Версiя для друку Обговорити в форумi

Чотири олігархи, три олігархи, два олігархи... «Укрінформ» спробував з’ясувати чи вбачаються ознаки кінця олігархічної системи.

Рішення про націоналізацію «Приватбанку» привертає максимум уваги не лише з точки зору ризиків, що воно несе, впливу на економіку України, участі в процесі тих чи інших зацікавлених осіб і розмірковувань на тему – а що ж далі буде… «Приватбанк» - це основний актив у фінансово-промисловій групі Приват, і ось-ось один з центральних олігархів України залишиться без нього. Але чи можна буде тоді вважати Ігоря Коломойського олігархом? Водночас і решта найпотужніших олігархів країни теж відчутно здали позиції і капітали… Дмитро Фірташ – у Відні уже другий рік поспіль відбивається від американської Феміди, Віктор Пінчук на гачку у НАБУ в справі про хабарі, які, за твердженням того ж Коломойського, передавалися йому, а також пінчуківському тестю – екс-президенту Кучмі, Янукович-молодший ховається в Росії, брати Клюєви і Онищенко-Кадиров – в бігах, а на українському Сході – вотчині Ріната Ахметова - взагалі йде війна. Тепер виходить, що і Коломойський – увійшов до цієї ж компанії? Тобто, український олігархат, який формувався з середини 1990-х і на початку 2000-х на основі політичного впливу, прибрав собі до рук величезний шматок нашої економіки, нині - переживає очевидну кризу, якщо не сказати прямо - крах.
Відтак «Укрінформ» звернувся до експертів, аби з’ясувати – можливо, ми нарешті дочекалися краху олігархічної системи чи ж незабаром у сферах, що стають «вакантними», слід очікувати появи «олігархічного молодняка» - неоолігархів?

Сергій Таран, політолог
«Поява неоолігархії можлива лише за умов повернення старих схем»

Так, останні два роки дійсно бачимо поступове відсунення олігархів з політично-економічної сфери країни. І це не можна зробити за один день, тому що за кожним олігархом стоїть купа робочих місць, конкретні підприємства і цілі галузі. Наприклад, той же «Приватбанк», де у більшості населення є рахунки. Тому відбувається поступове реформування економічно-політичного сектору, внаслідок чого олігархи поступово втрачають вплив.
Олігархія – це не підприємство і не люди, а система. Якщо  далі запроваджуватиметься державне фінансування політичних партій, діятиме е-декларування тощо, то незалежно від того, які це люди, вони не зможуть мати такий уже потужний вплив. Треба відрізняти олігархію від великого бізнесу. Олігархія отримує надприбутки від монополій і від політичних рішень, які працюють на інтерес конкретних підприємств. Поява неоолігархії можлива лише за умов повернення старих схем.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ:
Власність уже поділено – нео-олігархам нема звідки взятися

Я б не говорив поки що про крах олігархічної системи. Та ж ситуація з «Приватбанком» – велике питання: чи це проблема для Коломойського, чи навпаки, позбутися потенційного проблемного активу, одержавши за нього реальні гроші – це благо.
Олігархи були продуктом пострадянської системи і ґрунтували свій влив у бізнесі на основі того, що мали доступ до політики. Олігархічна модель утвердилася за часів Кучми. Наближені до Кучми люди  отримували доступ до державних підприємств, преференції у веденні бізнесу і на цій основі будували бізнес-імперії. Зараз старі олігархи переживають певну кризу. Безперечно є когорта людей, які б хотіли їх замістити, і знову ж таки це люди наближені до прийняття політичних рішень. Але навряд чи вони стануть великими олігархами – великий перерозподіл власності уже відбувся, а ресурси і засоби достатньо обмежені, та й політична влада більш обмежена, ніж, наприклад, за часів Кучми. Тому у нас можуть сформуватися лише недоолігархи чи напіволігархи.
Найголовніша проблема олігархічної моделі в Україні полягає  не у політичних змінах, а в тому, що в нас зараз, так би мовити, «складні відносини» з Росією. Власне ці олігархи і піднялися на економічних відносинах з Росією, тому зараз, безперечно, на них чекає криза. Але це криза не системна, а криза фінансів і впливу. На жаль, не можна поки що говорити, що ми відходимо від олігархічної моделі економіки.

Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи"
«Говорити про те, що систему вже зламано – ще зарано»

Зараз робляться необхідні кроки для деолігархізації економіки – підвищення прозорості, судова реформа, створення інститутів, які займаються боротьбою з корупцією. Тенденція є, але вона не така швидка, як би нам цього хотілося після Євромайдану. Частково це пов’язано з війною: за цих умов повномасштабна боротьба з олігархами означала б певний підрив стабільності політичної системи.
Проблеми з «Приватбанком» накопичувалися роками. Банк видавав забагато кредитів компаніям, які були афілійовані з акціонерами. Держава могла б зайняти відсторонену позицію. Але оскільки майже половина наших громадян мають там вклади, то рішення про націоналізацію прийнято в інтересах вкладників, оскільки банк би збанкрутував. Певним чином можна говорити про послаблення позицій Коломойського, Фірташа, об’єктивно послабився і вплив Ахметова. Але говорити про те, що систему вже зламано – ще зарано, бо роботи попереду дуже багато.
Поки система не змінена повністю, можливість виникнення нових олігархів з’являється. Але це вже не та система, яка була за часів Кучми чи Януковича».

КЕРУВАТИ НАЦІОНАЛІЗОВАНИМ «ПРИВАТБАНКОМ» ПРИЗНАЧЕНО 56-РІЧНОГО ОЛЕКСАНДРА ШЛАПАКА

Колишній міністр фінансів України у першому постмайданному уряді Арсенія Яценюка – людина в «Приватбанку» не чужа. Свого часу він працював в його структурах і добре знайомий з установою та її засновниками. З 1993 по 1998 рік Шлапак займав посаду директора Львівської філії, директора Західного головного управління та заступника голови ради банку. От ще кілька рядків з біографії, коли Олександр Шлапак обіймав ключові посади: з липня 2001 по листопад 2002 року - міністр економіки в уряді Анатолія Кінаха. З 2005 по 2006 рік - глава Держказначейства.
В професійному відношенні у пана Шлапака багато схвальних відгуків від колег та співробітників. «Працював деякий час в апараті Олександра Шлапака, коли той обіймав посаду Міністра фінансів. Тож з власного досвіду можу сказати, що це класний спеціаліст і справжній профі. Як на мене, це найкраща кандидатура на пост голови правління Привату», - відгукнувся на своїй сторінці у Facebook екс-співробітник міністерства Микола Ганіч.
Найближчим часом Олександр Шлапак сформує нову команду топ-менеджерів. При цьому, що важливо, стара команда виразила готовність надавати всіляку підтримку новій.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "З потоку життя"