Версiя для друку Обговорити в форумi

(АБО РОЗДУМИ ПРО ТЕ, ЩО ПРИНЕСЛА НАМ РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ)
Це була на рідкість цікава зустріч, коли в центрі Києва зустрілися баск, українець і росіянка. Еміліо Баларіо, Олександр Коваль (козацький позивний «Шабля») та Іоланта Бочкарьова зустрілися як добрі знайомі, бо часто контактували під час Революції Гідності. Теплі погляди, обійми, рукостискання… А потім безкінечні спогади: «А пам’ятаєш?». Вирішив, що зараз є унікальний шанс зробити невеличкий зріз історичної події, і попросив кожного з колишніх бійців революції сказати декілька слів про те, що значить Майдан у їхньому житті. Ось що вони розповіли.

Еміліо Баларіо:

«Я вже декілька років проживаю в Києві. Але моя дружина не розуміла причин моєї високої активності під час Майдану; не розуміє і тепер, коли я збираю допомогу Українській армії. А я хочу допомогти українцям вирішити їхні основні проблеми. Відбулася революція свідомості, а це дуже важливо. Часом народу потрібен такий поштовх. Мій тато родом з північної Італії, а це не зовсім типова частина країни. А справжня Італія — це Флоренція і південніше... Тому не вважаю себе італійцем, більше почуваюся баском, бо моя мама з басків. Ви, мабуть, знаєте, що є три баскійські області в Іспанії і дві у Франції? На щастя, українці толерантні і ніколи не відштовхують людей іншої національності. Тому на Майдані було багато представників різних народів. Може, саме тому він був мені дуже близьким, навіть рідним. Бо в шістнадцять років і я бігав з «коктейлями Молотова» у місті Більбао — столиці Країни басків. Було таке по молодості... А взагалі, я не є агресивним, навпаки, з віком став набагато толерантнішим — люблю розмовляти, переконувати. Найкращий, найефективніший «коктейль Молотова», на мою думку, — це випромінювати любов і гармонію... І ще одне дуже важливе питання. Майдан підштовхнув мене до висновку, що в Україні повинно бути Міністерство у справах козацтва. Координація і зміцнення козацьких структур. Патріотичне виховання, особливо на корінних, історично козацьких землях — Запоріжжя, Дніпропетровщина, Черкащина… Чому представників від козацтва немає у владі? Адже навіть у Державному гімні є слово «козаки». Я готовий і надалі з повною віддачею працювати для відродження українського козацтва. Це — генетика, це — кров, це — суть української душі… Якщо зміцнити цей фундамент, то все інше піде легше».

Олександр Коваль («Шабля»):

«Я не шкодую, що був Майдан, тому що я тут, у нашій столиці, побачив народження української нації. Я був не останньою людиною при формуванні четвертого козацького редуту. Якби при цьому була якась стороння людина, то вона могла б подумати, що у нас козаків дуже багато! Але я з 1992 року належу до Запорозького Війська Низового і добре знаю, яка плачевна ситуація була в нашому козацтві. Тому був радий і тій кількості козаків (близько шістдесяти чоловік), які знайшли в собі силу згуртуватися, стати єдиним цілим. Потім їх ставало все більше й більше... За весь період Майдану через наш редут пройшло понад 3 тисячі людей. І це були гарні люди, справжні українці. Так чи інакше, рядові майданівці долучалися до ідеї відродження козацтва. Зараз дехто пов’язує анексію Криму і війну на Донбасі саме з Майданом, який нібито призвів до поляризації суспільства і втрати територій. Але я з цим не згоден. Таких дій від Росії треба було очікувати рано чи пізно. Були б вони і без Майдану. Я ніколи не вірив у міф про три братні народи. Якась генетична спорідненість є, мабуть, але тепер ми багато в чому різні. І якщо до білорусів українці претензій не мають, то правителі Росії і устрій цієї держави ніколи не були для нас прийнятними. Рано чи пізно, враховуючи їхній менталітет, ми б мали проблеми, подібні до нинішніх. Але Майдан відбувся і встиг згуртувати якесь ядро, певну «критичну масу» бойового, небайдужого українства. Так що жертви наших побратимів не були даремними. А території ми рано чи пізно повернемо — не маю в цьому жодного сумніву! З Еміліо — ми з хлопцями тепер кличемо його на український лад «Омельком» — я познайомився на Майдані взимку. Те, що він — баск і його коріння по материнській лінії з Піренейського півострова, не мало для нас жодного значення. Козацтво завжди було толерантним до людей інших національностей. Головне, щоб душа була світла, козацька, а вона в Омелька таки козацька. І він справді любить Україну».

Іоланта Бочкарьова:

«У моїй свідомості пам’ять про Майдан розділена на кілька переживань. Як для громадянина України — це, перш за все, демонстрація національної єдності. Як людина я зіткнулася з глибокими переживаннями від втрат та з переосмисленням внутрішніх цінностей. Як психолог я розумію, що Майдан — це потужний складний соціальний і психологічний феномен. Зараз у мене, паспортної росіянки, надто багато почуттів до Росії, які я через свою толерантність не завжди озвучую. Стосовно уряду цієї держави я цілком можу застосувати слово «ненависть». Сила — це сила, і хорошого в ній мало. Мені неприємно, що Росія повільно перетворюється на світового «Бармалея»... Події в Києві показали, що буває, коли над народом довго знущаються. Українці змогли повстати, а росіяни досі терплять. Іноді таки варто виїхати з Росії, пожити в іншій країні і відчути, як люблять свою батьківщину і свою мову її громадяни. Ні в кого з росіян не викликає подиву та обставина, що британці люблять свою Британію. А ось той факт, що українці люблять свою батьківщину, чомусь викликає у росіян подив і якусь дивну образу... Я народилася в Росії, але змогла полюбити країну, в якій живу. Я пишаюся Україною! Але ненавидіти росіян я за визначенням не можу, тому що в моїх жилах тече російська кров, і російська мова була моєю першою мовою. Не можу ж я ненавидіти частинку самої себе? Але у мене є чверть, а може, й третина української крові. І я люблю її не менше, ніж російську. Тому для мене Майдан став ще й точкою «збирання» моєї національної ідентичності. І я вдячна йому за це».

Сергій ЛАЩЕНКО

На фото (зліва направо): баск Еміліо, росіянка Іоланта Бочкарьова та українець Сашко («Шабля»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Урок української"