно я повернувся з Москви, де к╕лька м╕сяц╕в жив у сина. В╕н добре до мене ставиться, нав╕ть купив хорошу квартиру, аби я спок╕йно м╕г дожити в╕ку поруч з ним. Син дос╕ не забув укра╖нсько╖ мови, але… я з жахом в╕дчув, що пут╕нська пропаганда вплива╓ ╕ на нього! Мен╕ невимовно тяжко було дивитися, як з екрана телев╕зора пост╕йно ллються потоки бруду на Укра╖ну. Ус╕ 24 години на добу! Одного разу мен╕ стало так погано з серцем, що довелося нав╕ть викликати швидку. Я багато часу пров╕в у кард╕олог╕чному в╕дд╕ленн╕ одн╕╓╖ з московських л╕карень, ╕ на мене вс╕ зб╕галися дивитися, як на живого бандер╕вця, нац╕онал╕ста, «зазомбовану американською пропагандою» людину... Я з болем переконався, що з сотн╕ москвич╕в лише дво╓-тро╓ позитивно реагували на мо╖ аргументи. Х╕ба п╕сля цього всього я м╕г залишатися у наст╕льки неприв╕тн╕й до укра╖нства Б╕локам’ян╕й? А тут я можу хоч якусь користь принести Батьк╕вщин╕. Мен╕ буде важко б╕гати нар╕вн╕ з молодими б╕йцями, зате я знаю, як робити доти ╕ дзоти, як копати окопи, як влаштувати гн╕здо для кулеметника… Свого часу я десять рок╕в працював на Кавказ╕ ╕ завжди по-доброму заздрив представникам кавказьких народ╕в. У них надзвичайно розвинене почуття самоповаги, людсько╖ г╕дност╕, нац╕онально╖ гордост╕. Укра╖нц╕ ж значною м╕рою втратили це почуття, с╕м десятил╕ть живучи в СРСР у т╕н╕ «старшого брата», пос╕даючи почесне друге м╕сце в шкал╕ престижност╕ братн╕х радянських народ╕в. Але тепер, коли Рос╕я по-зрадницьки вдарила нам у спину, у нас не залиша╓ться ╕ншого виходу — т╕льки збройний оп╕р!
* * *
╤ якщо такий високий р╕вень патр╕отизму для Прикарпаття завжди був нормою, то Житомирщина ста╓ патр╕отичною прямо на очах. Ще якихось двадцять рок╕в тому молодь Новограда-Волинського соромилася розмовляти укра╖нською, тепер же, п╕сля Майдану, державна мова в╕дразу стала престижною. Батальйон м╕сцево╖ самооборони щовечора збира╓ться в центр╕ м╕ста, завжди викону╓ться Державний г╕мн, люди обговорюють ус╕ злободенн╕ питання, в тому числ╕ ╕… можливий оп╕р у випадку окупац╕╖. Нав╕ть дискутували про концепц╕ю опору: партизанський рух у безмежних л╕сових масивах Житомирщини чи збройне п╕дп╕лля в м╕ст╕? На користь першого вар╕анту говорить практика Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Тут ╕ червоних партизан╕в було багато, ╕ повстанц╕ УПА остаточно склали зброю лише в 1955 роц╕. Але не бракувало аргумент╕в ╕ на користь другого вар╕анту. Ось т╕льки н╕хто вже не говорив про дружбу з братн╕м рос╕йським народом…
Загальновизнаний координатор громадського життя в Новоград╕-Волинському В╕ктор Бусленко (у м╕ст╕ його шанобливо називають «Тарасовичем») ╕з запалом переконував мене, що далеко не кожен бункер, викопаний у л╕с╕, може бути використаний за призначенням, зате кожен (!) позитивно вплине на загальний р╕вень моб╕л╕зац╕╖ населення. ╤ наголошував на тому, що хоч р╕вень дов╕ри до оф╕ц╕йних структур у м╕ст╕ невисокий (особливо учасники АТО переконалися: об╕цяють одне, а виходить зовс╕м ╕нше), але, попри все, з великою ймов╕рн╕стю можна говорити про спалах народно╖ самоорган╕зац╕╖, ╕ншими словами, про «ефект Холодного Яру»:
— В╕йськкомату важко буде з╕брати людей для створення ополчення, але якщо цим займатимуться громадськ╕ актив╕сти ╕ використовуватимуть псевда, а не пр╕звища, то все у нас вийде. Псевдо ╕ телефон — цього ц╕лком достатньо для того, щоб у потр╕бний час з╕брати активне ядро. Якщо цим займеться людина, як╕й дов╕ряють, то охочих буде б╕льше, н╕ж ми оч╕ку╓мо. Нещодавно я побував на кордон╕ з Кримом ╕ переконався, як добре наш «п╕дшефний» комбат орган╕зував оборону ╕, що не менш важливо, побут б╕йц╕в. Там не т╕льки окопи, потужн╕ протитанков╕ рови ╕ бл╕ндаж╕, але й казарми, як╕ добре утеплюються, де можна помитися гарячою водою. Нав╕ть лазня ╓! ╤ полковник, наш земляк, користу╓ться величезною повагою у б╕йц╕в. Адже якщо командир дба╓ про солдата, то й солдат п╕де за ним у вогонь ╕ у воду. ╤ у нас в Новоград╕-Волинському ╓ люди, як╕ н╕коли не стануть б╕женцями, вони не зрушать з м╕сця ╕ боронитимуть р╕дну землю до останнього. Пут╕н нав╕ть не уявля╓, що його оч╕ку╓ у випадку вторгнення.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14138

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков